Заповнення бланків форм 1, 2С і 3 здійснювалося або у вигляді запису відомостей словами чи цифрами, або шляхом проставлення міток. Якщо відповідь записувалася словами або цифрами, то запис необхідно було робити в спеціально окресленій рамці. Мітки, для забезпечення нормальної роботи оптичного зчитувального пристрою, слід було проставляти теж у спеціальних рамках відповідно до зразка, який вказувався в правому верхньому кутку кожного бланку переписної форми. Обліковцям заборонялося проставляти будь-які мітки, цифри або робити записи в зонах, відведених для заповнення в територіальних управліннях статистики, тобто в жовтих прямокутниках. У разі виявлення помилки при заповненні бланків форми 1 і форми 2С неправильно проставлену мітку необхідно було акуратно перекреслити і проставити правильну; помилкові записи буквеної та цифрової інформації також закреслювалися і на вільному місці (але не в жовтих прямокутниках) робився правильний запис. Форми 1 і 2С заповнювалися тільки кульковою ручкою з чорним або синім чорнилом.
Бланки форм 1 і 2С ретельно охоронялися від забруднення, згинів, переломів тощо. Будь-які пошкодження паперу могли викликати неправильне сприйняття оптичним зчитувальним пристроєм інформації. Не допускалося також продавлення паперу при заповненні бланків форм, для чого під час запису інформації під них підкладалася спеціальна підкладка, яка містилася в портфелі кожного обліковця. Суворо заборонялося як підкладку використовувати купку заповнених або чистих бланків переписних форм. Брудні, зім'яті, пошкоджені бланки форм 1 і 2С підлягали переписуванню на відповідні чисті форми.
Окрема форма 3 "Переписні документи на приміщення", заповнювалася на:
а) кожну квартиру;
б) кожний будинок (якщо він складався з однієї квартири), кожну хату, сторожку
та іншу одноквартирну будівлю;
в) кожну кімнату в гуртожитку;
г) кожне будь-яке інше приміщення, де жили люди.
В інституційних установах, (будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування, будинки-інтернати для осіб похилого віку та інвалідів, монастирі тощо) та в установах з рухомим складом населення (лікарні, санаторії, будинки відпочинку, готелі, кімнати для приїжджих тощо) форма 3 складалася на кожний корпус, клас, відділення, палату, номер (у залежності від того, як велися записи в книгах реєстрації відповідних установ).
На лицьовому боці форми 3 зазначалася така інформація: номер переписного відділу, номер інструкторської дільниці, номер лічильної дільниці, номер приміщення в межах лічильної дільниці, вказаний в таблиці 2 записної книжки обліковця; адреса даного приміщення та наявний номер телефону; кількість проживаючих у даному приміщенні домогосподарств та осіб. Крім того, на лицьовому боці форми 3 було передбачене також місце для приміток обліковця.
У середині форми 3 було розміщено допоміжні таблиці:
(А) - "Категорії респондентів (опитуваних), щодо яких у ході Перепису населення заповнюється переписна документація";
(Б) - "Перелік основних переписних документів, які складаються обліковцем під час Перепису населення";
(В) - "Порядок заповнення списків проживаючих у приміщенні та переписних листів".
На зворотному боці форми 3 було наведено окремі положення чинного законодавства України щодо правового врегулювання питань подання, збирання та використання даних перепису населення, а також захисту конфіденційної інформації, отриманої в ході його проведення.
Окрема форма 1 "Список проживаючих у приміщенні членів домогосподарства №__ та
їх житлові умови" заповнювалася на кожне самостійне
домогосподарство.
В інституційних установах складався загальний список на всіх проживаючих у
приміщенні, на яке було складено окрему форму 3, тобто на кожний корпус, клас,
відділення, палату, номер тощо (у залежності від того, як велися записи в книгах
реєстрації відповідних установ). Якщо в зазначених установах проживало подружжя
(чоловік та дружина) або дві і більше сестри (брати), то вони переписувалися як
сімейний осередок.
Домогосподарства нумерувалися єдиною порядковою нумерацією в межах приміщення.
У формі 1 обліковець проставляв такі реквізити: номер переписного відділу, номери інструкторської і лічильної дільниць, номер приміщення в межах лічильної дільниці, номер домогосподарства в межах приміщення, а також записував адресу, за якою проживало дане домогосподарство, тобто ту адресу, що була вказана у формі 3.
Перед заповненням форми 1 обліковець з'ясовував, скільки всього домогосподарств проживає в даному приміщенні і скільки з них у ніч з 4 на 5 грудня перебувало в ньому. Якщо число проживаючих у приміщенні членів домогосподарства перевищувало 10 осіб, то складалися дві або більше форми 1 під одним номером. У цьому разі в першій формі 1 у колонці 1 рамки, відведеної для запису номера, проставлявся номер даного домогосподарства в межах приміщення, а в колонці 2 рамки проставлялася цифра 1; у другій формі 1 відповідно в колонці 1 рамки знов повторювався номер даного домогосподарства в межах приміщення, а в колонці 2 рамки проставлялася цифра 2 і т. д. При цьому адресна частина лицьового боку заповнювалася як на першій, так і на додаткових формах 1.
До форми 1 повинні були бути записані всі члени домогосподарства, які підлягали перепису населення у даному приміщенні. У разі труднощів при визначенні складу домогосподарства слід було виходити з того, що за методологією перепису населення домогосподарством вважалася сукупність осіб (або одна особа), які спільно проживали в одному житловому приміщенні (його частині), вели спільне господарство (мали спільні витрати на утримання житла, харчування тощо), повністю або частково об'єднували та витрачали кошти. Ці особи могли перебувати в родинних стосунках, у стосунках свояків, не перебувати в будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших. Виходячи з цього, домогосподарство могло складатися з:
У формі 1 вказувався порядковий номер кожного члена домогосподарства у межах даного домогосподарства (графа 1), прізвище, ім'я та по батькові (графа 2), а для тимчасово відсутніх членів домогосподарства з числа постійно проживаючих – причина і тривалість відсутності (графи 3 і 4).
