Рішення Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) від 30 травня цього року вважав за потрібне закріпити, тобто ввести в дію, президент України Віктор Ющенко своїм указом від 4 червня. Тоді, власне, і став доступний для прочитання та аналізу текст постанови самої РНБОУ «Про висновки Міжвідомчої робочої групи з вивчення питань дотримання законодавства при підписанні та виконанні Угоди про розподіл вуглеводнів, які добуватимуться в межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, між державою Україна і компанією «Венко Інтернешнл Лтд.». І прочитавши його, загалом нескладно здогадатися, чому прем’єр-міністр Юлія Тимошенко голосувала проти прийняття такого рішення.

Преамбула рішення РНБО набагато ширша, ніж саме рішення по суті. А суть така.

1. Висновки міжвідомчої робочої групи взяти до відома. Ліквідувати зазначену міжвідомчу робочу групу. (Мавр зробив свою справу чи все ж таки не до кінця?)

2. «Визнати дії Кабміну зі створення системних бар’єрів при залученні недержавних інвестицій в освоєння вуглеводневого потенціалу української частини континентального шельфу такими, що… не відповідають інтересам України та створюють загрози національній безпеці України в економічній сфері». (Ні сіло, ні впало: Кабмін — «вороги народу», версія-2008…)

3. Президенту запропонували розглянути питання про скасування 740-го розпорядження Кабміну від 21 травня (де йшлося про припинення участі України в УРП із Vanco International Ltd.).

4. Генпрокуратурі доручено розібратися в усьому, що пов’язано з цією прикерченською сагою і, зокрема, із посадовими особами Мінприроди, — на якій підставі та виходячи з яких-таких спонукань відібрали спецдозвіл у компанії Vanco Prykerchenska Ltd. (навіть попри те, що й повна назва компанії, яка виграла тендер і підписала УРП із Кабміном, і місце реєстрації — Британські Віргінські острови не збігаються).

5. А цим пунктом було створено Міжвідомчу (назвемо її «примирлива», або ж «гамівна»...) комісію, яку очолила секретар РНБО Раїса Богатирьова.

Комісії Богатирьової президент дав строку три тижні на «врегулювання непорозумінь» між Кабміном і всіма компаніями Vanco, причетними до тендера в Україні на розробку Прикерченської ділянки. До чого вона щільно приступила, за даними «ДТ», уже в четвер.

З тією самою опосередкованою (чи все-таки прямою?) метою врегулювання конфлікту між Vanco (якою саме — не зазначено) і урядом України до нас завітав у середу й міністр торгівлі США Карлос Гутієррес.

Однак спочатку хочу навести повідомлення колег з УНІАН про те, що 30 травня на засіданні політради партії «Народний Со­юз «Наша Україна» віце-пре­м’єр-міністр України Іван Васюник (досі не помічений у симпатіях до дій Ю.Тимошенко, навіть навпаки, призначений президентом курирувати роботу ющенківської половини уряду) заявив, що уряд Юлії Тимошенко довів, що «він здатний захищати національні інтереси». «Неудачі були як із вини уряду, так і в результаті того, що вставляли палиці в колеса. Та маю сказати, що хоча б через одне це уряд варто було створювати... Уряд насмілився розірвати кабальну угоду з приводу шельфу», — заявив І.Васюник, додавши, що цей Кабмін уже не відступиться від своєї позиції. «І це — не останній крок до здобуття Україною енергетичної незалежності. Підкреслюю, що якщо буде інша коаліція, до якої дехто закликає, і буде інший уряд, то «Венко Прикерченська» повернеться, або замість неї ми одержимо ще десятки інших «венків», — зазначив він.

Отаким несподіваним для більшості був спіч І.Васюника в день, коли РНБО визнала дії Кабміну загрозою національній безпеці України...

Та повернімося до Карлоса Гутієрреса. Вже в аеропорту «Бориспіль» міністр торгівлі США повідомив, що уряд США стурбований конфліктом між урядом України і компанією Vanco Іnternational. Він заявив: «Ми дивимося на цю проблему з комерційної точки зору та аналізуємо, що це свідчить про те, як тут ставляться до контрактів, як їх дотримуються». К.Гутієррес також додав, що якщо уряд України має певні питання до того чи іншого контракту, то має висловити їх «відповідним прозорим способом». «І слід було б показати міжнародному співтовариству, що уряд України ставиться до контр­актів із повагою, прозоро, і завірити міжнародне співтовариство, що виконуватиме контракти у відповідний строк», — зазначив він. Міністр також повідомив, що має намір обговорити цей пункт під час зустрічі з прем’єр-міністром і президентом України.

