Вірші про кохання - усе для закоханих

Вірш про кохання № 1862

ППАПППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППППП

        розмістив ППППППППППППП

Вірш про кохання № 1861

Недавно прочитала в інтернеті-
"Кохання теж буває забагато"!
І не погодилася з цим-
Кохання-це життя,це вічне свято,
Як можна перенаситися ним?

Як може бути забагато
Хороших вчинків,поцілунків,
Кавусі в нашому кафе?
Таємних зустрічей і чудо-подарунків
І хто ж це видумав таке?

        розмістив Діана

Вірш про кохання № 1860

Ти навчила мене любити,
А я втратив твою любов.
Ти навчила мене терпіти,
Та терпіння давно вже пішло.
Ти навчила мене прощати,
Та простити сама не змогла.
Ти навчила мене сміятись,
Коли сльози течуть як вода.
Ти навчила мене кричати,
Коли кругом була тишина.
Ти навчила мене рішати,
Всі проблеми буденні мої.
Ти навчила мене того болю,
Що сама переносила в снах.
Ти навчила мене чекати,
І чекатиму я завжди.
Ти навчила мене шукати,
Та таку як ти - не знайти..........

        розмістив Свідерський Юра(В Контакті)

Вірш про кохання № 1859

я нехочу кохати.....без кохання я щаслива!!!!!і не плачу!але блять мені поченає подобатись Боднар Назар!

Боднар я до сьогодні думала шо ти мені подобаєшся але тепер я тебе кохаю!

        розмістив Юля Волянська з м.Збаража!

Вірш про кохання № 1858

Вася Дутчак, я тебе кохаю!

        розмістив Зайчик

Вірш про кохання № 1857

ты смотришь на меня
не очень нежным взглядом.
и я стою перед тобой
в глазах моих лишь только радость
а на душе лишь только грусть
я под улыбкою слезу скрываю
а нежность я в душе храню.мое сердце по тебе лишь мечтает
я днем и ночью по тебе грущу
мне очень хочется быть с тобою рядом.
сейчас тебе я просто друг
но верю я что я смогу
что сердце я твое себе возьму

        розмістив viktoria frances

Вірш про кохання № 1856

Твої гарненькі круглі очі - не мають краю..
Коли вдивляюсь у них..
То по неволі потопаю

Твій милий сміх..
Вві сні лунає..
До себе вабить-
жити заставляє

сумую дуже.
хочу обійн9ти
тепло твоє відчути
і поцілувати!!!

        розмістив Валерий Канский [2009г]

Вірш про кохання № 1855

* * *
ТЕБЕ

Я вижу дождь
из желтых листьев
когда вокруг
царит весна

я чую край
бессмертной жизни
а ведь еще
не жил сполна ...

Любовь - как яд
пеш и не знаешь,
а без нее ты...
- погибаешь!

Любовь к тебе
и образ твой
всё держат здесь...
я сам не свой

Но жить без сердца не хочу
и мучить я тебя не стану...
я просто тихо ухожу,
закрыв рукой сквозную рану...

        розмістив Валерий Канский [2008г]

Вірш про кохання № 1854

ТОЙ АКОГО ЗГАДУЮ ТЕПЕР!!! ВІРШИК
І ЗНОВ ОДНА І
ЗНО САМА
І знов одна і знов сама
Чому тебе я згадую тепер ти вкрала мого хлопця
Чому на серці знову мені сумно? і як же так,чому вже так
Лиш тільки у вікно дивлюсь бездумно чому ти так говориш
І бачу не буднки а тебе. і я сумую,ти щаслива

Я бачу не оголені дерева Чому ти подруга така
Не сніг що мав би огорнути всі дахи я так сумую
Перед очима в мене не птахи течуть сльози,ріки
Що здійнялись тільки-що у небо тобі мене не зрозуміти

Я бачу очі лагідні твої І знов одна і знов сама
Я бачу постать вже давно знайому я плачу я ридаю чуєш?
Та мабуть не скажу про то нікому я впаду в прірву буду там лежати
Що ти один для мене на землі! залиш мене мені тут
добре

І знов одна і знов сама
я в платі білому буду
якшо ти любиш якшо
кохаєш

то все це буде,але ні
тебе подруга украла
і я лишилася одна і я
тоді кричала стій

І знов одна і знов
сама
ізнов впала моя
сльоза
замерзли мої почуття
тепер лиш сльози
тепер морози
замерзло серденько болить......

        розмістив юля волянська м.Збараж.Присвячується Боднару Н.

Вірш про кохання № 1853

Коли любов є-то це прекрасно!
Хоча мабуть і ні,це дуже страшно!
Можливо в цьому є моя вина.
Не зберегла кохання,от і страждаю я!

Але не хочу цього я!
Не хочу в цьому світі більше жити.
Він не для мене,
Він якийсь чужий.

Чому мені потрібно все це пережити?
Чому мені,Бог не дав змогу без страху любити?
Життя для мене вже не має сенсу буття.

        розмістив Інеса Кузнєцова