06.04.2008 04:38

Дещо про сучасне іспанське кіно через призму МКФ у Сан-Себастьяні

Юрій Шевчук

Серед визнаних у світі міжнародних кінофестивалів Сан-Себастьян займає особливе місце з огляду на кілька моментів. Він є одним з найстаріших та найпрестижніших і, будучи форумом насамперед іспанського та іспаномовного кінематографа, разом із тим активно залучає насправді світове кіно, виявляючи особливий інтерес до менше знаних кінематографій. Така спрямованість робить його цікавим для України, якій за шістнадцять років незалежности політичної ще належить здобути незалежність культурну й кінематографічну. Сан-Себастьян – це наступний рубіж, який мав би манити спраглих визнання вдома і світі  українських фільмарів. Фестиваль цікаво поєднує глобальні й національні виміри сучасного кіна, яскраво демонструючи загальноприйнятий у західній кінонауці постулат про те, що кожен національний кінематограф є синтезою місцевого, національного і міжнародного.

Кожен, хто відкриє інтернет-сторінку фестивалю, може вирішити на мить, що не туди потрапив: замість очікуваної марки «Сан-Себастьян», відвідувач побачить незнайоме слівце «Доностія», а замість слова фестиваль – таке ж екзотичне «зінемальдія». Але помилки тут немає, бо «Доностія зінемальдія» – це і є Фестиваль у Сан-Себастьяні, лише мовою евскара, тобто басків, народу, який віками населяє північно-західну частину Піренейського півострова, і якому ще до середини 1970-x заборонялося публічно користуватися рідною мовою. Зараз цей кінофорум став потужним двугуном культурного відродження не лише басків, але й інших довго гноблених народів Іспанії. У його програмі широко представлено фільми з інших провініцiй країни – Каталонії, Ґалісії, Валенсії. Всі матеріали, прес-релізи фестивалю видаються, поряд з англійською та іспанською, також і баскською мовою. Урочисте відкриття теж велося на евскара і включало оркестр народної баської музики. Святкування місцевої та інших менших і менше знаних у світі культур Іспанії ніяк не суперечило, а навпаки було цікавим доповненнням спрaвді глобального колориту цьoго кіносвята. Він виявлявся на кожному кроці – від міжнародного складу журі у різних конкурсних категоріях, від програми офіційної конкуренції, від багатонаціонального пресового корпусу до поліглосії фестивальної публіки.

В межах офіційного конкурсу розігрувалися такі основні призи: «Золота Мушля» для найкращого продюсера, по «Срібній мушлі» для найкращого режисера, акторки та актора, по Призу журі для найкращого кіноператора та найкращого сценариста. Два спеціальних призи: Приз журі для фільму з особливою мотивацією відбору й Приз Альтадіс для режисера-початківця, що передбачає грошову винагороду у розмірі 90 тис. єврів. Приз Альтадіс присуджується за перший чи другий у режисерській кар'єрі повнометражний фільм, який не брав участи в жодних інших міжнародних кіноконкурсах і який потрапив до учасників або офіційного відбору в Доностії, або в категорії Забальтеґі (Відкрита зона). Одна половина премії Альтадіс дістається режисерові-дебютанту, а друга – імпортерові стрічки до Іспанії.

Крім цих, існують інші премії. Премія глядачів, 105.000 єврів, присуджується самою публікою, яка голосує лише за фільми учасники конкурсу «Перлини». Премія «Обрії» призначена для картин, цілком чи почасти зроблених у Латинській Америці, зрежисерованих авторами латинського походження чи на теми, пов'язані із латинськими країнами поза Іспанією (35.000 еврів). Премія Іспанського телебачення «Інший погляд», для фільмів, що висвітлюють жіночу тематику, зрежисерованих як жінками, так і чоловіками. Премія полягає в купівлі права показу фільму-переможця по телебаченню для загальної публіки. Премія «Фільм у процесі створення» полягає у покритті витрат на постпродукцію вибраного її спонсорами фільму. «Премію молоді» присуджує новим режисерам журі, спеціально створене із 350 осіб віком від 17 до 21 року.

Нарешті «Приз Доностія» призначенаий видатним кінодіячам як визнання їхнього особливого внеску до світового кіна – це єдина нагорода, імена призерів якої відомомі ще перед початком програми. Серед її лавреатів такі зірки, як Бет Дейвіс, Вітторіо Ґассман, Лорен Бакол, Роберт Мічем, Сюзен Серендон, Катрін Деньов, Роберт де Ніро, Франсіско Рабаль, Макс фон Зюдов. Минулого року «Приз Доностія» було присуджено американцеві Річарду Ґіру та норвежці Лів Ульман.

