| ДОГОВІРНО-ПРАВОВА БАЗА В ГАЛУЗІ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У ЦИВІЛЬНИХ ТА КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ |
Чинні двосторонні та багатосторонні міжнародні договори в сфері правової допомоги
Двосторонні міжнародні договори у сфері міжнародно-правового співробітництва
| Назва договору | Дата підписання | Дата ратифікації | Дата набуття чинності |
| Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. | 31.10.1992р. | 05.02.1993р. | 19.01.1994р. |
| Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах | 24.05.1993р. | 04.02.1994р. | 14.08.1994р. |
| Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах | 07.07.1993р. | 17.12.1993р. | 20.11.1994р. |
| Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах | 13.12.1993р. | 10.11.1994р. | 24.05.1995р. |
| Договір між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах | 15.02.1995р. | 22.11.1995р. | 17.05.1996р. |
| Договір між Україною і Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах | 09.01.1995р. | 22.11.1995р. | 05.12.1996р. |
| Договір між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах | 23.05.1995р. | 22.11.1995р. | 12.07.1996р. |
| Договір між Україною і Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах | 27.06.1995р. | 01.11.1996р. | 01.08.2002р. |
| Договір між Україною і Канадою про взаємну правову допомогу у кримінальних справах | 23.09.1996р. | 17.12.1997р. | 01.03.1999р. |
| Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про арешт і конфіскацію доходів та знарядь, пов’язаних зі злочинною діяльністю, за винятком незаконного обігу наркотиків | 18.04.1996р. | 01.11.1996р. | 01.04.1997р. |
| Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про надання взаємодопомоги у боротьбі з незаконним обігом наркотиків | 18.04.1996р. | 01.11.1996р. | 01.04.1997р. |
| Договір між Україною і Грузією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання | 14.02.1997р. | 21.11.1997р. | 10.05.1998р. |
| Договір між Україною і Азербайджанською Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання. | 24.03.1997р. | 21.11.1997р. | 27.04.1998р. |
| Договір між Україною і Республікою Узбекистан про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах | 19.02.1998р. | 05.11.1998р. | 19.06.1999р. |
| Договір між Україною і Республікою Узбекистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання | 19.02.1998р. | 19.03.1999р. | 20.06.1999р. |
| Договір між Україною та США про взаємну правову допомогу у кримінальних справах | 22.07.1998р. | 10.02.2000р. | 27.02.2001р. |
| Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про екстрадицію | 10.12.1998р. | 21.10.1999р. | 13.07.2000р. |
| Договір між Україною і Республікою Казахстан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання | 17.09.1999р. | 18.05.2000р. | 22.06.2000р. |
| Договір між Україною та Соціалістичною Республікою В`єтнам про правову допомогу і правові відносини у цивільних та кримінальних справах | 06.04.2000р. | 02.11.2000р. | 18.08.2002р. |
| Договір між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах | 10.04.2000р. | 02.11.2000р. | 20.06.2003р. |
| Угода між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво у цивільних справах | 23.11.2000р. | 05.07.2001р. | 02.05.2004р. |
| Договір між Україною і Республікою Вірменія про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання | 01.03.2001р. | 15.11.2001р. | 01.09.2002р. |
| Договір між Україною і Чеською Республікою про правову допомогу і правові відносини у цивільних справах | 28.05.2001р. | 10.01.2002р. | 08.11.2002р. |
| Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про передачу засуджених осіб | 21.07.2001р. | 07.03.2002р. | 12.10.2002р. |
| Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах | 02.08.2001р. | 10.01.2002р. | 08.03.2002р. |
| Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах | 16.01.2002р. | 06.03.2003р. | 24.10.2006р. |
| Договір між Україною і Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах | 30.01.2002р. | 07.09.2005р. | 30.10.2006 |
| Угода між Україною та Грецькою Республікою про правову допомогу в цивільних справах | 02.07.2002р. | 22.11.2002р. | 27.01.2007 |
