[Lewis Kerol]

Ось тількищо накидав деякі речі хотілось би почути критику.
Тому ловіть:

***
Ми гралися...

Стрибали і котились диким полем
Мотаючи на себе аромат пустирника
Наш одяг перетворився на природній матеріал

Ми гралися...

Заплітаючи в волосся волошки
Ми крутили наші кучері на пальці
І стрибали в холодні гірські ріки

Ми гралися...
Чи то хтось грався з нами?

***
Ті що висіли в мене на стіні


Ті що висіли в мене на стіні...

Ніколи не говорили.
Ніколи не робили,
Того що карає мені серце....

Ті що весіли в мені на стіні...

Ті котрих я в свій час послав під три чорти
Ніколи неробили мені боляче
Тому вирішую йти туди де вже був,
а не туди де ще непобував....

Ті що висіли в мене на стіні...

Вручають мені пістолет
Для того щоб вбити все що живе в мені...

Ті що висіли в мене на стіні...

Не дають порад, а дають план конкретних дій
Тому вбиваючи в собі шкідливу бактерію,
звільняюсь від мук, від кар
Але вбиваючи її вбиваю і себе...

Ті що висіли в мене на стіні...

Залишаться там, навіть коли я залишаюсь в труні
Тому заради них стріляю собі в рота
Рву тканину свого тіла, мозку, та емоцій
Тому що не можу допустити життя хвороби в собі

Ті що ще досі висять у мене на стіні

Не називають її іменем
Не називають її означенням
Та мені вже його і не потрібно

Житиму вже без шматку себе, історії та моралі
Житиму з тими
Хто висів у мене на стіні...

[Lewis Kerol]

Люди, я ваш прошу, надайте мені критику, або хоч штовхніть мене в пах бездарства.Просто дуже потрібно знати, як найшвидше, що ви про це думаєте
Щиро Ваш L.K.

[Tantro]

Прочитала, злякалась. Що за думки суїцидальні. Не треба.
Як на мене цілком пристойно. Образи дуже яскраві. Хотіла щось написати про слабі рими, але зрозуміла, що тут їх взагалі нема і, напевне, так і має бути.

[acid drinker]

суїцидальним думкам - зелене світло =)
принаймні, мені шалено сподобався сам підхід.
перший трошки слабший - не знаю, чогось у ньому бракує. "чи хтось грався з нами" - це красиво... але перед ним наче дірка. хоча... є варіант, шо мені зараз просто не йде, бо воно надто світле (але сумніваюся щодо світлості, мабуть, ви не її хотіли передати).
а про тих, що висять на стіні... знову ж, критикувати практично не можу - бо я його відчуваю надто. це те саме, за шо я полюбила порцелянових ляльок. це те саме, чого мені зараз треба, напевно.

конструктивне питання: карає мені серце - це про покарання для серця чи про краяння серця? бо якшо друге, ви трошки помилилися...


останні рядки... я спершу подумала, шо то ваш підпис =)
взагалі-то засинаючи, а решта симпатично...

[Бен адар]

Ось подруга написала оповідання ,хочу щоб ви оцінили,дякую.
"Девяте серце" (http://depositfiles.com/files/568929)
Думаю тут всі з Депозиту качати вміють ? ось ніби і все :thank_you

[mass]

перший не сподобався,якось все просто,і завершення взагалі якось не цікаво
Другий цікавіше,але теж все це якось простувато
я не зовсім зрозумів це взагалі вірші,чи проза в стовбчик?

[acid drinker]

2 mass...
взагалі-то такі речі називають верлібрами...

[Бен адар]

Чекаю відгуків про оповідання
Девяте серце (http://depositfiles.com/files/568929)

[Lewis Kerol]

О, а то вже й не надіявся на критику!
То так сталось, що перебував в роз'їздах, а тут вже й дописи з'явились.
Щиро дякую за критику

[Lewis Kerol]

..Ось недавно дещо накидав, такі собі експерименти, мож кому що і сподобається, короче тримайте:

***

Мені потрібна велика полиця!
З купою комірочинок.
А, ще велечезний стіл!

Сортував би всю купу своїх речей!
Але потім, всеодно б вони збирались в мене на столі...
Громадячи купки!

