Юрко СІРОМА
"Щастя"
|
Юрко СІРОМА, Львів.
"Хлопчик на кріслі, або "не судьба""
|
Микола СЕНЕЙКО
"ЗУСТРІЧ"
|
Микола СЕНЕЙКО
"СКУПА"
|
Раїса ПЛОТНІКОВА
"ЧОРНИЙ ЛИСТ ШУЛЬГИ"
|
Костянтин ХМАРА
"БАЙКА"
|
Тарас САМЕЛЮК
"ВІДПУСТКА ЛЮДСТВА"
|
Марія БАЛІЦЬКА
"ЗУБ ПІД КОРОНКОЮ"
|
Владислав КОНСТАНТІНОВ
"ПОЛІТИКУМ-ПУСТЕЛЬНИК"
|
Юрій Горовий
"НІ СЛОВА ПРАВДИ"
|
Степан Карачко
"На хвилях житейського моря"
|
Ярослав ХОРОШИЙ
"Для неї про неї..."
|
Петро ГНИДА
"КУРВИ З ЧАТУ"
|
Юлія Смаль
"55 слів"
|
Евгения Бильченко
"Размышления о Смехе, смехе и плаче."
|
Дмитро Княжич
"СВІТЛЕ ВІКНО"
|
Олег Субчак
"Ялинка"
|
Ярослав Хороший
"Наш світ"
|
Зореслава Герман
"Час розкидати каміння"
|
Ярослав Хороший
"Я шукав твої очі..."
|
Ярослав Хороший
"Повість, що вічно пишеться"
|
Петро Гнида
"Мій друг Вася"
|
Галина ТАРАСЮК
"ПОКОЇВКА"
|
Петро Кралюк
"БОЖЕВІЛЬНЯ ФЕЛІСІЯ"
|
ЄВГЕН ЛУКОНІН
"Дощові казки"
|
Петро Кралюк
"ДІОПТРА, або Дзеркало, в якому бачимо не лише себе, а й інших, подорожуючи в часі та просторі"
|
Ярослав Хороший
"ДИВНІ ЛЮДИ"
|
Ольга КИЙКО
"Перспектива"
|
Ярослав Хороший
"ЗНАЙОМСТВО"
|
feel-fuck.livejournal.com
"Голі старі"
|
Андрій Волошин
"ОКСАМИТОВА РАНА"
|
Олеся Кравчук
"Літня кав’ярня"
|
Олеся Кравчук
"Зазираючи в чужі вікна."
|
Святослав Чирук
"Легенди не брешуть"
|
Степан Карачко
"На хвилях житейського моря"
|
Олександр Пащенко
"Криваві канікули"
|
Марія Ряполова
"Сон про минуле та майбутнє"
|
Наталія Дев'ятко
"Дощ із чорних стріл"
|
Галина Геря
"Американський щоденник-2"
|
Ольга КИЙКО
"Перспектива"
|
Галина Геря
"Американський щоденник"
|
Лариса ДЕНИСЕНКО
"Забавки з плоті та крові"
|
Владислав Константінов, Вікторія Доріченко
"СПОСТЕРІГАЮЧИ ЗА РЕЧАМИ"
|
Андрій Волошин
"Мішок"
|
Сергій Соловйов
"СКРОМНИЙ БОГ"
|
Кузьма Повелько
"ДУША НА РОЗПУТТІ"
|
Яна Яковенко
"Про Макош – живу водицю та про Дажбога - ясне сонечко"
|
Владислав КОНСТАНТІНОВ
"Прихильність"
|
Пашник С.Д.
"Духовне значення о. Хортиця"
|
Володимир ШКВАРЧУК
"Коли хліб плаче"
|
Кузьма ПОВЕЛЬКО
"ЛОВІТКИ"
|
|
|
Юрко СІРОМА
ЩАСТЯ
Стіл існує? Існує… тумбочка існує? Так.. от і я, існую та й годі. Існував і старатимусь у майбутньому. Так стільки друзів живуть...
Раніше... Кажу відверто, раніше заздрив, а зараз лиш порожнеча та безвихідь. Самому ж теж хочеться. Стараюсь аналізувати щастя інших…
- А щастя це знати, що є майбутнє
- А щастям називаю кохання
- А для мене - здоров'я близьких
- А щастя це шоколад.
Хто має рацію? Старенька, хлопчина, дбайлива мати чи дитина?
Протягом життя ми розвиваємось самі і розширюємо свій світогляд. Йде зміна цінностей, або ж вони нас міняють. Хм. Цікава правда? Якщо різні види щастя живі і лиш покоління змінюють... А може щастя у душі живе? Чим просторіша душа, тим щастя більше. Тоді можна пояснити, чому багаті менше радіють...