| Договір між Україною та Республікою Індія про видачу правопорушників | 03.10.2002р. | 06.03.2003р. | 18.01.2007 |
| Договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах | 03.10.2002р. | 06.03.2003р. | 12.09.2003р. |
| Договір між Україною і Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах | 27.03.2003р. | 10.12.2003р. | - |
| Угода між Україною та Гонконгом, Спеціальним Адміністративним Районом Китайської Народної Республіки про взаємну правову допомогу в кримінальних справах | 02.04.2003р. | 20.11.2003р. | 19.01.2004р. |
| Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах | 13.10.2003р. | 04.06.2004р. | 17.12.2004р. |
| Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників | 21.10.2003р. | 01.07.2004р. | 27.08.2006р. |
| Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників | 04.11.2003р. | 12.05.2004р. | - |
| Договір між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу у кримінальних справах | 04.11.2003р. | 12.05.2004р. | - |
| Договір між Україною та Республікою Таджикистан про передачу засуджених осіб | 02.04.2004р. | 22.09.2005р. | - |
| Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників | 11.05.2004р. | 06.07.2005р. | - |
| Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про передачу засуджених осіб | 11.05.2004р. | 06.07.2005р. | - |
| Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу у цивільних і кримінальних справах | 11.05.2004р. | 07.09.2005р. | - |
| Договір між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах | 21.05.2004р. | 22.09.2005р. | 29.12.2005р. |
| Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах | 06.09.2004 | 22.09.2005р. | 18.03.2006р. |
| Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про правову допомогу в кримінальних справах | 10.10.2004 | 22.06.2005р. | 19.01.2006р. |
| Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про видачу правопорушників | 10.10.2004 | 22.06.2005р. | 19.01.2006р. |
| Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання | 12.11.2004 | 22.06.2005р. | 22.12.2006 |
| Договір між Україною та Туркменистаном про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання | 23.03.2005р. | 05.10.2005р. | 23.06.2006р. |
Двосторонні міжнародні договори колишнього СРСР, що застосовуються у порядку правонаступництва
Згідно із Законом України "Про правонаступництво України, 1991р." та положеннями Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів, 1978 р., у порядку правонаступництва застосовуються наступні двосторонні міжнародні договори колишнього СРСР:
- Угода між СРСР і Австрійською Республікою з питань цивільного процесу (1970р.);
- Договір між СРСР і Фінляндською Республікою про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1978р.);
- Договір між СРСР і Алжирською Народною Демократичною Республікою про взаємне надання правової допомоги (1982р.);
- Договір між СРСР і Народною Демократичною Республікою Йємен про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (1986р.);
- Договір між СРСР і Федеративною Народною Республікою Югославією про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1962р.);
- Конвенція між СРСР і Італійською Республікою про правову допомогу у цивільних справах №4210 (1979р.);
Також на сьогодні відсутні заперечення щодо застосування таких договорів:
- Договір між СРСР і Народною Республікою Албанією про надання правової допомоги у цивільних, шлюбно-сімейних та кримінальних справах (1958р.);
- Договір про взаємне надання правової допомоги між СРСР та Іракською Республікою (1973р.);
- Договір між СРСР та Туніською Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах(1884р.).
Шляхом обміну нотами оформлено правонаступництво України по наступним міжнародним договорам колишнього СРСР:
- Угода між СРСР і Австрійською Республікою з питань цивільного процесу (1970р.);
- Договір між СРСР і Фінляндською Республікою про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах (1978р.);
- Договір між СРСР і Алжирською Народною Демократичною Республікою про взаємне надання правової допомоги (1982р.);
- Договір між СРСР і Республікою Кіпр про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах (1984р.).
