Главная
Новости
Форум
О нас
Спектакли
Статьи
Фото
Линки
DOWNLOAD
Богдан Бенюк
Анатолий Хостикоев
Мирослав Гринишин
Гостевая
Контакты
Райффайзенбанк Аваль
Театр Лесі Українки
Мирослав Гринишин
Сортировать По просмотрам || @
Резюме Просмотров: 261
МИРОСЛАВ ГРИНИШИН
п родюсер та режисер театру
ПРОЕКТИ ДАТИ
ПРЕМ ’ ЄР
1 7 . Продюсер – “ЗАДУНАЄЦЬ ЗА ПОРОГОМ”
За мотивами опери
«Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського
Національний
театр ім. Лесі Українки (м.Київ)
16. Продюсер – “БІЛА ВОРОНА” Ю.Рибчинський, Г.Татарченко 24 серпня 2005
Національний
театр ім. Лесі Українки (м.Київ)
15. Продюсер – “ПРО МИШЕЙ І ЛЮДЕЙ” Д.Стейнбек
Національний
театр ім. Лесі Українки (м.Київ)
Міжнародний
театральний фестиваль “Золотий Лев”-2004
14. Продюсер - “СЕНЬЙОР З ВИЩОГО
СВІТУ” Р.Тарабузі 26 липня 2003
Національний
театр ім. Лесі Українки (м.Київ)
13. Режисер – “РОГОНОСЕЦЬ” ( “Віндзорські жартівниці”). В.Шекспір 29 червня 2003
Рівненський
облмуздрамтеатр (м.Рівне)
12. Режисер – “ГАЛЬШКА ОСТРОЗЬКА”. О. Огоновський 10 травня 2003
Рівненський
облмуздрамтеатр (м.Рівне)
11. Режисер
– “АНТОНІО(“Венеціанський
купець”)”. В.Шекспір 12
травня 2002
Івано-Франківський облмуздрамтеатр
(м.Івано-Франківськ)
Міжнародний театральний фестиваль “Золотий Лев-2002” (м.Львів, Україна)
10.
Режисер – “ЕЗОП”.
Гільєрме Фігейредо. 22 лютого 2002
Національний театр ім.І.Франка (м.Київ)
9.
Режисер - “У.Б.Н.”. Галина Тельнюк. 19 січня 2001 Національний театр
ім.М.Заньковецької (м.Львів).
8. Р ежисер - “ОСТАННІЙ ДОН КІХОТ”. М. і С. Дяченко. 5 вересня 2000
Національний театр ім. Л. Українки (м.Київ)
7.
Режисер - “ГАЛІЛЕО
ГАЛІЛЕЙ”. Бертольд
Брехт. 6 листопада 1999
Облмуздрамтеатр ім. І. Франка (м.Івано-Франківськ).
Міжнародний театральний
фестивалю “Березілля-2000” (м.Київ).
Міжнародний фестиваль “Конфронтації театральні-2000” (Польша, м.Люблін).
6. Продюсер -
“ТРИ СЕСТРИ”. Антон Чехов. 26 лютого 1999
Національний театр ім. І.
Франка (м.Київ).
5. Продюсер -
“КАРМЕН”. Проспер Меріме. 25 червня 1997
Національний театр ім. Л.
Українки (м.Київ).
Міжнародний
фестиваль“Конфронтації театральні-1997”
(Польша, м.Люблін).
Міжнародний театральний
фестиваль –1998 (Словакія, м.Нітра).
Міжнародний театральний
фестиваль –1998 (Румунія, м.Сібіу).
4. Режисер - “ШВЕЙК”. Ярослав Гашек. 25 травня 1996
Молодіжний театр
(м.Київ).
Міжнародний фестиваль
“Конфронтації театральні-1997” (Польша,
м.Люблін).
Премія – “За кращу
режисуру”.
Міжнародний фестиваль “ MittelFest ’99”(Італія,м.Чівідале
дел Фріуле).
3. Режисер - “САД”. Іван Багряний.