Того самого дня, як відомо, Карлос Гутієррес зустрічався з Юлією Тимошенко. Однак повідомлення про безпосередній предмет їхньої розмови було невеликим: зустрілися, обговорили. Хто й що казав і на чому наполягав, у кого які були аргументи — все це залишилося за дверима кабінету, де проходили переговори.

Природним бажанням журналіста було довідатися дещо більше, ніж дипломатично повідомила прес-служба Кабміну. «ДТ» намагалося зв’язатися з прем’єром Юлією Тимошенко (власне, щоб вона знайшла можливість відповісти на запитання «ДТ»). Проте змогло поговорити з першим віце-прем’єром Олександром ТУРЧИНОВИМ. Його я і «допитувала» з усім журналістським завзяттям.

— Олександре Валентиновичу, вчора після прильоту до Борисполя міністр торгівлі США Карлос Гутієррес повідомив, що уряд США стурбований конфліктом між урядом України і компанією Vanco Іnternational. Чи справді міністр торгівлі США та прем’єр України обговорювали «як тут ставляться до контр­актів»? І як ставляться до УРП із Vanco International Ltd.? І як, на думку міністра торгівлі США, слід розуміти заклик до Кабміну України виражати претензії «відповідним прозорим способом»? І що на це відповіла прем’єр-міністр?

— Так питання не стояло. Розмова була дуже конкретною і не обговорювалося, як уряд ставиться до контрактів, тому що уряд України виконує всі свої зобов’язання.

— І яким, на думку міністра торгівлі США, має бути вираження питань Кабміну України «відповідним прозорим способом»? Це як?

— Я не знаю, що малося на увазі в цьому його першому коментарі, тому що на зустрічі з керівництвом Кабінету міністрів України цю тему не обговорювали. Хоча американська сторона в коректній формі цікавилася темою Чорноморського шельфу.

— Цікавилася якою саме компанією: Vanco International Ltd. (Бермуди), Vanco Prykerchenska Ltd. (Віргінські острови) або ж Vanco Energy Company (США)?

— Запитували про проблеми, пов’язані з Угодою про розподіл продукції.

— Тобто конкретною компанією представники США офіційно не цікавилися? І що їм відповіли на «загальні питання»?

— Скажемо так, представникам США також коректно пояснили прорахунки, пов’язані з порушенням умов тендера по Прикерченській ділянці. Так, Vancо Prykerchenska Ltd. належить до юрисдикції Британських Віргінських островів, Vanco International Ltd. — до юрисдикції Бермудів. Тобто, по суті, не йдеться про американську компанію. Хоча, звичайно, Vanco Energy Company, яка від початку фігурувала в тендері, зареєстрована в США.

Американській стороні аргументовано пояснили ті серйозні порушення, які мали місце під час проведення конкурсу (тендера), укладення УРП і видачі так званої ліцензії на надрокористування.

— Чи могли б ви перелічити хоча б основні причини та аргументи, щоб не бути голослівним?

— Перше. Коли проводився конкурс, претендентом надавалася інформація не про Vanco International Ltd. , що є офшорною компанією…

—« Дзеркало тижня» про це вже писало…

—…а про американську компанію Vanco Energy. Це вже є порушенням умов конкурсу (тендера). Друге. Vanco International Ltd., не вступивши в права, не отримавши ліцензії, відразу ж передає свої права іншій офшорній компанії — Vancо Prykerchenska Ltd. При цьому умови конкурсу були дуже жорсткими і вимагали від учасників як наявності серйозних фінансових ресурсів, основних фондів, так і певного досвіду роботи в геологорозвідці та нафтогазовидобутку. Зрозуміло, що Vancо Prykerchenska Ltd., яка була зареєстрована за кілька місяців до одержання ліцензії, не мала ні досвіду, ні ресурсів (крім статутного капіталу в 12 тис. дол.). Таким чином, уже з вищезазначеного випливає, що було порушено основні умови тендера і в подальшому укладанні УРП. Крім того, при видачі спеціального дозволу на надрокористування (ліцензії) також вдалися до грубих порушень. І ще багато інших моментів, які не вмістити навіть в одному повному номері «ДТ».

— Чому Ю.Тимошенко була єдиною, крім відсутніх на засіданні, хто 30 травня проголосував проти рішення РНБОУ?

— Тому що в Юлії Тимошенко, на відміну від «людей у штанах», які сиділи там, вистачило мужності заступитися за національні інтереси України.

— Це єдиний аргумент і причина?

— А які ще можуть бути? Мені просто соромно за людей, котрі піднімали тремтячі руки, голосуючи на засіданні РНБОУ 30 травня не за те, що треба порушувати кримінальні справи проти чиновників-корупціонерів, які створили таку схему, а саме проти тих, хто став на захист національних інтересів.

— А ви бачили «тремтячі руки»?

