This version of the page http://www.dzerelce.org.ua/publications/2000-11-urkiv.htm (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2008-12-25. The original page over time could change.
Невичерпне джерело душі народної

ПУБЛІКАЦІЇ
ПРО "ДЖЕРЕЛЬЦЕ"


Головна

Учасники "Джерельця"

Пам’ятні дати у житті "Джерельця"

Опис програм "Джерельця"

Публікації про "Джерельце"

Відгуки про "Джерельце"

Нагороди "Джерельця"

Фотоальбом "Джерельця"

Аудіоальбом "Джерельця"

Художній керівник Ірина Король

Місто-курорт Моршин

Моршинська школа мистецтв

Друзі "Джерельця"

Гостьова книга

Наші контакти






 

НЕВИЧЕРПНЕ ДЖЕРЕЛО ДУШІ НАРОДНОЇ

Нещодавно в Моршині відбулося святкування Дня міста. Саме на цьому святкуванні я зустріла двох чудових, щирих та напрочуд відповідальних людей. Це - директор моршинської школи мистецтв Ростислав Фединець і заслужений працівник культури України, керівник фольклорно-етнографічного ансамблю «Джерельце» Моршинської школи мистецтв Ірина Король. Переглядаючи святкову програму, я мала нагоду поспілкуватися з ними та поставити їм ряд запитань.

- Пане Ростиславе, що означає для вас цей святковий день?

- Як і кожен житель Моршина, з хвилюванням переживав наближення свята міста. 122-а роки минає курорту, цій чудовій перлині Прикарпатського краю. Води цілющих джерел дарують людям здоров'я, радість та незабутні спомини про чуйних, добрих людей оздоровниці. А в день своїх іменин курорт приймає дарунки від моршинців.

- Пане Ростиславе, сьогодні в святковій програмі виступали учні вашої мистецької школи - ансамбль "Джерельце". А як нам відомо, вони нещодавно побували на міжнародному фестивалі в Македонії.

- Так, наші юні джерельцята з новою програмою виступали в далекій Македонії серед творчих колективів з 11 держав на конкурсі-фестивалі. Юні аматори здобули там найвищу нагороду. З гордістю в душі повертались додому, бо високо підняли прапор України.
 

- Пані Ірино, у Македонії колектив під вашим керівництвом мав великий успіх. Але виникає питання: чому ви вирішили відтворити, та втілити на сцені в концертній програмі саме українське весілля?

Чому? Мабуть, тому, що наші бабусі і прабабусі, так величаво і просто, так милозвучно, вишукано вміли оспівати це чудове дійство - наше українське весілля. Це і чарівність української мелодики, української пісні, яка сама за себе говорить і сама збирає своїх прихильників. Це і наші чудо-діти, які так по-дорослому вміють перевтілитись у образ улюбленого персонажу. Це ж так цікаво. Тут заслуга і дорослої групи. Вважаю, що дуже вдало підібрані талановиті артисти на усі ролі, зокрема ж, хочу відзначити роль матері, яку виконала п. Юлія Курилишин (завідуюча відділом сім'ї і молоді, спорту та туризму райдержадміністрації). Дар Божий - голос цієї жінки, і цього ніхто не заперечить. Напевне, пісню матері ніхто краще не заспівав би. Я вдячна їй і за те, що до успіху приклалась, крім душевної краси, і краса зовнішня.

- Пані Ірино, коли ви створювали сценарій, яку мету ви ставили перед собою?

- Для сценарію вистави я старалася якнайбільше відшукати і якнайточніше відтворити в дитячому виконанні прекрасні обрядові мелодії, що могли б (аж серце холоне) на віки забутись. А вони і сприймаються по-особливому, коли виконують їх у правдивих нарядах, отих самих, у яких сто і більше літ назад наші прабабусі ходили. Рясні спідниці-набиванки, сорочки-вишиванки, в яких поєднано три-чотири узори, де густо зашитий комірець тримав тоненьку шию, гарну голівку, як у дорогій рамці. І все це із домотканого лляного полотна. Хіба ж це не є нашим діточкам найкращий урок народознавства? Хіба вони зможуть самі, а колись і діти їхні, недбало ставитись до нашої минувшини, коли вони сьогодні зі мною так старанно відшукують, а коли знайдуть, то бережуть і шанують кожну річ, кожну деталь старовинної ноші, бо хто з літніх людей віддає цю дорогу річ, то ще й історію про неї розкаже. Так що, низький уклін цим мудрим жінкам, які не викинули, не спалили, а зберегли цей одяг, давно не модний, але який так знадобився для доброї і потрібної справи. Отак-то ми всі разом склали свої старання і відродили стародавнє українське весілля, цю величну народну драму, а радше - народну оперу.

- Пане Ростиславе, хто допомагав вам, кому б ви хотіли скласти подяку?

-  З почуттям великої по­дяки вручаємо свій подарунок - перше місце на XV міжнародному фестивалі в Македонії - рідному місту Моршин та його меру Зеновію Богдану, голові Стрийської райдержадміністрації Євгену Кухару, заступнику голови райдержадміністрації Ірині Цехоні, завідуючій відділом культури Володимирі Шиманській, завідуючій загальним відділом райдержадміністрації Надії Русінок, працівникам очолюваного нею відділу Галині Куцюрук та Марії Колосовській, голові АТ «Укрпрофоздоровниця» Степану Черкесу, головним лікарям санаторіїв «Черемош» Петру Титаренку, «Перлина Прикарпаття» Івану Вариводі, «Дністер» Василю Міщуку, «Лаванда» Михайлу Крупі, начальнику відділення бурових робіт Олегу Розторгуєву за глибоке розуміння та виховання дітей у національному дусі та всім тим, хто сприяє «Джерельцю» в організації поїздок фестиваль. Гучне одноголосне «спасибі», з низьким поклоном і обіцянкою надалі захищати честь України та високо нести синьо-жовтий прапор сьогодні чується з усіх вдячних сердець учасників ансамблю «Джерельце» та керівників Моршинської школи мистецтв.

Оксана Юрків

Опубліковано: Рідне поле. - 4 листопада 2000 р. - С.2.


© 2002-2008 Зразковий театр української пісні "Джерельце" Моршинської школи мистецтв.
Матеріали даного сайту можуть використовуватися лише з письмового дозволу адміністрації з обов'язковим посиланням на джерело www.dzerelce.org.ua.