У старших людей щастям є продовженням майбутнього хоча б на тиждень, у той час як діти не цінують його. Підлітки прагнуть кохати, поки кипить кров. А далі? А далі китайська ґума, шлюб і розлучення. Сумно
Діти та іграшки. Дорослі і майбутнє... А ,може, щастя іграшка не майбутнього, а наша? Іграшка така хороша і весела та зламавши іграшку дитина її кидає і з часом забуває. Зламавши щастя ви його зможете кинути?
Інколи всядешся у куточку і мозок кипить… щастя… тижнями сушиш голову, а результат нульовий. Насправді дуже важко, коли тебе не сприймають таким як є. Хвилинними захопленнями намагаєшся змінитись і перевернути все… чи то в собі, чи в інших. Інколи намагаєшся показати всім, що для тебе щастя не шмат шоколадки… а вони звикли і все… а далі що? Чекати, щоб до щастя дорости? Так інколи хочеться вдихнути на вільні груди і забути все. Сказати кохаю людині… не чекаючи відповіді побігти далі, в цю мить відповідь ти знаєш… радіти кожній миті життя і тихо просити ще… дякувати за здоров'я близьких та їх добробут, намагаючись допомогти іншим. За першим разом упакувати 45% з одної шоколадки і відчути подяку голодного карїєсу. Так хочеться, щоб зрозуміли.
Відкривши очі, розумієш що ти лиш в кутику кімнати, час на мрії за сьогодні ти вичерпав, а на тебе буденність жде…
"Щастя лиш іграшка майбутнього. Його знайшовши, радіємо не довго. Його не маючи, існуємо віками…
П'ЯТИЙ ЕЛЕМЕНТ
Гріша любив морозиво з шоколадом. Гріша не гребував чіпсами. Гріша любив "ВІСКАС". Гріша - ротвейллер. Любить "Віскас" не через смак. Через вираз морди сусідського кота. Гріша знає декілька мов: собача, українська, нецензурна. Причому команди третьою мовою ефективніші. Гріша має кохану. Такса Матильда з сусідського будинку. Грішу не хвилює, що вони занадто різні. Не хвилюють команди третьою мовою від хазяйки Матильди. Головне, що Гріша подобається Матильді.
Кожного дня вони гуляють разом подвір'ями урбанізованого Києва. Гріша романтик. Час від часу він любив підсувати їй щось смачненьке... Любив ґонорово прогнати великого сибірського кота Валеру.
Валера це гроза всього району. Його бояться не лише коти, не лише собаки. Навіть хазяїн Валери надає перевагу його вільному способові існування. Час від часу, коли Валера додому приходе, на вустах хазяїна з'являєсь удавана посмішка. Хазяїн кореєць, тому його ніхто крім Гріші не сприймає всерйоз. Перший рік життя корейця тут важким був. Гріша це відчув на своїй шкурі як ніхто інший... Так от коли Гріша гавкав на Валеру, той втікав. Романтика. Яка різниця, що за кожну втечу Валери Гріша дає хабар...
Одного дня Грішин хазяїн отримав підвищення. Його в Донецьк перевели. Він спакував речі і з розумінням усього випустив Грішу на прогулянку, на останню зустріч. Хтозна, з ким зустріч буде остання? Хазяїн чи Матильда?
Під вечір Гріша повернувся і вони поїхали.
Гріша повернувся, бо розумів, що він потрібний своєму хазяїну. Всі інші - сучки... Або по природі, або по характеру. При можливості користуйся, при потребі кинь...
Так і ми. Ховаючись за патосними фразами чи ніжними словами глибоко в серці ми ховаєм те, що б примусило забути і пробачити, при умові що любиш.
Клятви вірності, ласки, благополуччя, радості ніщо в порівнянні з розумінням думки...
- Ти мені потрібен...
P.s. При умові, що любиш...
« Цілий світ без тата й мами…»
Їх звуть хворими… Їх важжають нижчою расою… Розумово відсталих і мислено деградованих виправдовуючи Їх засуджують… Людей, які зважились жити такими, якими Їх створила природа, часто звуть людьми без майбутнього, автоматично в них його забираючи…
Перші свідомі кроки наодинці. В темряві. Так, щоб ніхто не знав. Перші кроки до власного життя, а не до програмою даного всьому загалу існування, в якому цей загал має спробувати віднайти щастя. Розуміння своєї відмінності наштовхує на все глибші і глибші роздуми. Телебачення дає можливість сприймати ту інформацію, яка необхідна для пропаганди товару масам, нехай це холодильник, чи думки, чи вподобання. Все спроектовано так, щоб не було яскравого бунту. Як хитрий паразит, живлячись нами лишається не поміченим, щоб далі їсти… Тому перші кроки пізнання дає Інтернет… Всесвітня мережа, що має все, і якій паралельно чи буде бунт, нехай він масштабний чи персональний. Інтернет щось вигадає щоб далі жити.
