Ефективність Феміди

У Страсбурзі презентація чергової доповіді Європейської комісії за ефективність правосуддя (CEPEJ) відбулася 8 жовтня, і з цього дня з повною версією можна ознайомитися на сайті www.coe.int/CEPEJ  (англійською мовою). Читачі  можуть дістати загальні враження від дослідження, мета якого — визначити, в якому напрямі має рухатися Європа в цілому і кожна держава окремо для того, щоб правосуддя повною мірою забезпечувало захист основних цінностей Ради Європи — верховенство права і права людини.

Перша така доповідь була підготовлена два роки тому. У цьогорічному дослідженні охоплено ще більше держав (цього разу «за бортом» опинилися тільки Ліхтенштейн і Сан-Марино), удосконалено методики, враховано ще більшу кількість індикаторів. Хоча знову ж далеко не всі країни надали всю затребувану інформацію, тож у незліченних графіках, таблицях, схемах, діаграмах залишається чимало порожніх місць. Зокрема таких, що стосуються України. Втім, і та інформація, яка на сторінки доповіді все ж потрапила, не дає жодних підстав пишатися вітчизняними досягненнями. Які висновки було зроблено з попередньої доповіді, яких заходів для виправлення ситуації було вжито, які їхні результати?

Середня заробітна плата українців 2187 євро на рік, звісно, не порівнянна не лише з датськими 48 307 євро, а й з більш поширеними у Європі 10—20 тис. євро. Та все ж український показник перевершує вірменський, азербайджанський, грузинський і молдавський показники і майже дотягує до болгарського — 2210 євро. При цьому за витратами на правосуддя в перерахунку на душу населення Україна зі своїми дев’ятьма євро на рік випереджає не лише ті ж самі чотири країни, а й Туреччину (сім євро), хоча помітно поступається абсолютному лідеру Монако (168 євро). За кількістю бюджетних коштів (у перерахунку на душу населення), які виділяються на прокуратуру, наша країна поступається лише Боснії—Герцеговині та Молдові (0,15% усіх бюджетних грошей, три євро на рік, або ж третина суми, що виділяється на всю систему правосуддя). При цьому в доповіді зауважується, що Україна (а також Румунія, Вірменія та Сербія) свої «правозахисні» бюджети в цілому суттєво збільшили (порівняно з 2004 роком). З другого боку, належимо до дуже нечисленної групи тих країн (Угорщина, Грузія та Мальта), які взагалі не виділяють бюджетних коштів на правову допомогу (щоправда, у випадку Мальти більша частина витрат йде на суди, а не на прокуратуру, як у інших трьох країн).

В Україні юридичну допомогу надають як при розгляді кримінальних, так і не кримінальних справ. Тоді як приблизно в третині держав РЄ надається також допомога іншого виду. Водночас Україна належить до тих десяти держав (Азербайджан, Грузія, Крит, Латвія, Молдова, Нідерланди, Росія, Румунія, Сербія), де юридична допомога не звільняє від сплати судових витрат. При цьому в запитувані Страсбургом подробиці з цих питань Україна не вельми вдавалася, тож певної ясності тут домогтися не вдалося. Однак розфарбована різними кольорами карта демонструє, що Україна — єдина країна в Європі, де передбачене покриття судових витрат при розгляді кримінальних справ (payment of criminal Court fees and taxes). При цьому загальна сума судових доходів у бюджет у нашій державі становить 276 961 140 євро на рік — вагома сума в абсолютних показниках. Однак вона не проаналізована з погляду відносності показників.

Україна належить до меншості країн, де нема служби підтримки жертв злочинів. З другого боку, за рішенням суду жертви злочину у нас іноді отримують компенсацію (на відміну від Андорри, Ірландії та Молдови). Хоча у Європі поширенішою є практика компенсації витрат жертви злочину з громадських фондів. Крім того, Україна перебуває в числі 14 країн, де не передбачено компенсації ні за зайву тривалість судових розглядів, ні за невиконання рішень суду.

Отже, ані позивачі, ані фахові юристи якістю ПОСЛУГ правосуддя в Україні не задоволені. І чи варто дивуватися тому, що у нас (поряд з іще десятьма країнами) нема системи регулярної оцінки ефективності кожного з діючих судів? Більше того, у нашій країні навіть не існує системи індикаторів, за якими така система могла б функціонувати.

Власне, приблизно на 100-й сторінці доповіді регулярні згадки про нашу країну припиняються. Та подекуди вони все ж трапляються. Отже, стор. 127, на якій зазначено кількість справ, що стосуються порушень статті 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд). До таблиць потрапили лише 27 країн, тож повної картини бракує. Але сам за себе свідчить факт того, що на тлі одиничних показників Україна зі своїми 245 рішеннями, в яких було встановлено факти порушення цієї статті, потрапила до таблиці. Поки ж над цією проблемою, схоже, більше сушать мізки страсбурзькі експерти — адже справи українців, проблеми яких можуть і повинні бути вирішені на національному рівні, перевантажують і без того перевантажений ЄСПЛ.

А в цілому, як випливає з доповіді, українці досить часто звертаються в суди у земельних спорах, а також з приводу розлучень (Україна стоїть тут на шостому місці після Бельгії, Росії, Латвії, Молдови й Угорщини).

За кількістю прокурорів на 100 тисяч населення наша країна з показником 21 посідає четверте місце (поступаючись Литві, Латвії та Молдові). Середня зарплата судді перевищує середню по країні в 2,6 разу, у прокурора і зовсім нижча за середню — 0,9. А от члени Верховного суду отримують у 16,1 разу більше за середньостатистичного українця (у Генеральній прокуратурі — тільки в 3,7 разу). За першим показником Україна посідає абсолютно виняткове становище в Європі, де середній коефіцієнт перебуває в межах двох-п’яти. І ще за одним показником наша країна сильно виділяється на загальноєвропейському тлі — зарплата судді перевищує у нас зарплату прокурора на початку кар’єри в 2,9 разу, а наприкінці — у 4,3. За винятком Великобританії, у решті країн і той і другий коефіцієнти дуже близькі до одиниці.

Наша країна виявилася виключеною із загального аналізу санкцій, застосовуваних до служителів Феміди. 1249 доган, винесених українським суддям, абсолютно не корелювали з показниками по інших країнах, де найвищим виявилася 21 догана. Те ж стосується і прокурорів — 1054 догани і 70 звільнень. А от інформації про кількість дисциплінарних заходів, вжитих до українських юристів, у доповіді взагалі нема. Як, утім, і даних про кількість самих юристів у перерахунку на 100 тисяч населення. За чисельністю ж правозастосовчих сил Україна стоїть на четвертому місці — після Греції, Росії та Кіпру. Щоправда, інформації про заходи, вжиті проти них, знову ж таки нема.

Окремий розділ доповіді присвячений національним реформам судової системи. Як випливає з доповіді, для нашої країни розроблено план дій, що передбачає понад 70 різних пунктів, зокрема і зміну законодавст­ва. Та от як він виконується, не кажуть.

Оксана Приходько, Дзеркало тижня