Багатосторонні міжнародні договори у сфері міжнародно-правового співробітництва
| Назва договору | Дата укладення | Дата підписання Україною | Дата ратифікації або приєднання | Дата набуття чинності для України |
| Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності | 20.03.1992 | 20.03.1992 | 19.12.1992 | 19.12.1992 |
| Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (м. Мінськ) | 22.01.1993 | 22.01.1993 | 10.11.1994 | 14.04.1995 |
| Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах | 28.03.1997 | 28.03.1997 | 03.03.1998 | 17.09.1999 |
| Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних. сімейних та кримінальних справах(м. Кишинів) | 07.10.2002 | 07.10.2002 | - | - |
| Гаазька конвенція з питань цивільного процесу | 01.03.1954 | - | - | 26.07.1967 |
| Гаазька конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах | 18.03.1970 | - | 19.10.2000 | 21.07.2001 |
| Гаазька конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах | 15.11.1965 | - | 19.10.2000 | 01.12.2001 |
| Гаазька конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів | 05.10.1961 | - | 10.01.2002 | 22.12.2003 |
| Гаазька конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей | 25.10.1980 | - | 11.01.2006 | 01.09.2006 |
| Гаазька конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання | 02.10.1973 | - | 14.09.2006 | 01.08.2009 |
| Гаазька конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей | 19.10.1996 | - | 14.09.2006 | 01.02.2008 |
| Європейська конвенція про інформацію стосовно іноземного законодавства | 07.06.1968 | - | 14.07.1993 | 14.09.1994 |
| Додатковий протокол до Європейської конвенції про інформацію стосовно іноземного законодавства | 15.03.1978 | - | 14.07.1993 | 14.09.1994 |
| Конвенція про передачу засуджених осіб | 21.03.1983 | - | 22.09.1995 | 01.01.1996 |
| Додатковий протокол до Конвенції про передачу засуджених осіб | 18.12.1997 | 08.06.2000 | 03.04.2003 | 01.11.2003 |
| Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах | 15.05.1972 | - | 22.09.1995 | 29.12.1995 |
| Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопрушниками | 30.11.1964 | - | 22.09.1995 | 29.12.1995 |
| Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом | 08.11.1990 | 29.05.1997 | 17.12.1997 | 01.05.1998 |
| Європейська конвенція про видачу правопорушників | 13.12.1957 | 22.09.1995 | 16.01.1998 | 09.06.1998 |
| Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників | 15.10.1975 | 29.05.1997 | 16.01.1998 | 09.06.1998 |
| Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників | 17.03.1978 | 29.05.1997 | 16.01.1998 | 09.06.1998 |
| Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах | 20.04.1959 | 29.05.1997 | 16.01.1998 | 09.06.1998 |
| Додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах | 17.03.1978 | 29.05.1997 | 16.01.1998 | 09.06.1998 |
| Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах | 08.11.2001 | 08.11.2001 | - | - |
| Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом | 27.01.1977 | 08.06.2000 | 17.01.2002 | 14.06.2002 |
| Протокол, що вносить зміни до Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом | 15.05.2003 | 15.05.2003 | 20.09.2006 | - |
| Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків | 28.05.1970 | 08.06.2000 | 26.09.2002 | 12.06.2003 |
| Конвенція про кіберзлочинність | 23.11.2001 | 23.11.2001 | 07.09.2005 | 01.07.2006 |
| Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи | 28.01.2003 | 08.04.2005 | - | 01.04.2007 |
| Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму | 16.05.2005 | 16.05.2005 | 31.07.2006 | 01.06.2007 |
| Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми | 16.05.2005 | 17.11.2005 | - | - |
| Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму | 16.05.2005 | 29.11.2005 | - | - |
| Конвенція про захист довкілля засобами кримінального законодавства | 04.11.1998 | 24.01.2006 | - | - |
| Європейська конвенція про міжнародні наслідки позбавлення права на керування автомобільним засобом | 03.06.1976 | 24.01.2006 | - | - |
| Європейська конвенція про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів | 25.01.1974 | 24.01.2006 | - | - |
| Європейська конвенція про здійснення прав дітей | 25.01.1996 | 07.05.1999 | 03.08.2006 | 01.04.2007 |
