4 коментарів переглядів: 2447 обговорити на форумі  
2008-12-29 09:05:08
Станіслав Ніколаєнко про свої досягнення на посаді міністра освіти і про прорахунки міністра Вакарчука
Прайм-Ера Родео


Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Сьогодні гість студії Станіслав Ніколаєнко, екс-міністр освіти та науки України. Доброго ранку.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Доброго ранку.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Пане Станіславе, я вам пропоную на початку невеличке бліцопитування. Ви готові до відвертих відповідей?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Звичайно.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: В якій валюті ви зберігаєте свої заощадження?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Є невеликий рахунок в гривнях в банку.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Як діяти людям, які в умовах відпущеного долара не знають, на що розраховувати завтра?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Людям потрібно сьогодні дбати про роботу, триматися роботи і шукати, якщо можна ще десь якусь іншу роботу, мінімум 2 роботи шукати.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Де зберігати гроші: вдома в панчохах чи довірити українській банківській системі?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Частину невелику треба вдома тримати, а в основному класти на депозит чи на звичайний рахунок.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Що даруватимете друзям, знайомим та близьким на новорічні свята?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Обов’язково це будуть книги невеликі, в тому числі, які я сам написав. Але, звичайно, це будуть і якісь солодощі.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Не секрет, що серед депутатів є політики 1-о, 2-о і 3-о ешелону. Ви до якого належите?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Мій ешелон стоїть на запасній колії.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Бліцопитування завершено. Ви, як екс-міністр науки і освіти, знаєте абсолютно все і відстежували все, що робилося у 2008 році. І варто, напевно, розпочати з того, що чинний міністр освіти і науки Іван Вакарчук вважає найбільшим своїм досягненням і досягненням року, що минає, введення зовнішнього незалежного оцінювання. В тому інтерв’ю, що я змогла прочитати, більше він не називає нічого. Як ви вважєате, чи є це досягненням 2008 року. І чи можна лише цим нам похизуватися?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я сьогодні буду виступати не тільки як екс-міністр освіти і науки, але ще і як діючий голова громадської ради науковців і освітян України (ГРОНО). І звичайно, наша організація створена для головного – для того, щоб у нас освіта, наука і виробництво поєднувалися, і з цього блага були для людей. Освітянські питання, наукові питання для нас сьогодні є пріоритетом, бо ми розуміємо, що від цього залежить доля кожного, хто нас слухає, і тих, хто не слухає, хто зайнятий на виробництві.
Якщо говорити за підсумки цього року, то, без сумніву, зовнішнє оцінювання знань є позитив. Чому? Я пам’ятаю, кілька років підряд ми робили соціологічні дослідження, і я бачив, як у нас в певних реґіонах, особливо на заході, на півдні, в Одесі багато абітурієнтів говорили про те, що вони вступали до університету за рахунок чи дзвінків батьків, чи коштів, які вони платили. З цим миритися, з цією неправдою, з цим обманом не можна було.
Про це казали на всіх телеекранах, на всіх зустрічах наші громадяни. І з цьої точки зору, з точки зору справедливості, з точки зору чесності при вступі, це звичайно, є крок.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Тобто, ви вважаєте, що антикорупційний процес, який був запущений завдяки тестуванню, ми почали над цим роботу, але не можна на 100% сказати, що вона викоренена.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Ми розуміємо, що ці біди, які сьогодні єсть, як корупція, вона не в кожному навчальному закладі, десь більше, десь менше. Але вона залежить не тільки від вступної кампанії. Ще є заліки, ще є екзамени, ще інші є моменти. Тому це потрібно робити комплексно.
Я бачу сьогодні 5 пріоритетів в освіті. 1) Це доступна якісна освіта. 2) Це демократизація і автономії навчальних закладів. 3) Це соціальний захист як вчителя, студента, професора. 4) Це питання духовності, моральності. 5) Це питання, пов’язані з розвитком освіти на основі нових знань, тобто, це інноваційний розвиток.
І коли подивитися по всьому цьому комплексу, по цьому широкому фронту взаємодії суспільства з освітніми закладами, ми бачимо, що рухів по всіх цих 5 напрямках серйозних за цей рік не відбулося. І мене дивує те, що до листопада місяця кризи як такої фінансово-економічної не було, але такі програми, як «Обдаровані діти», щось ми не чули про це. Мова йшла про реєстр обдарованих дітей, про індивідуальну траєкторію кожної дитини. Школи, дитсадка, школи до університету, а потім і направити її десь в найкращі вузи України.
«Школа майбутнього». Цей же проект започаткований…

