Блог Ярослава Федорака

Сьогодні мав нагоду поспілкуватися з однією людиною, про речі, які формують індивідуальний світогляд кожного. І ця розмова наштовхнула мене на деякі цікаві думки.

Що впливає на формування молодої людини (скажімо, школяра) як особистості? Що перетворює одних людей на самодостатніх індивідів, які вже у дуже молодому віці повністю беруть на себе відповідальність не лише за свою долю, але й за те оточення, на яке хоча б потенційно можуть впливати? І що не дає іншим не те що ставити і досягати якихось цілей, а взагалі – привести в порядок хоча б невеличкий «мікросвіт» свого повсякденного існування? Чому одні керують, а інші – дозволяють (ба, навіть прагнуть), щоб ними керували?

Знайти відповідь на ці запитання дуже складно…

Філософія твого життя…

Свідомість кожної людини – це по-суті набір певних переконань та стереотипів. Правил, якими вони керуються у своєму повсякденному житті. Але когось цей «набір» приводить на саму вершину: робить успішними бізнесменами, політиками, всесвітньовідомими діячами культури або науки – а когось – опускає на самий низ – під паркан із пляшкою горілки чи у смітник, який вони називають своїм домом.

Читати далі про те, чи існує ідеальне навчання…

Кожна людина займає свій час чимось таким, що подобається тільки їй. Або тим, що вона вважає необхідним! Але загалом, переважна більшість людей сходяться на думці, що речі „які подобаються” потрібно чергувати з тими „які потрібні”. І тільки досить незначна частина людей приходить до розуміння того, що ці речі можна поєднати. Перетворити діяльність, яка подобається, на те, що вам потрібно!

З появою мого третього блога про Flash, PHP та веб-програмування, у мене практично не залишилося часу ні на що інше. Віддаючи належне тому факту, що родина та близькі все-таки повинні знаходитися на першому місці (принаймні, з моєї точки зору), я іноді до другої години ночі сиджу за комп’ютером пишучи статті. А вдень працюю редактором на повну ставку – з 9 до 18.

„Навіщо ж себе так мучити?” – запитаєте ви…

Я б не сказав, що ця діяльність мене виснажує! Навпаки – я щасливий! Спробую пояснити…

В минулому, коли я ще навчався у 5-му чи 6-му класі школи – то дуже багато часу приділяв комп’ютерним іграм. У мене була спочатку 8-бітна приставка Dendy а потім 16-бітна Sega. І якби мама час від часу не відганяла мене від телевізора – то я мабуть проводив би за цим заняттям увесь свій час…

Читати далі про задоволення від роботи…

Цікаво, які важелі приводять в рух бажання людини змінювати всіх навколо під свої потреби. І чому, коли всі навколо не змінюються, людина починає відчувати якийсь дивний дискомфорт. Я навіть писав про це колись у своєму давно закинутому особистому блозі на ЖЖ. А значить і раніше задумувався над цією темою…

Адже відчуття гармонії між людьми (такими, як вони є) важить набагато більше, ніж чисто механістична „пристосованість” деталей. Допиляв напилком – і все зійшлося.

Але чомусь у стосунках так не працює! Потрібно не іншого пиляти під себе (і звісно ж – не себе під іншого), а знаходити якісь точки дотику, які вже є для вас спільними. Вочевидь, саме на цьому принципі народжуються будь-які стосунки, починаючи від легкої приязні і закінчуючи шаленим коханням. Правда до останнього іноді домішуються чисто фізіологічні елементи пристрасті, які не дають свідомо оцінити, наскільки ваше кохання базується на гармонії, а наскільки – на фізіології.

Читати далі про відчуття гармонії та пристосованість деталей…

„Коли хобі починає приносити гроші, воно перетворюється на роботу і перестає приносити задоволення” – я не згоден з цим твердженням настільки, наскільки взагалі можливо бути з ним незгодним.

Якщо людина витрачає стандартних 8 годин на роботу (а ще 8 віддає сну), тоді робота забирає у неї рівно половину активного часу! Якщо ж за розповсюдженими сьогодні принципами робота забирає у людини більше часу – тоді „на життя” може залишитися зовсім небагато.

А чи готові ви свідомо, з повним розумінням того, що відбувається, віддати половину свого життя справі, яка не приносить жодного задоволення?..

Робота не лише „може”… вона „повинна” приносити задоволення! Інакше особисто я не бачу жодного сенсу у такій роботі. Якщо ви, скажімо, любите фотографувати – то чому б вам не стати професійним фотографом і не почати отримувати прибуток завдяки своєму хобі? Якщо ви обожнюєте програмувати на PHP – цьому вашому хобі також знайдеться практичне застосування. Скажімо, ви можете стати власником веб-проекту, або зайнятися розробкою інтернет-проектів для інших людей.

Читати далі про роботу, хобі, гроші та задоволення…

В продовження теми, піднятої колись у статтях про навчання „Чи потрібно примусово навчати тих, хто вчитися не хоче?” і „Як стати хорошим учнем?”. Цитата з російського башу яка, за рівнем філософічності схожа більше навіть не на анекдот, а на повчальну притчу!

Спогади одного колишнього студента:

Дивлюся, як студенти вихваляються, хто з них більше нічого не робив і при цьому все здав.
Ех…
Коли я був студентом, я здавав право одній дуже милій жіночці. Вона була юристом-практиком, і я очікував, що такий спеціаліст буде мене „ганяти” „від” і „до” по всьому конспекту. Вона ж просто глянула на мене, і, нічого не запитуючи, поцікавилась:
- Оцінку вам яку ставити?
- Е… П’ять хотілося б.

Читати далі про необхідність навчатися…