Здається, новим сенсаціям у російсько-українських газових угодах уже просто ніде бути, але вони ще є. Джерела, наближені до "Нафтогазу України", у середу пізно ввечері повідомили ЕП, що Газпром, створюючи з Нафтогазом два спільних підприємства, не просто фактично напряму виходить на роботу з українськими споживачами.

Російська монополія незабаром може дістати прямий доступ до всіх категорій споживачів. Тобто від її примх залежатимуть не лише промислові виробництва, але й теплові та комунальні підприємства, і населення.

Вірогідно, у четвер до кінця дня всі відповідні угоди вже будуть підписані: керівник Нафтогазу Олег Дубина, який у середу ввечері повернувся до Києва, наступного ранку знову полетів у Москву. Його співробітники в кулуарах запевняли журналістів, що нічого страшного не відбувається: Газпром тепер нестиме солідарну з Нафтогазом відповідальність за забезпечення енергоносіями всіх категорій споживачів.

Найдивніше, що Юлія Тимошенко, котра довго і наполегливо вимагала відмовитися від послуг будь-яких посередників і дати Нафтогазу можливість самостійно працювати на внутрішньому ринку, нічого не каже про те, що українська компанія вже скоро повинна буде поступитися місцем Газпрому.

Відкриваючи урядове засідання у середу, прем'єр-міністр назвала досягнуті напередодні президентами Ющенком та Путіним газові домовленості (щодо усунення з вітчизняного ринку двох газових посередників - РосУкрЕнерго та Укргаз-Енерго) "дуже доброю новиною", "великим досягненням демократичної команди", "ще одним кроком до наведення порядку на газовому ринку, декорупціалізації та детінізації енергетичного сектора" тощо.

Проте з часу призначення на посаду прем'єра Тимошенко жодного разу ще не мала такого пригнічено-роздратовано-похмурого вигляду. Складалося враження, що вона, автоматично вітаючи членів свого уряду з перемогою над газовими посередниками, думає про якісь дуже серйозні проблеми, якими не може поділитися. Тимошенко не виказала жодної емоції (навіть не усміхнулась), яка би могла свідчити про її щире задоволення тим, що глави України та Росії дійшли хоч якоїсь згоди в питанні, за котре вона напередодні цієї зустрічі стояла горою.

Можна ризикнути сказати, що Юлія Тимошенко мала значно гірший вигляд, аніж навіть голова Фонду держмайна Валентина Семенюк, яку того ж дня не пустили на засідання уряду без будь-яких офіційних пояснень. Неймовірно, але факт.

Чим невдоволена Тимошенко

Незважаючи на те, що у вівторок увечері майже всі фігуранти українсько-російських газових відносин, від президентів країн до керівників Нафтогазу і Газпрому, висловилися за те, аби усунути з українського ринку РосУкрЕнерго та Укргаз-Енерго, наступного дня з'ясувалося, що чекати на цю подію можна буде ще досить довго.

По-перше, як заявив у середу, 13 лютого, в Москві президент України Віктор Ющенко, монополіст зі збуту імпортного газу в Україні Укргаз-Енерго таки залишиться на вітчизняному ринку цього року. Щоправда, його частку обмежать можливістю продавати лише 5 млрд куб. м газу на рік, як і наполягала раніше Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ).

По-друге, щодо виходу з України посередників узагалі - всі компетентні чиновники висловлювалися більш ніж розмито. Міністр палива та енергетики Юрій Продан говорить, що обидві компанії будуть існувати принаймні до того часу, поки Україна не розрахується зі своїми боргами перед ними. Точні ж терміни, за його словами, може бути визначено лише в процесі двосторонніх переговорів. Орієнтовно - сьогодні у четвер.

А права рука Тимошенко, перший віце-прем'єр Олександр Турчинов узагалі заявив, що в цьому питанні все залежатиме від бажання Газпрому, і принциповою у цій ситуації для України є лише одна річ - ціна.

"Без згоди російської сторони умови газових контактів змінити не можливо. Тому якщо Газпром буде готовий переформовувати їх уже з березня, ми, безумовно, будемо це підтримувати. Якщо Газпром скаже, що до кінця року треба залишити контракти, в яких фігуруватиме РосУкрЕнерго, - це їхнє рішення. Для нас у цьому разі принциповою є цінова позиція. І ми її збережемо", - зауважив віце-прем'єр.

По-третє, досі не відомі жодні подробиці нової схеми постачання газу в Україну. Як говорять в уряді, її мають визначити на переговорах керівництва Нафтогазу та Газпрому.

Саме тут, на думку експертів, і може критися головна причина, що викликала незадоволення українського прем'єра.

Експерти вважають, що Ющенко переграв Тимошенко

"Все, що було сказано українським та російським президентами, зовні відповідає лозунгам Юлії Тимошенко, - говорить президент Центру соціальних досліджень "Софія" Андрій Єрмолаєв. - Проте головне, за що боролася Тимошенко, - це нова схема, пов'язана із розподіленням та продажем газу всередині країни, а також контроль над усім цим. Саме тому ввесь час приділяли таку велику увагу Нафтогазу, боротьбі за керівні посади в компанії тощо. Саме тут прем'єр зазнала головної поразки".