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Але це програми, які потребують певного фінансування.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Секундочку. Так от я вам скажу, частина на них навіть передбачалася. Але ж під лежачий камінь вода не тече. От мені буквально 25 числа зателефонували з села Любимівка Херсонської області Каховського району, де закладали школу майбутнього на березі Каховського рукотворного моря. Як це пройшло по ЗМІ? Чи знають про це в уряді, що школа майбутнього закладена?
Фактично на завершальній стадії в Ялті така школа працює. Навіть про це не сказано, навіть про це я ніде не прочитав і не побачив. Але ж там відпрацьовується нова технологія. Як навчити наших дітей, щоб в них школа не викликала відразу? Щоб вони туди із задоволенням ішли.
Як простимулювати вчителя? Щоб платити йому не тільки за стаж чи за освіту, а за якість його роботи. І щоб ця зарплат була не така примітивна, а в рази більша. Як виховні моменти відпрацювати? Здоров’я, щоб діти не вмирали на уроках. Це ж ми в цих школах майбутнього закладаємо такі програми з участю кращих вчених, кращих практиків, батьків, поєднання з сім’єю…

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: А ви спілкуєтеся зі своїм колегою Іваном Вакарчуком, сьогоднішнім міністром освіти і науки?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Мені проявляти ініціативу про спілкування з тим чи іншим міністром складно. В мене немає урядових телефонів, я не маю можливостей. Якщо мене запрошують, а мене запрошує комітет з науки і освіти як експерта ВР з питань науки і освіти, то я по антикризових заходах по освіті і по науці повністю комплекс здав і виступив там. Я виступив із статтею у «Селянській правді», в «Голосі України», в газеті «Товариш», в «Дзеркалі тижня». А так, щоб вживу спілкуватися, на жаль, в мене такого з членами уряду не вдається.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Я думала, що ви могли б один одному зателефонувати і розповісти хоча би про цю школу майбутнього…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я ж розповідаю громадянам України.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Щоб ми не постфактум про це дізналися, а дізналися в період зародження цього всього.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Така буде в Тернополі, в Донецьку, в Києві, в Криму – в Ялті.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Я пам’ятаю, що міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко казав, що ЖКГ не відбулося бажаного реформування, яке заплановано було на 2008 рік, через те, що не працювала ВР. Можливо, Міністерство освіти і науки теж може пожалітися з того приводу, що у зв’язку з політичною нестабільністю, з політичною невизначеністю не відбулося і певне фінансування відповідних програм, і не було досягнуто певних кроків, які були поставлені на початку за цей рік. Ви вбачаєте в цьому взаємозв’язок

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Звичайно, те, що в нас сьогодні протистояння між президентом, президентом і гілками влади, це на користь суспільству не йде, і це всі розуміють. Але не тільки фінанси визначають ті чи інші чинники. Є дуже багато доброго, де можна було б досвід вчительський, досвід викладачів університетів, досвід науковців просто підтримувати навіть в рамках тих фінансів, тих можливостей, які були, спрямовувати це на користь і поширювати цей досвід.
І тому, звичайно, те, що не працювала стабільно ВР, це погано. Але я так пам’ятаю, наприклад, мій останній рік роботи, і при мені ВР рік практично не працювала. Але це нам не заважало збільшити до 7% від ВВП витрати на освіту.
Ви знаєте, що мене подивувало? Я включив програму «Рада», коли приймався бюджет. Я знаю методику прийняття цього документу. Кожний, хто патріотично налаштований, свою галузь намагається відстояти. І от коли уже голосувалося в останні хвилини ВР цей бюджет, то проголосували додаткові кошти на сільське господарство, бо цей комітет і політики казали, село гине. Правильно говорили.
Потім на медицину добавили кошти, в тому числі, по-моєму, на «Швидкі допомоги». Потім ще якісь там галузі лобіювали. Але я не чув жодного депутата, який би умовою прийняття бюджету поставив такі теми, як харчування дітей в школах – навіть в столиці вони не харчуються. Як питання харчування учнів ПТУ. Не говориться про оновлення бази, про завершення запровадження програми «Інформаційні комунікативні технології».