Пересовувалось,
Мішалось,
Губилось,
Ховалось,
Від погляду...

Елюзії перемагаючи свідомість,
Перетворются на речі.
Громадячи купки....


***

/Крок/

Мокра і сіра крівля…
Бездаха голова!!!

Мотор і мастило!
Гра світла і тіні!
Тривалий рушійний ривок…

Крок и ривок…
Заважає алкоголь…

Пророк скажи слова!
У тиші згасли звуки...
Поглянь за спину...

Пустота безкрая!
Колише хтось беззвучно струни…

***

Пахучий і ніжний!
Коханий, барвистий, розлогий, рум’яний …

Навпроти шосе,
Навшпиньки росте!

Пишає і пестить росу ...
Барвистим, яскравим, тендітним листом…

Кохала мати – земля!
Пестив батько – степ!

Лиш зірванець – вітер,
Єхидно бурчав:
«Рости Пустоцвіт» ...

***

Тлінні мутлі!
Сльози натільні!
Настінні муки,
Настельні звуки!
Мильні опери,
Очікування плинні!
Мирські хвороби ….
Мозкові передчуття,
Виїбози з кислою усмішкою!
Кольоровий - колір …
Прощення непростимого!
Клубом питання?
Мотлохом закутки!
Рухлядь переверзій …
Схована темрява ….
Не прикрите світло….
Один одного варті…


***
Вони мерли від перевтоми…
Клали свій важкий АКМ замість ковдри…

Вони чекали її…
Натомість тримали інші руки…

Вони обмінялись обручками…
Вони вже навіть кохались…

Вони ковтали кров до простиглого горла…
Ломали грані лиш її ради…

Вони одружились з нею….
Біда лиш одна…

Їх кохана – війна…

***

Малюєш, ломаєш..
Олівець гострити, знову…
Краєш серце, непотребом…
Маніпулюєш, жонглюєш…

Кеглями, розбиваєш…
Елюзії, ховаєш…
Свої, чужі і наші...
Думки, спорожнили….відчуття....

***

Мізки міркуваннями переповнені
Очі очікуваним …
Серце серцевими ….
А я все теж тереблю в голові…


Тереблені руки тереблять все ті ж питання,
Намаганнями втомлені шукають втомлення,
Лиш засинаючи малюю образи...
А ти все те ж малюєш на мольберті...

…я знав, що буде намальоване
Я знав, що бачити хотів
Розтираю мізки в порошок!
Розбиваю в життя правил та стежок...

Не бий мене образом-обухом по голові,
Не вмираючи скажу!
Вмираючи не вимовлю і слова ...
…буде прочитане в моїх очах…

***

Проміневе кохання...
Промінь за променем!
Невже такий ніжний?...
Ніжний, як сама неповторна гамма кольорів...!

Ти малюєш гелем на склі?
Ти маєш на озброєнні лиш свої думки!
Гостриш кінець свого невтомного пальця...
Малювати плоттю, життя на папері...!

А ти так довго цього чекав!
Шукав безтомними ночами ці невмирущі образи,
Клав пензель поруч з шматками своєї плоті,
Що так і пульсували, рвали свою власну тканину...

Матимеш час зазерни сюди!
А потім, а потім…
Невже, знайдеш чи ні…
Ось він, ось вона…і поруч її рука…

[Дим]

слухай-а мо спитати--писати вірші без сюжету.ховаючись лише за словами.це тіпа так у нас більшість розуміє поезію...це я не зло питаю....розумієш писати ГАРНО без сюжету .дано лише ОБРАНИМ..
нУ шоправда .-писати ГАРНО і з сюжетом.теж лише ОБРАНІ вміють)))

[Lewis Kerol]

Слухай, а де саме ти не бачиш сюжету?- Це я не зі зла! - Тай здається я написав, що це такі собі експерименти!...хоч воно й на мою думку не доречно, всеодно дякую за відвертість!

[Дим]

Малюєш, ломаєш..
Олівець гострити, знову…
Краєш серце, непотребом…
Маніпулюєш, жонглюєш…

Кеглями, розбиваєш…
Елюзії, ховаєш…
Свої, чужі і наші...
Думки, спорожнили….відчуття....

