Заньківчани повернулись

Учора виставою "Сільва" розпочав свій 91-й сезон Національний театр імені М.Заньковецької, який іще до нового року запланував кілька  прем'єр.

Зокрема, уже найближчими днями - 19 вересня -  заньківчани покажуть виставу "Два дні, дві ночі" молодого режисера театру Богдана Ревкевича, створену як сучасну фантазію за мотивами "Ромео та Джульєтти" Шекспіра, в якій задіяна вся молодь театру. Не повинні би забаритися й інші сценічні новинки. А це "Три ідеальних подружжя" А.Касона, які ставить Алла Бабенко, "Дама з камеліями"  Дюма-сина у постановці Федора Стригуна, "Варшавська мелодія" Зоріна у баченні Таїсії Литвиненко та інсценізація Марка Розовського "Історія коня" за повістю
Л.Толстого, яку реалізує режисер Вадим Сікорський.

За словами художнього керівника театру Федора Стригуна, який традиційно скликає журналістів напередодні сезону, розмови про цьогорічне закриття театру через майбутній великий ремонт наразі безпідставні. "Ми працюємо у нормальному режимі. Звичайно, проблема є і серйозна, бо треба вирішувати, що вагоміше - саме приміщення чи театр. Адже коли театр зупинити на 7 - 10 років, а саме стільки триватимуть ремонтні роботи, то потім, швидше за все, багато що доведеться починати з нуля: буде приміщення, але навряд чи буде колектив. Це, властиво, той випадок, коли чужий досвід (а мова про Одеську оперу, яка є яскравою ілюстрацією такої сумної ситуації) переймати  не хотілося б".

                                                                      «Суботня пошта»

3.09.2008  № 692

                                 Ярина КОВАЛЬ   

«До серйозного театру глядач зараз дуже тугий. Усім хочеться розваг і комедій», – Федір Стригун

Свій 91 сезон Національний академічний український драматичний театр ім.М.Заньковецької розпочав сьогодні, 9 вересня, із демонстрування нового дизайну театральної прохідної та прес-конференції художнього керівника колективу лауреата Національної премії України ім.Т.Шевченка народного артиста України Федора Стригуна.

Підсумувавши минулий сезон, який для заньківчан був ювілейним, Стригун відзначив його здобутки та проблеми. Увійшовши у свій десятий десяток один із найліпших вітчизняних класичних театрів додав до свого репертуару 5 вистав та здобув молоде акторське й режисерське поповнення. Щоправда, останнє вдалося залагодити не без проблем, але Федір Стригун узяв на роботу 6 випускників курсу народної артистки України Таїсії Литвиненко, в очікуванні, що театрові повернуть ставки, скорочені під час періоду «оптимізації трупи» у роки економічної скрути. Художній керівник театру радо уводить молодь у прем’єрні вистави. Зокрема, однією із наступних таких прем’єр стане музична вистава «Два дні…Дві ночі» режисера Богдана Ревкевича на музику львівського композитора Богдана Сегіна, для якого це буде третьою співпрацею із театром.

Зараз заньківчанські актори, зайняті у виставах народної артистки України Алли Бабенко «Аріадна» та «Йонич» за творами А.Чехова, перебувають у Ялті, де беруть участь у фестивалі.

За словами Федора Стригуна, упродовж сезону 2008-09 рр. Таїсія Литвиненко має має намір оновити «Варшавську мелодію» А.Зоріна, сам головний режисер планує поставити «Даму з камеліями» О.Дюма-сина, Алла Бабенко працює над виставою «три ідеальні подружжя» А.Касона, Вадим Сікорський – паралельно над двома проектами: «Трьома товаришами» Е.М.Ремарка та «Історією коня», до котрої переклад та тексти музичного супроводу підготував Віктор Морозов.