9 травня
1994
Облмуздрамтеатр ім. І.
Франка (м.Івано-Франківськ)
2. Актор, адміністратор – “РОЗРИТА МОГИЛА”. Тарас Шевченко. 14 березня 1990
Галицький Молодий театр.
( м.Івано-Франківськ).
1. Актор, режисер, продюсер – “ПОВЕРНЕННЯ”. Василь Стус. 6 січня 1989
Літературно-музична
студія “ДЗВІН”. (м.Івано-Франківськ).
НАВЧАННЯ:
Державний Інститут нафти і газу (м.Івано-Франківськ) 1983 – 1990
Спеціальність –
інженер-електрик
Служба у Збройних Силах
СРСР (ЦГВ, Чехія)
1985 - 1987
Державний Інститут Театрального мистецтва
1991 –
1996
Ім. І. Карпенка-Карого
(м.Київ)
Спеціальність – режисер
драматичного театру
Звання:
Указом президента України від 19 серпня 2008 року № 726 присвоєно почесне звання "Заслужений діяч мистецтв України"
Читать дальше
Фото "У.Б.Н." Просмотров: 421
Читать дальше
press-conferens Просмотров: 570
Читать дальше
10 топ статей
Їх доля — сцена (893 Просмотров) Інквізиція (886 Просмотров) Не верю! (793 Просмотров) ТРИ БУКВЫ, КОТОРЫЕ ПОРАЗИЛИ ЛЬВОВ (788 Просмотров) Своя історія ближче до тіла (784 Просмотров) Мирослав Гринишин: "Украина -- это не государство, это мечта" (780 Просмотров) У ПОХІД ВІДПРАВИЛАСЯ… АЛЬДОНСА (771 Просмотров) ИОЗЕФ В ТУМАНЕ. Исчезающие впечатления (760 Просмотров) Rock (733 Просмотров) Rannila выходит на сцену (728 Просмотров)
10 новых статей
Навздогін за щастям, яке, можливо, було поруч (Добавлено: 2008-03-18 21:01:25 )
Навздогін за щастям, яке, можливо, було поруч Про другу виставу театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» розповідає продюсер проекту Мирослав Гринишин
Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА
У той час, як артисти та режисери насолоджуються перевагами «мертвого сезону» — відпочивають, відсипаються, а вечорами замість іти до театру прогулюються містом — театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв» готує нову виставу. «Літо» й «відпочинок», вважають відомі актори, — це зовсім не слова-синоніми, тим більше що задумів — предостатньо, а дефіцитом бажання зробити класну виставу митцi такого рівня страждати не можуть у принципі. Отже, другою після «Синьйора з вищого світу» виставою театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» буде драма «Про мишей і людей». Цього разу разом із Богданом Бенюком і Анатолієм Хостікоєвим на кін вийдуть Наталя Сумська, Володимир Нечипоренко, Євген Паперний, Олег Драч, Георгій Хостікоєв, Володимир Кузнєцов, Сергій Бойко, Юрій Крикунов, Тарас Постніков. Режисер-постановник проекту — художній керівник Театру на Подолі Віталій Малахов. Прем'єра — 24—27 серпня, репетиції — у розпалі, але продюсер проекту, Мирослав Гринишин, знайшов час для того, аби завітати до нашої редакції і розповісти про виставу, яка вже зараз «вимальовується» у досить привабливий суб'єкт сучасного театрального процесу.
— Пане Мирославе, чи задоволені ви прокатно-гастрольною долею «Синьйора з вищого світу», першою виставою компанії «Бенюк і Хостікоєв»?
— «Синьйора з вищого світу» ми показали 35 разів. Що є досить великою цифрою як для прем'єрної вистави будь-якого репертуарного театру. Крім Києва, провезли спектакль по 18 обласних центрах. Об'їздили майже всі регіони за винятком Криму. Публіка, незважаючи на різне ставлення до мови регіонів Сходу та Заходу, скрізь приймала нас дуже добре, «Синьйор...» мав успіх. І, гадаю, ще матиме: з наступного сезону плануємо повезти цю виставу туди, де її ще не бачили, а також у міста, де вже її показували, — до Донецька, Харкова...