Для правильності визначення категорії респондентів обліковець повинен був встановити, хто з членів домогосподарства в даному приміщенні проживав постійно, а хто тимчасово:
Членам домогосподарства, які були тимчасово відсутні за місцем свого постійного проживання, у графі 3 форми 1 записувалася причина, а в графі 4 – тривалість відсутності. У разі відсутності менше місяця записувалося "менше місяця". Респондентам, які в ніч з 4 на 5 грудня перебували в даному приміщенні (як постійно проживаючим, так і тим, хто перебував в ньому тимчасово) у графах 3 і 4 форми 1 проставлялися прочерки.
У кожному домогосподарстві першим записувався один із дорослих членів домогосподарства. При цьому обліковцю необхідно було додержуватися такого порядку запису членів домогосподарства: чоловік і дружина записувалися один за одним; діти (включаючи дорослих неодружених дітей) записувалися після своїх батьків; за наявності в домогосподарстві кількох шлюбних пар спочатку записувалася одна шлюбна пара і її діти, потім друга шлюбна пара і її діти та ін.; члени домогосподарства, які не були зв'язані спорідненням та свояцтвом з іншими членами домогосподарства, записувалися останніми.
Особи, які проживали у даному приміщенні тимчасово (незалежно від ступеня споріднення та свояцтва з членами переписуваного домогосподарства), до складу домогосподарства власника цього приміщення не включалися, а переписувалися як окреме самостійне домогосподарство. Наприклад, якщо син - студент, який постійно проживав за місцем навчання, у ніч з 4 на 5 грудня перебував у своїх батьків, то до складу домогосподарства батьків він не включався, а переписувався як самостійне домогосподарство. На лицьовому боці форми 1 у спеціальній рамці йому проставлялася мітка "тимчасово проживаючий(чі) у даному приміщенні", у графі 1 проставлявся номер "1", у графі 2 записувалося прізвище, ім'я та по батькові, у графах 3 і 4 проставлялися прочерки.
Особи, які наймали житлове приміщення в громадян, до складу домогосподарства власника житлового приміщення також не включалися, а переписувалися як окреме самостійне домогосподарство. Як окремі самостійні домогосподарства переписувалися також особи, які постійно проживали у гуртожитках для працівників і студентів, готелях, пансіонатах та інших подібних установах, а також безпритульні.
Безпритульним та особам, які тимчасово проживали у даному приміщенні, а також усім проживаючим у спеціалізованих інституційних установах, що призначені для колективного проживання (інституціональне населення), на лицьовому боці форми 1 проставлялася відповідна мітка. При цьому до складу інституціонального населення не включалися члени домогосподарств обслуговуючого персоналу, які могли проживати в приміщеннях й на території вищезазначених установ.
На зворотному боці форми 1 згідно з програмою перепису населення містився перелік запитань щодо житлових умов респондентів, відповіді на які, як правило, надавав один з членів домогосподарства. Цей розділ форми 1 заповнювався на всі домогосподарства, які постійно проживали в індивідуальному будинку, частині індивідуального будинку, окремій квартирі або загальній (комунальній) квартирі (включаючи тимчасово відсутніх).
Для домогосподарств, які мешкали у гуртожитках, готелях та інших приміщеннях (залізничних вагончиках, на баржах, в тимчасових приміщеннях, що не є житлом традиційного типу) і не мали іншого постійного місця проживання, а також тим домогосподарствам, які наймали житлове приміщення (індивідуальний будинок, частину індивідуального будинку, квартиру, кімнату) в окремих громадян, – заповнювалися відповіді тільки на запитання щодо типу житлового приміщення та ділянок сільськогосподарського призначення.
Відповіді на запитання цього розділу зовсім не заповнювалися для тих домогосподарств, які складалися з осіб, тимчасово проживаючих у даному приміщенні, безпритульних і осіб, які проживали в інституціональних установах, тобто для тих, кому на лицьовому боці форми 1 була проставлена відповідна мітка.
Запитання "Тип житлового приміщення"
Виходячи з відповіді опитуваного, проставлялася мітка, яка відповідала одному з наведених підказів.
Мітка "індивідуальний будинок" проставлялася, якщо увесь будинок незалежно від форми власності був займаний одним домогосподарством. Якщо будинок займали два і більше домогосподарства, то для кожного з них (навіть якщо будинок належав одному власнику) відмічалася мітка "частина індивідуального будинку".
Якщо будинок складався з двох або більше квартир, то відповідно до їх заселення відмічалося "окрема квартира" або "загальна (комунальна) квартира".
Окремою квартирою у ході перепису населення вважалося житлове приміщення, яке було обладнане і використовувалося для постійного проживання, складалося з однієї або більше житлових кімнат, було відокремлене від інших приміщень капітальними стінами (або подвійними перегородками) і мало самостійний вихід на сходову клітину, до загального коридору, загальних сіней або безпосередньо на вулицю, у двір, якщо в цьому приміщенні перебувало одне домогосподарство.
Якщо в квартирі проживало більше одного домогосподарства, то кожному з них (навіть за наявності одного особового рахунку на квартиру) відмічалася мітка "загальна (комунальна) квартира". Ця мітка проставлялася також тим, хто проживав у бараках і будинках коридорного типу, що не були гуртожитками.
Якщо домогосподарство займало індивідуальний будинок чи окрему квартиру або лише частину площі будинку (квартири), а решту здавало, то вважалося, що це домогосподарство проживало в індивідуальному будинку або окремій квартирі.