Федір Стригун перебуває також у пошуках сучасної української п’єси, яка була б водночас і актуальною і талановитою. «До серйозного театру глядач зараз дуже тугий. Усім хочеться розваг і комедій», – говорить головний режисер заньківчан і обіцяє, що звернеться до таких творів як «Бояриня» Лесі Українки, «Невольник» і «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка, «Одруження» Миколи Гоголя та «Вій, вітерець» Яніса Райніса.

                                                                  http://zik.com.ua

                                                                  09.09.2008, 18:12

Догодити всім і показати не менше прем’єр ніж минулого року.

Заньківчани відкривають 91-й театральний сезон

Від класики до сучасних постановок. У театрі мені Марії Заньковецької - 91-й театральний сезон. Заньківчани обіцяють - прем’єр буде не менше, ніж минулого разу.  На сцені театру вперше покажуть „Два дні...Дві ночі”, „Три ідеальні подружжя” , „Історію коня”.

Сучасний глядач – прискіпливий, - зізнаються заньківчани. і сподіваються цього сезону догодити всім. Розпочнеться театральний рік 12 вересня, виставою „Сільва” Імре Кальмана. А уже за тиждень, 19 вересня, заньківчани запрошують на прем’єру „Два дні...Дві ночі”. Це фантазія молодого львівського режисера Богдана Ревкевича за мотивами шекспірівської трагедії „Ромео і Джульєта”.

Художній керівник театру імені Марії Заньковецької Федір Стригун: „Сюжет збережений. Тільки поміняли персонажів. От. І інші умови – поставили людей, і вони діють. Я вважаю, що ця вистава є авторською. Молодь взяла велику участь. І я дуже радий, що Ревкевич з цим упорався.”

5 жовтня львів’янам покажуть  „Три ідеальних подружжя” Касона за постановкою народної артистки України Алли Бабенко. Далі прем’єри: „Дама з камеліями” Олександра Дюми та „Варшавська мелодія” Зоріна.

Однією з найнеординарніших у театрі називають виставу „Історія коня” за повістю Толстого „Холстомер”. Її покажуть 16 листопада. Над виставою працює режисер Вадим Сікорський.

Режисер Вадим Сікорський: „Я шукав п’єсу цікаву і мені, і людям. І наколовся на історію коня. Це прекрасний матеріал, це Лев Толстой. Розовський автор п’єси. Вона прекрасно колись йшла в театрі БДТ в Пітері. Я зв’язався з Розовським – і він пішов назустріч.”

А ще у планах заньківчан – постановка „Боярині” Лесі Українки, „Три товариші” Ремарка, гоголівське „Сватання на Гончарівці”. Проблематичніше з виставами про сучасність – немає з чого вибирати, - скаржиться Федір Стригун.

„Активно шукаю. Багато перечитав п’єс. І конкурсні були п’єси. Краща, є гірша. Але я бачу, що все одно навіть сучасні автори не пишуть про сучасність. Якщо пишуть хтось про сучасність, то це щось таке дуже тупе і дуже таке якесь вторинне. Читаєш першу дію – і вже знаєш, що буде в третій. Ну, нецікаво.”

Додамо, що під час цьогорічного театрального сезону заньківчани також гастролюватимуть у Полтаві. Там театр презентуватиме  „Сільву”, „Суботню вечерю” і „Сто тисяч”.

                                                                  «Львівська хвиля»

                                                                  09.09.2008, 18:06

                                                                     Людмила ТОМАШЕВСЬКА 

Заньківчани відкривають свій 91-й сезон

Свій 91-ий сезон заньківчани відкривають 12 вересня “Сільвою” Імре Кальмана. А вже через тиждень відбудеться прем’єра вистави “Два дні... Дві ночі” у постановці колишнього актора театру, нині дипломованого режисера Богдана Ревкевича. Про своє бажання зайнятись режисурою він розповів Федорові Стригуну: „І він мені сказав: - Я тобі водички налию, а ти вже пливи. – Поки що є куди плисти, для себе я вибір зробив – я піду у режисуру”, - каже Богдан Ревкевич.

