Блоґ FireON’a

Вчора натрапив на статтю в блозі/подкасті Radio U про рінгтони для гіків. Там можна завантажити ZIP-архів з набором MP3-рінгтонів, до якого входять такі композиції, як музика з олдскул-консолей (NES/Dendy, Spectrum), мелодія завантаження MacOS, теми з серіалів “Сімпсони”, “Футурама”, “Гріффіни”, “South Park”, “The IT Crowd” а також звук dial-up модема, що намагається додзвонитися і Імперський марш з “Зоряних війн”.

Мені особисто припала до душі знайома мелодія з безсмертного творива Мета Ґроенінга і прикольний звук dial-up (слава Богу, що я його вже не застав ). Було б непогано щось таки поставити на дзвіночок, проте тут є одне “але”. Кожного разу, коли я увімкну дзвінок на мобільнику, я обов’язково забуду його вимкнути, і в найменш приємний момент (наприклад на парі зі злим викладачем) він у мене задзвонить. Таким чином, майже увесь час звук у мене вимкнений. Хотів би дізнатись, як у вас.

Цікаво виходить. Раніше я радів кожному доданому до Google Reader’a фіду, прочитував або хоча б переглядав кожен лист, старався слідкувати за якомога більшою кількістю блоґів і по кілька десятків разів на день юзав Google, щоб знайти якусь інформацію. Зараз же на мене ця інформація просто падає: в Рідері більше тисячі непрочитаних записів, а мій сусід по кімнаті просто опупів, коли побачив мій інбокс на kpi.cc (інтранетівська пошта, куди я перенаправляю листи з Гмила).

Щодо нових веб-сервісів, то все частіше мені доводитиься відчувати дежа-вю, бо все більше і більше сервісів стають схожими один на одний (згадати лише бум twitter-клонів). Яскравий приклад цьому - FriendFeed - доволі симпатична штучка, яка збирає весь контент (в межах розумного), який ви наагрегували пишучи в блоґ, заливаючи хвотки на Flickr, відео на YouTube, додаючи закладки на del.icio.us, пишучи в Twitter, Jaiku і роблячи ще купу речей в стилі Веб-Ту-Поінт-Оу (мої речі тут). Як і належить, можна додавати друзів, наагрегованих контент яких буде, як на долоні. Присутня також інтеграція в Facebook. Як я вже, сказав, сервіс цікавий, але чи він один такий? Я особисто бачив таких штуки 3-4, включаючи Jaiku.

Не знаю, чи то настала тимчасова (маю надію) криза в розробників веб-сервісів і стартапів, чи то мені просто не щастить, бо за останні тижні я не знайшов (або не шукав) для себе нічого особливо цікавого, а майже весь час за комп’ютером просиджую В Контакті. Словом, наплив інформації мене трохи втомив…

Нарешті настали довогоочікувані канікули після напруженої здачі іспитів. Загалом, результати першого семестру і першої сесії можна вважати успішними. Читати далі »

Нещодавно вирішив взятися за вивчення такої корисної мови програмування, як PHP. Ідея щодо цього промайнула ще давно (я, як блоґер, з PHP частенько стикаюсь), а от до реалізації руки ніяк не доходили.

Отож, насамперед я поїхав на Петрівку за книжкою. Порозглядавши прилавки і літературу на них, мені до душі припала книга Дениса Колісниченка “PHP 5 в теории и на практике”: автор пише не тільки про саму мову PHP, а й про принципи роботи мереж і Інтернету, DNS і веб-сервера, вчить правильно підбирати хостинг і домен, а також докладно розповідає про панелі управління хостингом cPanel та DirectAdmin. Щодо самого курсу PHP, то він розрахований саме на вивчення з нуля, тому особливих проблем у мене не виникало.

В якості локального веб-сервера я обрав пакет TopServer, шо включає найновіші версії ПЗ для веб-програмування (Apache 2.0, PHP5, PERL5, MySQL5, SQLite2, FTP, phpMyAdmin та ін.), а також зручну панель адміністрування. Я пробував також XAMPP, проте TopServer мені сподобався більше.

Для редагування PHP-сценаріїв використовую PSPad. В питанні вибору редактора навіть вагань не було.

Якщо маєте якісь поради, прошу до коментарів .

Це перше моє фото, яке я викладаю на блозі. Я посередині. Так-так, я розкрив свій секрет, під ніком FireON криється не хто інший, як редактор ДПК Алекс Птіца.
Читати далі »

Всім своїм читачам кажу ПРИВІТ! Те, що у своєму рідері ви побачили пост від Фаєрона - це не чудо - я, хоч і загруз в навчанні, все ж від вас не пішов .

Останній тиждень видався досить напруженим, оскільки припав на проведення другої в цьому семестрі атестації. Найгарячішу новину сезону - купівлю ЖЖ росіянами - я дізнався зі звичайної газети, яку випадково побачив в сусіда під партою. Коментарі, як бачу, щодо даного питання різняться: LaSet, скажімо, дотримується думки, що ЖЖ-юзери почнуть тікати за борт, Masterpiecer вирішив зайняти сторону спостерігача і не робити поспішних висновків, а Ласкавий взагалі зробив припущення, що ЖЖ стане українським (читайте блоґ Masterrpiecer’a). Я ж думаю, що в російськомовному сегменті ситуація не зміниться (ба більше, можливо навіть рожеві школярки захочуть спробувати новий російський сервіс днєвнічків), а україномовні жжисти всерйоз подумають про перехід на іншу платфому. Англомовний сегмент LiveJournal мені практично невідомий, тому про нього судити не буду.

