Руслан Жирак
Редакція
Жирак Руслан Михайлович
Професійний біолог, викладач, асистент кафедри біології і екології Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.
Про мене
Народився в славному місті Станіславові, яке вважаю найріднішим і найкращим за неповторний шарм його брукованих вуличок, велич ратуші, замріяний спокій парків і алей, “живі”, справді європейські за духом площі… Дитячі роки минули в чудовому мальовничому куточку нашого краю – на Рогатинщині; нетривалий, але добре пам’ятний відтинок часу довелося провести в далеких Каспійських степах, в містечку Астрахань.
“…Дуже люблю подорожувати, уже вдалося об’їздити всю Неньку Україну, бувати в Росії, Польщі, Чехії. Мрію побувати в Австралії, Непалі, Фінляндії і Швейцарії…”
Навчався в 21-ій школі рідного міста, спогади про яку двоякі. На разі найцікавішим етапом свого життя, на якому власне і почалися мої активні і свідомі творчі пошукування і становлення особистості, вважаю студентські роки. Будучи абітурієнтом і прагнучи зреалізувати дитячу мрію – стати біологом, вступив на природничий факультет Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, а в 2005 р. з відзнакою закінчив навчання уже в Інституті природничих наук національного університету (такий от метаморфоз)! В 2008-му закінчив аспірантуру того ж ВНЗ за напрямом екологія. За час навчання (продовжую цим займатися і зараз) приймав активну участь в роботі багатьох наукових і науково-практичних конференцій і семінарів різного ґатунку як в Україні так і за кордоном. Можливо саме активне наукове життя найперше і спричинилося до того, що дуже люблю подорожувати, уже вдалося об’їздити всю Неньку Україну, бувати в Росії, Польщі, Чехії. Мрію побувати в Австралії, Непалі, Фінляндії і Швейцарії. Десь з 12-річного віку захоплююся гірськими походами і при першій ліпшій нагоді, вирвавшись з лап урбанізованого монстра, збираю наплічник і мандрую стежками Ґорґан, Чорногори чи Марамарошів у пошуках незабутніх відчуттів.
З раннього дитинства цікавився натуралістикою, біорізноманіттям, першим уроком, який довелося відвідати в своєму житті, ще задовго до вступу в перший клас (завдяки бабусі, яка вчителювала у сільській школі), був урок біології. Свої перші “наукові експерименти” на тваринках, здебільшого комахах емоційно і активно проводив задовго до вступу в університет. Мабуть саме те, не зовсім “невинне” дитяче захоплення з часом стало професійним. Зараз активно займаюся і цікавлюся ентомологією, колекціонуванням комах. З 2008 року очолюю Станіславівське Ентомологічне Товариство “Тенакс-17″.
“…Терпіти не можу надмірного “ґламуру”, “снобізму” і позбавленої будь-яких амбіцій високомірності, а іншими словами, нічим не підкріплених “понтів”, які так чи інакше стають неодмінним атрибутом нашого оточення…”
До кола моїх інтересів належить спорт (раніше професійно займався легкою атлетикою), минуле і сучасне політичне життя країни і світу, вважаю, якщо не цікавитися політикою, то рано чи пізно, вона зацікавиться Тобою… Люблю спілкування з цікавими, необмеженими, розумними і комунікабельними людьми, яке вважаю як своїм хобі, так і, як модно нині казати, принциповою життєвою позицією. Свій вільний час проводжу, як правило, у веселій компанії близьких мені за духом і переконаннями колег, чи то співаючи пісні біля карпатської ватри, чи просто за задушевними розмовами в невеличкій затишній кав’ярні, однак не люблю шумних і незрозумілих мені тусовок на зразок сучасних дискотек. Терпіти не можу надмірного “ґламуру”, “снобізму” і позбавленої будь-яких амбіцій високомірності, а іншими словами, нічим не підкріплених “понтів”, які так чи інакше стають неодмінним атрибутом нашого оточення.
Не уявляю початок свого робочого дня без філіжанки смачної чорної кави з корицею і порції вранішніх новин з Всесвітньої павутини.
Захоплююся мистецтвом фотографії і мрію про власну виставку своїх робіт. Останнім часом активно захопився журналістикою, яку вважаю одним із засобів вираження власного світобачення.
За характером – вибухова суміш емоцій і почуттів, принципів і переконань, приправлена оптимізмом і незмінно гарним настроєм, від якої часто доводиться терпіти оточенню. Прекрасно розумію, що всім не сподобаєшся і не вгодиш, тому до того навіть не прагну, хочеться залишатися собою в будь-якій ситуації і крокувати по життю з завше піднятою головою.
Р. S. Неодружений, дітей немає :) .