Експерт вважає, що спільне рішення Ющенка і Путіна про створення нових посередників, співзасновниками яких будуть Нафтогаз і Газпром, свідчить, що тепер через них на українському внутрішньому ринку з'явиться потужний російський газовий монополіст, який, найвірогідніше, прагнутиме здобути контроль над усіма газовими компаніями, які працюватимуть безпосередньо зі споживачами.

"Тимошенко як розумний та досвідчений бізнесмен правильно прочитала підсумки зустрічі Ющенка й Путіна. У майбутніх схемах вона знову не матиме контролю над ситуацією та будь-якої можливості розпоряджатися газовими та фінансовими потоками", - вважає Єрмолаєв.

На користь такої думки свідчить і одна з останніх заяв першого віце-прем'єра РФ (швидше за все, майбутнього президента Росії) Дмитра Медведєва. Ввечері того ж дня, коли відбулося останнє засідання українського уряду, він повідомив, що якщо Україна хоче купувати середньоазіатський газ, про відмову від послуг посередників не може бути й мови. Прямі поставки можливі для України тільки у разі придбання російського газу в Газпрому - по 314 дол. за 1 тис. куб. м.

"Те, про що домовилися президенти Росії та України, зовсім не означає, що в газових поставках не буде посередника, він залишається, просто змінюються його власники", - вважає російський політолог Станіслав Бєлковський. "Схема отримання прибутку газових посередників побудована так, що головним чином вони заробляють не на постачанні газу в Україну, а на постачаннях на європейський спотовий ринок (короткострокових одноразових угод), де російський газ може коштувати не 314 доларів, а вдвічі або в два з половиною разу більше, ніж за довгостроковими контрактами. Контроль за цими речами здійснюють не акціонери, а бенефіціари. Саме тому, найімовірніше, схеми постачання газу до України ні трохи не зміняться, і не йдеться про прямі контракти Газпрому та Нафтогазу", - пояснює експерт.

Також позиції Тимошенко може послабити й те, що контроль над Нафтогазом, який, за її сподіваннями, мав би стати монопольним постачальником газу вітчизняним споживачам, намагається взяти під своє крило сам президент Ющенко. Про це можуть свідчити неодноразові заяви глави держави та керівництва його Секретаріату стосовно незадоволення фінансовою дисципліною в Нафтогазі. Крім того, нещодавно сам Віктор Ющенко за скаргою керівника Укргаз-Енерго Ігоря Вороніна доручив Генпрокуратурі перевірити діяльність уряду саме в енергетично-газовому секторі.

"Якщо Нафтогаз залишиться під контролем уряду, тоді, можливо, президент також захоче посилити свій вплив та контроль над цією компанією", - вважає голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

На думку спостерігачів, президент Ющенко може реалізувати такі наміри під приводом необхідності жорсткого контролю над НАКом через його проблеми з боргами і взагалі перманентним критичним станом. Реалізувати все це можливо, наприклад, задіявши РНБО.

Решта

Решта подій та рішень, якими відзначилося цього тижня урядове засідання, мали вигляд додатка до основного газового меню. Наприклад, цього разу, крім вступного слова прем'єра, жодний із урядовців, у тому числі й сама Тимошенко, не вийшли на брифінг чи прес-конференцію, аби повідомити про якісь рішення Кабінету Міністрів.

Майже без офіційних коментарів та повідомлень залишилися зміни до макроекономічних показників, які уряд ухвалив цього дня. Також не було сказано жодного слова про поновлення Ради підприємців при уряді, розгляд постанови про координацію підготовки до Євро-2012.

Доволі помітним залишилося тільки те, що із порядку денного вилучили затвердження умов конкурсу із продажу Одеського припортового заводу. Та й то - тільки завдяки непорозумінню, що сталося із головою Фонду держмайна Валентиною Семенюк, яка прийшла на обговорення цього питання і з'ясувала, що її серед запрошених на урядове засідання немає.

Прийшовши під двері зали засідань, Семенюк дізналася, що постанову про умови продажу ОПЗ ухвалили на позачерговому закритому засіданні, яке відбулося ще в понеділок. Голову Фонду держмайна на ту таємну зустріч теж, звісно, ніхто не запросив.

"Нічого страшного, - ніби підбадьорюючи сама себе, із усмішкою сказала журналістам Семенюк. - Отже, будемо давати оголошення і проводити конкурс, як треба".

Проте перший віце-прем'єр Турчинов після засідання дав журналістам зрозуміти, що відтепер всі приватизаційні справи уряд буде вирішувати без Семенюк. На питання, чому чинного керівника Фонду не запросили на урядове засідання, Турчинов відповів:

"А чому ми мали її запрошувати? Питання Валентини Семенюк вирішується в парламенті, і я сподіваюся, що найближчим часом його таки розгляне Верховна Рада. Подання прем'єра з приводу позбавлення її (Семенюк - ред.) посади - це питання часу, коли нормалізується робота парламенту".