| Конвенція про контакт з дітьми | 15.05.2003 | 15.05.2003 | 20.09.2006 | 01.04.2007 |
| Конвенція про створення системи реєстрації заповітів | 16.05.1972 | 29.11.2005 | - | - |
| Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми | 20.05.1980 | 24.01.2006 | - | - |
| Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом | 15.10.1975 | 24.01.2006 | - | - |
| Угода про незаконний обіг на морі, укладена на виконання статті 17 конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин | 20.12.1988 | 01.05.2000 | 15.11.2006 | - |
| Конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень | 10.06.1958 | 29.12.1958 | 22.08.1960 | 08.01.1961 |
| Конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж | 21.04.1961 | 21.04.1961 | 25.01.1963 | 07.01.1964 |
| Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів | 11.04.1980 | - | 23.08.1989 | 01.02.1991 |
| Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів | 14.06.1974 | 14.07.1974 | 14.07.1993 | 01.04.1994 |
| Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності | 15.11.2000 | 12.12.2000 | 04.02.2004 | 21.05.2004 |
| Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію проти транснаціональної організованої злочинності | 15.11.2000 | 15.11.2001 | 04.02.2004 | 21.05.2004 |
| Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію проти транснаціональної організованої злочинності | 15.11.2000 | 15.11.2001 | 04.02.2004 | 21.05.2004 |
| Конвенція про стягнення аліментів за кордоном | 20.06.1956 | - | 20.07.2006 | 19.10.2006 |
| Угода про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду | 10.09.2002 | 18.10.2006 | 28.02.2007 |
Загальна інформація
Експертна група з розробки договорів
В Міністерстві юстиції розробка проектів міжнародних договорів України про правові відносини та правову допомогу, а також підготовка пропозицій про приєднання до відповідних багатосторонніх договорів здійснюється відділом укладання міжнародних договорів про правову допомогу Департаменту міжнародного співробітництва.
Ця робота проводиться в рамках Експертної групи з підготовки проектів міжнародних договорів про правові відносини та правову допомогу у цивільних і кримінальних справах, очолюваної заступником Міністра юстиції. Експертна група вперше була створена розпорядженням Президента України у 1992 році. На сьогоднішній день вона діє відповідно до Указу Президента України від 24.04.2004р. № 476/2004, яким також затверджено Положення про неї та її персональний склад. До складу Експертної групи входять фахівці Секретаріату Президента, Верховного Суду, Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ, Служби безпеки, Генеральної прокуратури, Державного департаменту з питань виконання покарань.
На Експертну групу покладено завдання по підготовці текстів проектів двосторонніх міжнародних договорів про правову допомогу; підготовці пропозицій щодо доцільності участі України в багатосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу та щодо заяв і застережень України до них; розгляд та підготовка пропозицій щодо внесення змін і доповнень до міжнародних договорів про правову допомогу.
Основні принципи договорів про правову допомогу
Одним з основних принципів договорів про правову допомогу є те, що громадяни Договірних Сторін мають право на рівний правовий захист на території другої Договірної Сторони щодо своєї особи, своїх прав та інтересів так як би вони були громадянами останньої Договірної Сторони. Громадяни однієї Договірної Сторони на території другої Договірної Сторони мають право на вільний доступ до суду та інших компетентних органів для подачі позовів та захисту своїх прав та інтересів на тих самих умовах, як і громадяни останньої Договірної Сторони.
Правова допомога, як правило, включає виконання процесуальних дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема, опитування сторін, свідків, експертів, здійснення експертизи, судового огляду, вручення та передачу документів, речових доказів, порушення кримінального переслідування, визнання та виконання судових рішень, надання на прохання другої Договірної Сторони відомостей про судимість обвинувачених, надання інформації щодо законодавства Договірних Сторін, та інших дій згідно з законодавством Договірних Сторін.
