[16.04.2004] - irusja

Висока, струнка, темноока, оповита невимовним шармом, завжди бездоганно елегантна, боголюблена розкішна пані Фанні Ардан завітала в Київ. Відкриваючи свою ретроспективу на початку фестивалю «Французька весна в Україні», вона надала цій акції незбагненного багатоярусного, граційного аромату, притаманного найкращим французьким парфумам. Тепер він витатиме в повітрі до кінця фестивалю, залишивши після його завершення тонкий шлейф запаморочливих спогадів. Золоте дитинство Фанні Ардан пройшло в любові, достатку й по типово буржуазній схемі. Старанне навчання в жіночому католицькому ліцеї в Монако перемежовувалося заняттями кінним спортом і репетиціями в аматорському театрі. Свою першу роль зіграла в 17 років. Але батьки зажадали «справжньої освіти», і Фанні обрала політологію. Добре що курс цей на цілий рік коротший від інших. І все-таки вона залишила Сорбонну та пішла на драматичні курси — мрія про театр не залишала її. Під час навчання, аби почуватися незалежною від батьків, підробляла, спробувавши себе в безлічі професій — від покоївки до службовця в адвокатській конторі. А потім почалося кочове життя театральної актриси. На початку своєї акторської кар’єри Фанні свідомо відмовлялася від пропозицій зніматися в кіно. Але запрошення знятися в телесеріалі «Дами з узбережжя» прийняла, тим паче що в цей час замість Ізабель Аджані, що захворіла, грала в Парижі Стріндберга («Фрекен Юлія»), у театрі «Едуард VII». Незадовго до цього Ардан народила доньку. Поява на телеекрані в серіалі, що став популярним, принесло ще одну неймовірну удачу — Фанні Ардан помітив великий Трюффо, котрий саме шукав нове обличчя для наступної картини. Так акторка стала не лише героїнею «Сусідки», де зіграла з Жераром Депардьє, а й цивільною дружиною режисера. Цей роман дуже багато дав і самій актрисі, і режисеру, скрасивши його останні дні. Тоді Фанні народила другу доньку. І встигла знятися в ще одному фільмі Майстра, відомій тепер чорній комедії «Веселенька неділя». Її партнером там був Жан-Луї Трентіньян. Трюффо залишив мене, — згадує Ардан, — коли йому було лише 52. Але прожив він навдивовижу насичене життя. Його головний принцип: кожний день зробити таким, щоб він дарував радість. Він був дуже ніжним і чуйним, захоплювався жінками, вважаючи їх мудрішими від чоловіків. Сліпучий зліт кінокар’єри акторки почався після 30 і триває донині. Після Трюффо вона знялася в трьох фільмах іншої французької кінознаменитості — Алена Рене, зігравши головні ролі в картинах «Життя — це роман», «Кохання до смерті» і «Мело». — Коли я працюю над роллю, — говорить Фанні Ардан, — то перебуваю всередині персонажа. Вважаю, що предметом мрії та бажання є уважне ставлення до себе й до нього — персонажа. Таким чином, сама перебуваю в стані якихось мрій і бажання зрозуміти когось іншого. — Продюсери часто запрошують Фанні Ардан тільки заради імені. За яким принципом вибираєте ролі? — Я вибираю ролі, які мені подобаються. Завжди говорила, що вибираю ролі як собака, у мене хороший нюх. Ніколи не виходила з кар’єрних міркувань при виборі ролей і з того, що мені було б цікаво працювати з певним режисером. Коли пропонував роль відомий режисер, але вона мені не підходила, завжди відмовлялася. Життя минає, якщо помилюся з вибором ролей, мені буде неприємно про це згадувати. У творчому списку акторки — найзоряніші режисерські імена: Етторе Скола («Сім’я»), Андре Дельво («Бенвенута», де Ардан грала з Вітторіо Гассманом), Фолкнер Шлендорф («Кохання Свана»), Мікеланджело Антоніоні («Під хмарами»), Маргарет фон Тротт («Три сестри», красуня-мрійниця Маша), Франсуа Озон («8 жінок»), Франко Дзефіреллі («Каллас назавжди») і Анн Фонтен («Наталі», фільм, що відкрив київську ретроспективу). — Пані Ардан, вам випадало працювати з великими режисерами. Чи буває, що нав’язують щось, не притаманне вам, чи викликає це творчі конфлікти? — Що значущіший режисер, то очевидніше, що він хоче зробити. Він надає можливість акторці змінити власне світовідчуття. Для акторки досягнення змінювати світогляд без багажу її особистих емоцій і бачення. Великий режисер бере актора й відкриває йому очі. — До того, як зіграти Каллас у кіно, ви грали її на сцені. Це допомогло в роботі з Дзефіреллі? — Кіно й театр — абсолютно різні речі. Це два різних погляди на цей образ. Зіграти Каллас — подарунок долі й велика відповідальність, адже її любить і знає весь світ. Не претендуючи бути Марією Каллас, ввійшла у фільм як пісня кохання Марії Каллас. — Що вам розповідав Дзефіреллі про Марію Каллас? Адже він її добре знав. — Він говорив про її внутрішню тендітність і водночас про волю, про бажання залишитися на самоті. Адже все сталося не тому, що її всі покинули й забули — це було її особистим рішенням — не хотіла показуватися на публіці, втративши голос, як екс-примадонна. І щоразу, коли її кудись запрошували, говорила, що зайнята. Але це було неправдою. — Що означає для вас свобода? — Свобода — це можливість робити вибір, і далеко не завжди вона полягає в наявності грошей. Я досить довго була змушена приймати ролі, щоб оплатити рахунки чи сплатити податки. Свобода полягає в можливості сказати «ні». — Є акторки, котрі все життя роблять кар’єру. Це не ваш випадок? — Коли думаю про своє життя, виникає враження, що мені дуже таланило. Життя від мене ніколи не відверталося, жила наповнено. Правда, не їздила на канікули, не люблю подорожі, не люблю шик і розкіш, але дещо дуже люблю. Мені подобається бути серед дітей, веселитися з ними. Тобто в мене не було високих запитів. І, думаю, робота надавала значимості моєму життю. — Вам не доводилося жертвувати своїми пріоритетами в ім’я кар’єри? — Це мрія егоїста, але я сприймала життя таким, яким воно є. І я просто хотіла прожити його повнокровно. — Вам часто випадало грати людей із сильним характером. Як це вплинуло на ваш характер? — Прямого впливу немає, але опосередкований, певна річ, є. Не можу сказати, яким чином, але кожна з цих ролей певним чином вплинула на мене. — Ви можете грати що завгодно? — Можу грати лише ті ролі, які мені подобаються. — Чи знаєте ви про любов глядачів до вас? — Так, відчуваю це. Особливо на сході я відчуваю це тепло, і з боку журналістів, і з боку глядачів. Це відчувається навіть на вулиці, під час прогулянки. — А як ви пояснюєте сенс життя своїм трьом донечкам? — Бути щирими й наповненими — з погляду бажання щось створити. Треба хотіти в житті всього — мистецтва, успіху, кохання. Але потрібно бути готовою платити за це. — Фанні Ардан боїться віку? — Більше боюся старості, ніж смерті. Та коли вже втрапив у це життя, йди ним так, як судилося. Цю незабутню зустріч із неповторною артисткою і чарівною людиною Фанні Ардан допомогли підготувати дирекція МКФ «Молодість» і колеги з телеканалу «1+1» Юрій Макаров і Анатолій Єрема, із котрими ми вже не раз успішно працювали. За що й висловлюю їм найщирішу вдячність.