Якщо домогосподарство проживало у гуртожитку (незалежно від типу будівлі: будинок квартирного, коридорного типу, барак, а також від того, чи займало воно кімнату, частину кімнати або тільки ліжко), то йому відмічалося "гуртожиток". До житлових будівель типу гуртожитків відносилися будинки, у яких усі або більша частина приміщень і корисної площі були призначені й обладнані для спільного проживання в загальних кімнатах осіб, які здебільшого не були пов'язані між собою спорідненими стосунками, але використовували спільно всі види благоустрою й обладнання (кімнати для відпочинку, кухні, ванни і душові кімнати, санітарне обладнання тощо).
Мітка "готель" проставлялася для домогосподарств, які перебували у готелях, мотелях тощо і не мали іншого місця постійного проживання.
Мітка "інше приміщення" проставлялася в тих випадках, коли домогосподарство проживало в залізничних вагончиках, на баржах і в інших подібних приміщеннях.
Мітка "наймане житлове приміщення в окремих громадян" проставлялася домогосподарствам, які наймали житлове приміщення (індивідуальний будинок, квартиру, кімнату тощо), що належала іншим особам.
Запитання "Кількість зайнятих житлових кімнат"
За методологією перепису житловою кімнатою вважалося приміщення, що було призначене для проживання і відокремлене від інших приміщень (кімнат) перегородками. Мансарди, мезоніни, утеплені тераси і веранди, обладнані і придатні для постійного проживання в них протягом усього року, також включалися до числа житлових кімнат.
До числа житлових кімнат не включалися: кухні, холи, коридори, ванни і душові кімнати, комори та інші допоміжні приміщення в квартирі і гуртожитку.
Кількість житлових кімнат, які займає домогосподарство, проставлялася у формі 1 цифрами у спеціально окресленій рамці. Мітка "частина кімнати" проставлялася у випадку, якщо домогосподарство займало не всю кімнату, а тільки її частину.
Якщо домогосподарство займало дві або більше кімнат, але – частина з них здавалася, то вказувалося загальне число кімнат, яке займало домогосподарство (включаючи й ті, що здавалися в найми).
Запитання "Розмір площі індивідуального будинку, частини індивідуального будинку, окремої або загальної (комунальної) квартири"
Розмір загальної і житлової площі вказувався у цілих квадратних метрах без десяткових знаків і записувався в спеціально окреслених рамках. При округленні фактичних даних обліковці керувалися правилом: якщо після цілого числа йдуть п'ять десятих і більше, то додається одиниця, якщо – менше п'яти десятих, то ці цифри відкидаються.
Загальна площа в індивідуальному будинку, частині індивідуального будинку, окремій або загальній (комунальній) квартирі визначалася як сума площі всіх житлових кімнат і підсобних приміщень (кухонь, передпокоїв, ванних або душових, туалетів, комор тощо), включаючи площу вбудованих шаф, холів, внутрішньоквартирних коридорів. У загальних (комунальних) квартирах розмір загальної площі квартири умовно розподілявся між домогосподарствами, які мешкали в даному приміщенні, і відповідно записувався кожному з них у залежності від кількості членів цих домогосподарств.
До загальної площі не включалася: площа сходових кліток, сіней, ліфтових холів, тамбурів; площа, під виступними конструктивними елементами й опалювальними печами; площа прибудованих неопалюваних приміщень (терас, веранд, мансард, мезонінів); площа окремо розташованих літніх кухонь, лазень, сараїв, альтанок тощо.
До житлової площі включалася площа всіх житлових кімнат, які належали домогосподарству. Якщо домогосподарство займало частину кімнати, то вказувалася та площа, яка припадала на її частку з усієї площі кімнати (наприклад, якщо кімнату розміром 24 кв.м займають два домогосподарства, які складаються з однієї та двох осіб, то на кожне домогосподарство припадає відповідно 8 кв.м і 16 кв.м).
Якщо домогосподарство займало тільки частину площі, а решту здавало, то даному домогосподарству вказувався розмір усієї як загальної, так і житлової площі, яка йому належала.
Запитання "Ви або члени Вашого домогосподарства маєте земельні ділянки сільськогосподарського призначення?"
Проставлялася мітка, яка відповідала одному з наведених підказів.
"Так" – проставлялося домогосподарствам, члени яких мали земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені їм у приватну власність або користування для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби та на умовах оренди (за винятком земельних ділянок, виділених для ведення селянського (фермерського) господарства).
"Ні" – проставлялося домогосподарствам, члени яких не мали земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також домогосподарствам, членам яких були видані сертифікати на право на земельну частку (пай) без виділення ділянки в натурі.
Запитання "На яких правах маєте земельні ділянки сільськогосподарського призначення?"
Мітка "на правах приватної власності" проставлялася особам, які мали земельні ділянки, надані для: будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибні ділянки); ведення особистого підсобного господарства; ведення садівництва (садівничі кооперативи громадян, товариства, ділянки для індивідуального садівництва), а також земельні ділянки, передані громадянам у натурі при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств.
Мітка "на правах оренди" проставлялася домогосподарствам, члени яких уклали договори на оренду земельних ділянок.
Мітка "інше" проставлялася домогосподарствам, члени яких мали земельні ділянки, надані їм у користування (постійне або тимчасове) для: городництва; сінокосіння і випасання худоби тощо.
Якщо члени даного домогосподарства мали декілька земельних ділянок з різними правами на них, то проставлялися усі мітки, що відповідали цим правам.
Запитання "Яка загальна площа Ваших земельних ділянок?"
Проставлялася одна мітка, яка вказувала на сумарну загальну площу всіх земельних ділянок, що були надані членам даного домогосподарства.
Запитання "Чи здаєте Ви свої земельні ділянки в оренду?"