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Я готую слухачів до того…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Лобістів у нас науки і освіти я не бачу в парламенті. Ці 5 потужних політичних партій, які будували свої передвиборчі програми на тому, що вони турбувалися в передвиборчих програмах за цю освіту, за цю науку, я не чую зараз цього в парламенті. Там лежить сьогодні 42 закони, в тому числі відповіді на демографічну ситуацію, що робити з тим, що дітей зменшується, як робити. А там є зменшення наповнюваності класів, зменшення наповнюваності в групах студентських. І тоді реально можна буде організувати болонський процес.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Пане Станіславе, що ви як фахівець можете сказати освітянам, на що їм розраховувати наступного року, якщо ми беремо суто матеріально, якщо ми беремо держбюджет на 2009 рік?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: ГРОНО робила відповідну заяву, і ми глибоко стривожені тим, що освітян, лікарів, працівників культури, всю бюджетну галузь зробили людьми 2 сорту, тому що 1 жовтня уряд мінімальну зарплату заморозив для цієї категорії на рівні 540 грн., а для інших, скажімо, виробничої сфери, зробив 605. Буквально перед неділею ВР прийняла закон про те, що мінімальна зарплата буде 640 грн. А в бюджеті проголосованому закладено 545 для бюджетників, тобто, різниця вже в 100 грн. не б’ється.
Тобто, цих коштів у бюджеті немає. Мінімальна зарплата, як і стипендія, заморожені, перерахунки для вчителя вищої категорії, для професора, доцента, наукового співробітника не закладені у бюджеті, а закон є. Опять протиріччя. Знову обман іде.
Тому, я чесно хочу сказати, МВФ нам надаючи в 16,5 млрд. позику доларів, вимагав заморозити соціальні виплати. Це в бюджеті віддзеркалено. Але ніби є закон популітський, який прийнятий. Тобто, нічого гарного я сьогодні не бачу.
Наскільки я знаю, в проекті бюджету, він, може, змінився, но я думаю вряди-годи, практично кошти не закладено на такі програми, які вже звичними стали для України. Це «Автобус шкільний». Це придбання і завершення програми комп’ютеризації освіти. Чому я кажу про комп’ютеризацію? Я далекий від того…

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Можна сказати, що програми, які спонукають до інновацій і до розвитку, наступного року будуть заморожені?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Вони не будуть, вони фактично заморожені. Де-факто вже. Це однозначно. І головна проблема української освіти сьогодні – це проблема вчителя. І ця проблема знову не вирішується. Знову затримується виплата зарплати. А ви знаєте, що в ряді реґіонів в грудні вже хочуть відмінити доплати за стаж, виплату преміальних, лікувальних. І невипадково профспілки освіти з приводу цього робили заяви. Оклад на оздоровлення під загрозою сьогодні.
Я боюся, що криза в країні може поглибитися, перш за все, з-за того, що ми можемо вдарити по найболючішому місцю – по українській освіті, по українській науці.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Давайте з вами все ж таки підіб’ємо підсумки незалежного тестування, тому що 2008 ознаменувався тим, що його пережили випускники шкіл, його пережили абітурієнти, які пережили…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Чому тільки 2008 року? У нас зовнішнє оцінювання йде з 2005 року. І спочатку 10 тис., потім 40 тис., тоді 120 тис. В цьому році 400 тис. Воно планово йде. Єдине тільки…

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Мені здається, що цього року більш активно. По-перше, це було несподівано…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Чому несподівано?

