У березні індекс споживчих цін (ІСЦ) проти лютого дав дуже високий приріст у 3,8%. А в цілому за три перші місяці до грудня минулого року — на 9,7%, набагато перевищивши недавні найпесимістичніші очікування і вже в березні вийшовши на закладений урядовий річний прогноз у 9,6—9,8%.

Тут не завадило б поміркувати про професіоналізм обгрунтування та підготовки цього показника. Взагалі-то наші річні урядові прогнози не перенасичені цифрами. В них усього два ключові показники — ВВП та ІСЦ. Проте стосовно ІСЦ, прогнозована величина якого визначається в Мінекономіки, валити всю вину на розробників було б, напевно, несправедливо. Слід розуміти їхню залежність від райдужних урядових обіцянок. Істотне заниження прогнозів ІСЦ закладалося від початку.

Сумні підсумки

Якщо спробувати продовжити розгляд анатомії інфляції, розпочатий в №7 «ДТ» за нинішній рік, то загальне інфляційне зростання за квартал на чотири п’ятих зумовлене стрімким подорожчанням продуктів харчування. Лише в березні ціни на них зросли на 5,6%, а за три місяці — на 14,4%, або рівно на одну сьому.

У березні проти лютого за 16 продуктами харчування ціни зросли більш як на 10,0%. Найбільше підвищення — на банани (на 47,4%). На 14,9% подорожчала свинина: на ринках Києва кілограм коштує вже 40 і більше гривень, у супермаркетах — ще дорожче. На 11,6% приросли ціни на м’ясо птиці, ще на 10,6% подорожчала олія та на 13,4% — сало. На 16,7% збільшилися ціни на фрукти, з овочів 10,5% додала в ціні капуста.

А по шести харчових продуктах ціни в березні знизилися, що зумовлено здебільшого звичайними сезонними ціновими коливаннями. Так, на 13,2% подешевшали тепличні огірки й на 8,8% — помідори, на 5,8% впали ціни на яйця, на 0,4% — на живу й охолоджену рибу та молоко і на 0,3% — на сметану.

Більш детально зміну індексу споживчих цін за березень, перший квартал цього року та останні шість місяців (жовтень 2007-го — березень 2008-го) подано в таблиці. Крім продуктів харчування, в ній наведено групи товарів, за якими зростання цін було дуже незначне (одяг і взуття, побутова техніка) або ціни навіть трохи знизилися (зв’язок). Але загалом картина малоприємна.

Особливо сподіватися на загальне зниження цін, включаючи більшість продуктів харчування, принаймні до літа, на жаль, не доводиться. І прогнози річного збільшення ІСЦ по Україні Світового банку та МВФ, які нині приблизно вдвічі перевищують урядові цифри, можна вважати швидше оптимістичними. Не виключено, що річна інфляція може перевищити і 20-відсоткову межу.

На фоні інших країн

У багатьох коментарях, що пояснюють причини дуже високої нинішньої інфляції в Україні, на перше місце висувається збільшення цін на продовольство у світі. Справді, ціни на нього, за даними березневого видання МВФ «International Financial Statistics», у січні 2008-го на 38,3% перевищили середньорічний рівень цін 2006-го. А Світовий банк повідомляє, що за лютий світові ціни на сільськогосподарські товари збільшилися ще на 8,5%. Особливо підвищилися ціни на зернові культури.

Світове зростання цін на сільськогосподарські та продовольчі товари на продовольчий компонент ІСЦ в Україні впливає подвійно — безпосередньо та непрямо.

Безпосередній, прямий вплив — це зростання цін на імпортовані продукти харчування. Зі 113 продуктів (без алкогольних напоїв) в ІСЦ різко зросли ціни тільки на три імпортовані продукти: рис (на 34,4% за квартал), цитрусові (на 22,1) і особливо на банани (майже в півтора разу, на 55,4%). У продовольчій частині ІСЦ їхня частка відносно невелика — 3,3%, а квартальний приріст цін за ними досить високий — 35,5%.

Зростання цін на банани в Україні зумовлене реальним значним збільшенням світових цін на них — із 1068 дол. за тонну по імпорту до країн Євросоюзу в жовтні—грудні 2007-го до 1451 дол. за тонну в лютому ц.р. Цитрусові, загалом-то, також не є продуктом першої необхідності. А от рис, який є більш необхідним харчовим продуктом, замінити іншими крупами буде важкувато. Його ціна приблизно відповідає ціні гречки, а ціни на інші, менш споживані крупи, зокрема, на пшоно, також збільшилися за перший квартал на 18,8%.