Проставлялася мітка, яка відповідала одному з наведених підказів.
"Так" – проставлялося домогосподарствам, члени яких передали свої земельні ділянки у користування іншим суб’єктам. Наприклад, пай, що був виділений домогосподарству в натурі при реформуванні сільськогосподарського підприємства, віддано в оренду сільськогосподарському підприємству або іншому орендатору.
"Ні" – проставлялося домогосподарствам, члени яких не передавали свої земельні ділянки у користування іншим суб’єктам.
Після заповнення форми 1, обліковець на кожну особу, вписану до форми 1, складав окрему форму 2С "Переписний лист".
Заповнення переписного листа починалося з того, що в спеціально окреслених рамках проставлялися такі реквізити: номер переписного відділу, номери інструкторської і лічильної дільниць, номер приміщення в межах лічильної дільниці, номер домогосподарства в межах приміщення, номер за порядком, під яким кожний член домогосподарства був записаний в межах самостійного домогосподарства (графа 1 форми 1).
У спеціально окреслених рамках записувалися прізвище та ініціали респондента, а також інші персональні дані щодо нього.
Запитання "Ваші родинні стосунки з особою, що записана першою у домогосподарстві"
Проставлялася мітка, що відповідала одному з наведених підказів.
Члену домогосподарства, записаному першим, проставлялася мітка "член домогосподарства, записаний першим", усім іншим членам домогосподарства - мітка, що відповідала одному з перелічених підказів (наприклад, якщо опитуваний був сином члену домогосподарства, записаному першим, йому проставлялася мітка "дочка, син"). Якщо опитуваний мав інше відношення споріднення або свояцтва до члена домогосподарства, записаного першим, крім перелічених, то проставлялася мітка, що відповідала підказу "інший ступінь споріднення та свояцтва". Якщо домогосподарство складалося з однієї особи, то проставлялася мітка "член домогосподарства, записаний першим". Особам, які постійно проживали у даному домогосподарстві і не були споріднені з членом домогосподарства, записаним першим (наприклад, няня, хатня робітниця), проставлялася мітка "не родич".
Особам, які постійно проживали в інституційних установах або тимчасово перебували в установах з рухомим складом населення, за винятком тих з них, хто був пов'язаний з іншими особами спорідненням або свояцтвом (наприклад, чоловік та дружина в будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів або два брати, три сестри в дитячому будинку), проставлялася мітка "член домогосподарства, записаний першим".
Кожному члену домогосподарства (незалежно від віку, а також від того, чи перебував він у шлюбі, чи ні), який мав у складі домогосподарства обох батьків або тільки матір, у цьому запитанні форми 2С у спеціально окресленій рамці проставлявся номер за порядком, під яким у межах домогосподарства записана його мати (рідна або нерідна), тобто номер, указаний перед її прізвищем у графі 1форми 1. Якщо матері у складі домогосподарства не було, а був тільки батько, то проставлявся номер батька. Якщо у складі домогосподарства не було ні матері, ні батька, то ніякий номер не проставлявся. Вказаний номер використовувався у подальшому при розробленні матеріалів перепису населення для визначення типів домогосподарств з дітьми.
Запитання "Ваша стать"
Проставлялася відповідна мітка.
Запитання “Тимчасово відсутній, тимчасово проживаючий”
Мітка "тимчасово відсутній" проставлялася особам, яким у формі 1 у графах 3 і 4 було записано причину і тривалість відсутності.
Мітка "тимчасово проживаючий" проставлялася особам, яким у формі 1 було проставлено мітку "тимчасово проживаючий(чі) у даному приміщенні".
Тим особам, кому у формі 1 у графах 3 і 4 були проставлені прочерки і не проставлена мітка "тимчасово проживаючий(чі) у даному приміщенні", у цьому запитанні форми 2С ніяка мітка не проставлялася.
Запитання "Ваша дата народження"
Відповідь про число, місяць і рік народження записувалася цифрами у спеціально окреслених рамках. Наприклад, якщо опитуваний народився 12 травня 1949 року, то обліковець записував "12", "5" і "1949". Число, місяць і рік народження заборонялося записувати приблизно або з округленням (наприклад, народженим 9 або 11 числа не можна було записати, що вони народилися 10 числа; народженим у 1939 році не можна вказати, що вони народилися у 1940 р. і т.ін.). Якщо опитуваний зазначав рік народження, який закінчувався на "0" або "5", обліковець повинен був переконатися у тому, що респондент назвав рік правильно, без округлення.
Після запису дати народження без додаткового опитування респондента за спеціальною "Допоміжною таблицею для визначення років осіб за відомим роком народження за станом на 5 грудня 2001 року" обліковець визначав і записував у спеціально окресленій рамці число років, які виповнилися. У такий спосіб додатково контролювалася правильність відповіді респондента про вік.
Дітям, яким не виповнився один рік, записувалося "0" років.
Запитання "Ваше місце народження"
У відповіді на це запитання особам, які народилися на території України, записувалася одна з назв: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.
Тим, хто народився в інших державах записувалася назва держави, де вони народилися (наприклад, "Росія", "Казахстан", "Польща", "Угорщина" і т.ін.).
Запитання "Ваше етнічне походження"
У відповіді на це запитання записувалася національність (народність) або етнічна група, яку вказував сам респондент. Національність дітей визначалася батьками. У разі виникнення ускладнень з визначенням національності дитини, коли батьки належали до різних національностей, перевага надавалася національності матері.
Запитання "Ваші мовні ознаки"
У відповіді на запитання про рідну мову записувалася назва мови, яку сам респондент вважав своєю рідною мовою.
В окремих випадках за самовизначенням респондента рідна мова могла не збігатися з національністю опитуваного.
