УКРАЇНЦІ В БОРОТЬБІ ЗА ТВЕРЕЗІСТЬ Краєзнавче дослідження з історії руху тверезості на Рівненщині Ч.ІІ

Спеціально для http://www.health.rv.ua

 краєзнавець Володимир Шабаровський

    У боротьбі за здоровий спосіб життя: Гоща, Застав’я, Лопавше

    Статут антиалкогольного та антинікотинового товариства “Відродження” був зареєстрований у Львові у вересні 1929 року. Згідно з цим документом діяльністю товариства могла бути охоплена будь-яка територія Польщі, де проживали українці. Окрилені успіхом своїх шефів-львів’ян, волиняни намагаються зареєструвати власні осередки.

   1931 року така спроба мала місце в Гощі. Тут осередок товариства тверезості (згідно статуту він мав називатися кружком “Відродження”) нанамагалися зареєструвати Дмитро Столярчук, Андрій Нікітюк, Володимир Гуда, Осип Голюк, Явдоха Гуда, Микола Бабінський, Олена Бабінська, Андрій Гулюк та інші. Відродженці зобов’язувалися “не вживати напитків і засобів, які містять в собі алкоголь й інші задурюючі речовини, приміром: етер, абстинент, морфій, опій і т.п.”. Не можна було також ними будь-кого пригощати. Поліційна спостережна справа не містить відомостей про зареєстрування кружка. Однак товариство діяло і без того, щоправда головного засновника згодом було виключено з товариства за порушення присяги. Інші дві спроби реєстрації мали більший суспільний резонанс. Про це розповімо докладніше.

   На зламі 20-30-х років минулого століття осередок товариства з’явився в селі Застав’я Клеванської ґміни. В жовтні 1930 року група жителів села надіслала на затвердження статут товариства. Далі події розвивалися за звичним сценарієм. Рівненське повітове староство, тодішній орган влади, який можна назвати приблизним аналогом сучасної райдержадміністрації, доручив слідчому відділу повітової поліції до 7 січня подати відомості “про політичну та моральну вартість” заявників.

   Це було зроблено оперативно (люди ж відомі!): “Як вивідано, Бобко Кирило, Крижовець Степан, Крижовець Федір, Бусел Терентій, Гаврильчук Павло, Головатчик Федір, Головатчик Опанас, Бусел Володимир, Бусел Федір і Силіпіна Антон явно до жодної партії не належать, однак підозрюються в належності до нелегальної організації “Пласт” і як такі до Польської держави ставляться неприхильно. З огляду на те, що всі вищезгадані члени “Відродження” вживають алкоголь (неправда, див. далі – авт.), то існує також підозра, що це товариство має якусь іншу мету”. Не підлягає сумніву, вважала поліція, що товариство створюється аби “приспати пильність органів державної поліції для контактування в організаційних справах”. Зрозуміло, що за такої характеристики на засновників осередку ні про яку реєстрацію в Застав’ї не могло бути й мови. В квітні 1931 року селяни отримали відмову.

   Треба наголосити на тому, що поліція добре покривила душею, назвавши ініціаторів протиалкогольного товариства в Застав’ї любителями випити. В цьому переконуємося, проглянувши замітку з львівського журналу “Відродження”, який аж через 5 років висвітлив продовження даної історії: “Невдача здезорганізувала була селян, але започаткована праця не пішла на марне – почали робити те, чого до того часу не знали і не чули: стали боротися з горілкою і тютюном, які до цього часу уважалися найпотрібнішими річами”. Кирило Бобко перший зробив безалкогольні хрестини, а щоб люди не подумали, що то зі скупості, то дав 25 злотих на потреби заснування гуртка “Відродження”, повідомив щомісячник. Двоє інших членів товариства, яких часопис називає “А.Г.” і “Т.Б.”, зробили безалкогольні весілля, де вживалися тільки безалкогольне вино, чай та содова вода. “Гості були вдоволені, посипались бажання, щоб інші також брали приклад”. В період горбачовської боротьби з пияцтвом теж, кажуть, траплялися іноді безалкогольні весілля, але в обмін на квартири чи інші матеріальні блага. А тут – безкорисливо, з високих благородних міркувань.

    “І з того часу пішло, як “з Петрового дня”, - писалося у 1936 році. - “Майже вся молодь і деякі старші покинули курити тютюн і пити горілку. А ті, що лишились при своїх поганих звичках, вже не користаються серед громадян повагою і славою, як до цього часу.” Такі славні предки були в сучасних жителів села Застав’я, що неподалік Клеваня. Давно зрозуміли, що спиртне та “інші задурюючі речовини” не є “найпотрібнішими річами”.

   А ось мешканці іншого населеного пункту, невеликого села Лопавше неподалік Хрінників, напевно й не здогадуються, що їхнє поселення було першим на Волині, жителям якого вдалося ціною великих зусиль та митарств зареєструвати-таки власний осередок товариства тверезості. Вони виявилися більш наполегливими, ніж відродженці з інших сіл, і за правдою звернулися аж в Міністерство внутрішніх справ Польщі. В одному з номерів часопис “Відродження” радісно повідомив: ”В кінці після 2. літньої завзятої боротьби довкруги заложення Кружків “Відродження” на Волині засновано перший такий Кружок в селі Лопавші на Дубенщині. Це село пробудилось з довгого сну після зліквідування читальні “Просвіти” в 1929 р. Тепер село Лопавші веде перід у культурно-освітній роботі в цілій Дубенщині. <…> Дивуватимуться деякі люде, що саме спонукало громадян с.Лопавші до заложення Кружка “Відродження”, одначе повне зрозуміння ваги боротьби з язвою алькоголізму по наших селах, серед громадян с.Лопавші побідило. Вони вповні зрозуміли, що шляхом тверезости дійдуть вони до повного відродження села. Не щадили вони труду ні праці і мимо тернистого шляху, по якім довелось їм йти, вони добили свойого!”.

   Ці історії свідчать про те, з якою легкістю кращі сини і дочки України сімдесят років тому відмовлялися від пияцтва та тютюнопаління і як часто з великою наполегливістю відстоювали свої переконання. Достатньо було комусь подати приклад, досить було маленької іскорки, в даному випадку запаленої галичанами, як серед національно свідомого громадянства розгорялося полум’я боротьби за тверезе, гідне людини життя. І якби тодішня влада в цій боротьбі не виявилася сильнішою від волинського селянина-патріота, жити б нам зараз в зовсім іншій Україні.