реферати, курсові, дипломні:

РЕФЕРАТ 

на тему:

У  КИЄВІ

Об'єкт: православний собор 

Рік побудови: 1862-82 

Архітектурний стиль: візантійський, староруський 

Розташування: поруч зі старим ботанічним садом ім. І.О.Фоміна 

Сучасне використання: перший православний собор Української Православної
Церкви Українського Патріархату 

1. ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ ЗВЕДЕННЯ 

ВОЛОДИМИРСЬКОГО СОБОРУ У КИЄВІ

Коли над Дніпром зводився монумент князеві Володимиру – хрестителю Русі,
побожні кияни дивувалися: Володимир, мовляв, ідолів скинув, а сам нині
як ідол постає. Тож 1852 року почалося збирання пожертв на будівництво
на честь рівноапостольного князя. Тридцятирічний петербуржець іван Штром
– архітектор, який збудував у Києві Кадетський корпус на сучасному
Повітрофлотському проспекті, - отримав замовлення на розробку проекту.
Він запропонував вирішити собор у величних візантійських формах, як за
часів Володимира. За його думкою, майбутній собор мали увінчувати аж
тринадцять бань. Креслення Штрома затвердив імператор Микола І.

Однак масштабні задуми вперлися у традиційно нездоланну обставину:
бракувало коштів, що надходили шляхом збирання пожертв. Архітекторові
Київської єпархії Павлу Спарро наказали якось узгодити кошторис із
реаліями, і він з тринадцяти запропонованих бань залишив сім. Київський
митрополит Арсеній був засмучений: надто вже непоказним здавався йому
майбутній храм. Духовне керівництво звернулося по допомогу до зодчого
Олександра Беретті. Переробляючи проект, Беретті запропонував практично
за ті ж гроші збільшити лінійний масштаб споруди у півтора рази, завдяки
чому об‘єм зростав утричі. Його авторитетові повірили. 1862 року, на
свято Володимира, відбулося закладення собору.

Якийсь час справа просувалася успішно. Аж раптом восени 1864 року деякі
арки не витримали ваги горішнього ярусу й розсунулися. Архітектор
звинуватив в усьому підрядчиків та мулярів. Про всяк випадок вирішили
зменшити висоту бань. Але 1866 року тріщини в арках збільшилися. Беретті
відчайдушно відбивався від критиків, та врятувати репутацію йому не
вдалося, бо для виявлення причин аварії був відряджений до Києва... Іван
Штром.

Зрештою, Беретті відсунули від будівництва. Роботи припинилися, бо жоден
із фахівців не наважувався взяти на себе відповідальність за їхнє
продовження. А стіни вже ледь трималися і їх довелося захистити від
падіння металевими конструкціями. Ця сумна тяганина припинилася лише
1875 року, коли імператор Олександр ІІ, прибувши до Києва, побачив руїни
недобудованого собору. Миттєво знайшлися додаткові кошти, і до міста
приїхав фахівець зі світовим ім‘ям – учений-будівник із Петербурга
Рудольф Бернгард. Його розрахунки стали основою подальшого будівництва.
Стіни собору захистили від падіння особливими прибудовами –
контрфорсами. Що ж до відповідального будівника, то Бернгард
рекомендував свого учня, 28-річного Володимира Ніколаєва, який тільки-но
обійняв посаду київського єпархіального архітектора. Молодий зодчий
чудово впорався зі складними обов‘язками. 1882 року будівництво
практично завершилося. Лишалося прикрасити внутрішні стіни собору.
-----> Page: