- Головна
- Новини
- Програми
- Сітка мовлення
- Блоги
- Форум (new)
- Реклама
Дикий Віталій |
Ніколи не мав гадки, що займатимуся саме журналістикою. Взагалі з дитинства вважав , що саме космонавтика моє покликання. Вже у третьому класі середньої школи забажав відчути «космічні перенавантаження « – як «плющить» при приземленні , гепнувшись з бабусиної груші і згодом пролежавши кілька тижнів у лікарні, поступово одужуючи. Проте, на цьому жадоба до чогось екстремального не зникла, а навпаки ще посилилась. Адже час мого вікового становлення припав на важкий, але дуже цікавий період , початок 90-х. Нова країна - нові погляди, нові можливості. Нові герої часу, нові події... Мушу наголосити, що завжди намагався бути , як–то кажуть, політично активним, підкованим і небайдужим. Жодну подію не оминав увагою, першочергово обговорюючи важливі питання у колі родини, чим власне швидко набрид практично усім своїм близьким. На цей час журналістика вийшла на новий щабель. Адже журналісти, на рівні з політиками почали потужно впливати на громадську свідомість. І я вирішив, а чому б не спробувати - відкривши двері інституту журналістики при університеті ім. Т.Г. Шевченка. І почалося стрімке життя –безмежно цікаве і непередбачуване. Іноді нервове і напружене, але я вважаю щасливе – бо я займаюсь тим , що приносить мені величезне задоволення і напевне той екстрім який я шукав у дитинстві. |