Сьогодні я побував на на презентації перекладу сьомої книги про Гаррі Поттера від “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ” в Українському Домі.

Дійство почалося о 17:00, коли оркестр Президента України заграв “Hedwig’s Theme”. Далі на подіум вийшов Гегрід, що привітав присутніх (”… любі дівчатка та хлопчики …”), після чого викликав “батьків” українського Поттера - Івана Малковича та Віктора Морозова. Ефектні і колоритні розповіді не давали гостям так би мовити заснути, а я особисто хотів би відмітити те, що пан Малкович подякував “Українському фан-клубу Гаррі Поттера” і звернув увагу на перекладачів з “Енвайрому”, про яких я вже писав. Він висловив подяку представникам спільноти за те, що ті прибрали з сайту свій переклад і сказав, що гордий за те, що в Україні підростає молодь, що шанує право і закон. Щодо себе, то, хоч я і не слідкував за розвитком подій на “Енвайромі”, хочу висловити Мустангу і його друзям величезний респект.

Далі прийшов час вікторини, де між найзавзятішими знавцями Поттеріани, що обступили Малковича, Морозова і Гегріда, точилася боротьба за десять книг: присутні мали якнайшвидше відповісти на запитання по змісту епопеї, а той щасливчик, що робив це першим, отримував свій екземпляр. Слід згадати також і те, що одну з книг отримала представниця “Українського фан-клубу Гаррі Поттера” під ніком Аріна.

Як і належить, під час дійства відбувся конкурс двійників Гаррі Поттера, де виграв хлопець на їм’я Богдан, що також отримав омріяний екземпляр “Смертельних реліквій”.

Проте айцікавіше, мабуть, було те, як Малкович з Морозовим шпарили пісеньку про Гарріка й “Абабу”. Сподіваюсь, що хтось викладе це відео в Мережі.

Загалом було цікаво, а що найголовніше, я придбав сьому книгу, за яку заплатив 39 грн. З сьогоднішнього дня і ви можете придбати “Гаррі Поттер і смертельні реліквії” у вашій книжковій крамниці.

Через навчання в університеті я маю дуже обмежений доступ до Інтернету. Та й тут усе зрозуміло: навантажують більше, ніж у школі, комп’ютера (поки-що) в кімнаті нема, до дому їжджу лише на півтори дня… Але сьогодні, лише приїхавши до Києва, я вирішив все ж таки сходити до клубу, порозгрібати все, що в мене набралося в Gmail і Google Reader, і пригадати старі добрі часи, коли я сидів біля компа, читав, писав, творив, забуваючи про час…

Наближається 28 вересня - день, коли рік тому я написав мій перший пост у блозі - тоді я і не думав, що блогінг так мене захопить… Все було так: після підключення до Інтернету 1 вересня 2006 р. я не особливо цікавився блогінгом. Але мене почало добивати наступне: з кожним новим номером ДПК автори журналу описували все більше блогів (що то за слово?), Web 2.0-сайтів (ги, не вдуплюсь…) і соціальних мереж. Я не витримав і подався до Вікіпедії для того, щоб зрозуміти, що ж означає все те, від чого просто таки вмирають такі круті журналюги, як Птіца й Данилов. Почитав, почитав і зрозумів! Точніше почав розуміти, бо ще кілька місяців після того я обмірковув концепції Web 2.0 і блогінгу.

Потім настала чергу вибору блогохостингу. Як і всі, я спочатку заглянув на LiveJournal, який я незлюбив з першого погляду. Наступним варіантом був Blogger, на якому я і зупинив свій вибір. Таким чином у четвер, 28 вересня 2006 р. о 12:09 ночі я написав своє перше банальне “Hi, everybody!!!”. Отак усе й пішло-поїхало…

Зараз же намагаюсь не кинути моє захоплення і, так би мовити, не розслаблятись. Перед від’їздом на навчання hellveen мені сказав:

бажаю вдалого навчання і купу друзів
не забувай про УАнет

Дуже постараюсь не забути .

Вчора в НТУУ “КПІ”, куди я цього року вступив, відбулося свято знагоди Дня першокурсника. Якщо казати чесно, я й сам не чекав такого розмаху…
Читати далі »

Напевно ви помітили, що останнім часом я не писав до свого блоґу. Це було зумовлено в першу чергу випуском-2007, до якого ми добряче готувались а також тим, що вчора я їздив до Києва здавати документи в ВУЗ.

Щодо випуску, то глядачам дуже сподобався вальс нашого класу - кажуть, що був просто бомбезним, хоча, можливо, це було зумовлено тим, що паралельний клас просто виконував нескладні рухи, пересуваючись по колу.

Погяляли теж непогано, зустрівши зранку світанок. Один чувак так надринкався, що десь на годину заснув за столом (за цей час ми встигли біля нього пофоткатись). Я з ним пив як мінімум п’ять разів, а враховуючи те, що він це робив майже з усіма, то цілком зрозуміло, чому він заснув і не міг протрезвитись навіть тоді, коли ми йшли до річки (а температура, так сказати, була низенькою).