— А чим цікава для вас та ваших товаришів історія, автором якої є нобелівський лауреат Джон Стейнбек?
— Ми розпочали роботу над виставою «Про мишей і людей» за мотивами однойменної повісті Джона Стейнбека. Свого часу в Голлівуді зробили кілька кіноверсій цього твору, який був, без перебільшення, справжнім бестселером не один десяток років. Це історія двох мрійників, людей, які шукають щастя, шукають ідеал свого маленького прихистку — свого дому, ранчо, як вони його називають... Ці люди в пошуках щастя на іншій території потрапляють у різні пригоди, які призводять до руйнування їхніх доль, руйнування життя, тому що були вони найкращими друзями, а у фіналі один застрелить іншого. Ситуація була безвихідною: або вбити друга, або його самого знищить суд Лінча, який тоді існував.
— Де відбуваються події, описані Стейнбеком?
— Це Америка, 10—20-ті роки минулого століття. З точки зору того, що відбувається зараз в Україні, коли люди цілими родинами і навіть компаніями залишають свою країну в пошуках заробітку, іншого роду щастя, якогось виходу із ситуації, вистава дуже навіть актуальна. І ці люди, в кінцевому рахунку, гублять сім'ї, гублять стосунки і не досягають ідеалу десь там, на чужих територіях. Чи варто це робити, чи варто руйнувати традиційні устої, чи варто їхати кудись, а не шукати можливостей для реалізації тут? Територія, на якій ти живеш, зв'язана з тобою не лише біологічним, а й духовним корінням.
— До вистави «Про мишей і людей» ви запросили акторів з Театру на Подолі. Чому так?
— Акторський склад цього проекту — частково зі спектаклю «Синьйор з вищого світу»: Бенюк, Хостікоєв, Сумська, Паперний, а також запрошені актори з Театру на Подолі, оскільки ідея вистави належить Віталію Малахову, він же й ставить цю виставу. Запрошені також актори з Театру імені Франка. Всього у виставі «Про мишей і людей» гратимуть дев'ять акторів. Хочемо, щоб ця вистава стала другою у театральній компанії «Бенюк і Хостікоєв», і з наступного сезону ми плануємо гастролювати з обома цими спектаклями. Уже маємо деякі плани стосовно цього на вересень.
— У регіонах до подібних українських вистав нормальне ставлення? Люди ж, напевне, звикли ходити на московські антрепризи?
— Гастролі і «Синьйора...», і «Про мишей і людей» — це історія без спонсора. Фармацевтична фiрма «Дарниця» тут присутня як партнер, який дає імпульс на початковому, передпрем'єрному етапі, одноразове фінансування. Всі інші витрати — переїзд, проживання акторів, гонорари, оренда приміщень тощо — ми покриваємо самі, з продажу. Вистава повинна мати певну рентабельність. Квитки на нашу виставу коштували від 20 до 100 гривень. З україномовною виставою на Сході рентабельності досягти важко, але середня заповнюваність на спектаклях «Синьйор з вищого світу» — це 70 відсотків, і цього вистачало, аби покривати витрати. До того ж приймали нас добре, люди не шкодували ні за витраченими грішми, ні за витраченим часом. Крім того, завдяки «Синьйору...» нас знають, і, гадаю, на виставу «Про мишей і людей» також прийдуть.
УКРАЇНА МОЛОДА
По страницам львовских газет (Добавлено: 2008-03-18 20:32:16 )
По страницам львовских газет Февраль 2001. Народный депутат Украины А. Голуб
“Дело Гонгадзе”, “кассетный скандал”, акция “Украина без Кучмы!”, неожиданно объединившие полярные политические силы, способствовали и единодушию в освещении указанных событий средствами массовой информации их представляющими. Поэтому не имеет смысла анализировать эту тематику, поскольку её материалы в один голос поддают остракизму существующую власть.
