Що таємнішим є Орден, то більше в нього амбіцій і наполегливіше він намагається розповсюджувати свої ідеї, впливати на політичну ситуацію країн свого базування, проникати в усі сфери влади, освіти, Церкви, бізнесу. Всі ці властивості можна продемонструвати на одному з найтаємніших Орденів «Опус деї» («Божа справа»), заснованому в 1928 році іспанським священиком Ескривой де Балагером. Ідеологічною основою діяльності Ордену стала книга Балагера «Духовні роздуми» (1934), що становить собою набір цитат, висловлювань та афоризмів. У другому виданні ця книга дістала назву «Шлях», і в ній автор справді вдався до спроби накреслити шлях «релігійної реконкісти», за якої «Опус деї» брала на себе відповідальність за релігійне відродження світу, що повинен жити за заповідями Божими. Цю працю ми пропонуємо нашим читачам. Шлях до цієї «реконкісти» пролягає, на думку його адептів, через вплив на студентську і навіть учнівську молодь; через проникнення не лише в католицький, але й в православний, мусульманський, буддистський та інші релігійні світи.

«Опус деї» старанно приховує імена своїх членів, а самі лицарі Ордену, проникаючи в освітні, владні та інші структури, намагаються не афішувати своєї приналежності до нього. Отож діяльність «Опус деї», структура Ордену, його фінансові та політичні можливості теж залишаються маловідомими. В 1975 році наступником Ескриви де Балагера, тобто генеральним директором «Опус деї», став інженер за фахом Альваро дель Портильо. Кризи влади та ідеології при цьому не відбулося: монсеньйор Портильо став гідним духовним спадкоємцем засновника Ордену, штаб-квартира якого перебуває в Римі. При цьому лицарі «Опус деї» не почуваються незатишно поруч зі Святим Престолом, бо ще в 1947 році Орден цей було визнано Папою Римським в ранзі «першого мирського інституту» Ватикану.

Провідна духовно-організаційна роль в «Опус деї» належить своєрідній церковній касті священиків, які утворюють «Священне Товариство Хреста». За ними йде вищий ступінь лицарів, яка має назву «нумерарії» і до якої можуть належати лише лицарі, котрі здобули вищу теологічну чи філософську освіту. Сягаючи цього ступеню, лицарі зобов'язані прийняти обітницю бідності, цнотливості та послушання. Про високість цього ступеню свідчить той факт, що будь-хто з нумераріїв може отримати сан священика, залишаючись при цьому світською людиною, працюючи за своїм світським фахом. Але такий нумерарій вже переходить до «Священного Товариства Хреста», до касти.

На дещо нижчій сходинці перебувають лицарі «облатос», які дотримуються тих самих обітниць, що й нумерарії, проте не мають вищої теологічної чи філософської освіти.

Нехай нікого не збиває з пантелику назва ще нижчого ступеня лицарів «Опус деї» - «супернумерарії». Насправді цей «супер» виражається лише в тому, що дані нумерарії приймають лише одну чи дві обітниці з трьох і, як правило, всі вони одружені. Проте найпоширенішим і найвпливовішим підрозділом Ордену є найнижчий підрозділ - «кооперантів», які провадять широку пропагандистську роботу, займаються просвітництвом та проблемами добору і виховання нової зміни. Кооперанти не зобов'язані приймати обітниць, і серед них можуть бути люди будь-яких професій, будь-якої віри. А вплив «Опус деї» такий, що в Італії його порівнюють із впливом мафії, а злі язики навіть називають Орден «Святою мафією» або «Спрутом Божим».

Прочитай без поспіху, обдумай спокійно ці поради,

які я довіряю тобі в пів-голосу, пошепки –

як друг, як брат, як батько.

Нашу розмову чує Бог.

Не кажу тобі нічого нового,

а тільки хочу розворушити твою пам'ять,

щоб думки твої піднеслися, ранили сумління, простромили серце,

щоб життя твоє стало кращим,

щоб ти вийшов на шлях Любові та молитви.

Щоб душа твоя стала гідною.