Якщо респондент утруднювався назвати будь-яку мову рідною, то записувалася назва мови, якою він найкраще володіє або якою звичайно користується в побуті та вдома. Рідна мова дітей, які ще не вміють говорити, та інших малолітніх дітей визначалася батьками. Якщо батьки утруднювалися визначити рідну мову дитини, то записувалася мова, якою звичайно розмовляють удома.
Рідною мовою глухонімих уважалася мова, якою вони читають і пишуть, або мова, якою користуються члени їх домогосподарства чи ті особи, з якими вони переважно спілкуються.
Особам, які вказали рідною мовою українську, у запитанні: "Якщо Ваша рідна мова не українська, то вкажіть, чи володієте вільно українською мовою" ніякі мітки не проставлялися. Мітка "так" у цьому запитанні проставлялося респондентам, які вказали, що вільно володіють українською мовою, тобто вміють читати, писати та вільно розмовляти або тільки вільно розмовляти українською мовою, в іншому випадку проставлялася мітка "ні".
Особам, які вказали, що вільно володіють іншою мовою, тобто які вміють читати, писати та вільно розмовляти або тільки вільно розмовляти іншою мовою, записувалася назва цієї мови (російська, білоруська, молдавська, польська, англійська, німецька тощо).
Якщо респондент, крім рідної мови, зазначав, що вільно володіє трьома і більше мовами, то записувалася тільки та з них, якою він володіє найкраще.
Особам, які не володіють вільно іншими мовами, а також дітям, які ще не вміють говорити, у цій частині запитання записувалося "ні".
Запитання "Ваше громадянство"
Респондентам-громадянам України проставлялася мітка "Україна". Особам, які не мали на той час громадянства, проставлялася мітка "без громадянства". Іноземцям у спеціальній рамці записувалася назва держави, громадянином якої вони були (наприклад, "Італія","Росія"). Особам, які мали два і більше громадянств іноземних держав, на вибір респондента записувалася назва однієї з держав.
Громадянство дітей віком до 15 років визначалося батьками.
Запитання "Ваш сімейний стан"
(для осіб віком 15 років і старших)
Особам віком 15 років і старшим проставлялася мітка, яка відповідала одному з наведених підказів.
Мітка "ніколи не перебував(ла) у шлюбі" проставлялася особам, які ніколи не перебували в шлюбі.
Мітка "перебуваю у зареєстрованому шлюбі" проставлялася особам, які на дату перепису населення перебували у шлюбі, зареєстрованому в органах РАГС.
Мітка "перебуваю у незареєстрованому шлюбі" проставлялася особам, які на дату перепису населення перебували у шлюбі, який не було зареєстровано в органах РАГС.
Мітка "удівець, удова" проставлялася особам, які раніше перебували в шлюбі (незалежно від того, чи був шлюб зареєстрований, чи ні), що закінчився у зв'язку зі смертю чоловіка (дружини), і які не взяли нового шлюбу.
Мітка "розлучений(на)" проставлялася особам, які раніше перебували в зареєстрованому шлюбі, а на дату перепису населення у шлюбі вже не перебували і їхнє розлучення оформлено РАГСом.
Мітка "розійшовся(лася)" проставлялася особам, які раніше перебували в зареєстрованому шлюбі, але на дату перепису населення у шлюбі не перебували і їх розлучення в органах РАГС не було оформлене, а також особам, які раніше перебували у незареєстрованому шлюбі, але на дату перепису населення вже розійшлися.
Якщо в складі домогосподарства було подружжя, то в спеціально окресленій рамці чоловіку проставлявся номер, під яким у межах домогосподарства (графа 1 форми 1) була записана його дружина, а дружині – номер, під яким було записано її чоловіка. Якщо в складі домогосподарства записано тільки одного з подружжя (чоловіка або дружину), то номер не проставлявся. Цей номер використовувався у подальшому при розробленні матеріалів перепису населення за шлюбними станом (шлюбними парами та сімейними осередками).
Особам молодше 15 років відповідь на це запитання, як правило, не заповнювалася; лише у випадку, якщо респонденти дійсно перебували у шлюбі, їм відмічалися відповідні мітки.
Запитання "Ваша освіта"
(для осіб віком 6 років і старших)
Особам віком 6 років і старшим проставлялася мітка, яка відповідала одному з наведених підказів. При цьому враховувалося співвідношення освітніх рівнів, які діяли до 1996 року, та рівнів освіти, встановлених чинним законодавством України з 1996 року:
| Діючі рівні освіти | Рівні освіти, які діяли до 1996 р. |
| повна вища | вища |
| базова вища | - |
| початкова вища | середня-спеціальна |
| - | незакінчена вища |
| повна загальна середня | середня загальна |
| базова загальна середня | неповна середня |
| початкова загальна | початкова |
Мітка "повна вища" проставлялася тим, хто закінчив вищий навчальний заклад - академію, інститут, консерваторію, університет та інші прирівняні до них вищі навчальні заклади, які надають освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст, магістр.
Мітка "базова вища" проставлялася тим, хто закінчив вищий навчальний заклад - коледж та інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади, які дають освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр.
Мітка "початкова вища" проставлялася тим, хто закінчив технікум, училище або інші прирівняні до них вищі навчальні заклади, які дають освітньо-кваліфікаційний рівень: молодший спеціаліст, а також тим, хто в 1996 році і раніше закінчив технікум, училище або інший середній спеціальний навчальний заклад.
Мітка "незакінчена вища" проставлялася тим, хто в 1996 році і раніше навчався у вищих навчальних закладах, пройшов половину або більше половини строку навчання, але не завершив його. Тим, хто в 1996 році і раніше навчався у вищих навчальних закладах і пройшов менше половини строку навчання, проставлявся рівень освіти, який вони мали до вступу до вищого навчального закладу.