Более продуктивным представляется анализ публикаций, в достаточной мере характеризующих состояние нынешней украинской “демократии”.
С этой точки зрения представляет несомненный интерес обсуждение в местных газетах премьеры спектакля государственного академического театра имени М.Заньковецкой – “У.Б.Н.”, украинский буржуазный националист (сценарий Галины Тельнюк, режиссёр-постановщик Мирослав Гринишин, продюсер Андрей Батьковский).
В основу текста сценария положена переписка известного в прошлом дисседента-антисоветчика Зиновия Красивского с представительницей “Международной амнистии”. Инициаторы постановки спектакля признались, что долго размышляли, в каком городе Украины реализовать свой замысел и, наконец, остановились на “столице Галичины”. Естественно, лучшего места, нежели Львов, - родины украинского фашизма и бывшей столицы буржуазного национализма, - сыскать было трудно.
Очевидно, поэтому авторы предвкушали оглушительный успех, но реальность внесла в их планы значительные коррективы.
По вполне понятным причинам на первые премьерные показы ринулась националистически настроенная публика, бывшие бандеровцы, хорошо знавшие З.Красивского, а то и отбывавшие вместе с ним срок за антисоветскую деятельность. Эта публика ожидала услышать со сцены Гимн о галицком национализме, осанну бандеровщине и героическую песнь о собственных подпольных деяниях.
Когда же вместо националистического “рыцаря без страха и упрёка” Зиновия Красивского алчущие признания собственных заслуг местные националисты увидели на сцене выпивоху и почитателя табуированной лексики, более смахивающего на бомжа-Зенона, - они жутко возмутились и оскорбились. А хронически хворая интегральным национализмом Ирина Калинец учинила в зрительном зале настоящий дебош с выкриками и воплями, а затем с группой изрыгающих проклятия сторонников – демонстративно покинула театральный храм.
Не получилось ни “героической эпопеи”, ни извините за выражение, “торжественного гимна”. А получился самый что ни наесть сценический кич, или, если перейти на общепонятный язык, - театральная кака. Как бы ни изворачивался на страницах “Поступу” и “Високого Замку” постановщик М.Гринишин, но спектакль о национализме не удовлетворил ни упёртых националистов вроде Ирины Калинец, ни представителей галицкой художественной элиты (см. отклик в “Високому Замку” (31.01.2001) живописца Любомира Медведя).
Резюме народного художника Украины, профессора Львовской академии искусств Л.Медведя следующее: “У.Н.Б.- як сценарій так і вистава претендує і розраховує на успіх..., перетворює сценічне дійство на такий собі лукавий бенкет серед чуми. ...Вона зроблена зовсім не бездарно, але напрочуд холоднокровно і з точним розрахунком, - як комедія “Ревізор” : “З кого смієтеся? З себе смієтеся!” Чого-чого, а насмішки український народ, що не кажіть, не заслуговує”.
А вот мнение журналистки газеты “Поступ” Виктории Садовой: “Прес-конференція вже вкотре підтвердила безпринципність мистецького проводу театру ім.. Заньковецької. ...Я вже не надто дивувалася сюрреалістичній прес-конференції...; відвертим нісенітницям, а то й хамським реплікам у промовах Є.Федорченка, А.Батьківського, Г.Тельнюк, Ф.Стригуна; дружнім схвальним оплескам статистів, які підтримували “народ”, що одностайно схвалює виставу й засуджували “так звану свідому інтелігенцію”, яка не сприймає й опротестовує провокативне спрямування “У.Н.Б”.”!
Однако нас в данном случае интересует другой провокационный всплеск спектакля: со сцены государственного театра главный герой Зенон, - наш современник! – провозглашает, что коммунистов надо уничтожать, как бешеных собак ! То есть, театр, работающий под эгидой государства , в открытую призывает своих зрителей к совершению особо тяжких преступлений – убийств инакомыслящих!
Это не укладывается в голове: в демократическом вроде бы государстве, в “столице острова свободы”, функционирует театр-киллер !