— Я переконаний, що коли голосують за непорядні діла, радості від цього ніхто не відчуває.

— Як ви трактуєте 2-й пункт рішення РНБОУ про те, що слід «визнати дії Кабміну України щодо створення системних бар’єрів при залученні недер­жавних інвестицій в освоєння вуглеводневого потенціалу української частини континентального шельфу… такими, що не відповідають інтересам України…»?

— Некоректно посадовій особі коментувати та постфактум коригувати рішення РНБОУ. Та як громадянин можу сказати: ці рішення компрометують і тих, хто їх приймає, й, безумовно, нашу дер­жаву. Це — суб’єктивні рішення зацікавлених людей.

— Могли б ви їх назвати?

— Візьміть список тих, хто голосував, і самі все побачите.

— На засіданні РНБОУ 30 травня голосували всі, крім відсутніх (Б.Патон, В.Огризко, Ю.Луценко, О.Медведько). А мотивація решти у чому?

— Одні голосували через страх, інші — через інтерес. Це їхня мотивація. Тому що тема цинічного нехтування державними інтересами очевидна. Ну не може суб’єкт підприємництва зі статутним капіталом 12 тис. дол., якого не досить навіть для торгівлі газованою водою в київській ятці, претендувати на майже 13 тис. квадратних кілометрів Чорноморського шельфу! А в нас таку аферу називають «перспективними інвестиціями».

— Подальший розвиток подій (Кабмін — Vanco, навіть не знаю яка) — ваш прогноз?

— Переконаний, що уряд на правильному шляху, попри те, що на нас чинять тиск і вдаються до спроб, використовуючи силовиків, фабрикувати справи проти тих, хто захищає національні інтереси. Ми зможемо довести не тільки свою правоту в судах, хоча опоненти доволі серйозні, мають колосальний ресурс і вміють працювати з судами (чого варта тільки нова спроба переглянути остаточно прийняте судове рішення щодо «Дніпроенерго»). Проте в уряду чіткі позиції. І користуючись нагодою, звертаюся до працівників усіх правоохоронних і силових структур: не ганьбіть себе, адже ви прийшли захищати Україну, а не знищувати тих, хто намагається це робити.

— Чи має уряд намір скасувати своє розпорядження від 21 травня 2008 року №740-р «Про припинення угоди між Кабінетом міністрів України та компанією Vanco International Ltd. про розподіл вуглеводнів, що видобуваються в межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря»? Тим більше що жодні вуглеводні в рамках цієї угоди ще не видобуваються.

— Запевняю, навіть не збирається. Як голова міжвідомчої комісії заявляю, що на засіданні нашої комісії 5 червня ми, вивчивши всі аспекти та аргументи, повністю підтвердили законність і правомірність рішення Кабміну і Мінприроди про повернення дер­жаві всього Чорноморського шельфу України.

— Чи відомо на сьогодні уряду України, хто є реальним власником компанії (ліцензію якої анулювало Мінприроди) — тобто компанії Vancо Prykerchenska Ltd.?

— Це офшорна компанія, зареєстрована на Віргінських островах. Напевно, ви знаєте, що офшорні компанії зазвичай приховують своїх реальних акціонерів і власників. Можу сказати, що на сьогодні жодних матеріалів щодо цього не надано. Водночас…

— Однак представник двох компаній в Україні — Vanco International Ltd. і Vanco Energy привселюдно запевняв, що всі потрібні матеріали Кабмін України одержав. Це неправда?

— У нас немає тих матеріалів, що показали б реальних бенефіціарів цієї структури.

— У компанії Vancо Prykerchenska Ltd. є хоча б офіційне представництво в Україні?

— Нам невідомо ні про офіційне представництво, ні про офіційні матеріали.

— Тобто вони не надали жодних документів щодо цього? І що це за компанія, ви не знаєте?

— Докладних документів, що могли б свідчити про історію цієї компанії, немає, тому що в неї немає історії.

— Що буде з анульованим спеціальним дозволом на користування надрами, виданим колись компанії Vanco Prykerchenska Ltd. (Британські Віргінські острови)? Його поновлять? І якщо так, то з якою саме компанією з групи Vanco?

— 5 червня на засіданні комісії ми розглядали це питання, і я дав доручення і Мінекономіки, і Мінприроди, й іншим відомствам розробити в стислі терміни дер­жавний підхід до дослідження шельфів і до організації нафтогазодобування на шельфах, тобто це має бути єдиний підхід з єдиними мірками, прозорий, зрозумілий, щоб був цікавий для інвесторів і водночас захищав національні інтереси України.

— Ви говорите про поправки до закону про УРП і з ним пов’язаних?