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Дуже багато критики йшло водночас, то проводиться тестування, то не проводиться…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Як у нашого уряд завжди, за 3 дні перед зовнішнім оцінюванням прем’єр сказала, непотрібно цього робити, потім сказала, що потрібно. І це дійсно негативу добавило. Але зовнішнє оцінювання робилося планово. Я ж вам сказав, на протязі 3 років ми спокійно відпрацьовували методику. Створили український центр оцінювання. Підібрали кадри, програмне забезпечення, приміщення, людей. Не минули ми, звичайно, і помилок.
Але я хочу сказати не про це. Не є головним здобутком зовнішнє оцінювання. Головним здобутком повинні бути висновки, які ми винесли з результатів зовнішнього оцінювання. А вони не підведені. Зміст освіти, чого ми вчимо, підручники, якість знань, матеріально-технічна база – недоліки шалені в ній. Потрібно розбудовувати та, що ми створили асоціацію виробників засобів навчання, потрібно з ними працювати.
Технопарк, який на базі Сум розгортався по виробництву технічних засобів навчання. Про нього ж ніхто сьогодні не говорить.
Ще одне. От є позитив в зовнішньому оцінюванні? Ми з них в первій частині казали. Але ж давайте подивимся на інше. Які є негативи. Сьогодні людина визначившись в тому, що вона йде в економічний університет, вчить українську мову для того, щоб тест здати, і математику. Ну, може, ще географію як виняток. Але ж залишається хімія, фізика, історія.
Тобто, практична кількість предметів, які позитивно впливають на всебічний розвиток людини, ігноруються. І пропозиція ГРОНО, моя пропозиція, щоб ми враховували середній бал при вступі до університету, ігнорується. Я вважаю, що нам серйозно сьогодні потрібно подивитися, щоб ми не зробили одноруких випускників, або однобічно розвинених випускників шкіл. Нам же потрібно дбати про комплексний розвиток.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Які інновації у 2009 році випускникам і абітурієнтам очікувати?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Слава Господу, що сонце завжди сходить на сході, а заходить на заході. Так і в школу у нас йдуть, незалежно від того, що відбувається з урядами, з президентами, з парламентами. І я думаю, що сьогодні потрібно чітко тримати курс освітній і не шарахатися вліво, вправо, щоб не наламати дров.
Що стосується інновацій. Я завжди ставився до цього дуже-дуже обережно. Тому що принцип «не нашкодь» повинен бути провідним. Це консервативна галузь – освіта. І вона в себе всотала традиції тисячі років, сотень років. Тут потрібно дуже обережно бути.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Пане Станіславе, дивіться. Є інформація, що для того, аби підвищити ефективність підбору абітурієнтів у вузи, МОНУ дало добро на розробку і запровадження методики тестування українських школярів на наявність інтелекту. З цього приводу також є багато суперечок. І на думку експертів, новий тест дозволить визначити найкращих школярів не тільки за кількістю балів.
Окрім того, сподіваються, що новий тест допоможе добитися більшої прозорості при вступі до вузів. Завдяки йому можна обійтися без вступної співбесіди. Але проблема в тому, що все це ускладнює систему зовнішнього тестування. Непросто буде визначити, що важливіше – рівень знань чи здатність їх здобувати. До речі, тестом планують ощасливити абітурієнтів до 2010 року.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Мені здається, що ми запали на тему тестування. І це в когось вже така конвульсія з цього приводу. Ну люді добрі, а що, все залежить тільки від зовнішнього оцінювання? Ми в 11 чи 12 класі через 4 роки узнаємо інтелект людини. Люди добрі, у всьому світі єсть і методики, і особливо там США, японці над цим працюють, і росіяни, до речі. Але не є це головним.
Потрібно сьогодні розуміти, що інтелект дитини формується не тільки в 11-12 класі. Є дитячий садок, є сімейне виховання, є ТБ, є програми в інтернеті освітні. Ми що, про це забуваємо? І хочемо виявляти все вкінці? Що ж ми виявляємо? От давайте я скажу вам одну правду, і вам все стане зрозуміло.
У нас сьогодні 650-660 тис. місць ліцензованих в університетах. А випускників у цьому році, якщо мені пам’ять не зраджує, я можу помилитися з невеликою похибкою, буде десь 370 тис. Ну куди ми відбираємо? Ми сьогодні половину маємо абітурієнтів для наших університетів від тої кількості, які вони можуть прийняти.
Тому тут потрібно боротися рішуче з псевдоосвітою. Серйозно зайнятися якістю знань. Розвантажити наших дітей. Ми колись прийняли рішення спільно Академією педнаук про те, щоби переглянути кожен предмет, і з предметів прибрати дуже багато фактично фактологічного матеріалу, оцих назв різних і т.д., які просто забивають розум дитини.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: На перезавантаженість з програм жаліються і викладачі, і вчителі.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Але ж до цього потрібно доступатися. А ми опять говоримо, давайте будемо міряти інтелект. Ну як його поміряти, якщо в світі не існує методик об’єктивних?

