ЗМІ неодноразово висвітлювали ситуацію, що склалася в Національному авіаційному університеті. Здавалося б, для того, щоб дістати відповіді на численні запитання, зокрема, стосовно бурхливої комерційної діяльності керівництва, досить дочекатися закінчення розслідування відповідних кримінальних справ. Втім, це лише з процесуальної точки зору. Враховуючи наші реалії, закінчення цієї історії може бути непередбачуваним, бо, на жаль, вирішення питання про наявність чи відсутність складу злочину часто-густо вирішується шляхами, які не мають нічого спільного із законом.
Стурбовані невизначеністю ситуації, яка склалася в університеті внаслідок тривалого розслідування кримінальних справ стосовно ректора Віталія Бабака, співробітники Національного авіаційного університету. Скрізь у світі університети були і є не лише центрами науки та освіти, а й осередками культури, оплотом патріотизму, самосвідомості, непохитної впевненості в тому, що кожна людина має право на власну думку. На жаль, у Національному авіаційному університеті, вищому навчальному закладі України зі славними багатолітніми традиціями, який наступного року святкуватиме свою 75-ту річницю, за період керівництва Віталієм Бабаком ця атмосфера поваги, розуміння й доброзичливості була викоренена. Натомість насаджується атмосфера невпевненості, невизначеності, є спроби повернутися до засуджених, але, на жаль, не забутих методів радянсько-партійного керівництва. Така ситуація триває вже багато років, сягнувши апогею в останні чотири місяці. Ретельні перевірки контролюючих і правоохоронних органів виявили низку грубих порушень фінансової дисципліни, положень законів «Про вищу освіту», «Про працю», внаслідок чого, за висновком Головного контрольно-ревізійного управління України, держава зазнала багатомільйонних збитків. Це дало підставу Генеральній прокуратурі України порушити проти ректора університету Віталія Бабака декілька кримінальних справ.
Міністерство освіти і науки України наказом від 31 серпня 2007 р. №913-к відсторонило Бабака від виконання обов’язків ректора Національного авіаційного університету на час проведення досудового слідства за відповідним поданням Генеральної прокуратури України.
Із перших днів слідства сховавшись на три місяці в лікарню, Віталій Бабак поєднував лікування з шаленим тиском на навчально-науковий колектив університету, керівників інститутів, факультетів, кафедр, поважних професорів, вимагаючи від них вивести студентів із плакатами та барабанами під стіни Кабінету міністрів, Генеральної прокуратури, Міністерства освіти і науки, організувати зібрання, мітинги й виступи співробітників на захист честі та гідності свого ректора.
При цьому позиція працівників університету була й залишається непохитною: керівником будь-якого вищого навчального закладу має бути людина не лише високих професійних якостей, а й (у першу чергу!) високих моральних чеснот. До речі, ця теза повністю збігається з вимогами статті 54 Закону України «Про освіту». І доки у держави є сумніви в тому, що Віталій Бабак відповідає цій вимозі, він не має морального права керувати Національним авіаційним університетом, а отже — втручатися сьогодні в його життя.
Нерозумінням цього Віталій Бабак розхитує ситуацію в університеті. З’являючись протягом останніх двох тижнів в університет і будучи при цьому відстороненим від виконання обов’язків ректора, він чинить тиск на колектив, культивує атмосферу брехні й аморальності, що абсолютно несумісне з духом університетського життя. Погрожуючи керівникам підрозділів університету швидкою розправою, навішуючи ярлики «відщепенців», «самозванців», невдячних «запроданців», яких він породив, у нескінченних телефонних розмовах, під час бесід (а точніше — монологів на вкрай підвищених тонах) Бабак наголошує на головній тезі: я повернусь, і все буде так, як було раніше.
Остаточна оцінка діяльності Бабака на посаді ректора Національного авіаційного університету — беззастережне право правоохоронних органів і суду. Але працювати в університеті так, як було раніше, в часи його керівництва, вже неможливо. І тому вчена рада університету ще на початку вересня нинішнього року підтримала рішення Міністерства освіти і науки України про відсторонення Віталія Бабака від обов’язків ректора. Більше того, члени Національної та галузевих академій наук, лауреати державних премій, вітчизняних і міжнародних нагород, відомі професори, переможці різних конкурсів та олімпіад — весь сорокатисячний колектив студентів і викладачів університету абсолютно свідомі того, що без кардинальної зміни морального клімату, без відмови від авторитарного стилю керівництва, без ліквідації свавілля, зверхності та нехтування з боку ректора правами підлеглих — майбутнього у нашого університету бути не може. Саме розуміння цієї обставини привело до ухвалення конференцією трудового колективу університету нової редакції Статуту Національного авіаційного університету, в якій засади роботи колективу приведені у відповідність до вимог Закону «Про вищу освіту» і базуються на прозорості, відкритості, чесності та поважанні праці кожного працівника, незалежно від його посади.
Під цими словами поставили свої підписи десятки співробітників вузу, починаючи від виконуючого обов’язки ректора, проректорів, деканів до головного бухгалтера включно.
Незважаючи на спроби зв’язатися з Віталієм Бабаком, на час верстки номера отримати його коментар нам, на жаль, не вдалося.
Ректора університету відповідно до посади обслуговує автомобіль. Це є природно, коли таке обслуговування відбувається законно і правильно. Всім добро відомо, що Віталій Бабак практично щодня їздив за кермом самотужки. Але не всім відомо, що він двічі збивав своїм службовим автомобілем людей та хутенько втікав з місця транспортної пригоди. А щоб скрити сліди злочинів, перший раз протягом цілої ночі бригада слюсарів рихтувала і фарбувала машину, а другий раз взагалі терміново протягом одного дня був придбаний новий автомобіль (звичайно ж не за власні гроші!). Ой, чи ж не вбивця Віталій Бабак? Можна було ще багато розповідати про „ой!" з життя ректора Національного авіаційного університету Віталія Бабака. Але чи варто це робити? Ті події, які зараз його спіткали, не випадковість, не прикра змова негідників, а закономірний результат нехтуванням законами України, людськими цінностями та Божими заповідями. Суд людський і Божий вже відбувся, а кримінальна оцінка дій Віталія Бабака — попереду.