Пошук в Ґуґлі і ці трохи шокуючи для нашої свідомості, інтерпретовані до нас, три букви…
От і все. Перший крок готовий. Сказати що вороття нема…? Є шанс придушити, та це схоже до імунного вірусу… Може проявитись за 10 років і ми вмремо, як одна із краплин гетеросексуального світу, або не проявить себе ніколи, списуючись на підліткову жагу до нового.
Різноманітні порно-сайти і інше їх наслідкове продовження. Перші здвиги свідомості, перед якими так важко встояти… зараз йде банальний процес насичення фантазії і задоволення статевого потягу. Перші гордо сказані думки…
Я ГЕЙ!
І на цей момент ми бачимо зелене світло. Ніхто тебе не карає, не осуджує. Ти зробив те, чого прагнув і тобі вдалось… На даному етапі можливе розходження. Одні далі стараються задовольнити потяг, інші стараються взнати більше про можливе своє життя у майбутньому. Хто, скільки є, де, як довго, чи щасливі, а чому, коли вперше, а як вперше, боліло?, що далі?
Наступний крок – Контакт з масами. Більш спокійні потрапляють на різноманітні сайти, форуми. З шаленим інтересом створюють анкети і чекають. Ті що шустріші – по барам, дискотекам…
Віртуальні знайомства досить тонка штука… Є багато можливостей, але всі вони наче вудочки професійних рибалок. Ви – молоде і свіже м'ясо! Ніжна шкіра і нульовий досвід. Є ті, які мали відносини з дівчатками, а є і ті, що лиш недавно вирвались спід маминої спідниці… Взамін на досвід вони просять на перший погляд небагато… але далі ми зрозуміємо розцінки у цьому світі… саме тому основна маса першовідкривачів вашої сторінки – Акули, для яких ви м'ясо. Звичайно, що є винятки із правил, є хороші і добрі, та і не рідкість ті, для яких це гра. Їх козир – розум, а зброя – очікування! Ви можете і не зрозуміти в чию пащу потрапили…
Зазвичай другий крок є досить довготривалим. Після нього починається осмислення…
Ми починаємо розуміти, що нас далеко не десятки на одне місто. Ми починаємо розуміти природу нашого єства. Починаємо розуміти що таке природжені геї, набуті, і «геї моди».
Природженими є ті, які зазвичай ніколи не мали контактів з дівчатами, в яких повноцінні сім’ї, які зазвичай без остраху можуть показати своє Я
Набуті – люди які складають основну масу. Переважно гомосексуальні нахили з’являються як наслідок певних психологічних зрушень, травм, потреб. Неблагополучні сім’ї, неповні сім’ї, брак уваги, виховання, коло оточення. В той час як перший тип є досить стабільний, другий є дуже вразливим. Достатньо підібрати слабе місце і повільно підходити, виказуючи бажання допомогти.
«геї моди»… зараз є велика маса різних суб-культур, чи групи, де гомосексуальні нахили можуть ставати досить вагомим атрибутом в підтвердженні свого місця у цій групі і в компанії як особи. Іншими словами бути геєм – модно… Для них відчуття – невелика маска, доповнення. Для них самі відносини неважливі. Як нова кофта чи кеди.
Ми починаємо спілкування з людьми, взнаючи маси нової інформації. Перша небезпека, перше кохання і всі інші мелодраматичні наповнення. Ми починаємо розуміти, на які жертви необхідно піти, щоб отримати нехай мізер, але так необхідний для нас.
Бачимо ставлення оточуючих. Пам’ятаєте назву твору? Тут мами і тата, братів чи сестер, родичів нема. Є друзі, кохані, та інші.
Ваші батьки можуть вас такими не сприйняти. Або намагатимуться виправити, полікувати, або і більш кардинальні заходи. Оточуючі що сприйняли, стають друзями. Своєрідний еквівалент коханих, рідних, хороших, надійних, добрих і люблячих людей, які підтримають. Решта відноситься до інших, які стають з часом частково нейтральними для вас. Звісно ще є група людей – Кохані…
Та це все відносять до тих хто наважиться сам, або в силу певного випадку відкрити себе загалу. Багато геїв ведуть прихований спосіб життя. Є випадки, коли вони навіть одружуються. Для легенди. Та чи варте золоте колечко вдягати, давати клятви знаючи, що зрадиш..?
Ще здавна їх переслідували, сучасний світ мало сприймає, тому ми і попадаємо у купу незрозумілого. Те, що не зрозуміле, значить чуже. А чужому місця у громаді нема. Людей не цікавлять ваші таланти, здібності, вміння. Саме тому чимало таких намагаються жити сильно. Наперекір усьому. Так, наче прагнуть досягти максимального. З боку здається, що бути одним з них – стиль життя.
Далі вже живе, хто як хоче. Хтось знаходить те, що певні звуть щастям, хтось розвивається далі. Одні займуть місце акул, інші місця хороших. Єдине що їх об’єднає – знайти своє щастя, шкода, що багато з них надію втратили.
м. Львів.
Продовження...
догори
|
|
