Прес-реліз

            5 вересня об 11 год в Педагогічному музеї України ( м. Київ, вул. Володимирська, 57) відбудеться відкриття виставки «Сучасному українському Букварю 30 років».

            Буквар (автори М.С.Вашуленко, Н.Ф.Скрипченко), за яким навчаються сучасні першокласники України, вперше з’явився в 1978 році у видавництві «Радянська школа» (сучасне видавництво  «Освіта»).

            За відомим висловлюванням К.Д.Ушинського,  створення букваря є чи не найважливішим і найпочеснішим  завданням дидактики. Це є справедливим тому, що навчання кожної особистості розпочинається з опанування грамоти,  з визначальних загальнонавчальних умінь, які мають бути сформовані в  дитини або дорослого – уміння читати і писати. Актуальність букваристики зросла в наш час, коли за парти сіли не 8-9-річні діти, як у часи К.Д.Ушинського, а шестирічні першокласники. Цю проблему наукові співробітники лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України досліджують і вирішують з 1975 року, з часу , коли рішенням Колегії Міністерства освіти України в 5 областях були створені підготовчі класи з числа дітей, не охоплених дошкільними закладами, переважно в сільській місцевості. В НДІ педагогіки та НДІ психології України було відкрито нові підрозділи – лабораторію навчання і виховання дітей шестирічного віку та лабораторію психології шестирічних дітей. Тому урядова постанова союзного масштабу і відповідна постанова  уряду України в 1979 році,  якими було поставлено завдання створити передумови для поступового переходу початкової школи на чотирирічне навчання з 6-ти років, для освітян України не були несподіванкою. У відповідь на постанову у трьох районах республіки (Ніжинський  Чернігівської обл., Радехівський Львівської обл., Волноваський Донецької обл.) та в м. Орджонікідзе Дніпропетровської обл. було розпочато масштабну експериментально-дослідну роботу з навчання  і виховання  шестирічних дітей. Класи для шестиліток були створені в школах, де були умови для перебування дітей у режимі повного дня, решта дітей навчалася в умовах дошкільних закладів, де для них було створено класи за шкільною моделлю.    

             Довелося пройти через сумніви не тільки з боку батьків, членів родини, які з побоюванням відпускали маленьких дітей в умови шкільного життя, а й з боку багатьох педагогічних працівників, з вуст яких лунало, чи не відбираємо ми в дітей рік дитинства. Сьогодні ні в кого не виникає сумнівів, що, навпаки, наші маленькі школярі здобули рік активного, повноцінного життя, насиченого різними видами посильної і цікавої для них навчальної діяльності, спрямованої на їхній загальний розвиток і виховання.

                        Виставка представляє експонати з трьох розділів. У  І розділі – «Попередники сучасного Букваря» презентовано букварі ХІХ століття, які відображають пошуки українських методистів, послідовників звукового аналітико-синтетичного методу К.Д.Ушинського, щодо ефективного навчання грамоти. З-поміж різних букварів, створених у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.ст.  особливу увагу викликає “Граматика з малюнками” Т.Г.Лубенця (псевдонім Т.Норець.). Підручник побудовано на зразках живої української мови, близької і доступної для дітей-українців. У ньому широко представлено усну народну творчість  – вірші, дитячі пісеньки, народні ігри, приказки, прислів’я тощо. Важливу роль у розвитку української букваристики відіграв також буквар відомого українського письменника Б.Д.Грінченка, виданий у 1907 і в 1917 роках під назвою “Українська граматика”. У добукварній частині автор пропонує “малюнки для розмови”, графічні вправи для перемальовування, підготовчі вправи з письма. Післябукварна частина складалася з текстів для читання, значну частину яких побудованао на фольклорній основі. Увагу відвідувачів виставки привернуть українські букварі, видані в 30-их роках на Північному Кавказі (Куб  

             Паралельно з букварями, створеними для навчання школярів, на виставці демонструються і букварі для дорослих – робітників, селян і військовослужбовців – , що сприяли вирішенню проблеми боротьби з неписьменністю в 30-і роки. Їх змінили букварі повоєнного часу, які видавалися спочатку в чорно-білому форматі, а з 1953 року вони стали кольоровими. Це букварі  Л.П.Деполович (до 1953 року),  Н.О.Гов’ядовської (до 1968р.),  Б.С.Саженюка (до 1983 року). У 1983 році було прийнято рішення Колегії МОН України про видання єдиного букваря для чотирирічної і трирічної початкової школи. Ним став Буквар авторів Н.Ф.Скрипченко, М.С.Вашуленка. Семирічні учні опановували за ним грамоту протягом 4 місяців, до Нового року, а шестилітки навчалися за букварем протягом навчального року.