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Навіщо дітям молодших класів уже вивчати логіку? Навіщо такі предмети, як толерантність? Вони, звичайно, важливі, але викладачі, вчителі жаліються на те, що їм не вистачає годин на природничі науки.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Мова йде про математичні.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Не вистачає часу на літературу ту саму. Кажуть, що для того, щоб прочитати «Війну і мир», дається всього 2 години. Про яку якість освіти ми можемо говорити? А ці програми створювалися на за цей рік, не сьогодні. Цьому передувало…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я критикую себе. Для того, щоб сьогодні ретельно розібратися в галузі, де навчається, працює більше 10 млн. людей. Наприклад, якщо взяти тільки, скажімо, інтернатні заклади, чи ви знаєте, що там є 87 типів навчальний програм. Це для дітей обдарованих, хворих, для дітей з різними вадами. І потрібно над ними працювати. В МОН 1 особа опікується таким напрямком.
Я не кажу про дитячі садочки, де нові типи навчальних програм аж просяться. Я не кажу, що туди посібники, підручники потрібні нові. Розвивання різні методики на основі гри тощо. Тому, коли я себе критикую, я визнаю, що найвужче місце в моїй діяльності було як міністра те, що я не встиг доступитися реально до теми змісту освіти, кількості знань і що потрібно зробити для цього.
Ми створили новий інститут інноваційних технологій змісту освіти і прийняли рішення з Академією педнаук, але, на жаль, це рішення сьогодні просто забуксувало. Непотрібно сьогодні концентрувати всі зусилля лише на питання зовнішнього оцінювання за міру знань, за міру інтелекту тощо. Сьогодні потрібно серйозно оновити, підтримати дошкілля, позашкілля і саму середню школу.
Якщо сьогодні з сільської школи Київської області чи Кіровоградської, чи Тернопільської, чи Донецької дитина не зможе ввійти в мережу інтернет і поцікавитися, що нового робиться в природничих науках чи у фізиці, чи в інших предметах, в інших науках, якщо студент любого університету не зможе подивитися, а які нові напрацювання в журналах по біотехнологіях у японському університеті, то нема освіти в Україні. Ось про що потрібно говорити. Про це потрібно говорити.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Будемо говорити про кількість і будемо говорити про якість. 12 балів і 12-річна система освіти. Якщо я не помиляюся, передвиборча обіцяна нашого президента була, що ми повернемося доя 10-річної середньої школи. Отже, 12 років, 12 балів. Що нам це принесло?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Давайте таким чином. Найпростіше для розуміння питання, яке ви поставили. Я вже відповідав на нього десятки разів. Коли я прийшов міністром освіти і науки у 2005 році, вже 5 років діти навчалися за системою 12-річною. Робити задній хід було би надзвичайно шкідливо, в тому числі і оцінювання, перехід назад на 5-бальну систему. Вченими доказано: підвищення 1 року навчання підвищує на 10% продуктивність праці у цій країні.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Ми у першій частині нашої програми зачепили тему «12 років – 12 балів» і пан Станіслав, зізнаюся чесно, у перерві доводив мені, що я абсолютно не права, і що більшість країн світу навчаються дванадцять років і тринадцять-чотирнадцять. Це я так попередньо нашим слухачам доводжу до відома, що ми даремно час не проводили під час анонсів. Отже, пане Станіславе, давайте підіб’ємо підсумки.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Мені дуже гарно, що ви сказали таку репліку - чим ми займалися у перерві, бо дружина моя слухає передачу і вона тепер спокійна. Я хочу сказати, що ООН визначає, скажімо, індекс людського розвитку. І по індексу людського розвитку визначають місце країни в світі. Так от, три показники там є: тривалість середня життя – смертність, охоплення освітою – відсоток, а також протяжність навчання середньої освіти. І от сьогодні Україна займає десь, там, 76-80 місце.
Найгірший наш показник це тривалість життя. І от, скажімо, коли нам ставлять, там, охоплення освітою ще більш-менш, а от по протяжності навчання ми програємо. Бо сто сорок шість країн в світі мають сьогодні дванадцятирічну середню освіту, а сорок дев’ять – тринадцять-чотирнадцять. І останнє: ви що, думаєте, коли Марія Тереза, австрійська імператриця, цариця вводила двохрічне обов’язкове навчання в Австрії протестів не було? Ями були вириті коло шкіл і кидали батьків туди тих дітей, які казали: хай діти працюють, у землі ковиряються, а не ходять до школи.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Я говорю не про кількість, я говорю про якість… Нехай буде двадцять років, будемо вчитися, головне як ми будемо вчитися.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Ви говорили якраз про термін «навчання». І от коли переходили на обов’язкову семирічну освіту – скільки було критиків? Потім на дев’ять – скільки було критики? Давайте так: якщо ми хочемо, щоб ми були передовою розвиненою країною, давайте ми, коли єсть бюджет, не витрачати кошти… Ага, там, на металургію чи на сільське господарство, чи, скажімо, там, на комуналку. А давайте, бюджет сім’ї починається з дитини, бюджет держави повинен починатися з освіти. А ми, я вам казав, приймали бюджет – ніхто і не пискнув за проблеми освіти. Тому я хочу сказати: якість освіти – це якість майбутнього життя України, і, на жаль, сьогодні ця якість під загрозою.