якшо тут НАПРИКЛАД є сюжет.то розясни мі де йо нема))ти чипляєшся за умовно-довідникове значення слова сюжет...а я тє по постяцки кажу---це асоціативний вірш...а сюжет .це там де є сюжет))))
нда...і експеримент чи не експеримкент-РІЗНИЦЯ ТО ЯКА))

[Lewis Kerol]

Так, згоден це асоціативний вірш, але це не позбавляє його права на існування і права на існування в ньому сюжету, котрий знайдеться у голові кожного свій. Головним в принципі в цьому експерименті було досягти перехресних думок, що на мою думку і було досягнуто.....А решта діло особисте...

[Дим]

НЕ в образу-в нас зара одні тільки перехресні думки і домінують))вірші то тіки де..-не бачу))повторю-це я не особисто до тя-ти просто представник цієї течії.
Ну лади -кінець звязку)

[Lewis Kerol]

...Ух-ти я представник течії Перехресних Думок :) !!! .... Добре тобі, будуть тобі вірші....

[MoyaMorkov']

А сюжет для лірики взагалі необовязковий - бо це ж не епос. У наведеному уривку є події - можливо, це сюжет.

Не можу не вставити пять копійок щодо відсутності в українській мові слів:

елюзії - є ілюзії, алюзії;
зірванець,
мутлі.

Мабуть, треба писати:

комірчинок;
потім все одно - без коми,
батько-степ і т.п. - через дефіс, а не тире;
«Рости, Пустоцвіте»;
променеве,
зазирни.

[Phoenix_Ukraine]

Щодо найпершого допису ЛК. Вірші за стилем нагадали мені Василя Голобородька. Чи не він Ваш натхненник?
До суїцидальних думок ставлюся скоріше нормально, ніж ні.

конструктивне питання: карає мені серце - це про покарання для серця чи про краяння серця? бо якшо друге, ви трошки помилилися...

А я подумав про картання...

----

Другий допис ще більше нагадав Василя Голобородька. :)
Як на мене, твори цілком мають право на існування та, навіть, розповсюдження у блоґах тощо. Але. Раджу звернути увагу на грамотність, аб оописки, не можу стверджувати. Може, перевіряти у Word перед публікуванням? Неприємно вражають око ці помилочки...

В цілому — натхнення Вам та успіхів! ;)

[Lewis Kerol]

Щиро вам дякую!!! Знаєте іноді і коректуєш вірш по десять разів, а всеодно щось впустиш, та й пишеш іноді на скору руку...надалі буду пильнішим :)...

А от щодо "мутлі" та "зірванець" то це скоріше своє власне, от наприклад у моєї бабусі можна досхочу напитися такими словечками, одне з її найприкольніших це "чебурлін" - от здогадайтесь, що це?? :)

До мови про Василя Голобородька, то якщо чесно ніколи не читав його віршів. Ось щойно скачав дещо і дійсно знайшов певну схожість...

[Lewis Kerol]

....гмггг....прошу вибачення...."на швидку руку".... :)

[Lewis Kerol]

Привіт вельмишановна спільнота !!!

Вітаю всіх з Новорічними святами !!!

Ось в період новорічних свят накидав дещо! Запрошую почитати та висловити власні думки!

[Lewis Kerol]

***

/ Навіяна нічним мовчанням /

Навіяна нічним мовчанням,
Спокуса спрагло сіпає серця!

Свідомість,
Поглинає запахи весни…
Короблячи невтомно спраги пелюстки…

Шумить у голові десь листя…
Зелений клен строкаті локони розпірхав!

Колючим солодом припаде до губ твоє намисто…
І розігріта бронза, зітре із губ моїх,
Мій сум…

Нічна фантазія!
Зійшла, як тогорічний сніг…

Полишивши, ту сірооку ніч…
Полишивши, оте навіяне мовчання…

[Lewis Kerol]

***

Живу так!
Як хочется…

Не так!
Як вимушують…

Скажеш!...
Невідповідально?
Зовсім!?

Зовсім!
Котушки розгубив?…

Прикривши очі, день на ніч спустив,
А потім й ніч десь прохалепив!

Окрім!

Окрім мовчання,
Сірої золи,
Порослої в вухах,
Дідівської лози…

Втрачав!
Вовтузив!
З ніг на вуха ставив!