Інші питання, що регулюють міжнародні договори в галузі правової допомоги, стосуються видачі осіб, які скоїли злочини на території однієї держави, і ухиляються від кримінальної відповідальності на території іншої держави (екстрадиція); передачі осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання на територію держави свого громадянства.
Крім того, Україна є учасником багатосторонніх договорів, які також, як правило, регламентують окремі питання міжнародної правової допомоги та міжнародного правового співробітництва у цивільних або кримінальних справах. Участь в цих міжнародних інструментах встановлює одноманітні правила одночасно у відносинах з багатьма державами. Так, учасниками конвенцій Ради Європи є більшість європейських держав. Сторонами конвенцій, розроблених в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права, є держави світу.
У разі, якщо Україна і відповідна держава є учасницями як дво, так і багатосторонніх договорів з питань, що регулюють однакові правовідносини, у відносинах з цими державами застосовуються спеціальні положення договорів про співвідношення з іншими міжнародними інструментами. Так, наприклад, відповідно до статті 20 Європейської конвенції про видачу правопорушників встановлено, що ця Конвенція щодо тих країн, до яких вона застосовується, замінює положення будь-яких двосторонніх договорів, конвенцій або угод, які регулюють видачу правопорушників між будь-якими двома Договірними Сторонами.
Станом на 15 травня 2007 року договірно-правова база України у сфері правових відносин та міжнародної правової допомоги складається з 86 договорів.
Виконання міжнародних договорів України у сфері кримінального судочинства
Основні принципи договорів про допомогу у кримінальних справах
Співробітництво держав у кримінальній сфері здійснюється задля досягнення цілей правосуддя. Воно може існувати як на стадії розслідування і розгляду кримінальної справи, так і після набрання законної сили рішенням (вироком) суду і має багато аспектів.
Форми такого співробітництва є різноманітними, основні з яких це: 1) надання правової допомоги у кримінальних справах, яка полягає у проведенні процесуальних дій, оскільки під час розслідування і судового розгляду кримінальних справ часто виникає потреба у збиранні за кордоном доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів, проведення обшуку, експертиз, судового огляду, вилучення та передачі предметів, вручення та пересилання документів тощо; 2) видача правопорушників (або іншими словами екстрадиція) для притягнення до кримінальної відповідальності або для виконання вироку суду; 3) передача засуджених осіб для подальшого відбуття покарання; 4) арешт, пошук та конфіскація доходів, отриманих злочинним шляхом (де держави, зокрема, зобов’язуються надавати допомогу у проведенні розслідування та вживати тимчасові заходи: заморожувати банківські рахунки, накладати арешт на власність; конфіскувати засоби і доходи, отримані злочинним шляхом тощо.
Правовою підставою для такого співробітництва є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Серед багатосторонніх міжнародних договорів слід відзначити європейські конвенції з питань кримінального судочинства - Європейську конвенцію про взаємну допомогу у кримінальних справах з додатковим протоколом до неї, Європейську конвенцію про видачу правопорушників з двома додатковими протоколами до неї, Європейську конвенцію про передачу провадження у кримінальних справах, Конвенцію про передачу засуджених осіб та Протокол до неї, Європейську конвенцію про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими особами, Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом та Європейську конвенцію про міжнародну дійсність кримінальних вироків.
Крім того, в рамках Співдружності Незалежних Держав діють Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 1993 року, та Протокол до цієї Конвенції 1997 року.
В рамках ООН застосовується Конвенція проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року разом з двома Протоколами до неї.
Застосування багатосторонніх міжнародних договорів передбачає дотримання одноманітної схеми співробітництва правоохоронних та судових органів у відносинах з усіма державами, що є стороною відповідного договору.
Двосторонні міжнародні договори про правову допомогу у кримінальних справах включають у себе весь комплекс питань, пов’язаних зі співробітництвом компетентних органів у кримінальних справах. Практика укладення таких договорів була започаткована за часів Радянського Союзу, деякі з договорів того часу залишаються чинними і на сьогоднішній день.
