Українська Національна Асамблея (УНА-УНСО)

З 12 по 24 липня в акваторії Чорного моря проходили військові та військово-морські навчання «Сі Бриз-2008» в рамках загальної багаторічної програми «Партнерство заради миру». Маневри пройшли успішно й досягли всіх поставлених цілей. Головна мета, яку було досягнуто, зі слів керівників навчань – це відпрацювання за стандартами НАТО дій багатонаціональних штабів та сил під час планування та проведення миротворчої операції по евакуації некомбатантів. Загальне керівництво навчанням «Сі Бриз-2008» здійснювали перший заступник командувача ВМСУ віце-адмірал Віктор Максимов та командувач групи спеціального призначення-67 Військово-Морських Сил США співдиректор командор Джон В. Мур.

Програму навчань було виконано у повному обсязі. Складена вона була завчасно, вочевидь, з деяким урахуванням міжнародної ситуації, яка склалася у Криму та на Чорноморському узбережжі Кавказу - загострення ситуації в Абхазії завдяки: російській авіації, російським залізничним військам, а також збільшенню росіянами присутності військового контингенту в регіоні.
Під час навчань було відпрацьовано: висадку багатонаціонального батальйону в кризовий район комбінованим способом з моря та повітря, висадку окремого повітряного десанту кількістю понад 130 осіб з чотирьох літаків, взаємодія літаків та кораблів під час проведення пошуково-рятувальних робіт, пошуку та виявлення підводних човнів терористів та країн, що підтримують тероризм, доглядово-ембаргові операції, заходи з посилення охорони державного морського кордону України, локалізації району етнічного конфлікту та евакуації некомбатантів з району бойових дій, відбиття повітряного та морського нападу супротивника на корабельне з’єднання, практичні артилерійські стрільби та ракетні пуски, великий обсяг водолазних робіт. Крім того, новим кроком, що повністю виправдав себе, став розширений базовий патрульний авіаційний компонент з базуванням в Одесі.
За час навчань не постраждав жоден проросійський елемент, за виключенням ватажка кримських комуністів Грача, у якого від злоби та особистої клятості стало зле зі шлунком при спостереженні за ходом навчань.
Тематика навчань якнайкраще відображує ризики регіону чорноморського басейну - вже тривалий час Російська Федерація підживлює не лише сепаратизм кримінально-політичних злоякісних новоутворень, таких як Абхазія та Південна Осетія, але й сама здійснює численні збройні провокації проти Грузії як то: засилка диверсійних груп не лише зі складу абхазів, осетин або найманців-люмпенів, але й вже безпосередньо з російських військовослужбовців; концентрація військ під виглядом «миротворців»; провокаційні порушення російською авіацією повітряного простору Грузії; збиття безпосередньо російськими літаками грузинських беспілотників, які спостерігали за накопиченням російських військ в Абхазії. І ситуація там дедалі загострюється, - Росія явно готується до агресії проти Грузії, поставивши собі за мету, ймовірно, як максимум, знищення державного суверенітету Грузії, вбивства особисто президента Саакашвілі та більшості працівників уряду. А як мінімум – зайняти (окупувати) найближчі до Південної Осетії та Абхазії грузинські території та здійснити остаточний їх аншлюс. Ворог – біля воріт!
Щодо кількісного складу навчань, то він не такий великий, щоб становити зараз велику загрозу для Російської Федерації. Але й не такий великий, щоб на нього можна було не зважати країні з нездоровим політико-історичним анамнезом. Напевно, що у 2009-му році прийдеться збільшувати не лише кількісний склад військ та кораблів, але й кількість країн-учасників навчань. Ще не приймали участі такі істотні «гравці» на цьому театрі, як Італія, Іспанія та Франція. Навчанням можливо було б доречно надати статус навчань НАТО чи під егідою НАТО. Викликає тривогу лише те, чи здатне це попередити війну Росії проти Грузії. Все йде до того, що конфлікт відбудеться до наступу холодів.
З приводу цього ще гостріше постає питання вступу України до НАТО. От що, наприклад, сказав з приводу цього командир групи підводного розмінування ВМС Латвії капітан-лейтенант Юрій Тимофеєв (далі даємо інтерв’ю мовою оригіналу).