— Так, але найголовніше — не можуть кілька чиновників, навіть якщо вони займають найвищі посади, вирішувати долю Чорного й Азовського морів. Не можна віддавати тисячі квадратних кілометрів шельфу офшоркам, а стратегічні ресурси — вивозити з країни за безцінь.

— Хочу запитати про інвестиційний пул. Якщо не помиляюся, компанія Vanco International мала надати тендерному комітетові фінансові гарантії (й нібито надала) на 330 млн. дол. Але ці гарантії дала від самого початку американська Vanco Energy і солідний банк.

— У тому-то й діло, що за всієї жорсткості умов тендера (одна компанія-претендент повинна була й мати фінансовий ресурс, і відповідати решті вимог) у боротьбі з усесвітньо відомими компаніями виграла не така відома Vanco International (Бермуди), використовуючи репутацію й документи американської компанії. Втім, далі — більше: всі права передали третій офшорній компанії — Vanco Prykerchenska Ltd. (Британські Віргінські острови), котра й близько не відповідає умовам, висунутим до учасників тендера.

— Чи надано документи, які підтверджують, що Vanco Prykerchenska Ltd. (Віргінські острови) — це якщо не на 100, то хоча б на 10% дочірня компанія переможця тендера — Vanco International Ltd. (Бермуди)? А також чи подано інші потрібні документи, зокрема фінансові гарантії? Хто їх надав? Чи був це пул із чотирьох компаній (Vanco Energy Company, США; «Донбаська паливно-енергетична компанія», Україна; Shadowlight Investmens Ltd., РФ; Integrum Technologies Ltd., Австрія), котрі 15 травня привселюдно заявили про свою участь у фінансуванні Прикерченського проекту? Наскільки це юридично можливо й чи оформлено це?

— Але ж річ не в 10, 20 чи навіть 100% компанії. Питання в іншому: програли тендер компанії, набагато потужніші, ніж Vancо Prykerchenska Ltd., котра зрештою виявилася переможцем. У цій ситуації, я вважаю, на інвестора, зокрема американську компанію (Vanco Energy), чинили тиск деякі чиновники й, гадаю, деякі корпоративні групи. У результаті отримана тендерним комітетом і урядом інформація не відповідала реаліям. У нас немає і не може бути претензій до американської сторони, тому що нині ми маємо справу з офшорною компанією. І в цієї офшорної компанії немає жодних прав на Прикерченську ділянку шельфу Чорного моря.

— Тоді як ви можете пояснити, що так званий інвестиційний пул готовий фінансувати Прикерченський проект?

— Мені зрозуміло, що компанія Vancо Prykerchenska була, скажу так, підставною компанією, за якою ховалися конкретні інтереси конкретних корпоративних груп. Зрозуміло, що розрахунок був на те, що влада (уряд Януковича) не зміниться, й домовленість, що існувала на рівні не тільки тодішнього Кабміну, а й секретаріату президента, буде реалізовано. Тобто ніхто з них не розраховував, що влада в країні поміняється й, більш того, прийдуть люди, готові захищати національні інтереси.

— Ви і Юлія Тимошенко готові йти в питанні з Vаnco до кінця?

— Ви знаєте, ми завжди боролися і трималися до кінця й у більш складних умовах. Історія начебто повторюється. Можу сказати, що в мене був конфлікт з одним високопоставленим чиновником, який нині активно намагається захищати офшорку Vanco Prykerchenska, а свого часу захищав «РосУкрЕнерго», про що писало «Дзеркало тижня». «РосУкрЕнерго» ми прибрали з внутрішнього ринку як паразитуючого енергетичного посередника.

Зараз у тих же людей нова ідея, новий заробіток — офшорна компанія Vanco Prykerchenska. Тоді ми стояли до кінця, попри перспективу відставки. Нині аналогічна ситуація, й ми захищатимемо національні інтереси доти, доки це буде можливо. Та, на превеликий жаль, багато хто не робить висновків з уроків, із власної історії. Причому доволі сумної та не такої вже й давньої.

* * *

Як бачите, на частину запитань ми одержали відповіді від першого віце-прем’єра. На іншу частину намагатимемося одержати згодом — історія ж, схоже, довга. Наприклад, коли уряд заявляє, що готовий співпрацювати з будь-яким інвестором на прозорих і розумних умовах, він щирий чи має на увазі когось конкретно?

Чи можна буде поцікавитися в пана Дмитра Фірташа, хто власник (бенефіціар) першої чверті Vanco Prykerchenska; у панів Віктора Януковича, Андрія Клюєва та Ріната Ахметова — хто стоїть за другою чвертю компанії; у пана Медведєва — хто за тре­тьою частиною й у Vanco — хто за четвертою? А ще було б непогано дізнатися в пана Міллера, чи є опціон у «Газпрому» на 25% Vanco Prykerchenska?

Може, хтось захоче відповісти чесно?