Мітка "повна загальна середня" проставлялася тим, хто закінчив старшу школу: одинадцятирічну, десятирічну, а також дореволюційну гімназію, реальне училище, комерційне училище або іншу середню загальноосвітню школу.
Особам, які закінчили професійно-технічний навчальний заклад і здобули поряд з професією та кваліфікацією "кваліфікований робітник" повну загальну середню освіту або здобули професію та отримали кваліфікацію "кваліфікований робітник" на базі середньої освіти, - проставлялася мітка "повна загальна середня"; іншим особам - той рівень освіти, який вони мали до вступу до цього навчального закладу.
Мітка "базова загальна середня" проставлялася тим, хто закінчив основну школу, тобто тим, хто:
Мітка "початкова загальна" проставлялася тим, хто:
Мітка "не маю початкової загальної" проставлялася особам у віці 6 років і старшим (як тим, хто навчався, так і тим, хто не навчався), які не мали початкової загальної освіти, але вміли читати та писати будь-якою мовою або тільки читати (хоча б повільно).
Особам віком 6 років і старшим, які не вміли читати, проставлялася мітка "неписьменний(на)". Дітям молодше 6 років відповідь на це запитання не заповнювалася.
Закінчення заочних і вечірніх навчальних закладів, а також екстернату прирівнювалося до закінчення відповідних денних навчальних закладів.
Тим, хто закінчив навчальні заклади, які не надають загальної освіти (наприклад, інструкторсько-ревізорські школи, курси перепідготовки та підвищення кваліфікації і т.ін.), а також тим, хто на дату перепису населення навчався в таких навчальних закладах, відмічалася освіта, здобута ними до вступу до цих навчальних закладів.
У випадку виникнення ускладнень з визначенням рівня освіти респондента, обліковець у рамочці "Навчальний заклад, який закінчив, скільки класів (курсів), у якому році" записував назву вищого за типом навчального закладу, який закінчив опитуваний. У спеціально окреслених рамках вказувалося: скільки класів (курсів) закінчив респондент і в якому році.
Запитання "Ви закінчили професійно-технічний навчальний заклад"
(для осіб віком 15 років і старших)
Особам віком 15 років і старшим проставлялася мітка, яка відповідала одному з наведених підказів.
"Так" – проставлялося тим, хто у будь-якому році закінчив середнє або інше професійно-технічне училище, ремісниче училище, галузеве професійне училище (ГПУ), школу фабрично-заводського навчання (ФЗН) або фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), а також технічне училище (ТУ).
Особам, які не закінчили професійно-технічний навчальний заклад, а також тим, хто на дату перепису населення навчався в професійно-технічному навчальному закладі, проставлялося "ні".
Запитання "Тип навчального закладу, у якому Ви навчаєтесь"
(для осіб віком 6 років і старших)
Особам віком 6 років і старшим, які на дату перепису населення навчалися в денних, вечірніх і заочних навчальних закладах, на курсах зі строком навчання 12 місяців і більше незалежно від того, з відривом чи без відриву від виробництва вони навчалися, проставлялася мітка, що відповідала одному з наведених підказів.
Мітка "вищий" проставлялася тим, хто навчався у вищих навчальних закладах – академіях, університетах, інститутах, коледжах, технікумах, училищах тощо.
Мітка "професійно-технічний" проставлялася тим, хто навчався в професійно-технічних училищах, професійно-художніх училищах, професійних училищах соціальної реабілітації, училищах-агрофірмах, училищах-заводах, навчально-виробничих центрах, центрах підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсових комбінатах, інших типах закладів, що дають робітничу професію.
Мітка "загальноосвітній" проставлялася тим, хто навчався в старших, основних, початкових денних школах (включаючи школи-інтернати), вечірніх (змінних) школах (класах), групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, а також у школах для дітей з дефектами розумового і фізичного розвитку.
Мітка "інший навчальний заклад (курси)" проставлялася тим, хто навчався у школах та на курсах зі строком навчання 12 місяців і більше, що не надають загальної освіти (наприклад, курси перепідготовки та підвищення кваліфікації, підготовчі курси при навчальних закладах), а також на курсах, що надають професійну освіту.
Тим, хто навчався одночасно в двох навчальних закладах, відмічався вищий за типом навчальний заклад.
Мітка "не навчаюсь" проставлялася особам віком 6 років і старшим, які на дату перепису населення ніде не навчалися, а також учням гуртків незалежно від тривалості строку навчання.
Дітям віком молодше 6 років відповідь на це запитання не заповнювалася. Разом з цим, для дітей віком до 7 років, які на дату перепису населення не відвідували школу, вказувалося, чи відвідували вони на той час дошкільний заклад. Мітка "так" відмічалася дітям, які відвідували дошкільні заклади: дитячі ясла, ясла-сади, дитячі сади тощо. Якщо на дату перепису населення дитина не відвідувала дошкільний заклад тимчасово, наприклад з причини хвороби, їй також проставлялася мітка "так". "Ні" – проставлялося лише дітям віком до 7 років, які зовсім не відвідували дошкільні заклади.
Запитання "Ваші джерела засобів існування"
Перед тим, як задати це запитання, обліковець повинен був вручити респонденту "Картку з переліком джерел засобів існування" (вказаний у Картці перелік повністю співпадав з редакцією позицій запитання 13 переписного листа). Респондент, після ознайомлення з Карткою, визначав одне або декілька джерел засобів існування з числа перелічених. На підставі отриманої відповіді в переписному листі проставлялися мітки, що відповідали одному або декільком з наведених підказів.
Крім того, у спеціально окресленій рамці записувався номер джерела засобів існування, який респондент вважав для себе основним. При цьому основним джерелом засобів існування респондентом визначалося те джерело, дохід від якого становив найбільшу частину в сукупному доході респондента.
