Тривалий час Ніно Бурджанадзе, залізна леді грузинської політики, була близькою соратницею президента Михайла Саакашвілі. Та віднедавна екс-спікер парламенту — опозиційний політик, яка створила свою партію «Демократичний рух — Єдина Грузія». Саме в цій жінці експерти бачать основного суперника Саакашвілі на президентських виборах, проведення яких активно домагається розрізнена грузинська опозиція. Про те, які цілі ставить перед собою Ніно БУРДЖАНАДЗЕ і чи збирається вона виставляти свою кандидатуру на президентських виборах, — в її інтерв’ю «ДТ».

— Пані Бурджанадзе, ви були соратницею Михайла Саакашвілі. Та віднедавна ви різко критикуєте президента. Чому ви пішли в опозицію? У чому суть ваших розбіжностей із Михайлом Саакашвілі?

— Розбіжностей завжди було багато. Вони почалися, коли я побачила, що дуже багато рішень приймаються одноособово. І ці рішення ведуть країну не до демократії, а до авторитаризму.

Після 7 листопада (цього дня 2007 року грузинська влада з допомогою кийків, водометів і сльозогінного газу розігнала багатотисячний мітинг прибічників опозиції. — В.К.) ставало дедалі очевидніше: президент та його команда не хочуть відмовлятися від революційних методів правління, від ухвалення рішень у вузькому колі, не завжди професійних. Після парламентських виборів я побачила, що ми отримали фактично однопартійний парламент, який не може дотримуватися балансу між гілками влади, а це призводить до того, що країна від демократії переходить до автократії. У цьому суть наших розбіжностей: я вважаю, це неправильний напрям розвитку для Грузії.

— Будучи в опозиції, які ви ставите перед собою першочергові цілі?

— Як і в кожної іншої партії, що розпочинає свою діяльність, головна мета — взяти участь у виборах і перемогти на них. Та оскільки в нас неординарна ситуація, то сьогодні, крім вирішення проблеми, пов’язаної зі свободою ЗМІ, наше основне завдання — конституційними методами змусити президента призначити дострокові вибори.

— Йдеться про дострокові парламентські та президентські вибори?

— Я вважаю, що в тій ситуації, в якій перебуває Грузія, коли влада допустила фатальні помилки, дала себе спровокувати та програла війну, вона має нести політичну відповідальність. Ні президент, ні уряд більше не мають морального права очолювати державу. Вони вичерпали кредит довіри не тільки усередині країни, а й за кордоном, і мають піти. Та оскільки нині в Грузії неординарна ситуація, ми не порушуємо питання про одночасні президентські й парламентські вибори. Я вважаю, що на першому етапі можна провести дострокові вибори в парламент, які добре покажуть настрій населення, і вже потім вирішувати питання про дострокові вибори президента.

— Якщо Саакашвілі не погодиться на дострокові парламентські вибори, що ви робитимете?

— Ми продовжуватимемо політичну боротьбу. І я переконана, політична ситуація змусить президента піти на поступки. Інакше нас очікує криза: стабільність неможлива за нинішніх умов. А для вирішення політичної кризи саме й необхідні вибори.

— Грузинська опозиція дуже розрізнена. Чи вдасться вам згуртувати її?

— Справді, опозиція розрізнена, і в цьому її слабкість. Однак я вважаю, треба об’єднуватися не навколо якоїсь особистості (зокрема й навколо мене), а задля розв’язання конкретних проблем. Нині дуже важливо, щоб усі опозиційні партії, незалежно від власних поглядів, координували свої дії. По-перше, щоб зробити ЗМІ вільними, по-друге, щоб домогтися дострокових виборів. Інше покаже час. Я ж у свою чергу докладатиму максимальних зусиль для того, щоб існувала така координація дій. Сподіваюся, ми її зможемо домогтися.

— Якщо будуть дострокові президентські вибори, ви балотуватиметеся?

— Допоки не призначені президентські вибори, казати про це рано... Свого часу партія ухвалить відповідне рішення.

— Однак ви думаєте про це?

— Знаєте, якщо людина перебуває в політиці, була спікером парламенту, двічі виконувала обов’язки президента країни, то, безперечно, цей політик припускає думку про участь у виборах. Проте для мене президентська посада ніколи не була самоціллю. Для мене важливо, щоб ситуація в країні змінилася на краще. Щоб була реальна демократія. І щоб працював уряд, який може реально допомогти цій країні.

— Журналісти, експерти, політики кажуть про вас як про основного суперника Михайла Саакашвілі. А російська преса навіть пише, що Сполучені Штати тепер збираються зробити ставку на Ніно Бурджанадзе...

— Справді, світові ЗМІ пишуть про те, що я є серйозним конкурентом чинному президентові. Без удаваної скромності можу сказати, не дивуюся цьому, адже в мене є ім’я і досвід, мене дуже добре знають багато людей.

Що ж стосується тверджень у російській пресі, мовляв, Сполучені Штати хочуть замінити Саакашвілі на Бурджанадзе, то російські журналісти і політики ніяк не хочуть зрозуміти: хоча США й наддержава, але це демократична держава, яка не втручається у внутрішні справи Грузії. Хто буде президентом і коли — вирішувати тільки грузинському народу. І хоча ми нині перебуваємо в складному становищі, не тільки Росія, а й наші західні друзі не зможуть втручатися у внутрішньополітичні процеси Грузії. Тому що ми — суверенна держава.