Кривлявся у вікні собі…
Кришталь збирав з води в стакан!

Невідповідально.
Зовсім!
Ноти розставляв…

Зовсім відповідальності не мав!

Не мав!? Тому, що не хотів…
Зовсім інакшу концентрацію створив…
Невідповідально, перехресно!
… та посмів….

[Lewis Kerol]

***

Співучі краплі,
Стік води гірський!

Прозорі сльози,
Та терпка айва.

Ненависна тобі зима…
Грайливий шепіт лісу…
То раз у раз людей торкав!

Летіла дзенькотом по дзеньці!
Прозора стружка відліта…
Скосілим напрямом,
Повітря, роздира…

Переливається! Стікає!
Мовчання!? Спокоєм ховає!

Просохши!
Кіркою чіпляє,
Соняве тіло,
За ті ж соняві миті вибачать…

І хлюпає!
Потік нестримний!

І зводить!
Зуби, зудом пильно!

Не в паралелях…
Не в константах,
Не у буденностях салатних!
Шукає істину свою…

Живу!
Знаходячись в живому!
Міркуючи, про не живе…

Нехай тоді ж!
Грайливий сплеск мовчання!
Мої безладні міркування,
Десь до свідомого складе…

[Lewis Kerol]

***

Коливання … мовчання і непевність ….

Рум’яні ямочки на щоках …
Медові губи,… за пів кроку!
Духмяний чай з ромашки та шипшини,
Розлили на твоє цнотливе тіло …

Відвертість … блиск в очах і в серці …

В мовчанні … Нам і слів треба …
Очима поїдали ми себе …
Ловили погляди щасливі!
Забувши, запитати імена …

Захоплює … дурманить божевіллям …

Схопились поглядом палким!
Схопили руки твоє тіло …
Схопила тіло прохолода…,
Давким і ніжним вітерцем …

Змивала …пестила й журчала …

Змивала злива по бруківці будні…
Стирали запахи журби …
І покотившись по рясній траві,
Втомившись, ми в ейфорі засипали …

[Lewis Kerol]

***

… Тривожно шарудів сторічний дуб …
Жолуді невпинно бомбардували землю…

Проте багрянець сизого неба,
Тендітно пестив їх тіла…

Останнє сонячне проміння лоскотало їм боки …
Десь тут! … майже, в неї під вухом,
Завзято сюркотів цвіркун …

Густий палас багряного листя,
М’яко шліфував її витончене тіло …

Збентежений вітер полишив в спокої старого дуба …
Розмаїття кольору зводило з розуму …

Проте, все це не надто турбувало два гарячих серця….


Точніше ні!...Турбувало звісно …

Та тільки і без цього!
Їх переповнював в’язкий нектар прощання!

[Lewis Kerol]

***

Парафін мовчки стікав до сталевого блюдця …
Ледь помітний язичок вогню, не здавав своїх позицій …
Все знов і знов стрибав догори …

Достатньо того вогню ?!…
Вдосталь світла! …

Тіні на стіні на те не зважали …

Танець тіней! ….
Танець енергії двох тіл …

То перекочувався, то завмирав …
Плекаючи п’янкий, терпкий нектар …

Їх тіні згорали на стінах …
Котились ниць підлогою до ліжка …

Лиш в божевільному кружлянні,
Не мали часу зважати на м’яке …

[Soul]

Рвані вірші..наче писав у лихоманці.
Є хороші звороти,але вцілому-балаган

[Lewis Kerol]

... такими я їх бачив!!!.... але дякую!!

[крайз]

а мені вірші сподобались. не всі не повністю, але дуже навіть гарно...
єдине, що то все трохи змахує на щоденник ображеної дівчинки-підлітка з розбитим серцем...

[Lewis Kerol]

...Дякую!!!....але оте ваше про щоденник...дещо ви не так все зрозуміли....:)

[Korkuna]

***

… Тривожно шарудів сторічний дуб …
Жолуді невпинно бомбардували землю…

Проте багрянець сизого неба,
Тендітно пестив їх тіла…

Останнє сонячне проміння лоскотало їм боки …
Десь тут! … майже, в неї під вухом,
Завзято сюркотів цвіркун …

Густий палас багряного листя,
М’яко шліфував її витончене тіло …

Збентежений вітер полишив в спокої старого дуба …
Розмаїття кольору зводило з розуму …

Проте, все це не надто турбувало два гарячих серця….