Резюме (Добавлено: 2008-03-18 20:17:28 )
МИРОСЛАВ ГРИНИШИН
п родюсер та режисер театру
ПРОЕКТИ ДАТИ
ПРЕМ ’ ЄР
1 7 . Продюсер – “ЗАДУНАЄЦЬ ЗА ПОРОГОМ”
За мотивами опери
«Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського
Національний
театр ім. Лесі Українки (м.Київ)
16. Продюсер – “БІЛА ВОРОНА” Ю.Рибчинський, Г.Татарченко 24 серпня 2005
Національний
театр ім. Лесі Українки (м.Київ)
15. Продюсер – “ПРО МИШЕЙ І ЛЮДЕЙ” Д.Стейнбек
Національний
театр ім. Лесі Українки (м.Київ)
Міжнародний
театральний фестиваль “Золотий Лев”-2004
14. Продюсер - “СЕНЬЙОР З ВИЩОГО
СВІТУ” Р.Тарабузі 26 липня 2003
Національний
театр ім. Лесі Українки (м.Київ)
13. Режисер – “РОГОНОСЕЦЬ” ( “Віндзорські жартівниці”). В.Шекспір 29 червня 2003
Рівненський
облмуздрамтеатр (м.Рівне)
12. Режисер – “ГАЛЬШКА ОСТРОЗЬКА”. О. Огоновський 10 травня 2003
Рівненський
облмуздрамтеатр (м.Рівне)
11. Режисер
– “АНТОНІО(“Венеціанський
купець”)”. В.Шекспір 12
травня 2002
Івано-Франківський облмуздрамтеатр
(м.Івано-Франківськ)
Міжнародний театральний фестиваль “Золотий Лев-2002” (м.Львів, Україна)
10.
Режисер – “ЕЗОП”.
Гільєрме Фігейредо. 22 лютого 2002
Національний театр ім.І.Франка (м.Київ)
9.
Режисер - “У.Б.Н.”. Галина Тельнюк. 19 січня 2001 Національний театр
ім.М.Заньковецької (м.Львів).
8. Р ежисер - “ОСТАННІЙ ДОН КІХОТ”. М. і С. Дяченко. 5 вересня 2000
Національний театр ім. Л. Українки (м.Київ)
7.
Режисер - “ГАЛІЛЕО
ГАЛІЛЕЙ”. Бертольд
Брехт. 6 листопада 1999
Облмуздрамтеатр ім. І. Франка (м.Івано-Франківськ).
Міжнародний театральний
фестивалю “Березілля-2000” (м.Київ).
Міжнародний фестиваль “Конфронтації театральні-2000” (Польша, м.Люблін).
6. Продюсер -
“ТРИ СЕСТРИ”. Антон Чехов. 26 лютого 1999
Національний театр ім. І.
Франка (м.Київ).
5. Продюсер -
“КАРМЕН”. Проспер Меріме. 25 червня 1997
Національний театр ім. Л.
Українки (м.Київ).
Міжнародний
фестиваль“Конфронтації театральні-1997”
(Польша, м.Люблін).
Міжнародний театральний
фестиваль –1998 (Словакія, м.Нітра).
Міжнародний театральний
фестиваль –1998 (Румунія, м.Сібіу).
4. Режисер - “ШВЕЙК”. Ярослав Гашек. 25 травня 1996
Молодіжний театр
(м.Київ).
Міжнародний фестиваль
“Конфронтації театральні-1997” (Польша,
м.Люблін).
Премія – “За кращу
режисуру”.
Міжнародний фестиваль “ MittelFest ’99”(Італія,м.Чівідале
дел Фріуле).
3. Режисер - “САД”. Іван Багряний.
9 травня
1994
Облмуздрамтеатр ім. І.
Франка (м.Івано-Франківськ)
2. Актор, адміністратор – “РОЗРИТА МОГИЛА”. Тарас Шевченко. 14 березня 1990
Галицький Молодий театр.
