Віктор Задворний
Героям Чорнобиля
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, -
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжних щем,
Ви як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт усіх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки...
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.
Чорнобильська вахта працівників нашого навчального закладу
26 квітня 1986 року. Пекельне та печальне місце - Чорнобиль. Зруйнований вибухом четвертий енергоблок ЧАЕС - біль і трагедія, мужність і самопожертва героїв-вогнеборців, перед якими в скорботі схиляє свої голови народ України.
Серед тих, хто вступив у двобій зі стихією в ті дні був і загін курсантів-добровольців нашого навчального закладу у складі: Віктора Авраменка, Івана Блашка, Олександра Дремлюги, Василя Ільюка, Сергія Климчука, Юрія Колачука, Миколи Прудиуса, Олександра Свинтицького та Юрія Сауляка. Вони на 150-метровій висоті, просто над розверзнутим кратером четвертого реактора, виконували одну з найскладніших операцій з ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Групу курсантів тоді очолив викладач циклу пожежної тактики, нині полковник внутрішньої служби у відставці Михайло Судніцин.
Не слова, а лише людські вчинки свідчили тоді про відчайдушність та непохитне бажання допомогти у біді. Серед багатьох тисяч ліквідаторів аварії на ЧАЕС є нинішні працівники нашого навчального закладу: полковник внутрішньої служби В'ячеслав Кошеленко, підполковник внутрішньої служби Ігор Іванейко та наші ветерани Анатолій Антонюк, Олександр Гаврилко, Богдан Грицай, В'ячеслав Кісіль, Артур Лебідь, Андрій Харчук, Орест Юренц і покійний нині Іван Біленко. Саме завдяки мужності таких людей вдалося приборкати ядерну стихію на Чорнобильській АЕС.
Щороку 26 квітня, в день вшанування героїв-ліквідаторів, навчальний процес і робочий день Львівського державного університету безпеки життєдіяльності розпочинається з поминальної літургії в Церкві Покрови Пресвятої Богородиці, яка розташована на території навчального закладу. Курсанти, студенти, науково-педагогічний склад і весь персонал віддають шану та повагу усім загиблим і живим, хто поклав на жертовню своє життя та здоров'я в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь.
Лунає поминальний дзвін і пам'ять про загиблих знову повертає нас у той скорботний 1986 рік ... Ми пам'ятаємо всіх поіменно. Без вагань вони виконали свій професійний обов'язок. Мужність і героїзм цих людей - приклад самовідданого служіння Батьківщині. Низький їм уклін та наша людська вдячність!
|
|
|
|
|
|
|