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Тобто, я так розумію, що ви залишаєтеся прихильником дванадцятирічної системи освіти…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Якісної освіти.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Якісної дванадцятирічної освіти, щоб не просиджувати даремно штани на стільцях.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: І юбки також.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Але мене цікавить: тоді для чого… Дівчата теж ходять в штанах зараз. Для чого було робити заяви політичні про те, що, можливо, ми плануємо повернутися до десятирічної середньої школи. Це не говорить про стабільність, це не говорить про те, що ви можете розраховувати на щось завтра.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Це говорить про те, що люди, які робили такі заяви, є непрофесійні. Для того, щоб робити ту чи іншу заяву, зробіть педагогічний пошук, науковий пошук, подивіться, що в світі відбувається.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Я хочу зробити педагогічний, не знаю, наскільки вдасться, педагогічний пошук, і в мене, пане Станіславе, до вас запитання. Чому у нас, у школах… Я пам’ятаю, що коли я у молодших класах навчалася в школі, у нас була медсестра обов’язково у школі. Тобто це було, нас перевіряли, там, і все, все, все. А чому на сьогодні ми всі пам’ятаємо, що, особливо наприкінці року, дуже багато інформації, що діти гинули?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Коли Ніколаєнко прийшов міністром освіти і науки, я задав перше питання своєму апарату міністерства: «Скажіть, будь ласка, скільки відсотків дітей харчується в Україні?». Скажімо, хоча б перші-четверті класи, бо закон зобов’язує місцеві органи влади стовідсотково їх харчувати. За рахунок бюджету. Мені два тижні ніхто не міг сказати, що таке. Через два тижні мені сказали – 47%.
Коли я пішов з посади міністра 98,9%, майже 99% уже харчувалися. Я ставив завдання, щоб всі без винятку діти харчувались. І от ви задаєте питання за медсестру. Ну, якщо сьогодні в Броварах заарештують главу адміністрації за хабарі, 41 мільйон доларів… А я чую про те, що ми не знаємо чим харчувати дітей, скоротили медсестру, то я роблю ось таку заяву, що нинішня влада не є народною, вона є цинічною, вона антинародна, вона нахабна.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Пане Станіславе, але до того, що немає медичного обслуговування в школах ми йшли не один рік.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я вам хочу сказати, це не є виправданням сьогодні. Згідно із Законом «Про загальну середню освіту», а також законодавством про основи охорони здоров’я держава не складала з себе обов’язку повністю обстежити і контролювати і впливати на здоров’я всіх дітей, в тому числі й школярів. Це все новації місцевих органів влади, які… Ні один не відмовився в епоху цієї кризи від автомобіля, навпаки, ще більше їх придбавають.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: У мене до вас запитання як до політика, соціаліста. Ви були у парламенті з 91-го року, з першого скликання. Чому, що ви зробили, власне, для того, щоб медичне обслуговування в школах збереглось?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Давайте будемо говорити так. От я йшов до вас, я готувався. Бачу й ви готувалися, це добре. Але якби ви подивилися, зайшли на сайт ГРОНУ або на сайт соцпартії і підняли, скажімо, що зроблено соціалістами і Громадською Радою Освітян і Науковців України, яку я очолюю по освіті, то дайте мені дві хвилини, я вам скажу. Перше. Коли я прийшов у парламент, не першого скликання, лише другого, у нас на освіту виділялося 3,3% від ВВП.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: А Мороз був у першому скликанні…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я ж не Мороз, я Ніколаєнко. Від ВВП, 3,3%. Коли я пішов із парламенту і з посади міністра було 7% від ВВП. Це показник чи не найліпший, будемо казати, в Європі, крім, ну, можливо, Фінляндії і Швеції. Тому коли ви задаєте питання, що зробив – будь ласка, зроблено програма «Інформаційні, комунікаційні технології», ми забезпечили всі середні школи цим зв’язком. Ми реалізували, скажімо, низку інших програм – соціального захисту педагога. Ми, скажімо, на 87%, а було 40, до статті 57 підняли заробітну плату наших учителів. Вона при мені виросла майже у 3,2 рази. У нас стипендія дійшла до рівня мінімального прожиткового рівня і в цьому році, 2008, стала 530 грн. Ми зберегли систему профтехосвіти. 62 закони в галузі освіти прийнято з участю вашого візаві. Я можу назвати сьогодні те, що, скажімо, ми зберегли технікуми. Держзамовлення до університетів, тобто вступ на перші курси був 110 тисяч, як я прийшов, а я передав своєму наступнику 150 тисяч. Фактично, 60% дітей вступило в 2007 році на безкоштовній основі, за рахунок держави в університети, а було 37.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Я про медицину все таки хотіла б почути.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Так от, наказ міністра спільний, охорони здоров’я, і наказ спільний міністра освіти не відмінений. І нехай сьогодні голова районної ради скоротить дві посади чиновників, які сидять у нього, адміністрація ще одну посаду і, за рахунок цього, візьмуть медсестру.