Останнім часом практика щодо укладення міжнародних договорів йде шляхом укладення міжнародних договорів з окремих видів правової допомоги: про правову допомогу у кримінальних справах, про видачу правопорушників, про передачу засуджених осіб.
Надання взаємодопомоги у кримінальних справах
Найбільш широко використовується Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959р., яка разом з Додатковим протоколом до неї діє для України з 1998 року. На сьогоднішній день учасниками цієї Конвенції є майже всі європейські держави. Країни-учасниці взяли на себе зобов’язання надавати якомога ширшу допомогу у кримінальних справах для досягнення єдиної мети – забезпечити непорушність прав і свобод людини. Органами, на які покладаються повноваження щодо доручень, які складаються судами, є Міністерство юстиції України, а щодо доручень органів досудового слідства – Генеральна прокуратура.
Допомога на підставі Конвенції 1959 року надається у кримінальному переслідуванні правопорушень, покарання яких, на момент прохання про надання правової допомоги, підпадає під юрисдикцію судових властей запитуючої сторони.
За цією Конвенцією держави зобов’язуються надаватися одна одній якнайширшу взаємну допомогу, яка полягає, насамперед, у проведенні процесуальних дій, оскільки під час розслідування і судового розгляду кримінальних справ часто виникає потреба у збиранні за кордоном доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів, проведення обшуку, експертиз, судового огляду, вилучення та передачі предметів, вручення та пересилання документів тощо.
Для цілей цієї Конвенції судовими органами в Україні є: суди загальної юрисдикції, прокурори всіх рівнів, органи досудового слідства.
Конвенцією визначено вимоги щодо виконання міжнародних доручень/клопотань про правову допомогу у кримінальних справах; підстави відмови у наданні взаємної допомоги; судові та повноважні органи; мови надсилання та виконання запитів про правову допомогу тощо.
Як правило, виконання міжнародних доручень про правову допомогу здійснюється відповідно до вимог законодавства запитуваної держави (тобто держави до якої звертаються з відповідним проханням про здійснення певних процесуальних дій).
Конвенцією та іншими міжнародними договорами передбачається надання гарантій свідкам або експертам, які незалежно від свого громадянства добровільно з’явилися на виклик у відповідний орган іноземної держави. Такі особи не можуть бути притягнуті до кримінальної або адміністративної відповідальності, взяті під варту або бути покарані у зв’язку з будь-яким діянням, вчиненим до перетинання ними державного кордону, або у зв’язку з їх свідченнями, або висновками як експертів, або у зв’язку з діянням, що є предметом розгляду.
При цьому, явка свідків та експертів до суду іноземної держави є їх правом, а не обов’язком. Не випадково у більшості договорів прямо вказано, що орган запитуючої держави, надсилаючи повістку про виклик до іноземних судів свідка чи експерта, не повинен вміщувати попередження про застосування санкцій на випадок неявки викликаного.
Разом з тим, договори не встановлюють абсолютної недоторканості іноземних свідків та експертів, а лише обмежують її певними умовами. Як свідчать тексти відповідних статей договорів, правом недоторканості користуються тільки ті з указаних осіб, які:
прибули на виклик, вручений установою юстиції держави до якої звернене доручення;
з’явилися в установу держави, від якої виходить доручення;
залишили територію держави, від якої виходить доручення, протягом передбаченого терміну (одними договорами встановлено 7 днів, іншими 15 днів) з моменту повідомлення про те, що його присутність не є обов’язковою.
У цей строк не зараховується час, протягом якого свідок, експерт не міг залишити територію запитуючої держави з незалежних від нього обставин.
У випадку, якщо виникає потреба тимчасового перепровадження особи, яка знаходиться під вартою, на територію іншої держави з метою її особистої присутності як свідка або для ставки віч-на-віч запитуюча держава звертається з клопотанням про таке перепровадження. В своєму клопотанні запитуюча держава чітко зазначає та надає гарантії щодо повернення цієї особи, але не пізніше трьох місяців після дати тимчасового перепровадження.