Міжнародний престиж МКФ у Сан-Себастьяні в останнє десятиліття посилюється становищем Іспанії як світової кінематографічної потуги. До цього причинилися не лише окремі талановиті чи навіть геніальні сінеасти, як Карлос Саура, Педро Альмодовоар, Хуліо Медем чи Алехандро Аменабар, але й чиста маса, якість і різноманітність кінопродукції, дедалі відчутніша присутність Іспанії на світовому кіноринку, авторитет її національної кіношколи, який невпинно зростає, а з ним і зацікавлення до сучасного та класичного іспанського кіна. Лише за неповний рік тут, у Нью-Йорку, проводилося принаймні чотири іспанські кіноімпрези: п'ятнадцятий щорічний фестиваль «Іспанське кіно сьогодні», ретроспективи двох класиків Едґара Невіля та Пере Портабейо. У другій половині жовтня – фестиваль «Підцензурне й позацензурне кіно Іспанії» протягом двох тижнів іде в престижному Музеї модерного мистецтва (МоМА).

За минулий 2007 рік Іспанія зняла понад сто повнометражних ігрових та документальних фільмів. У Європі за обсягом продукції її випереджають лише Франція, Росія та Німеччина. Активно розвивається співпраця країни із Латинською Америкою – 16 спільних картин, 12 фільмів зроблено спільно з іншими європейськими країнами. Дедалі частіше іспанських кінематографістів запрошують до участи в закордонних, у тім числі й голлівудських проектах. Досить згадати акторів Пенелопе Крус, Хав'єра Бардема, Едуардо Норієґу, Вікторію Абріль, Серхі Лопеса, режисерів Алекса де ла Іґлесія, Хуліо Медема, Алехандро Аменабара. Водночас, усе частіше приїжджають працювати до Іспанії зарубіжні артисти. Це й мексиканці Ґієрмо дель Торро («Лабіринт Пана»), Альфонсо Куарон, Ґаєль Ґарсія Берналь, Дієґо Луна, арґентинці Марсело Пінейро, Сесілія Рот, Леонардо Збаралія, американці Віґґо Мортенсен («Алатрісте»), американський режисер Вуді Аллен, італійки Стефанія Сaндреллі та Анна Ґалієна.

Разом із цим, Іспанія стоїть перед низкою дуже поважних проблем, перша з яких – зменшення відвідувань кінотеатрів, піратство, дедалі більше відставання від конкурентів, насамперед Голлівуду, у змаганні за власного кіноглядача. Лише за вісім перших місяців минулого року доля іспанських фільмів на власному ж кіноринку зменшилася в порівняні з попереднім роком на 19 %  і, за прогнозами, на кінець року мала бути на рівні 9 %. Для порівняння, у Франції, найбільш протекціоністській до свого кіна країні Європи, цей показник складає 30 %. Не зважаючи на порівняно сильну підтримку свого кінематографа з боку уряду й телеринку (за законом телеканали зобов'язані  інвестувати 5 % річного прибутку у виробництво іспаномовних фільмів) – до речі, головним спонсором Сан-Себастьянського кінофестивалю виступає Іспанське телебачення TVE (Television Española), – фільмарі країни активно домагаються нового закону про кіно. Він передбачатиме, серед іншого, зменшення на 28 % податку з приватних інвестицій у виробництво фільмів, упровадження щорічних дотацій на кіновиробництва на 100 млн. єврів, створення державної кіноаґенції, яка стимулювала б національне кіновиробництво та полегшення умов ортимання державної підримки для незалежного кіновирбника. Президент асоціації іспанських кінопродюсерів Педро Перес заявив, що йдеться про ухвалення нового закону ще до наступних парламентських виборів.

На моє запитання про можливості участи українців у наступних фестивалях, організатори відреаґували прихильно й зацікавлено. За словами голови комітету директорів та комітету конкурсного відбору Хосе Анхель Ерреро-Веларде, щоб взяти участь у Сан-Себастьянському МКФ, українські кінематографісти повинні «по-перше, робити фільми, більше фільмів, а по-друге робити так, щоб про їхні картини було відомо. Ми цілком відкриті для їхніх пропозицій. Прошу в січні-лютому надсилати стрічки-кандидати на участь у майбутньому фестивалі. Я не пригадую, щоб ми отримували з України кіно для фестивальної програми». За правилами, в конкурсі цього форуму можуть брати участь повнометражні стрічки, що не були в прокаті протягом дванадцяти місяців до фестивалю, а також не брали участи в жодних інших міжнародних кіноконкурсах, перед або під час перебігу фестивалю в Сан-Себастьяні.

Сан-Себастьян – Нью-Йорк
Вересень 2007 – березень 2008