До відкриття «Книжкового світу» лишилось менше двох діб!

Залишилося усього два дні до проведення дев’ятої осінньої виставки українських книжок «Книжковий світ» у Києві. Як і в попередні роки, незмінним упорядником дійства є виставкова компанія «Медвін». Перша виставка «Книжковий світ» в Києві була проведена в 1999 році. Тоді вона зібрала близько 60 видавництв зі всіх областей України і декілька тисяч відвідувачів. Таким чином була започаткована добра традиція – щорічна зустріч видавця і читача в культурній та політичній столиці України. У квітні 2006 року була започаткована ще одна виставка – весняна, яка цього разу проходила разом з 28-им Європейським конвентом наукової фантастики «Єврокон» і нарешті довела, що в Києві можуть бути справжні книжкові ярмарки, що привертають досить широкого загалу, хоча до «Львівського книжкового форуму» «медвінцям» ще далеко.

   

Премія “Нестора Літописця” та 40 000 гривень чекають на літописця сучасності

9 листопада 2006 року о 17-00 год у великій залі Национального університету фізичної культури ГО “Академія Книги” та журнал “Київська Русь” в рамках Дев’ятого Міжнародного Книжкового Ярмарку “Медвін: Книжковий світ – 2006” вручать трьом літописцям сучасності літературну премію “Нестора Літописця”.

  

Після того, як Lюк поглинув кількасот людей, він випустив їх сповненими щастя

Не пройшло й півроку, як до Києва знов приїхав харківський гурт Lюк, і як завжди зібрав повний клуб. Традиційно для харківської мафії як і 5nizza, чи тільки Сергій Бабкін з сольною програмою, так і Lюки свій концерт особливо не рекламували. Лише афіші, але і їх могло не бути, бо вісті про виступ подібних колективів, гаряче любимих народом, розповсюджуються по каналам спілкування між своїми миттєво.

«8. жіноча мережева проза»: Вокзал у Львівській Політехніці

Мережева література безперечно стала явищем у письменстві. В Україні, щоправда, її характер особливий, бо людині, що пише, хай навіть дуже добре, важко видатись. А ділитись своїм доробком надзвичайно приємно, особливо з друзями і знайомими. Приблизно такими і є витоки мережевої літератури: клуби, окремі формації, що можуть дуже рідко, а то й взагалі не бачитись наживо.

«Квітослава»: Розповідь про «пересічну непересічність, котра дещо переперчила печериці»

Часто ми беремо книжку для того, щоб в процесі написання отримати певну дозу терапії. Отар Довженко свою «Квітославу» писав для того, щоб провести сеанс лікування самому собі. Квітослава виходила до Отара маленьким фрагментами взимку 2004 року. Широко відомий у вузьких колах мережевої публіцистики, блоґів, донедавна також головний редактор літературного сайту «Літклуб», Отар Довженко використовував, здається, все мимоволі набуте під час свого он-лайн життя. В цій мозаїці цікаво відшуковувати герої і події про котрі вже десь читав.