Значно більше на зростання продовольчого компонента ІСЦ впливає підвищення цін на вітчизняні харчові продукти, які не імпортуються, а навпаки, є потенційними експортними товарами. Якщо їхні світові ціни вищі за внутрішні, то, природно, виробники й особливо оптовики всіляко прагнутимуть підвищувати останні. Найбільшою мірою це стосується цін на соняшникову олію. За останній квартал ціни на неї, попри всі зусилля, в тому числі й Антимонопольного комітету України, зросли ще на 26,7% (це — крім їхнього зростання за друге півріччя минулого року в ІСЦ на 64,0%) і в березні були в 2,08 разу вищі, ніж у червні минулого року.

За даними МВФ, імпортні ціни на соняшникову олію в портах країн Євросоюзу протягом усього минулого року та січня нинішнього були стабільними і дорівнювали 673 дол. за тонну. Більше того, раніше вони були значно вищі — 1144 дол. 2005-го і 713 дол. 2006-го.

Слід також розуміти, що більш швидке зростання цін на продукти харчування зовсім по-різному проявляється в Україні та інших країнах світу. У світі стурбовані зростанням інфляції. Справді, в цілому по світу ІСЦ, який визначає МВФ, останнім часом помітно підвищувався. Якщо 2006 року в цілому по світу він зріс у середньорічному (а не грудневому, як це прийнято в Україні) обчисленні на 3,52% порівняно з попереднім роком, то 2007-го цей показник підвищився до 3,83%, в тому числі в четвертому кварталі — на 4,68, а в січні 2008-го — на 5,44%. Нам би такі завидні цифри інфляції...

У розвинених країнах приріст ІСЦ становив 2,21%. У США цей індекс 2007 року дав збільшення проти минулого року на 2,85%, у Японії — лише на 0,06%, в цілому по єврозоні — на 2,14%. А в країнах, що розвиваються, він був у 2,7 разу вищий, ніж у розвинених — 5,76%.

В основному збільшення ІСЦ у всіх країнах світу було зумовлене зростанням цін на продукти харчування та бензин. Але для населення більшості розвинених країн подорожчання продуктів не було хоч скількись відчутним. За порівнянними даними 2004—2005 років, витрати на продтовари (без алкогольних, тютюнових виробів і харчування поза домом) коливаються в межах 10—13%: Австрія — 11,2, Данія — 11,5, Франція — 13,9, ФРН — 11,4, Італія та Іспанія — 15,0, Швеція — 12,4%. А в деяких європейських країнах і США вони ще нижчі (США — 7,0, Великобританія — 8,7%). Навіть у нових членів Євросоюзу вони значно нижчі, ніж в Україні: Чехія — 17,9, Угорщина — 18,1, Польща — 19,4, Латвія — 21,9, Литва — 28,8, Естонія — 22,2%.

В Україні ж витрати на продтовари становили 2006 року 39,7% усіх споживчих витрат домогосподарств. Заради справедливості слід зазначити, що в останні роки частка витрат на харчування скорочувалася (2001-й — 49,1%, 2003-й — 42,7, 2005-й — 39,2%). Але таких високих показників, як у нас, немає навіть у більшості країн, що розвиваються.

По країнах, де вони розраховуються, показником нижчим за український можуть похвалитися Індія — 39,0, Нікарагуа — 37,3, Шрі-Ланка — 36,0, Венесуела — 29,0, Малайзія — 27,8, Таїланд — 26,7, Мексика — 24,8%. Більшу частку витрати на харчування займають на Філіппінах — 46,8, у Кенії — 45,8 та Намібії — 41,7%.

Зрозуміло, що при душовому ВВП (за паритетними співвідношеннями цін), який у США, країнах Євросоюзу в багато разів вищий, ніж в Україні, сама інфляція та її продовольчий компонент сприймаються не так болісно. А в Україні, як уже не раз зазначало «ДТ», підвищення цін на продукти харчування найгостріше зачепить групу населення з низькими доходами, особливо пенсіонерів. Та цей аспект, як і раніше, належним чином не сприймається владою.