Окремо слід зазначити, що Україна виконує доручення іншої держави про вручення повістки про виклик до суду обвинуваченої особи, яка знаходиться на її території, за умови якщо така повістка буде передаватися не пізніш як за 40 діб до дати, вказаної в повістці. Зазначена заява міститься в Законі України при ратифікації цієї Конвенції.
Обумовлення терміну передачі повістки у зазначеному випадку надає запитуваній державі можливість передати виклик обвинуваченому завчасно і, таким чином, дозволити викликаній особі забезпечити своє право на захист і прибути у місце судового розгляду у визначений час. У наявності такої можливості заінтересовані як запитувана, так і запитуюча держави, оскільки це положення є одним із чинників забезпечення справедливого судового розгляду.
Конвенцією також передбачено обмін інформацією по вироках. Держави мають передавати інформацію про всі обвинувальні вироки щодо громадян інших держав принаймні один раз на рік. Відомості, що як правило відображаються в цій інформації: прізвище, ім’я, по-батькові, рік народження, коли і ким був засуджений, призначений вид та строк покарання, дата набрання вироком законної сили.
Також слід зазначити, що за загальним правилом взаємодопомога надається при наявності та в порядку, передбаченому міжнародним договором. Але на практиці відсутність міжнародного договору про взаємодопомогу не завжди стає перешкодою у її отриманні чи наданні. Так, за принципом взаємності держави можуть надавати одна одній запитувану правову допомогу.
Передача засуджених осіб
Відповідно до частини 2 статті 10 КК України іноземці, які вчинили злочини на території України і засуджені за них, можуть бути передані для відбування покарання за вчинений злочин тій державі, громадянами якої вони є, якщо така передача передбачена міжнародними договорами.
Таким чином, правовою підставою для вирішення питання передачі засуджених осіб є Конвенція про передачу засуджених осіб, 1983р., та Додатковий протокол до неї, а також ряд двосторонніх міжнародних договорів України про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання.
Наявність таких міжнародних договорів надає можливість громадянам, які були засуджені в іноземній державі до такого виду покарання як позбавлення волі, бути переданими до країни свого громадянства для продовження відбування призначеного покарання.
Передача засуджених можлива лише при дотриманні ряду умов, передбачених Конвенцією та двосторонніми міжнародними договорами. Це, насамперед, наявність у засудженої особи громадянства країни, в яку її мають намір передати; наявність вироку щодо засудженого, який набрав законної сили; обидві держави (держава виконання і держава винесення вироку) мають бути згодні на передачу засудженої особи; діяння, за яке винесено вирок, має бути злочином у державі виконання вироку та ряд інших умов.
Згода засудженим має надаватися добровільно, з повним розумінням ним правових наслідків передачі. Держава виконання вироку може перевірити за допомогою консула або іншої офіційної особи добровільність такої згоди.
Центральним органом України, компетентним вирішувати та розглядати питання щодо виконання положень Конвенції про передачу засуджених осіб та двосторонніх договорів, є Міністерство юстиції України.
Здійснення етапування засудженої особи по території України та сама передача цієї особи на кордоні України здійснюється органами кримінально-виконавчих установ разом з органами внутрішніх військ України в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами.
Конвенція також визначає процедуру виконання вироку відносно переданої засудженої особи. Передумовою виконання вироку іноземного суду згідно з вимог законодавства України є його визнання, тобто приведення вироку іноземної держави у відповідність до законодавства України з використанням судової процедури нашої держави, і таким чином відбувається заміна міри покарання, призначеної в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством України за такий самий злочин. Якщо призначений за кордоном строк покарання перевищує строк, встановлений Кримінальним кодексом України за таке саме діяння, український суд визначає строк у розмірі максимально встановленої санкції.
До засудженого може бути застосовано помилування, амністія або пом’якшення вироку, що здійснюється у відповідності до законодавства України.