( м.Івано-Франківськ).
1. Актор, режисер, продюсер – “ПОВЕРНЕННЯ”. Василь Стус. 6 січня 1989
Літературно-музична
студія “ДЗВІН”. (м.Івано-Франківськ).
НАВЧАННЯ:
Державний Інститут нафти і газу (м.Івано-Франківськ) 1983 – 1990
Спеціальність –
інженер-електрик
Служба у Збройних Силах
СРСР (ЦГВ, Чехія)
1985 - 1987
Державний Інститут Театрального мистецтва
1991 –
1996
Ім. І. Карпенка-Карого
(м.Київ)
Спеціальність – режисер
драматичного театру
Звання:
Указом президента України від 19 серпня 2008 року № 726 присвоєно почесне звання "Заслужений діяч мистецтв України"
Фото "У.Б.Н." (Добавлено: 2007-06-26 11:31:51 )
Мирослав Гринишин: “Из-под нашего театра выбили табуретку" (Добавлено: 2006-07-24 15:18:35 )
Гринишин во всем предпочитает быть первым. Он создал первый отечественный антрепризный спектакль (»Швейк»), впервые в Украине осуществил постановку, где прямо и остро критикуется действующая власть (»УБН»)... Теперь активно занимается театральным продюсированием. Первое его детище — недавно вышедший в свет «Синьор из высшего общества». Мирослав Гринишин: "Украина -- это не государство, это мечта" (Добавлено: 2006-07-24 15:17:21 )
Мирослав Гринишин из тех молодых режиссеров, которые разрушают стереотипы. Не так давно его детище — спектакль «УБН» («Украинский буржуазный националист»), поставленный с львовским Театром им. Марии Заньковецкой, буквально взбудоражил столицу Украины. Девятнадцатого августа на сцене Театра им. И.Франко киевскому зрителю вновь предстоит встреча с загадочным и противоречивым «УБН». У ПОХІД ВІДПРАВИЛАСЯ… АЛЬДОНСА (Добавлено: 2006-07-24 15:15:18 )
Щоб змусити поквапитися черепаху-історію, що гріється на сонечку, потрібно бути почасти Дон Кіхотом. Цей сервантесівський герой, який символізує рух проти течії, всупереч гальмуючій силі буденності, давно вже став головоломкою, одну з розгадок якої запропонував режисер Мирослав Гринишин у постановці «Останній Дон Кіхот» (автори сценарію Марина та Сергій Дяченко). Мирослав ГРИНИШИН: О, прошу пана, як Ви потовстіли! (Добавлено: 2006-07-24 15:13:41 )
Уже трохи затерлися у пам'яті спогади про той неприємний вечір у Львівській опері. Любов журналіста таки трохи зрадлива, бо кожного дня маєш всі шанси отримати потужнішу дозу непересічних вражень. Але, на жаль, хамство та подекуди самодурство певних посадовців залишають дуже неприємний осад і надовго. Тож ти надто добре усвідомлюєш, що для ДАЙ ЭЗОПУ ВОЛЮ (Добавлено: 2006-07-24 15:12:35 )
Странно, но иногда даже в кустарно сделанных, нечетких по мысли спектаклях есть своя прелесть! Особенно, если играют в них хорошие актеры, умеющие Rannila выходит на сцену (Добавлено: 2006-07-24 15:10:41 )
... "Последнего Дон Кихота" вполне можно назвать "Зеркало недели", N35, 9 сентября 2000
начале сентября в Киеве состоялся премьерный показ спектакля "Последний Дон Кихот". Это событие не осталось незамеченным, о чем свидетельствует неоднозначная реакция театральной публики и критиков. О том, как создавался спектакль, нам любезно согласился рассказать режиссер-постановщик спектакля Мирослав Гринишин
Вам нужно Авторизоваться.
Гостей: 21
• Анатолий Хостикоев: искусство и спорт сочетаются во мне лаконично, а политикой я никогда не занимался!
• Свобода [603]
• Фрагмент з вистави - 45
