На погромний лист Дмитра Васильовича Стуса (далi - Д.В.) зi звинувачуваннями i нотацiями на адресу авторiв вистави "У.Б.Н." (Львiвський Академiчний драматичний театр iм.Заньковецької) можна було би не вiдповiдати з огляду на його очевидну, заявлену вже в назвi безглуздiсть: "не дивився i дивитися не збираюся...". Але ж прiзвище й по батьковi якi! Та й у текстi листа Василь Стус згадується мало не в кожному рядку, мусимо зважати...

За жанром лист Д.В. квалiфiкується як постмодерний синтез совєтського полiтдоносу, барокової ламентацiї i потоку хворої свiдомостi. Це зрозумiло. А от за змiстом... Суть така: певним львiвським друзям Д.В. вистава дуже не сподобалася, вона їх навiть чимось персонально образила (?), а вiдтак, мочитимем авторiв "У.Б.Н.", бо нам, бачте, "Рабинович наспiвав по телефону!". Але при чому тут I.Калинець, Т.Чорновiл, про iснування яких ми до кимось(?) спровокованого скандалу не мали уявлення? Де, в якому мареннi, ви бачили у виставi "У.Б.Н." Зiновiя Красiвського i Олену Антонiв? Про це ми, до речi, говорили Д.В., пояснювали - до i пiсля прем'єри. Та у вiдповiдь: ". Менi плювати.Я перекрию вам дiаспору назавжди!",або загадкове, кiлька разiв повторене: "Ви не уявляєте собi, куди вляпалися!". Тепер здогадуємося- таки, увi що ми вляпалися.

Фактiв - жменька. Майже два роки тому почав писати Д.В. п'єсу за мотивами бiографiї З.Красiвського. Зробив iз пiвдесятка варiантiв. Творча група цi тексти не прийняла, пройшов iнший сценарiй iз узагальненими о?бразами. Його i поставлено на сценi Театру iм.Заньковецької. На цей час вiдбулося дев'ять показiв, усi з аншлагом! Перша сучасна українська полiстилiстична драма iз сильним чоловiком-героєм, та ще й на актуальному матерiалi! Та ще й гарно виконана занькiвчанськими корифеями й молоддю! Радiйте, бо ви ж патрiоти!

Ну, хтось (iз тих, кому Д.В. повiдомив наперед, що то буде бiографiя З.Красiвського) має iншу думку, може й рiзко протилежну. I.та I.Калинцi навiть трохи похулiганили на третьому показi. Теж нормально - сам Мейєрхольд казав, що успiх вистави, це коли пiсля прем'єри аудиторiя дiлиться навпiл. Та за логiкою Д.В. та його колег iз цензурного комiтету виходить так: якщо нам (а ми теж люди не послiднi, хоч i не сидiли в таборах) не сподобаються вiршi подружжя Калинцiв, то ми автоматично отримуємо право громити типографiю в якiй цi вiршi друкуються i також замовляти газетних кiлерiв штибу Д.В. для паплюження їхнiх iмен у пресi. Складається враження, що автор листа просто хоче скористатися успiшною виставою (чужою!) задля власного пi-ару. Згадаймо випадок у одному зоопарку. Жила там серед своїх сородичiв одна мавпа, нiчим особливим не вирiзнялася. Аутсайдер. Жила тихо й скромно, доки її погляд не впав на порожню залiзну бочку. Еврика! Мавпа почала катати бочку по територiї мавп'ятника (чи як там його), з вiдповiдним жахливим шумом. Уперто i наполегливо. I сталося. Сородичi помiтили героя, а мавп'яча елiта прийняла його до своїх лав. Quod erat demonstrandum. Чи не звiдти оте партiйно-полiтичне амбре, котрим вiдгонить вiд кожного рядка цього "листа"? Про чиє "спецзамовлення" тут йдеться? Серед авторiв "У.Б.Н.", принаймнi, немає членiв жодних партiй чи угруповань, чого не скажеш про вас, шановний(i)! "Зневажаю полiтикiв" - дозволимо собi процитувати Василя Стуса.

Заборону Д.В. виконувати у виставi пiснi на вiршi Василя Стуса очевидно слiд вважати апогеєм його власного самоствердження. Тепер наш доти скромний герой досяг рiвня свого великого батька, принаймнi застосовує юридичне право розпоряджатися його лiтературною спадщиною на власний смак i розсуд. Невже Д.В. всерйоз розраховує на те, що на вiршi Стуса заспiває його улюблений Ель Кравчук? Воїстину, щось-таки знав Олександр Галич, коли писав на смерть Пастернака: "А у гроба встали мародёры и несут почётный караул." Бридко i сумно.

Лауреат премiї iм.Василя Стуса Галина Тельнюк, автор драми "У.Б.Н." Київ 09.03.2001 Мирослав Гринишин, режисер

Р.S. Бажаючим ознайомитися з драматургiєю Д.В. радимо звернутися до театру iм.Заньковецької. Там лежать його три сценарiї. Деякi питання можуть вiдпасти самi собою. Український театр нарештi отримає великого драматурга. "У.Б.Н." - захлинеться у власних соплях. Нас каменують. Справедливiсть восторжествує etc.