академік В.Ключевський відповідав:

Так як говорять малороси

. За Максимовичем, говір руських князів тотожний говорові сучасного малоруського селянина Київщини.

У Києві XII -XIV cт. Говорило по-малоруськи, але з відомими відмінностями від малоруського наріччя Волині і Галичини; ця відмінність збереглась і до нашого часу», - писав В. Ягич.

Зауважимо, що між давніми русичами і сучасними українцями існує не тільки мовна, а й психо-характерологічна ідентичність, однаковість ментальності. Українці були реальністю ще за Київської Русі, інша річ, що вони ще не називалися українцями (як і стародавні англійці

англійцями, індійці

індійцями, німці

німцями). Якщо ж грунтуватися на народознавчому аналізі, то хіба в

Повчанні дітям

Володимира Мономаха не відчувається у всій повноті так властива українцям

філософія серця

, що її згодом науково осмислили Сковорода та Юркевич ?

Із визнання етномовної безперервності на території Київщини від часу полян і до наших днів логічно випливає твердження, що у майбутній Україні говорили майбутньою українською мовою. Що ж стосується писемності, то всі її пам

ятки створено

українізованою старослов

янщиною

.

Ця українізованість місцями настільки помітна, що М.Драгоманов мав усі підстави сказати:

Слово

перша українська дума, а плач Ярославни

пісня українки

. А.Павловський з приводу іншої пам

ятки писемності зауважив:

Читаючи історію літописця Російського преподобного Нестора, я в багатьох місцях відчував, що потрібно б знати мову малоросіян

.

Мовна ситуація в Київській Русі, як і у всій тогочасній ґвропі, характеризувалася роздвоєністю. Освічені верстви населення користувались літературною мовою давньоболгарського походження , а решта членів суспільства

рідною руською мовою, точніше її територіальними діалектами.

Різниця між Руссю і ґвропою полягала в тому, що давньоболгарська і руська мови були близькоспорідненими. Це сприяло поширенню освіти, масштаби якої були на Русі більшими, ніж у латиномовній Західній ґвропі, і проникненню до книжної мови слів та інших елементів розмовної мови, тобто

українізації старослов

янщини

.

Українізована старослов

янщина

це давньоруська писемна мова, що поширювалась по всій території Київської держави. А те, що в усіх монастирях колишньої РОсії писали цією староукраїнською мовою, то в цьому немає нічого дивного, бо вся грамота у володінні Рюриковичів у середньовічні часи йшла від київських монастирів. Це ж бо була мова тогочасних культурних людей, як у 19 ст. російські дворяни вживали французьку мову замість рідної.

Ця старослов

янська мова лягла в основу російської літературної мови, що було аргументовано й доведено найвидатнішими дослідниками російської мови та її історії. Батьківщина нашої великоруської літературної мови

Болгарія. Але утворилась вона у Києві, де відчувала вперше благотворний вплив народного середовища. Остаточно розвилась вона у Москві. Природно, що

українізована старослов