Цього року у театрі з’явився ще один дипломований режисер, а також і актор Орест Огородник: „Людина мистецтва не повинна стояти на місці. Я користуюся і йду цим шляхом, і я про це не жалію”, - впевнено заявив новонароджений режисер Орест Огородник.

Цікаві постановки у новому сезоні готує Алла Бабенко, Вадим Сікорський, Таїсія Литвиненко, і звісно – сам художній керівник театру Федір Стригун.

Тож славний театр ім.Марії Заньковецької живе і творить попри усі проблеми: недостатнє фінансування, яке б дозволило проводити великі гастролі, та аварійне приміщення. Аби у своєму приміщенні зробити капітальний ремонт, театр треба кудись перенести, а це може бути справжньою катастрофою для трупи, як це свого часу сталось з Львівською оперою: „У нас же ж теж Опера дуже багато постраждала від того часу, дуже трупа змінилася, хоч вони грали два дні у нас, два дні – у [Палаці] Хоткевича. Але це їх теж не врятувало, вони трагедію понесли страшну”, - занепокоєний Федір Стригун.

Але поки ці та інші проблеми вирішуються, заньківчани запрошують глядачів на свої вистави.

                                                            РАДІО МАН

                                                                      [2008-09-10, 14:00]

                                                                Софія ІВАНОВА

Федір Стригун хоче збудувати у Львові театр

Оперетою ”Сільва” 12 вересня розпочали 91-й сезон у Львівському національному театрі ім.Марії Заньковецької. Учора відбулася перша прем’єра цього сезону — вистава Богдана Ревкевича ”Два дні... Дві ночі” за мотивами трагедії Шекспіра ”Ромео і Джульєтта”.

— У виставі задіяно молодий склад нашої трупи, який нещодавно поповнився випускниками акторського курсу університету, — розповідає художній керівник театру Федір Стригун, 68 років. — Минулого сезону ми мали п’ять прем’єр. Тепер, окрім цієї вистави, плануємо поставити до кінця року ”Три ідеальних подружжя” Алехандро Касона та ”Даму з камеліями” Олександра Дюма-сина. Режисер Вадим Сікорський працює над виставою ”Історія коня” за повістю Льва Толстого ”Холстомер”. Український варіант п’єси готує перекладач ”Гаррі Поттера” Віктор Морозов.

”Заньківчани” показують вистави в театрі, збудованому графом Станіславом Скарбеком у 1830-х. Приміщення аварійне.

— Щоб відремонтувати будівлю, потрібно на сім років зупинити роботу театру, — дорікає Федір Миколайович. — Маємо приклад Одеси, де реконструкція оперного театру розтягнулася на 20 років. Після цього довелося все збирати заново. Нам пропонують виступати в Палаці культури ЛОРТА. Але це те саме, що виселити нас за межі міста. Хто туди ходитиме?

Митець пропонує збудувати у Львові новий театр.

— Це коштуватиме максимум 200 мільйонів. На ремонт нашого будинку треба більше, — запевняє він. — Є вільна площа навпроти нашого театру. За два роки мали би нове приміщення на 600–700 місць. А тоді бралися б за ремонт театру Скарбека. Після цього ми повернулися б у своє приміщення. А в новому театрі можна відкрити театр оперети. Або перенести сюди театр юного глядача, який також працює в аварійному приміщенні.

                         «Газета по-українськи»

                         20.09.2008 7:08

                                                                    Денис МАНДЗЮК

Красива історія великого кохання

Вони дуже люблять акторську професію та один одного. Талановите по­дружжя народних артистів України вважає, що в основі всього у житті - любов. Колись вони пішли проти всіх, зокрема й керівництва театру, аби бути разом. Відтоді красива пара удвох 24 години на добу. Щасливе та гармонійне подружжя й досі ходить вулицями Львова за руку. Власний дім для них - "захист, комфорт та відпочинок". Обоє певні: міцна родина - міцна держава.