СЛУХАЧ: Доброе утро. Марк Миронович из Одессы. Мы с вами встречались в вашем кабинете в августе 2006 года. Мы говорили с вами о подготовке учителей. Еще в 99 году у меня была опубликована статья в «Зеркале недели», которая называлась «Украинская система образования – прошу сократить срок». Именно в тот месяц май, когда это было, вводилось 12-летнее обучение, образование. В этой статье мы говорили о том, что вопрос не в продолжительности обучения, как вы сейчас говорите. А вопрос в том, как изменить методику преподавания вообще, и как готовить учителей для этого. Что реально было сделано в этом направлении? Учителей готовят по прежнему, 12 лет остаются, как и были, с той же интенсивностью подготовки, то есть, практически, растянули 10-летний срок на 12 лет и ничего, фактически, не изменилось.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я хочу сказать Марку Мироновичу, он абсолютно прав. Дело в том, что, понимаете, когда я изучал, скажем, того же самого труды Константина Дмитриевича Ушинского, я там прочитал, что учитель всегда у нас будет бедный и надо сирот брать на учительские должности. Я, вот, не согласен здесь с Ушинским, хотя, в основном, согласен с ним. Я считаю, что учитель, до тех пор, пока не займет ту высоту, которая необходима ему в обществе, ничего не поменяется. Если у нас будет пять, шесть, десять человек конкурсного на одно место в педагогическом университете, никакие нам методики не помогут. Потому что мы лучших людей должны направлять в педагогический университет.