Точніше ні!...Турбувало звісно …

Та тільки і без цього!
Їх переповнював в’язкий нектар прощання!

Спробую і я сказати пару слів.
- ваші "..." мені очі трохи на муляли. думаю ефект рваності вірша не варто так маніакально намагатись осягнути "...". паузи з цим і самі можуть легко справитись. Те ж саме і до "!". просто нереальні перепади настрою ви робите цими "..." та "!".
- у вірші ви двічі вжили "багряний " колір. А навіщо я так і не розумію. Зрештою інше питання чи сизий може бути багряним? Щось мені видається трохи не реально. і тепер скажіть яке біса розмаїття кольру", як у вас є лише багрянець сизий і просто багрянець.
- кожне слово має свої конотації. може то я така убога, але "палас" мені із "шліфуванням" ні приший, ні прилатай.
- "вязкий нектар прощання" - звідки він тут взявся. тому знов не логічно. бо на те ніде і мінімального натяку не було. А "ті тільки і без цього" натякає, що наступний рядок мав бути у вірші якось обіграний.

вичайте за таке пошматування

[крайз]

"дещо ви не так все зрозуміли...."
вибачайте,як що щось не так, але то є моє олсодиста думка...

[Lewis Kerol]

Дуже дякую шановна пані Korkuna за відверту критику !!!

Тепер спробую надати вам відповіді !

Що до єфекту рваності віршу і так званих "нереальних" перпадів настрою скажу, що саме цього я і намагався досягти, спинити читача перед несподіванкою, змусити побудувати власний сюжет, з власних переживань в данному напрямку.

Фраза "Розмаїття кольору" вживається лише, як супутна окраса, опускаючи опис картини і ситуації, підкреслюючи лиш душевне переживання, що "зводило з розуму".

"Палас" - то килим, а якщо ви хоч раз, а я в цьому не сумніваюсь, проводили з кимось час на килимку, на якому небудь :))), то авжеш помічали характерно пошкрябану шкіру ...

Говорячи про логічність, то тут погоджусь ситуація не була до кінця обіграна, хоча сама рваність, а також вживання образу "Сторічного Дуба" певним чином дає натяк ...

:))))

[Lewis Kerol]

Шановна громадо !
Пропоную до перегляду деякі свої вірші !
Запрошую до критики ! :)))

***
«Бездушшні»

Лиш те, що значиме ?
Чомусь, буває ... значення не має!

Руйнує крайності ...
Свідомість рішень переймає !

Тому !
Лиш хто у цім котлі пов'яз ...

Плювати !
На життєвий цей екстаз ...

Ні перелаз !
Ні поручні !
А, Ні !...

... й вогонь пекельний !

Їм, Не страшний !!!

Не можуть !
Грань переступити ...

А то ! ...
... й межі, у цій реальності нема !

І втриматись !

... за щось !
... від чогось !
... а то, й від себе ! ...

У вогнищі ! ...
Бездушні не горять !

[Загублена дитина]

ніяке. претензіозне.

[Lewis Kerol]

...претензіозність має смак?? :))
...думаю так, так саме так!!!

[Korkuna]

Що до єфекту рваності віршу і так званих "нереальних" перпадів настрою скажу, що саме цього я і намагався досягти, спинити читача перед несподіванкою, змусити побудувати власний сюжет, з власних переживань в данному напрямку.


акий ефект досягається паузами, побудовою строф. а трьома крапками і знаками оклику досягається тільки роздратування читача


Фраза "Розмаїття кольору" вживається лише, як супутна окраса, опускаючи опис картини і ситуації, підкреслюючи лиш душевне переживання, що "зводило з розуму".

така супутня окраса додає тільки хаосу

"Палас" - то килим, а якщо ви хоч раз, а я в цьому не сумніваюсь, проводили з кимось час на килимку, на якому небудь )), то авжеш помічали характерно пошкрябану шкіру ...


я знаю, що палас - килим. і от самі уважно почитайте що написали. він може дряпати, ятрити, щось такого, але із шліфуванням,яке має на меті довести поверхню до рівності, нічого спільного не має