Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пільгового проїзду на автомобільному транспорті"

1. Аналіз проблеми, яку пропонується розв’язати шляхом державного регулювання

Проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пільгового проїзду на автомобільному транспорті” (далі – Проект) розроблено на виконання пункту 153 Орієнтовного плану законопроектної роботи на 2007 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 239-р.

Проект акта розроблено з метою удосконалення механізму надання пільг для проїзду на автомобільному транспорті.

Питання пільгових перевезень є одним із найбільш гострих і актуальних на даний час.

Пільги для проїзду автомобільним транспортом, особливо міського та приміського сполучення, надані дуже великій кількості осіб, що перевищує на цих видах сполучення 60% загальних обсягів перевезень.

Кількість осіб, що мають право пільгового проїзду у приміському та міському сполученні, перевищує 20 млн. осіб.

Визначені законодавством пільги не підкріплені належними фінансовими ресурсами. В той час, коли законодавством також передбачена необхідність повної компенсації суб’єктам господарювання за пільгові перевезення пасажирів, розмір коштів, які щорічно виділяються на таку компенсацію з державного бюджету місцевим бюджетам та, яка не відповідає реальним потребам.

Так, у 2006 році підприємствам автомобільного транспорту було компенсовано тільки близько 300 млн. грн. Таким чином, на проїзд автомобільним транспортом у середньому на одну особу, що користується такими пільгами, припадає близько 15 грн. на рік або 1 грн. 25 копійок на місяць. При цьому, середня вартість проїзду у міському транспорті становить 1 грн. за одну поїздку, у приміському –  4,0 – 5,0 грн.

Права громадян щодо пільгового проїзду автомобільним транспортом постійно розширюються внаслідок прийняття нових законодавчих актів.

Тільки з прийняттям Верховною Радою України  Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який набрав чинності з 1 січня 2006 року і передбачає право на проїзд автомобільним транспортом на внутрішніх маршрутах без будь-яких обмежень, за попередніми розрахунками, для надання пільгового проїзду на автобусних маршрутах міжміського сполучення, виходячи із кількості поїздок 10 разів на рік (у прямому та зворотному напрямках) витрати перевищуватимуть 3 млрд. грн.

Загальна ж потреба для компенсації за пільгові перевезення автотранспортом, виходячи з вимог щодо пільгових перевезень, задекларованих на рівні законодавства, на всіх видах сполучення перевищуватиме 6 млрд. грн.

Для компенсації за пільгові перевезення автомобільним транспортом у 2007 році передбачено до 340 млн. грн. (на даний момент кошти не отримані підприємствами транспорту у повному обсязі), у той час, як собівартість пасажирських перевезень постійно збільшується внаслідок подорожчання автобусів, паливо-мастильних матеріалів, запасних частин,  що, з урахуванням викладеного вище, не дасть змоги вирішити проблему пільгових перевезень.

Недостатнє фінансування зазначеного виду соціального захисту призвело до того, що на практиці громадяни не можуть реалізувати надані законодавством права на пільговий проїзд.

Законом України “Про автомобільний транспорт” визначено, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації збитків від цих перевезень автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування. Через відсутність бюджетних ресурсів в багатьох регіонах України органи влади на місцях змушені ухвалювати рішення про обмеження прав громадян, порушуючи при цьому норми законодавства.

З іншого боку, через фінансову відповідальність за пільгові перевезення, підприємства транспорту – виконавці пільгових перевезень не мають можливості ефективно розвиватись, оновлювати рухомий склад, підвищувати якість транспортних послуг та повністю забезпечувати всі вимоги технологічного процесу перевезень. У автопідприємствах – виконавцях пільгових перевезень утворюється заборгованість перед бюджетом, Пенсійним фондом, підвищується соціальна напруга у трудових колективах через несвоєчасне виконання взаєморозрахунків із заробітної плати. Одним із найбільш проблемних наслідків зазначеної ситуації є постійне виникнення конфліктних ситуацій між пасажирами, які мають право пільгового проїзду та перевізниками, що працюють на маршрутах загального користування, переважна більшість яких є господарюючими суб’єктами недержавної власності.

Слід також зазначити, що за рахунок наявності системи пільгових перевезень автомобільним транспортом у сучасному вигляді, практично не розвиваються приміські перевезення у сільській місцевості, оскільки суб’єкти господарювання не виявляють бажання працювати на заздалегідь збиткових маршрутах, в той час, коли збитковість цих перевезень пояснюється саме наявністю великої кількості громадян, які мають пільги на проїзд.