Про історію кохання, сімейні таємниці та двох синів "Пошта" спілкувалася з художнім керівником, режисером-постановником і актором Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької Федором Стригуном та його коханою дружиною - королевою сцени, актрисою цього театру та педагогом Таїсією Литвиненко.

Органічна сім'я  

- Як би Ви оцінили роки по­дружнього життя? Адже у Вас такий колосальний досвід. Це ж так багато...

Ф. Стригун: Це дуже мало! Й дуже скоро вони пройшли...

Т. Литвиненко: Це зовсім мало, це як одна мить... Мені дуже пощастило, що зустріла такого чоловіка - красивого й талановитого! Колись мене запитували: "Ви зіграли багато ролей, сім'я, двоє синів, чоловік, а як Ви справлялися без няньок, служниць?" Я завжди казала - мені неважко, бо є органічна сім'я. Федір Миколайович вів молодшого до садка,  а я старшого - до школи.

Ф. Стригун: Дуже важливо мати у житті улюблену роботу та кохану дружину.

- А що головніше?

Ф. Стригун: І те, й інше має бути органічним.

Т. Литвиненко: Заберіть одну гілку й будете нещасливими...

- Чи легко бути чоловіком Таїсії Литвиненко?

Ф. Стригун: Дуже легко. Я спокійний, у мене є тили, у мене завжди є той оберіг, де можу відпочити душею, відігнати від себе погані думки, де у мене все надійно. У своєму житті не робив нічого, що мені не подобається. Завжди робив лише те, що мені до вподоби, й те, що лягало на серце. У мене ніколи не було претензій до дружини.

Т. Литвиненко: ...я не давала приводу Вам ревнувати...

Ф. Стригун: Ревнощі - це також любов. Це освіжує взаємостосунки. Стабільність також набридає... Але це, звичайно, не повинно мати трагічний характер. Краще на початку розійтися й не мучити один одного. Скажімо, я ніколи не осуджую тих, хто розлучається, - бо це чесніше.

- Чи легко бути дружиною Федора Стригуна?

Т. Литвиненко: Важко. Потрібно постійно підтримувати тонус. У нього дуже високі вимоги до життя...

Ф. Стригун: ... вмію бачити красиве. І треба завжди бути такою красивою, як ти є!

Т. Литвиненко: Так, так! Це перше. По-друге, кожна жінка, яка бачить Федора Микола­йовича, вважає, що вона краща, аніж я.

- .. тоді Вам складно деколи буває?

Т. Литвиненко: Було. Тепер я певна, що я краща за всіх. У цьому переконалася: я була краща, ніж інші. Аніж усі!

24 години на добу разом!

- Ви актори, вдома та на работі разом - 24 години на добу. Часто можна почути, що по­дружжя повинне мати різні професії, бо в іншому разі це вкрай складно. Вам комфортно?

Ф. Стригун: Якщо їм складно бути разом 24 години на добу, то нехай одразу розходяться! Нехай не мучать один одного! А мені приємно 29 годин на добу бути поруч із дружиною! Я щоранку сідаю снідати й усміхаючись кажу: "Якби якась гадюча жінка тут сиділа і я її не любив, який би в мене був настрій під час снідання?" Потім йдемо на улюблену роботу прекрасним містом, тішимося, що сонце світить...

- Що для Вас - гармонія у подружжі, комфортна родина?

Ф. Стригун: Намагатися один одному робити добро. Навіть, коли ти щось дуже любиш, віддати дружині, а жінка має віддати чоловікові. Треба розуміти та відчувати один одного. Бачити та передбачати, що потрібно. Любов - це дія, увага.

Т. Литвиненко: Для мене комфортна сім'я - це любов! Спочатку є пристрасть, коли у сексуальному плані пара не може бути один без одного. Потім настає таке заспокоєння - якась помірна любов, коли потрібно допомагати один одному, коли народжуються діти, коли змінюються турботи, коли дружина втомлена, тоді з'являється увага і вона чекає від чоловіка не лише  фізичного задоволення, а ще хоче, аби він її трохи пожалів. Погуляв із дитиною, купив продукти. Це гармонія почуттів та упевненість в тому, що так буде завжди. А одна із найстрашніших якостей - бреливість. Її не витримують навіть тварини та рослини. Брехня руйнує родину!

