Повний привід - це навіть не хоббі, - це стиль життя!

Поїздки -> Розвідка Парашки вересень 2003

19 вересня 2003 року увечері двома машинами (Нива та Opel "Frontera") ми вирушили у напрямку Сколе, на чергові пошуки дороги на Парашку. Парашка зустріла нас як завжди.[img|012|002|left] Тобто на неї ми як завжди не попали, але підійшли доволі близько. Перші наші спроби почалися перед Сколе. Але це був тупіковий варіант, котрий нічого нам не дав і після чергового впирання в тупики ми знову повернулись на трасу. Наступний штурм почався вже з с.Коростів через бази до ретранслятори, на котрий ми впринципі і мали попасти. Ретранслятор штурмували без особливих проблем, невраховуючи доволі затяжного траверсу розбитого гусиничною технікою. Під ретранслятором і заночували. [img|012|004|right]На наступний день пройшли біля ретранслятора і спустились з нього на хребет що веде до Парашки. Спуск на хребет окремий вид тріалу, коли машина йде під таким кутом вниз, що на верх без додаткових засобів вже не повернеться, впринципі повертатись назад сюдою ми і не планували. Хребом йшли доволі повільно.[img|012|023|left] Місцями рівна дорога починала стрімко підніматись вверх і заходити в ліс де машини майже продирались кріз кущі та дерева. Спроби підніматись не по дорозі, а по траві теж нічого не дали, колеса працювали як газонокосилки і не могли зачепитись за грунт. Місцями дорогу підкопували і зрізали края розмитих колій. В основному, при підйомах з повортами для легшого переходу з однієї колії в іншу чи виходу з них.[img|012|010|right] Пройшовши хребтом до моменту - дорога перейшла в стежку, а стежка пішла по хащах та стрімко догори через каміння ми почали звалюватись на дорогу, що йшла внизу з лівої сторони траверсом на Парашку і вниз. Так як наша частина розвідки була закінчина і ми збирались повертатись, то напрямок "до низу" підходив нам краще вього. [img|012|012|left]Спустившись на дорогу, пішли вниз. І вже через 100 м. зрозуміли що дорога для фіри нам зовсім не підійде, ширина колії та проїжджої частини навіть і приблизно не вписувалась в ширину машин. Розворот і поверенення назад (100м!) зайняло троха більше 6 годин. Протягом яких ми з правої строни дороги зкопували гору, а злівої насипали дорогу для того щоб ширини дороги була хочаб по ширині коліс. Будь-яку просідання коліс в ліво і машина злітає в низ. Кут десь 65-70 градусів, ходити ногами деколи просто неможливо, круто дерешся догори на четвереньках, відстань до дерев в окремих місцях 20-30 м. в середньому 15 м., дерева окремостоячі, якщо злетиш то нічого тебе не гальмуе зразу.[img|012|014|right] Розворот на такій дорозі вимагав хочаб якоїсь невеликої площадки, яку нам пришлось розчищати сокирами, та і вона була під кутом так що повернення на саму догогу, не обійшлось без чергового штовхання та копання.[img|012|016|left] Без пригод не пройшло. Під час підйому Нива зірвалась з гальм і пролетівши пару метрів по дорозі злетіла троха в ліво, налетіла на свіжеспиляний пеньок, довбанулась по ньому мостами і карданом, а задом ввалилась в повалене дерево що стрчало над землею. Удар прийшовся в ліву сторону троха вище фар, якби троха правіше, вивалило задне вікно і голову водія. Впринципі це дерево і зупинило політ Ниви. Пішло троха часу на розчистку колод та каміння що позалітали під колеса, після цього рух було продовжено.[img|012|019|right] Спроба продовжити рух в іншому напрямку дороги теж зазнала поразки, настала темрява. Проте неглибока розвідка показала що в протележний напрямок дороги теж нема. Балансуючи на грані зриву, та спокушаючи долю, ледве вибрались назад з лісу на галявинки хребта. Пілоти "тихо раділи" матом від щастя, що залишились живі та обнімались з товаришами. Запас харчів практично мінімальний, пального в Ниві літрів 10, а то і меньше. Поділивши скудний пайок на дві частини, одну зїли і пішли спати. Зранку нас розбудили не то мисливці не то браконьери і були дуже здивовані від того звідки тут взялися машини.[img|012|022|left] Після недовгих переговорів вони приблизно пояснили дорогу якою можна траверсувати ретранслятор. Дочекавшись поки висохне роса ми почали підніматися на хребет по траві, все пройшло доволі гладко хоча підйом таким не здавався, колеса як завжди працювли на траві в режимі газонокосилки. Пройшли майже до ретронслятора знайшли дорогу вправо, розвідали майже до низу - непроходима. [img|012|020|right]Колії від уралів та зілів розмиті водою і представляли собою траншеї, місцями замісь доріг насипи каміння на крутих спусках, колесам зачіпитись нема защо. Пройшовше ще далі по хребту, знайшли траверс навколо ретранслятора, троха там покопали рихлий грунт в який постійно заривалися колеса вискочли на серпантин яким піднімались в п'ятницю вночі. Спустились в Коростів. І до дому. у Львові були о 19-й вечора 21-го вересня 2003.[img|012|005|left] Загалом маса адреналіну, купа досвіду. Як збитки, розбита трохи ходова Ниви, кардан. Розірвало колесо, пробита запаска (латка відлетіла), розбитий дисплей цифрової камери.
Обговорити в форумі :: http://offroad.lviv.ua/forum/viewtopic.php?t=131
Автор : Володимир Яцинич (JOB)	21.09.2003