Настали важкі часи для Бабака, правоохоронні органи почали розслідування його кримінальних злочинів, в кабінеті в університеті, в його багаточисельних домівках, а також в домівках родичів відбулися обшуки. Замайоріла перспектива конфіскації придбаного за університетські гроші майна. Треба було його негайно рятувати. І Віталій Бабак заходився його рятувати, все воно було вивезено до батьків Ганни Плосконос. Проте від пильного ока правоохоронних органів заховати його не вдалось. Під час обшуку все майно було знайдене, більш того, була знайдена бойова зброя. Розуміючи, що останній беззастережний факт може потягнути для нього на багато років ув'язнення, Віталій Бабак страшенно репетував, жорстко вимагаючи від неповнолітнього племінника Ганни взяти всю відповідальність на себе. Який дідусь спокійно буде дивитись, як його онука штовхають до в'язниці? Яке батьківське серце це витримає? Не витримало серце і батька Ганни Плосконос. Через два дні він помер. На його похованні Бабака звичайно ж не було. Ой, чи ж не вбивця Віталій Бабак?
Ще будучи молодим хлопцем Віталій Бабак закохався (а може й ні? — через плин років хто це оцінить? Хіба що Всевишній) у красиву дівчину Іринку. На теренах Радянського Союзу з'явилась ще одна сім'я, а потім і двоє дітей. Йшов час, діти росли, дружина старіла. І недарма говорять, що після сорока років під ребра чоловічі біс залазить. Заліз він і під ребро Віталія Бабака — у його житті з'явилась молода струнка Ганна Плосконос. Це, звичайно ж, особисте життя, коментувати його справа невдячна, тому мова йтиме зовсім про інше. Дружина Віталія Бабака вкрай важко переживала його зраду, його зневагу до неї, своє приниження. Народження доньки Олександри стало останнім кроком на шляху до трагедії — вона покінчила життя самогубством у мотузці. Але піти у вічність, не бачачи очей свого безпутного чоловіка не змогла, тому запалила свічки та розклала фотографії Віталія по всій квартирі. Але ця подія не схвилювала Віталія Бабака, найбільше він опікувався можливістю утаємничити, приховати, сфальсифікувати причини смерті. І це йому вдалося — тепер будь хто може прочитати, що Ірина Олександрівна померла від гіпертонічного кризу. Ой, чи ж не вбивця Віталій Бабак?
Коли народилась ідея включити до складу Національного авіаційного університету Кременчуцький льотний коледж, Віталій Бабак був сама лагідність, толерантність і виваженість, у першу чергу по відношенню до колективу коледжу і його директора Петра Кондратенка. Обіцянки молочних рік та берегів з киселю справили на директора Кременчуцького льотного коледжу незабутнє враження. І як могло бути інакше, коли потужній університет, висококваліфікований знаний ректор запрошують до співпраці, обіцяють допомогу, фінансування, підтримку? Встояти було б хоч кому дуже важно. Не встояв і Петро Кондратенко. Піддавшись чарам Бабака, він зміг вмовити колектив погодитись увійти до складу Національного авіаційного університету. Здавалось би — добре, привід налити та випити повну чарку доброї горілки, але... Як завжди виникає але, виникло воно і цього разу. Вже під час першого свого візиту ректора університету до коледжу, що увійшов до складу університету як структурний підрозділ, Віталій Бабак правдиво, без будь-яких прикрас розкрив трудовому колективу його перспективи: такий директор не потрібен, левова частка працівників колективу буде звільнена тощо. Ця зустріч викликала у колективу коледжу шок, але найбільший шок був у його директора, який повірив негіднику і підвів людей. Петро Кондратенко прийшов додому і прийняв величезну дозу снодійного препарату. Через два дні його поховали. Ой, чи ж не вбивця Віталій Бабак?
Точно! То, что МОН согласилась на привлечение Бабака к ответственности, говорит, что видно нарушения скрыть уже было просто невозможно.
С Новым Годом!!!
Дуже не об'єктивно написано. Зі статті не зрозуміло в чому вина ректора і сам стиль написання нагадує більше цькування зовнішніх і внутрішніх ворогів радянськими газетами. Дивно, що такий "шедевр" без жодних фактів пропустила до друку редакція ЗТ. В цьому номері гіршим є лише інтерв'ю з Юхимом Звягільським про трагедію на шахті Засядька
У нас все в кулуарах. Во время выборов-2004 Ющенко обещал дать автономию ВУЗам, раскрепостить самоуправление, но ничего не сделал. И не сделает. Властям выгодна существующая система. Для ректоров главное иметь покровителя-сюзерена, а так можно делать что угодно. В общем, видно Бабак кому-то не угодил, вот и рассчитались. Стал бы кто-то его сажать без собственной выгоды. В нашей-то стране. Наши ВУЗы - уродливый пережиток эпохи социализма...
А что вы хотели? У нас ВУЗ - это вотчина ректора, доходное место. Таково наше законодательство.Ни сотрудники, ни студенты реально не защищены от самодурства высшего лица. То, что МОН согласилась на привлечение Бабака к ответственности, говорит, что видно нарушения скрыть уже было просто невозможно. В Германии преподаватель заключает контракт не с ректором, а с министром образования, ВУЗы обладают автономией, но и несут ответственность. А у нас?