Мітка "робота на підприємстві, в організації, установі, селянському (фермерському) господарстві" проставлялася особам, які уклали письмовий трудовий договір, контракт або мали усну домовленість із адміністрацією підприємства, організації, установи або з окремою особою про умови трудової діяльності та її оплату і працювали за наймом на підприємствах, в організаціях, установах будь-яких форм власності, наприклад на державному або комунальному підприємстві, у селянському (фермерському) господарстві, акціонерному товаристві, приватному, сумісному підприємстві, громадській або релігійній організації, фонді, виробничому кооперативі тощо.
Це джерело як засіб існування проставлялося також:
Мітка "робота в окремих громадян" проставлялася тим особам, які працювали в окремих громадян за наймом (особистим секретарям, хатнім робітницям, нянькам, водіям, охоронцям тощо).
Мітка "робота на власному підприємстві" проставлялася особам, які займалися трудовою діяльністю на власному підприємстві як індивідуальні власники підприємства або як члени колективу власників підприємства з метою здобуття прибутку або сімейного доходу грошима чи натурою. До колективних власників належали: члени виробничих кооперативів (крім працівників кооперативів. які працювали за наймом), члени товариств та інших колективних підприємств. Особи, які працювали на власному підприємстві, могли здійснювати свою виробничу діяльність як із залученням найманих працівників, так і без їх залучення.
Мітка "робота на індивідуальній основі" проставлялася особам, які самостійно забезпечували себе роботою і не перебували у штаті будь-якого підприємства, установи, організації (індивідуальна трудова діяльність: зубний лікар, перукар, фотограф тощо); особам, які займалися підприємницькою діяльністю, включаючи виробничу або ремесло (наприклад, індивідуальна діяльність у сфері торгівлі, індивідуального ремонту квартир, пошиття одягу тощо), а також особам вільних професій, які займалися творчою діяльністю, що приносила доход, і не перебували у штаті будь-якого підприємства, організації та установи (письменники, композитори, художники тощо).
Мітка "робота у власному селянському (фермерському) господарстві" проставлялася особам, які були зайняті у власному селянському (фермерському) господарстві, зареєстрованому в установленому порядку, що використовувало власну або орендовану землю та майно, виробляло сільськогосподарську продукцію та займалося її переробкою і реалізацією. При цьому власником такого господарства могла бути як окрема особа, так і домогосподарство в цілому, або його частина.
Мітка "робота на сімейному підприємстві без оплати праці" проставлялася особам, які виконували будь-яку неоплачувану роботу на приватному або сімейному підприємстві, фермерському господарстві, яке належало одному з членів домогосподарства цієї особи.
Мітка "робота в особистому підсобному господарстві" проставлялася особам, зайнятим в особистому підсобному господарстві діяльністю, яка пов'язана з виробництвом сільськогосподарської продукції або доглядом за худобою, незалежно від того, чи ця продукція використовувалася на продаж (обмін), чи для особистого споживання.
Мітка "прибуток від власності" проставлялася особам, які отримували прибуток: від власного підприємства (при цьому власник підприємства на ньому не працював); у вигляді орендної плати за здані в оренду земельні ділянки, житлові приміщення, дачі, гаражі та інше майно, яке було власністю даної особи, виплати відсотків за грошовими вкладами, за кредит, за позики банку, а також виплати дивідендів, курсової різниці за реалізовані акції тощо.
Мітка "пенсія" проставлялася особам, які одержували пенсію за віком, інвалідністю, за вислугу років, у зв'язку з втратою годувальника, соціальну пенсію. При цьому вказана мітка проставляється особам, яким вона була призначена, а не тим, хто її одержував (наприклад, пенсія у зв'язку з утратою годувальника, що призначена на дітей, відмічалася дітям, а не матері або батьку, навіть якщо вони одержували цю пенсію).
Мітка "стипендія" проставлялася особам, які навчалися і одержували стипендію (включаючи стипендіатів, яким стипендія виплачувалася підприємствами, організаціями або службою зайнятості, що направили їх на навчання).
Мітка "допомога (крім допомоги по безробіттю)" проставлялася особам, яким була призначена державна соціальна допомога. Наприклад, матерям або особам, які їх замінювали, відмічалися такі види допомоги: допомога у зв´язку з вагітністю та пологами; допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три-річного віку; грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років; допомога для догляду за дитиною-інвалідом; допомога на дітей віком до 16 років (учнів – до 18 років); допомога на дітей одиноким матерям; допомога на дітей військовослужбовців строкової служби; допомога на дітей, які перебували під опікою, піклуванням.
Мітка "допомога по безробіттю" проставлялася працездатним громадянам працездатного віку, які були зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні і отримували допомогу по безробіттю або матеріальну допомогу по безробіттю.
Мітка "інший вид державного забезпечення" проставлялася вихованцям дитячих будинків, будинків дитини і шкіл-інтернатів; особам, що жили у будинках-інтернатах для осіб похилого віку та інвалідів, тощо; особам, які перебувалли на забезпеченні державних або громадських організацій.
Мітка "на утриманні інших осіб" проставлялася особам, які були зайняті у домашньому господарстві приготуванням їжі, доглядом за дітьми чи іншими родичами тощо, та іншим особам, які жили за рахунок коштів родичів або інших осіб. Ця мітка проставлялася також особам, на яких виплачувалися аліменти. Наприклад, якщо аліменти виплачувалися на неповнолітніх дітей, незважаючи на те, що одержувала їх мати (батько), мітка "на утриманні інших осіб" проставлялася дітям, а не матері (батьку).
Мітка "інше джерело" проставлялася особам, джерелом засобів існування яких було якесь інше джерело, що не входило до складу означених вище (наприклад, заощадження). Ця мітка проставлялася також служителям культу (священикам, равінам тощо).