- У Вашій родині не звучить слово "брехня"?

Т. Литвиненко: Ні. Саме так ми старалися виховати дітей. Як щось кажу хлопцям, Юра відповідає: "Ви нас не вчили брехати та красти". Нині ж люди не соромляться цього, хизуються цим...

Ф. Стригун: Як сказав мені один чоловік: "При цій владі можна жити добре, коли голову маєш". Я ж кажу: "Вірно, коли голову маєш, а совісті не маєш". Люди (звісно, не всі) забувають про таку категорію як совість. А совість - це Бог.

... А ще розкажу епізод про своїх батьків. Мама розповідали один епізод. Мама щось тур-тур-тур, а батько сидить і диться у вікно. Мама кажуть: "Я щось сварюсь, сварюсь, щось йому доводжу, а він мовчить і дивиться у вікно. Питаю, чого мене не слухає". А він у відповідь: "Я не чую, що ти говориш. Сиджу й думаю, сьогодні рівно 50 років, як я тебе люблю"... І мама починали плакати, згадуючи цей епізод. Ось що головне у житті!

А як чоловік лише думає, як загнати жінку роботою... Загалом в Україні чоловіки не галантні, вони не дбають про жінок. Немає лицарства та благородства. Немає того, що є в Європі. Звісно, є винятки. Чомусь чоловіки найважчі роботи перекидають на жінок... Жінка ж має відчувати, що поруч є сильне плече. А цього нині бракує! А в Україні чоловіки, особливо в політиці, між собою лише сваряться... І ніхто не подумає, що за кордоном гарує 5 - 6 млн українок. І нікому з них у голову не прийде зупитися, сказавши: "Мужики, досить! Та не торгуйте своїми жінками".

- Як вважаєте, чи має поступатися дружина чоловікові, а чоловік - дружині?

Т. Литвиненко: Так!

Ф. Стригун: Обов'язково! Вважаю, що нині є дві проблеми: перша - матеріальна незабезпеченість, житлова проблема, друга - низька мораль. Власне, це найбільше руйнує нинішні родини. Також дуже низька культура. Втім, із хороших родин виходять хороші діти.

- Як Ви ставитеся до фрази: "Міцною держава буде тоді, коли будуть міцними родини"?

Ф. Стригун: Лише так і має бути!

Т. Литвиненко: Абсолютно правильно!

Про синів

- Як Ви виховували дітей, чого Ви їм хотіли найбільше дати і що дали? І що б сказали про них?

Ф. Стригун: Насамперед, хотіли, щоб вони були людьми. Ми ніколи їм нічого не нав'язували. Хочете чимось займатися - займайтеся. Моє гасло: все робити з любові - жити та працювати. Юрко закінчив кінооператорський. Зараз працює в театрі - знімає наші вистави, робить диски з цих вистав. Одружений. А молодший - Назар - був актором. Коли поїхали у США, там залишився. Згодом повернувся до України. Одружився, зараз мешкає у Києві. Менеджер, арт-директор дуету сестер Тельнюк. Певен, що в ньому все одно переможе акторський ген.

Т. Литвиненко:  Юра - це мій перший помічник по господарству...

Ф. Стригун: ... бачите, не я...

Т. Литвиненко: Бо ти артист, я тебе бережу... Назар - артистичний, емоційніший, Юра ж -  стриманіший. Назар навчився в Америці дуже багато чому й повернувся дорослим чоловіком, змужнів. І жив він там не від жиру. Залишився у важкий період нашого театрального життя, коли 7 місяців нам не виплачували зарплати...

- Чи маєте вже онуків?

Ф. Стригун: Ні. На все свій час... Я дуже люблю дітей. А коли бачу маленьку дівчинку, то боюся, що я її "з'їм" (сміється - "Пошта")...