Разом з тим, право вирішувати питання щодо перегляду судового рішення має лише держава винесення вироку.
Окремо слід зазначити про Додатковий протокол 1997 року до Конвенції про передачу засуджених осіб, яким регулюються випадки:
1) коли засуджена особа втекла з Держави винесення вироку в Державу свого громадянства, та
2) якщо засудженій особі вироком призначено вигнання або депортацію після відбування покарання.
У першому випадку, в разі втечі засудженої особи на територію держави свого громадянства, передбачена можливість передати виконання вироку. В таких випадках згода засудженої особи на таку передачу не вимагається, оскільки така особа добровільно повернулася в державу свого громадянства. Однак таке повернення не може гарантувати засудженій особі безкарності за діяння, вчинені за кордоном.
При цьому навіть до прийняття рішення за запитом про перейняття виконання вироку дозволяється заарештувати засуджену особу, або вжити будь-яких інших заходів для забезпечення того, щоб засуджена особа залишалася на території держави свого громадянства.
Особливості другого випадку полягають в тому, що згода засудженої особи не обов’язкова, достатньо двох згод - обох заінтересованих держав, в той час як застосування Конвенції обумовлюється трьома згодами - Держави винесення вироку, Держави виконання вироку та засудженої особи.
Однак, при застосуванні положень Додаткового протоколу вимагається з’ясувати ставлення засудженої особи до її передачі в державу свого громадянства. Так, наприклад, особа може бути громадянином декількох держав, або мати можливість бути депортованою після відбування покарання в іншу державу, ніш держава її громадянства.
Видача правопорушників (екстрадиція)
Екстрадиція – це процес видачі правопорушника державою, на території якої перебуває ця особа, яка розшукується компетентними органами іноземної держави за вчинення на території цієї держави злочину для притягнення до кримінальної відповідальності або для приведення обвинувального вироку, який набрав силу, до виконання.
Правовою підставою для видачі правопорушників є Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957р, та чинні двосторонні міжнародні договори України про видачу; про правову допомогу у кримінальних справах, які включають в себе положення щодо видачі правопорушників.
Умови для здійснення видачі, в т.ч. підстави для відмови у видачі, передбачені міжнародними договорами:
- діяння, за яке вимагається видача, має бути кримінально караним як за законодавством країни, що вимагає видачу, так і за законодавством країни, до якої звернено вимогу;
- видача здійснюється тільки щодо тих злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на максимальний термін не менше одного року або більш тяжке покарання; для видачі з метою виконання вироку - якщо особу засуджено до позбавлення волі на строк не менше шести місяців або більш тяжкого покарання;
- не спливли строки давності притягнення до кримінальної відповідності або виконання обвинувального вироку;
- особа за станом здоров’я не може бути видана без шкоди її здоров’ю.
Статтею 25 Конституції України і відповідно статтею 10 Кримінального Кодексу України забороняється видача громадян України іноземній державі.
Не підлягають видачі особи, що скоїли злочин політичного характеру і користуються правом притулку, однак не розглядаються як політичні військові злочини і злочини проти миру та людства.
Видача правопорушника не здійснюється, якщо він вже був притягнутий до кримінальної відповідальності за такий самий злочин або компетентними органами вже було винесено рішення не порушувати чи зупинити переслідування у зв’язку з тим самим діянням.
Крім того, якщо злочин, за який вимагається видача, карається смертною карою за законодавством однієї держави, а законодавством іншої держави не передбачено смертної кари як виду покарання за такий самий злочин, у видачі злочинця відмовляється, якщо запитуюча держава не надасть запитуваній державі достатніх гарантій того, що смертний вирок не буде виконано.
Невидача власних громадян не означає, що вони залишаються безкарними. Кожна держава за проханням іншої держави зобов’язана порушити або перейняти відповідно до свого законодавства кримінальне переслідування щодо свого громадянина, підозрюваного у скоєнні злочину на території іншої держави.
| На попередню сторінку |