Дубно

Якщо їхати по трасі Е40 з Києва у Львів за 35 кілометрів після м.Рівне понад дорогою є постамент з літаком. Крутнувшись по клумбі з`їджаємо під вказівник "Дубно".
Перша згадка про поселення під назвою Дубен є в Іпатівському літописі за 1100 рік.
Дубно згадується також 1149 року у зв''язку з перебуванням на Волині князя Юрія Долгорукого. У 1240 році Дубно зруйнували та спалили монголо-татари, після чого воно стало невеликим поселенням. Після смерті Данила Галицького Луцьким уділом, до складу якого входило Дубно, володів Мстислав Данилович. На основі грамоти Ягайла від 4 листопада 1386 року Дубно належало князю Ф.Острозькому. З червня 1498 року власник поселення одержав від литовського князя грамоту про надання Дубнустатуту міста.А в 1507 році Сигизмунд І дарував місту Магдебургське право і дозвіл влаштовувати щотижневі базари та щорічний ярмарок. Розширювалася територія міста, зростала кількість населеня, розвивалися торгівля та ремесло, яке набрало типових для середньовіччя форм - у Дубні існували ткацький, шевський та ковальський цехи.
На початку XVII століття внаслідок великопольської політики шляхти Дубно, яке після Любінської унії було включене до складу Волинського воєводства, стає одним із осередків поширення католицизму на Волині.
Місцеві православні церкви перетворилися на уніатські, в Дубні будуються католицькі монастирі - бернардинів (1620р.), кармеліток (1630р.).Споруди цих монастирів зберіглися й понині, зараз поступово реставруються й приводяться в божеський вигляд.
Польські магнати і шляхта сподівалися прискорити ополячення українського народу за допомогою унії, але населення міста не визнавало її. В 1633 році у Дубні спалахнуло антиуніатське повстання.
Під час війни Хмельницького хвиля повстань докотилася до Дубна. Влітку 1648 року Дубном оволоділи загони Максима Кривоноса, проте їм не вдалося довго протриматися тут. Польська шляхта знову захопила місто і почала укріплювати його. Бурхливі події кінця XVI - першої половини XVII століття у Дубні і біля нього були відображені М.Гоголем у повісті "Тарас Бульба".
У 1772 році, коли Львів відійшов до Австрії, в Дубно зі Львова було перенесено великий котрактовий ярмарок. На ярмарок, який тривав протягом місяця, приїздило чимало закордонних купців.
Князі Любомирські, яким належало тоді Дубно, під час ярмарків влаштовували у своєму палаці для приїжджих магнатів пишні бали, театральні вистави, концерти. Палац був, та й зараз знаходиться, на території замку. За радянської влади в ньому були казарми військової частини, що дислокувалась на території замку.
Указом Катерини II 1795 року Дубно було визначено повітовим містом Подільської губернії, а згодом відходить до Волинської губернії.
У 1797 році "Дубенські контракти" перенесли до Новограда-Волинського, а згодом до Києва, де вони поклали початок знаменитим контрактам на Подолі.
На початку XIX століття Дубно перетворюється на прикордонний пункт поблизу російсько-австрійського кордону.

Дубно завжди було центром культурного життя краю, виблискувало банями храмів, славилося своїми сімома монастирями. Невипадково в різні роки доля привела на Дубенщину ова Почаєвського, Мелетія Смотрицького, Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка, Миколу Лисенка, Гадеуша Чацького, Миколу Костомарова, Юзефа Крашевського, Оноре де Бальзака.

В 1492р. тут звелися мури замку, будівництво якого пов''язане з іменами західно-європейських архітекторів, зокрема відомого зодчого Доменіка Мерліні.
В другій половині XIX на початку XX ст. місто зростало, його розвитку сприяла відкрита 1873 року алізнична колія Здолбунів - Радивилів. Наприкінці XIX ст. населення Дубна становило 14257 чол., в т.ч. 8153 міщанин, 4841 селянин, 717 дворян, 90 осіб духовного звання, 203 купці. З навчальних закладів у місті існували асновані 1855 року двоє училищ. 1905 року відкрили приватне жіноче училище, 1909р.- чоловічу гімназію.
Під час першої світової війни місто опинилось в зоні боїв між російською і австроугорською арміями, тому зазнало значних руйнувань. Після розвалу російської імперії у лютому 1917 року Дубенщина входить до складу Української Народної
Республіки. У 1918-21 pp. в Західній Україні, в тому числі і на Дубенщині, декілька разів міняється влада, а після підписання Ризького договору 18 березня 1921 р. Дубенщина входить у склад Польської держави.
В 1939 році Дубно возз''єднано з Україною.
Під час німецької окупації 1941-1944 pp. Дубенщина стає районом, де активно розгортається повстанський рух проти німецьких окупантів, а згодом і сталінського режиму. Уже в січні 1943 року на Дубенщині активно діють повстанські загони Крука і Хріна. Вся територія Дубенщини, за винятком міста і деяких містечок (Верба, Варковичі, Козин), контролюється силами УПА. У січні 1943 р. відділ УПА, очолений командиром Білим, розбив міську в''язницю і визволив усіх в''язнів.
Зараз Дубно районний центр, з добре розвиненою туристичною інфроструктурою.
Найбільш цікаві споруди в місті це монастир кармеліток (вул.Шевченко), монастир бернардирців (вул.Галицького), Юрівська церква з дзвінницею (вул.Садова) й звичайно ж замок Острозьких-Любомирських (вул.Шевченко).
Замок почав зводитися на стиці ХV-XVI cтоліть. Був власність різних шляхтичів, поступово розбудовувався і зміцнювався. Виривається глибокий рів, навіть змінюється русло річки Ікви,що тече під його мурами. Сучасного вигляду набув при князях Любомирських. На території замку Любомирськими був збудований палац, розкіш якого можна відчути й сьогодні. Красу цього палацу не знищило навіть перебування тут казарм Радянської Армії, а можливе саме це й врятувало замковий комплекс. Щоправда в танцювальній залі, що обрамлена під стелею привабливими жіночими скульптурами, однієї скульптури не вистачає. Кажуть, що була вона занадто красивою й сильно відволікала молодих солдат від виконання військового обовьязку. За чиїмось наказом її збили з піднебесся.
В 30-ті роки ХХст. замок реставрували поляки, надавши надбрамному корпусу дещо модерновий вигляд.

Одна з двох веж замку носить красиве ім`я - Беатка. З цією вежею пов`язана одна легенда. Кожний замок повинен мати свою легенду. В 1577 році замок належав Острожським. Племінниця князя - Беатка готувалася до весілля з якимось князем. Поз`їджалися гості, вже почали потрохи випивати за щастя майбутніх молодят. Аж тут до Дубно підійшли татари. Весілля опинилося під загрозою зриву, деяки гості згадали про якісь свої термінові справи й почали потрохи розбігатися. Але Беатка дуже хотіла вийти заміж. Вона підійшла до однієї з гармат, що була на башті, перехрестилася й дала власноруч залп в бік татарського табору. Мабуть дуже їй хотілось заміж, ядро влучило в ханський шатер, й відправило хана на побачення з Аллахом.Татари почухали потилиці й відпровилися додому. На весілля їх не запросили.
Легенда красива, а в наш час молоді дубнівчани в день весілля приїджають в замок, й з башти Біатки дають залп шампанським. Саме такий залп бачили й ми коли перебували на тироторії замку... .

Це та сама вежа Біатки.

Фото взяте з сайту: http://www.mycastles.narod.ru

информация: http://mskifa.narod.ru/pu21.html