– Представьтесь, пожалуйста!
«Я капитан-лейтенант Военно-Морских Сил Латвии Юрий Тимофеев.
– На этих учениях вы руководите группой латвийских водолазов?
«Да, я командир группы морского разминирования Военно-Морских Сил Латвии.
– Говорят, на этих учениях вы привезли оборудование, которое здесь всех удивило. Могли бы вы пару слов сказать, чем оно так уникально?
«Латвия специализируется (в системе НАТО-авт.) на морском разминировании. И для этого у нас есть оборудование, соответствующее всем требованиям НАТО по магнетизму, по акустике и, соответственно, по глубоководным возможностям. Наше оборудование позволяет работать на глубинах до 95 метров.
– Какие задачи для этого оборудования вы ставите на эти учения?
«Задачи на эти учения мы ставили, скажем так, не столько нырять на 95 метров, сколько ознакомить наших коллег с нашим оборудованием и нашими возможностями и дать возможность им не только теоретически, но и практически попробовать обрести опыт, который также возможно поможет Украине сделать выбор в пользу того или иного оборудования для дальнейшего оснащения и дальнейшего продвижения в сторону НАТО. Также в своё время нам помогли; Норвегия предоставила оборудование, провели первичное обучение. Соответственно, мы, попробовав, сделали соответствующие выводы.
– Вы как раз говорили о стремлении Украины в НАТО. Латвия идёт в этом направлении как бы на несколько шагов впереди Украины. Те процессы, которые происходили в вашей стране в связи со вступлением в НАТО, какие они дали положительные результаты для вашей страны?
«Вы знаете, НАТО – это не какой-нибудь там военизированный ужасный орган. Это коллективная безопасность. И Латвия, когда она выбирала, у неё был выбор – продолжать оставаться на уровне бывших советских республик или идти в сторону НАТО. Мы выбрали этот путь, потому что наша цель была интеграция в Европейский Союз. Это был путь освоения новых стандартов жизни, стандартов безопасности, любых стандартов, в том числе и военны, и мы его выбрали в большинстве своём. И на данный момент знаем – это был правильный выбор. Страна стабильная, вооружённые силы показывают себя не хуже своих более, скажем так, богатых союзников. И мы считаем, корда мы показываем свои возможности украинской стороне, вы можете наглядным образом убедиться, как такая бывшая советская республика, как Латвия, насколько она продвинулась, на сколько её оборудование и личный состав подготовлен, несмотря на то, что в количественном отношении мы меньше.»
– Многие в Украине, кто протестует против нынешних учений, выдвигают аргумент, что Украина потеряет свой суверенитет частично или даже полностью?
«Вы знаете, я отвечу проще – что такое НАТО в простом понимании. Это не одно решение на один вопрос, а это дискуссия всех членов союза и нахождение правильного выхода для всех!»

Треба зауважити, що капітан-лейтенант Тимофеєв – етнічний росіянин, нащадок росіян, що не проживали на території Латвії ще до окупації країни Радянським Союзом. Вони з’явились тут вже в п’ятидесятих роках. Але розмовляти латиською почали ще задовго до набуття Латвією самостійності. просто родина була культурна, дійсно інтелігентна. Закінчивши одне з військово-морських училищ і не діставши призначення за спеціальністю, Юрій звільнився з лав радянсько-російського ВМФ й повернувся на батьківщину, до Латвії. Оскільки родом він був з прибалтійського портового містечка, то відразу повернувся додому, де швидко набув громадянства, бо закінчив латиську школу і проблем зі знанням мови в нього не було. Тим більше, батьки не цуралися іноді перекинутися парою фраз на латиській, що теж допомогло при поступовому засвоєнні мови. Молода маленька країна будувала свої військово-морські сили своїми силами. Поступивши на службу до ВМС Латвії, очолив один з невеличких водолазних підрозділів. Проходив активну учбово-бойову діяльність. Поступово засвоїв німецьку та англійську мови, а пізніше й на первісному рівні одну зі скандинавських. Пізніше очолив цілу групу підводного розмінування, що входить до водолазних сил захисту берегів Латвії. Неодноразово бував на стажуванні за кордоном. До речі, водолазна служба у латишів була традиційно сильною ще за часів першої незалежності. Естафету вдалося продовжити, не дивлячись на розгром, ще й за радянських часів. При цьому, враховуючи, що Балтика – море північне, багато прибалтійських водолазів стажувалося на радянській півночі. Достатньо вдалось попрацювати і з поляками та німцями з НДР, а потім вже й з об’єднанню Німеччиною. Після поновлення незалежності багато корисних контактів було налагоджено зі Скандинавією. Якийсь реліктовий ксєнофоб на зразок Касатонова, Балтіна чи іншого Яковлева напевно злостиво скреготів би зубами: «Та він подохнути повинен був, а не йти служити ворогам великої Росії, хоч би й з голоду! Як так можна, служити Латвії (Україні, Литві, Грузії)?!..».
Особливо плідною (бо проводилась в небі, на землі та на морі) була співпраця українських морських піхотинців з американськими колегами. Американці з великою зацікавленістю пройшли курс володіння вітчизняними small arms та водіння наших колісних та гусеничних БТР та інших машин по землі та на плаву. Відпрацьовано взаємодію між підрозділами обох держав та зроблено першу успішну спробу сколочування спільного підрозділу. Наші десантники також практично ознайомились з озброєнням та технікою американських колег.
На авіаційній частині також проведено заняття по спів дії українських, американських, французьких та німецьких авіаторів з пошуку та знищенню підводного човна супротивника та з надання допомоги терплячим лихо на воді, евакуації таких на сушу. Також відпрацювали свої завдання й військові медики інтернаціональних підрозділів, в тому числі й авіаційний.

Володимир Ущаповський, спеціально для «Свободной Одессы» з місця подій.

Жовтень 13th, 2008 | Category: Світ Навколо, Статті | Subscribe to comments | Leave a comment | Trackback URL