Вірші про кохання - усе для закоханих

Вірш про кохання № 2137

Як можна жити і не любити
Весь світ навколо тебе
Як можна жити і не кохати
Одну єдину щиру і прекрасну
Найкращу дівчину на світі.

        розмістив Юрій Несторук 80674527172

Вірш про кохання № 2136

Коли машина вже літають
І техніка на найвищому рівні
Лиш найцінніше
Залишається на дні

        розмістив Юрій Несторук 80674527172

Вірш про кохання № 2135

Навіщо ті штамповані поети
що шаблонами пишуть свої вірші
Навіщо вони взагалі пишуть
Тому що творчість це непреписані рядки
А частинка власної душі

        розмістив Юрій Несторук

Вірш про кохання № 2134

КОХАННЯ
Чому для кожного кохання
Приходить з часом і незванно?
Чому коли когось кохаєш
Про все на світі забуваєш?
Чому це дивне почуття
Міняє всім просте життя?
Чому усім оце кохання
Приносить щастя,сподівання?
Чому так деколи буває
Коли воно і нас вбиває?
Чому кохаєш,так кохаєш
А що получиться не знаєш?
Ну вся ж розгадка в серці твому
Воно будує шлях,дорогу
Оту дорогу де кохання
Проходить своє існування
Коли застукає серденько
Не як завжди,а вже швиденько
То значить легко і незванно
Прийшло до тебе це кохання
Про все на світі забуваєш
Бо серце каже»Ти кохаєш»
Твоє просте життя міняє
Бо це кохання надихає
Воно приносить щось нове
Усе прекрасне,золоте
Приходить щастя і надія
В твоєму серці горить мрія
Що, там далі ти незнаєш
Бо в серця точно не спитаєш
Проте буває у житті
Що ти кохаєш,тебе ні
І те кохання помаленько
Ламає повністю серденько
І навіть деколи буває
Що це серденько помирає
Тому старайтесь все робити
Щоб ваше серце могло жити
Знайдіть йому таке кохання
Навіки разом –вам бажання!

        розмістив 333

Вірш про кохання № 2127

Ну от чего же мучается сердце?
Ну от чего же плачет день и ночь?
Я зла не делала поверте,
И мысли злые угоняю прочь.
Но сердце не может не реветь,
Оно все рвется из груди!
Так хочется в жизни все успеть,
Не думать,что там впереди!
А сердце все ноет внутри ,
Все рвется куда-то!
Ты всего лиш посмотри,
Хоть раз взглени когда-то,..
А я пытаюсь успокоить
Свое пилающее сердце.
И знаю что не стоит
Любить тебя до самой смерти.
Но сердцу не прикажеш,
Оно все мечется во мне.
И ждет пока ты розкажеш
Опять сказки при луне...

        розмістив не ЖЫВАя

Вірш про кохання № 2125

Так тяжко, так боляче у грудях
Коли вдихаю запах квітів по весні
Це через те, що кілька років тому
Словами, ти серце ранила мені

«Прощавай, забудь, тебе я більше не кохаю»
Сказала ти коли земля вбиралась в квіт
Коли навколо все буяло, коли птахи до дому повертали
Тоді коли кохання йде пора, була весна.

І так що року в мене в серці біль
І хочеться щоб вік зима тягнулась
Щоб спогади про тебе не прийшли
Не зміг, я не забув, і досі я кохаю.

        розмістив Ledokol

Вірш про кохання № 2124

Весна іде і все цвіте,
Усе навкруг буяє,
Лише в душі моїй зима -
Тебе не вистачає.
Хоча сказав мені вже - ні,
Та вірю - це не правда,
Бо ці слова ти не сказав,
Сказала їх - неправда.
Коли побачила тебе,
На небо я взлетіла,
А ти ці крила обламав-
Злетіти вже не сила.
І як прожити це життя,
Коли тебе немає...!
Я проживу, взлечу ще я,
Та сил тепер немає.

        розмістив Христина

Вірш про кохання № 2123

Я тебя не искала
Я тебя не ждала
Просто раз увидела и позабыть не смогла
Просто раз улыбнулся улыбкой своэй
И на свете не стало человека родней
Я совсем нехотела тебя полюбить
Просто с первого взгляда не смогла позабить

        розмістив Катя Великий Житин

Вірш про кохання № 2122

Кохав тебе я до нестями
І лиш про тебе мріяв я
Бо любов у серці жила,
І сталось все як у страшному сні,
Не знав що від цього буде так боляче мені,
Сказала ти - НІ!
Хоч зразу оговтався
Та повірив лиш згодом
І ніби час зупинився,
Все завмерло довкола,
Твої слова обізвалися ехом
У душі важким, палаючим ревом.
Твій погляд спати не давав,
Твоя усмішка ввижалась мені,
Я лиш хотів бути у твоїй душі.
Я мріяв про чисте кохання,
І моєму серцю ти приглянулась
Та до нього не потянулась.
І даремно сподівалось воно
На твою взаємність,
Її бути не могло.
Надія ще жевріла у душі,
Що будемо разом у сні,
І сон цей був би лиш солодкий,
І про любов згасаючу б він розказав
Як я любив і досить мріяв,
Як я чекав і як повірив.
На тебе я старався не дивитись
Бо погляд твій зловити я боявсь,
І здатися мені він міг
Більшим чимось, чим насправді був.
Забула ти як тебе втішав,
Як було добре нам тоді удвох,
Ти веселіла в мене на очах
І смуток твій пройшов одразу.
Чому забула!? Це ти мені скажи!
Я стільки вже терпіть не можу
Тому тебе благаю:
Не говори і не дивись,
Не слухай й не питай ,
Бо тільки біль мою подвоїш
І буде важко на душі,
Й надія буде довго мучити мене,
А я її згасити хочу вже,
Щоб серце на куски не рвала
І душу смуток - в спокої лишив.

        розмістив fardor

Вірш про кохання № 2120

авторка вірша Ірина Іванюк-Дерев"янко ,роджена в м.Чорткові,Тернопільської області, Україна-зараз в Чікаго,штат Ілліоної.
Любов я чую ще у сні,та і сквозняк є при сватанні.
Мені вже поза сорок літ.
Ще чую що любові слід
у сні ще ніже.
Кохаю й я.
Та чи ще мила я твоя як ти сквозняк
при сватанні відчув?
А чи мене ти не забув бо вітер знищив що кохав.
Той хто любив і відшукав і на скляну гору взійшов
й дванадцять дверей відкрив й пішов
і під сквозняк кохану він не підставляв.
Він так кохав.
А ми?А я. Кохай мене-тільки слова
й сквозняк відкритих дверей ранить мене.
То чи любов перемагає а чи сватів сквозняк вбиває.
Мені за сорок я одна й розведена і сквозняка вже мала
досить при сватанні та маю ще коханка і питаю чи ще
любить мене а чи другу собі візьме ,бо знов рідня не згідна
і бувший муж і діти двоє мой
й зроблять сквозняк
й дорогу з шкла.А я не юна й молода.
А він другую підбере чи полюбив і віднайде
шлях ще до мене.
Полюби мене!

29 березня,2009 рік в 9:51 ранку

        розмістив Ірина Іванюк-Дерев"янко