СЛУХАЧКА: Я вас поздравляю с наступающим Новым Годом. Мне очень приятно слышать ваше выступление, потому что я считаю, что вы действительно профессионал и специалист, и жаль, что вы сейчас не возглавляете министерство. Хотелось бы вам пожелать все же в следующем году прийти к этому. И такой вопрос: скажите, пожалуйста, почему говорят, ну, вернее, и в прессе напечатано, что учебник по музыке сейчас выдают, издают, и там уже очень много страниц уделено сыну Вакарчука, «Океана Эльзы». Ощущение, у нас никого больше нет, кого бы…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я, честно говоря, не думаю, что, скажем, там, министр образования сам сказал, чтобы, там, сына его разместили в этом учебнике. Мне кажется, что это авторы сделали нехорошую услугу, скажем, министру. И, честно говоря, проблема с учебниками – она у нас существует, и она должна совершенствоваться, эта методика. Я думаю, что этого нельзя делать.

СЛУХАЧ: Это Владимир, Белая Церковь. У меня такой вопрос: подскажите, пожалуйста, вы над народом эксперименты проводите, над учениками. А давайте мы интеллект проверим президента, ВРУ, министров…

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Біда буде.

СЛУХАЧ: Ну, так зачем вы экспериментируете над детьми? Вы своих детей хорошо пристроите – замами мэров, депутатами.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Володимире, мій син один, був, працював в БОЗі, міліції. На жаль, загинув виконуючи державний обов’язок. Другий син закінчує школу, 11 клас. Він хоче йти на технічну спеціальність, я його в цьому підтримую. А щодо того, який інтелект і яка підготовка у наших керівників в нашій державі, я хочу вам сказати, ви дійсно праві. Але, коли, скажімо, ми голосуємо, в тому числі і Володимир в Білій Церкві, то хай він подивиться яка освіта у того, за кого він голосує, що він зробив на попередній посаді.
Я, скажімо, тричі обирався народним депутатом в одному й тому ж самому окрузі. Чому? Бо, коли я прийшов головою ради і першим секретарем райкому після технікуму, директора училища, то я 80 кілометрів асфальтових доріг зробив, три середні школи, шість дитячих садків, цех, скажімо, для води, новий комбінат, хлібокомбінат побудував. Люди бачили це і казали, слухайте, в нього щось єсть в голові і він хоче працювать. І, певно, голосували за мене. Тому давайте й ми будемо оцінювати і на себе брати відповідальність спільно. Але те, що підвищувати якість освіти потрібно – я згодний.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Таким чином ми з вами переходимо до політики. Дуже цікаво було б дізнатися, щоб ви розповіли суть і правду, щоб ми не дізнавалися лише з друкованих засобів масової інформації, а безпосередньо почули це від вас. Що на сьогодні відбувається з СПУ? З’явилася стаття Віталія Шибка, де сказано, що СПУ переживає гостру кризу, позначену черговим скандалом, Ніколаєнко і Баранівський були відсторонені від посад секретарів політради, і, можна сказати, ви очолили протестантську течію, напевно, у СПУ. Що відбувається насправді?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Перш за все, я не дуже хотів би коментувати ці питання, це є внутріпартійні питання. Але, поскільки, воно є в ЗМІ, то, певно, щось мушу сказати. По-перше, я не очолюю протестантську течію, я є прихильником оновлення. Хто сьогодні не погодиться з тим, що СПУ втрачає свій авторитет? Якщо подивитися, скажімо, з 1994 по 2008, то ми з 12-13% підтримки дійшли сьогодні до 1,5-2%, і це, звичайно, мене, як члена партії, який був серед організаторів засновників…

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Від вас пішло багато людей, як відомо.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: …дуже і дуже хвилює. І, скажімо, коли сьогодні за соціалістичну, соціал-демократичну ідею, а СПУ весь час зміщалася до лівого центра, на соціал-демократичні позиції, в Україні готові голосувати близько 31% людей, а ми маємо підтримки, скажімо, 2% чи 2,5%. То хіба я, як чесний, скажем, партієць, соціаліст не повинен казати «СОС», що у нас застій, що у нас сьогодні є недоліки у внутріпартійній роботі?

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Але, я так розумію, що ваш лідер не погоджується з тим, що ви говорите «СОС», і тому у вас всередині виникає конфлікт.

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я глибоко переконаний, що і Олександр Мороз відчуває те, що сьогодні у нас негаразд у партії, і він намагається знайти, скажімо, шляхи виходу. Але він бачить по одному ці шляхи, я і, скажімо, велика група партійців, а це величенна кількість членів партії, нас більше 200 тисяч, і ми бачимо по іншому. Нам потрібно сьогодні і ми запропонували на з’їзді абсолютно демократичні способи, скажімо, вибори таємними і кандидатів у народні депутати, вибори таємні, ну, серед партійців, вибори на таємній основі, скажімо, кандидата в президенти від СПУ, обмеження термінів перебування на посаді керівників обласних, голови центральної комісії, голови партії обмежити.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Коли очікувати оновлення СПУ?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Я думаю, що оновлення йде, воно почалося, і те, що сьогодні ми вже дискусію ведем, то це єсть певна цікавість до СПУ. Ну, сьогодні середній клас чекає, хто ж очолить боротьбу за права тих людей, яких обдурили, «кинули» в банках. Ну, я от одну фразу скажу, ну, невже наш уряд сьогодні, я вже про це написав у пресі, не розуміє як потрібно працювати з кредитами, які видали на квартири? От росіяни зробили: вони випустили державні облігації, дали цим людям, і ці люди несли ці облігації в банки, а потім держава взяла на себе відповідальність і проплачує ці облігації, ці цінні папери. І зняли тему розвала будівництва, зняли тему… І люди не вішаються, люди не стріляються.

Тетяна ХМЕЛЬНИЦЬКА: Ви готовий на сьогодні очолити оновлену СПУ?

Станіслав НІКОЛАЄНКО: Ви знаєте, ця тема не є головною для мене і все залежить від того, як, скажімо, партійці будуть, визначаться. Чи це буде інший чоловік, чи той, хто перед вами сидить, - все це залежить від членів партії.

Читайте також:

• Михайло Чечетов з підсумками 2008 року і прогнозами на 2009 рік
• Катерина Ващук (БЛ) про газові проблеми, бюджет і банківську систему
• Богдан Данилишин про економічні підсумки 2008 року і прогноз на наступний рік
• Станіслав Ніколаєнко про свої досягнення на посаді міністра освіти і про прорахунки міністра Вакарчука
• Дмитро Табачник (ПР) про політичні підсумки 2008 року