— Пані Бурджанадзе, ви, здається, були єдиним політиком із СНД, з яким зустрічався Барак Обама. Ваші враження від зустрічі з ним?

— Я дуже ціную те, що під час нашого перебування в Денвері тоді ще кандидат у президенти Барак Обама зробив дуже важливий політичний жест і, попри щільний графік, зустрівся з грузинською делегацією. Це сталося саме через кілька днів після визнання президентом Дмитром Медведєвим незалежності Абхазії та Південної Осетії. Звісно ж, ми оцінили цю зустріч як серйозну політичну підтримку територіальної цілісності та суверенітету Грузії.

Можу вам сказати, що пан Обама справив на мене дуже приємне враження. Це цікава та глибока особистість. Я чудово розуміла, що для нього, навіть у той складний для Грузії момент, наша країна не була першочерговою проблемою. Попри це, він дуже добре знався на питанні і показав готовність виступити за суверенітет і незалежність нашої держави. Це для мене дуже важливо.

— Чого ви очікуєте від Америки Барака Обами? Яких чекаєте змін у політиці нової адміністрації Білого дому щодо Грузії?

— Гадаю, ці відносини будуть позитивними, і Грузія і Сполучені Штати залишаться стратегічними партнерами. Переконана, що Барак Обама та його команда, із багатьма представниками якої я добре знайома, робитимуть серйозні акценти на розвитку демократичних процесів у Грузії, підтримуватимуть прагнення нашої країни бути ближче до НАТО, євроатлантичного середовища. І ці відносини ґрунтуватимуться більшою мірою на принципах, ніж, може, на особистісних контактах.

— Грузія не збирається відмовлятися від Абхазії та Південної Осетії, а Росія не має наміру скасовувати своє рішення про визнання їхньої незалежності. Самі ж республіки прагнуть домогтися визнання у світі. Ситуація видається патовою. Тим часом проблема цих регіонів серйозно утрудняє розвиток Грузії та заважає вирішенню одного з основних зовнішньополітичних завдань — приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Чи можлива відмова грузинської влади від Абхазії та Південної Осетії заради того, щоб розвиватися без урахування цих територій і мати змогу приєднатися до ПДЧ?

— Абсолютно однозначно, я ніколи цього не зроблю, тому що й для мене, і для мільйонів інших людей Абхазія та Південна Осетія — це не тільки територія. Це частина нашої історії й культури, частина нашого серця. Я також не думаю, що будь-який уряд колись насмілиться відмовитися від Абхазії та Південної Осетії. Так, на жаль, це серйозна проблема територіальної цілісності. І вона впливає на багато речей. Зокрема і на вступ до НАТО. На жаль, нині дуже туманні перспективи відмови Росії від визнання цих регіонів і переходу в режим цивілізованого діалогу.

Колись я вже казала, що ми повинні повернути не тільки територію Абхазії та Південної Осетії. Ми також маємо повернути наших співгромадян — осетин і абхазів і вже сьогодні повинні думати про те, як відновити довіру, що завжди існувала між нашими народами. Це буде складно. Це забере багато часу. Проте я переконана в кінцевому успіху, в тому, що діалог між нашими народами відбудеться.

— У світі широкого резонансу набув інцидент з обстрілом кортежу президентів Грузії та Польщі біля кордону з Південної Осетією. Що ви думаєте про цей інцидент?

— Мені зараз важко судити: у мене немає достатньої інформації про цей інцидент. Та в кожнім разі це дуже тривожний факт. З одного боку, він свідчить про безвідповідальність нашого президента: коли в тебе гість, тим паче президент іншої країни, не надто розумно пересуватися в районі, де не виключена провокація. Мені незрозуміло, чому було прийняте таке безвідповідальне рішення. З другого боку, на нашій території перебувають російські війська, і це демонструє, що Росія порушує угоду Саркозі—Медведєва, оскільки в ній було чітко сказано: усі війська мають повернутися в місця своєї дислокації, туди, де вони перебували до восьмого серпня. І там, де стався інцидент, російським військовим робити було нічого.

— Сьогодні в Україні деякі політики спекулюють на темі поставок нашою країною зброї Грузії, а також можливої участі українців у збройному грузинсько-російському конфлікті. Чи є у вас підтверджена інформація про те, що громадяни України брали участь у цьому конфлікті на боці Грузії?

— Я знаю, що існували поставки зброї. Та всі вони були офіційними, у межах домовленостей між Україною і Грузією. У мене немає інформації про те, що були якісь інші поставки, які виходили за рамки домовленостей між двома державами. Наскільки я знаю, у вас триває розслідування. І коли щось було не так, розслідування документально покаже. Що ж до участі українців у конфлікті на боці Грузії, то таких підтверджених чи непідтверджених даних у мене немає. Думаю, таких фактів і немає. Може, один чи два чоловіка й були у конфліктній зоні, але в мене таких даних немає.