Донецьк

Після подій Помаранчевої революції 2004 року та реваншистського блакитного Майдану 2007 року у Києві багато хто схильний сприймати Донбас загалом та Донецьк зокрема як своєрідний український Мордор, населений виключно страшними паханами та їх шістками. Коли я розповідав друзям про намір відвідати Донецьк, більшість дивувалися хоробрості цих планів. (ФОТО - ДАЛІ!)

Що ж, настав час спростування стереотипів. Звичайно, Донецьк - це індустріальне російськомовне місто з усіма його особливостями та вадами (української ви тут не почуєте та й побачите не всюди), однак живуть у ньому цілком адекватні та інтелігентні люди. Справжнім відкриттям для мене став місцевий художній музей, який хоч і розташований на першому поверсі звичайної п'ятиповерхівки, але має дуже цікаву колекцію.

А взагалі місто спокійне, чисте, а ще - на диво малолюдне. Це, наприклад, - бульвар Пушкіна ("найгламурніше" місце у Донецьку) у неділю. На передньому плані - правильно, пальма Мерцалова...

Ще Донецьк може пишатися садом кованих фігур...

...який є дуже популярним місцем для фотографування весіль.

Після саду молодята на Донбасі обов'язково йдуть до Ілліча...

А от живий класик Кобзон просто собі кудись іде.

Благоустрій - це важливо! Альпійській куточок на центральній вулиці Артема.

А це, мабуть, наймодніша у Донецьку пальма Мерцалова - недаремно ж у спеціальній тепличці.

Свято-Преображенський собор - єдиний у Донецьку "класичний" достовид. У молодому місті навряд чи є хоча б довоєнні будівлі. Взагалі, за забудовою Донецьк подібний на Мангетен з його стріт та авеню - на них так і просяться хмарочоси! До речі, перед собором - "наш", київський Архангел Михаїл.

Своїми достовидами з Донецьком діляться й інші міста. Це от московський подарунок.

Як на мене, Донецьку треба розвивати індустріальний туризм - екскурсії на шахти, заводи. Адже індастріал - це теж цікаво і гарно...

І наостанок - про винахідливих донеччан, які з балкона примудряються зробити повноцінну кімнату.