2. Визначення цілей державного регулювання

Основним завданням проекту акта є зміна механізму надання пільг на проїзд автомобільним транспортом, яка повинна надаватись через цільову адресну грошову дотацію громадянам на оплату послуг автотранспорту.

3. Визначення та оцінка усіх прийнятих альтернативних способів досягнення встановлених цілей з аргументацією переваг обраного способу

Різні варіанти вирішення питання пільгових перевезень продовжують опрацьовуватись, однак, на нашу думку, найбільш правильне вирішення вказаної проблеми можливе за рахунок перегляду механізму надання пільг.

Перевізниками будуть окуповлюватись затрати на перевезення пасажирів, тобто вони будуть отримувати затрачені витрати відразу в повному обсязі, коли у той же час пільгові категорії населення також будуть отримувати компенсацію за проїзд через цільову адресну грошову дотацію на оплату послуг автотранспорту.

4. Опис механізму і заходів розв’язання проблеми

Реалізація зазначеного механізму повністю забезпечить всі вимоги технологічного процесу пільгових перевезень автомобільним транспортом. При цьому не будуть порушені права пільгових категорій громадян, оскільки компенсація затрат проїзду цих категорій громадян буде реалізовуватись завдяки цільовій адресній грошовій дотації.

5. Обґрунтування можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта та оцінка можливості впровадження та виконання вимог регуляторного акта

Ми розуміємо важливість заходів із підвищення рівня життя найменш захищених категорій населення, однак система пільг на проїзд у сучасному її вигляді на практиці не виконує покладених на неї завдань через наведені вище причини і тому потребує зміни. Найбільш правильним шляхом вирішення цього питання є зміна системи надання пільг на проїзд автомобільним транспортом, яка повинна надаватись через цільову адресну грошову дотацію громадянам на оплату послуг автотранспорту.

При цьому не буде порушуватися, передбачене статтею 46 Конституції України, право на соціальний захист, а лише зміниться механізм реалізації цього права.

6. Очікувані результати прийняття регуляторного акта

Реалізація заходів із соціального захисту буде більш ефективною у разі встановлення фінансових взаємовідносин безпосередньо між громадянами та державою (без участі суб’єктів господарювання, що працюють у пасажирських перевезеннях). Зміна системи, що забезпечить неучасть суб’єктів господарської діяльності у питаннях фінансової відповідальності за соціальний захист дасть змогу привести роботу транспорту загального користування до умов, які позитивно зарекомендували себе у розвинених країнах з ринковою економікою, дасть можливість підвищити вимоги до якості, надійності, безпеки роботи автотранспорту, а також забезпечить цільове використання коштів державного бюджету в умовах ринкової економіки.

7. Обґрунтування строку дії регуляторного акта

Передбачається, що регуляторний акт набере чинності відповідно до чинного законодавства. Пропонується строк дії не обмежувати.

8. Показники результативності регуляторного акта

Основними показниками прийняття проекту акта є:

- дотримання конституційних прав осіб, які мають право пільгового проїзду автомобільним транспортом загального користування;

- ефективний розвиток, оновлення рухомого склад, підвищення якості транспортних послуг та повністю забезпечення всіх вимог технологічного процесу перевезень підприємств транспорту – виконавці пільгових перевезень;

- вирішення конфліктних ситуацій між пасажирами, які мають право пільгового проїзду та перевізниками, що працюють на маршрутах загального користування, переважна більшість яких є господарюючими суб’єктами приватної форми власності;

- забезпечить цільове використання бюджетних коштів;

- розвиток приміських перевезень у сільській місцевості;

- підвищення безпеки на автомобільному транспорту.

9. Відстеження результативності регуляторного акта

Базове відстеження регуляторного акту здійснюватиметься до набрання чинності актом на підставі аналізу та систематизації інформації, яка надходитиме від зацікавлених громадян, установ та організацій.

Повторне відстеження результативності дії регуляторного акту проводитиметься через рік після набрання чинності проекту Закону з метою оцінки ефективності його дії.

Періодичне відстеження результативності дії регуляторного акту планується здійснювати один раз на три роки, з метою, що наведена у повторному відстеженні.

Міністр транспорту

та зв’язку України                                                                                  Йосип Вінський

Версія для друку Додати в обране