Мудрий вибір

- Чи були упродовж життя важкі періоди. Якщо так, то як Ви їх перебороли?

Т. Литвиненко: Важких періодів у нашому особистому житті не було. Раніше дуже емоційно сприймала, коли мене не призначали на роль. Це ціла трагедія, бо актору потрібні ролі! Якщо ти не виходиш на сцену, не репетируєш,  не перебуваєш постійно в роботі, зупиняєшся. Це єдині прикрощі.

Ф. Стригун: Якби мені сказали щось змінити у сімейному житті, скажімо, повернутися назад чи мати іншу дружину, - ні, я б ніколи на це не погодився! Сиджу чи лежу й думаю: який я мудрий та щасливий у своєму виборі!

- А чому вибрали саме пані Таїсію?

Ф. Стригун: Це вона мене вибрала...

Т. Литвиненко: ... це ж я його вибрала...

Ф. Стригун: Це вона так думає. Але тут неправда. Я пам'ятаю Тасю ще в школі. Я сидів у сільському клубі й дивився фільм "Назар Стодоля, де вона грала Галю. Після закінчення фільму сказав: "Це буде моя..." Хлопці посміялися. Приїхав вступати до театрального інституту. Тася вже тоді була на четвертому курсі. В інституті побачила мене, підійшла й сказала: "Який гарний хлопчик. Ви вступите". Й пішла... Згодом після закінчення інституту знову підійшла й сказала: "Приїздіть до нас у театр працювати". Я приїхав.

- То хто ж кого вибрав?

Ф. Стригун: Звичайно, я! Хочу сказати: ніколи не паруйте коня з волом, бика з носорогом. У нас часто паруються люди з різною ментальністю і соціальним статусом. Я вибрав собі дружину як зі своєї родини, як зі свого села, як зі свого оточення. Я знав: у яке б  товариство не потрапив, мені ніколи не буде за неї соромно! Найкращий варіант у житті, коли дружина розуміє чоловіка. Важливими також є спільні інтереси.

- На Вашу думку, любов спонукає перевертати гори й робити те, що робите для театру, нові вистави.

Ф. Стригун: Так! Якби не було любові, я б тут не працював жодного дня. Є любов до професії, до людей, суспільства. Хочеться більше сказати про нього правду, і позитивну, і негативну. Театр моделює життя.

Про подвиг

- На який вчинок Ви зважилися один заради одного?

Ф. Стригун: Мій вчинок - те, що я одружився з Тасьою Йосипівною. Це був героїчний вчинок для мене.

- А чому героїчний?

Ф. Стригун: А це вже я не розкажу... Нехай це буде сімейна таємниця.

Т. Литвиненко: Мій вчинок? Те, що я живу. Я живу заради нього, і витримала це заради нього... Була страшна хвороба... У мене був інфаркт... Я все зіграла, приїхала додому, щоб у нього відбулася вистава... Це було найважче...

- Спілкуючись з Вами, роблю беззаперечний висновок - це історія великого кохання!

Ф. Стригун: Так! Бо воно нам дісталося дуже важко. Нічого легко не буває... Я у Тасі другий чоловік. Так сталося у житті...

Т. Литвиненко: Другий перший (сміється - "Пошта").

Ф. Стригун: Це було наше бажання, ми пішли проти всіх!

Т. Литвиненко: Проти всіх! Проти влади, керівництва театру, незважаючи на опір людей. Але за нами пішли ще чотири пари, які визнали, що не можуть жити в колишніх сім'ях! Плюс дружина головного режисера театру. Ви можете собі уявити, що це було у радянські часи! Нас "попросили" з театру.

Ф. Стригун: Викликали в обком партії... Та я тоді міг стояти проти всього світу! Треба слухати тільки свого серця! Я більшого подвигу в житті так і не здійснив.

                         «Суботня пошта»

                         12.10.2008 № 704

                                                                    Ірина ЦИЦАК