            ІІ розділ виставки висвітлює еволюцію букваря-ювіляра та вперше виданого в Україні букваря для шкіл з  російською мовою навчання (1980 рік), створеного цими авторами у співдружності з московським ученим-методистом А.М.Матвеєвою. Буквар, за яким шестирічні учні опановують  грамоту, став підручником нового типу,  у його створенні враховано зарубіжний досвід, зокрема Чехії і Словаччини, де шкільне навчання традиційно розпочинається з 6-ти років,  а також  кращі традиції вітчизняної букваристики. Будь-який шкільний підручник  можна характеризувати за різними параметрами, співвідносними з виконуваними ним функціями. Насамперед треба сказати, що сучасний буквар – це не звичайна абетка, яку школярі отримували в минулих століттях, це – по-справжньому перший підручник, який вводить першокласника у світ мовної системи рідної мови, орієнтує на активну участь в усіх чотирьох видах мовленнєвої діяльності – аудіюванні, говорінні, читанні і письмі, знайомить з кращими зразками літературної класики для дітей та усної народної творчості.  Завдяки розташуванню літер у підручнику за принципом частотності їх уживання в художніх текстах, створених майстрами слова для дітей уже, починаючи з середини Букваря в ньому автори пропонують  вірші і прозові твори Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Платона Воронька, Ліни Костенко, Спиридона Черкасенка, Михайла Коцюбинського, Василя Сухомлинського, кращі зразки української народної творчості – дитячі пісеньки, прислів’я і приказки, крилаті вислови, загадки, скоромовки, закликанки тощо.

             Сучасний буквар треба розглядати у сукупності всього навчально-методичного комплекту – передусім  робочого зошита з письма, Супутника букваря, різноманітного дидактичного матеріалу для учнів і, безумовно, – методичного посібника для вчителів, роль якого надзвичайно велика у методичних спрямуваннях, які автори букварів адресують передусім молодим учителям-початківцям. Комплекс цих дидактичних засобів навчання представлено на виставці.

            Відвідувачі виставки матимуть можливість оглянути оригінали прекрасних ілюстрацій, створених українськими художниками А.Жуковським, О.Кошелем, І..Прокопенком та ін., які є невід’ємною складовою  навчального змісту Букваря. Тут також відображено велику науково-методичну роботу авторів Букваря Н.Ф.Скрипченко і М.С.Вашуленка  з учителями, методистами, керівниками шкіл, безпосередньо з учнями, спрямовану на опанування новітньої методики навчання і виховання дітей шестирічного віку, на підвищення ефективності цього процесу.

            ІІІ розділ виставки «Букварі, створені в незалежній Україні» відображає пошуки українських науковців, учителів, письменників з різних регіонів України щодо удосконалення першого підручника з рідної мови.

Українська букваристика має глибоку історію. Відомі її сплески в епохи українського національного відродження. Скажімо, в 20-і роки минулого століття букварі створювалися не тільки в загальнодержавному масштабі, а практично вони видавалися і функціонували в кожному регіоні, в кожному більш-менш культурно розвиненому місті. Подібний бум букваротворення спостерігаємо і нині, протягом 15 років української державності. Нам відомі близько 40  українських букварів, створених у різних регіонах України, які, безумовно, роблять вагомий внесок у розвиток українського підручникотворення, є виразним надбанням української педагогічної науки в галузі букваристики Науковим підходом і високим художньо-літературним потенціалом характеризуються регіональні експериментальні  підручники з навчання грамоти –  львівський Мирослави Чорної, прикарпатський Дмитра Луцика і ін. авторів, Подільський буквар Ірини Лапшиної, донецький́ –  “Сходинки” та ін.

Окремими фрагментами  представлено букварі, за якими опановують грамоту діти, які навчаються в школах з викладанням мовами національних меншин, а також діти  з особливими потребами, що навчаються  в різних типах спеціальних шкіл.

            Після урочистого відкриття виставки його учасники  сядуть за круглий стіл, де виступлять з науковими повідомленнями, присвяченими аналізу Букваря-ювіляра, та з актуальних питань сучасної методики навчання грамоти. Матеріали засідання круглого столу будуть публікуватися в науково-методичному часописі «Початкова школа».