Особам, які не працювали 22 дні і більше у зв'язку із зміною місця роботи, проставлялося їх фактичне джерело засобів існування (наприклад, "на утриманні інших осіб", "інше джерело" тощо).
На цьому для осіб, щодо яких на лицьовому боці форми 1 була проставлена мітка "тимчасово проживаючий(чі) у приміщенні", а зворотній бік цієї форми не заповнювався, опитування закінчувалося. Відповіді на решту запитань переписного листа заповнювалися лише для респондентів, які постійно проживали у даному приміщенні (включаючи тимчасово відсутніх).
Запитання "Повна назва установи, організації, підприємства, власної справи, де Ви зайняті основною роботою, вид діяльності"
У відповідь на це запитання записувалася повна назва того підприємства, установи, організації, де працював респондент із зазначенням виду діяльності. При цьому обов’язковою вимагалося записувати назву і вид діяльності підприємства, установи, організації, де працював респондент, докладно. В окремих випадках дозволялося зазначати тільки вид діяльності або виробництва цього підприємства, установи або організації. Назву підприємства, установи, організації не можна було записувати скорочено (наприклад, не можна писати КВРЗ, треба було записати "Київський вагоноремонтний завод". Припускалися записи тільки загальновідомих скорочень найменувань (наприклад, РАГС, НДІ тощо).
Особам, які працювали в організаціях торгівлі, записувалася повна назва організації із зазначенням її виду діяльності (наприклад, магазин-склад "Майстер", оптова торгівля будівельними матеріалами; магазин "Волошка", роздрібна торгівля продовольчими товарами; супермаркет "Зоряний", роздрібна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами).
Особам, які працювали у будівельних організаціях, фірмах тощо, записувалася повна назва організації із зазначенням її виду діяльності або виконуваної роботи (наприклад, будівельно-монтажне управління № 7, будівництво житлових будинків; будівельна фірма "Обрій", установлення електроопалювального обладнання).
Особам, які працювали в їдальнях, медичних пунктах, перукарнях тощо при підприємствах, установах, організаціях, записувалася назва їдальні, медичного пункту, перукарні і т. ін., а не назва підприємства, установи, організації, працівників якого вони обслуговували (наприклад, їдальня школи № 182, медичний пункт верстатобудівного заводу).
Особам, які працювали у багатопрофільних виробничих організаціях, фірмах тощо, спочатку записувалася повна назва конкретного підприємства або підрозділу, де працював респондент, а вже потім зазначалася назва тієї організації чи фірми, до складу якої входили ці підприємства та підрозділи (наприклад, плодоконсервний завод агрофірми “Таврія”, швейна майстерня комбінату побутового обслуговування "Центральний").
Особам, які працювали у селянському (фермерському) господарстві, вказувалася їх спеціалізація, тобто записувалося: "селянське (фермерське) господарство, вирощування овочевих культур" або "селянське (фермерське) господарство, розведення великої рогатої худоби". Якщо ці господарства мали декілька видів діяльності (спеціалізації), то вказувався той з них, який приносив найбільший прибуток у тому році, коли відбувався перепис населення.
Особам, які працювали в окремих громадян за наймом, записувалося "в окремих громадян".
Особам, які працювали на власному підприємстві, записувалася назва підприємства і зазначався вид його діяльності (наприклад, майстерня "Світязь" з ремонту взуття, фірма "Оріон" з ремонту та обслуговуванню автомобілів тощо).
Особам, які були зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, записувалося "індивідуальна трудова діяльність" із зазначенням її виду (наприклад, "індивідуальна трудова діяльність, ремонт телевізорів" або "індивідуальна трудова діяльність, роздрібна торгівля тютюновими виробами" тощо).
Особам, які безоплатно працювали на сімейному підприємстві, записувалася повна назва цього підприємства і зазначався вид його діяльності (наприклад, "фірма "Людмила", прання білизни").
Особам, які були зайняті тільки в особистому підсобному господарстві (сільськогосподарськими роботами і (або) доглядом за худобою), записувалося "особисте підсобне господарство".
Особи, які мали два або декілька місць роботи (сумісники), а також особам, які працювали частину року на одному підприємстві (в установі, організації), а частину – на другому, записувалася повна назва того підприємства (установи, організації), роботу на якому опитуваний вважав для себе основною, і зазначався вид його діяльності.
Особам, які навесні, улітку або восени працювали на сезонних роботах (наприклад, на торфорозробках, лісосплаві, у водному транспорті, рибальстві), а на дату перепису населення не працювали, записувалася повна назва місця роботи в останньому сезоні.
Жінкам, які перебували у відпустці для догляду за дитиною, доки вона (дитина) досягне віку трьох або шести років, записувалася повна назва підприємства, установи, організації, де вони були у штаті, та зазначався вид діяльності цього підприємства, установи або організації.
Особам, які не працювали три тижні і менше у зв'язку зі зміною місця роботи, записувалося "змінює роботу" і вказувалася повна назва останнього місця роботи із зазначенням виду його діяльності. Особам, які не працювали 22 дні і більше у зв'язку зі зміною роботи, записувалося "ні".
Учням курсового, групового або індивідуального учнівства записувалася повна назва підприємства, де вони проходили виробниче навчання із зазначенням виду його діяльності. Усім іншим учням, включаючи учнів галузевих професійних училищ, записувалося "ні". Якщо учень постійно працював на підприємстві, в установі, організації тощо або працював на індивідуальній основі, то записувалася повна назва підприємства (установи, організації тощо), де він працював, і зазначався вид діяльності цього підприємства.
Тим, хто навчався на курсах перепідготовки і підвищення кваліфікації, записувалася повна назва місця роботи із зазначенням виду його діяльності.
Особам, які мали будь-яку постійну роботу і одночасно одержували пенсію, допомогу, стипендію або були зайняті в особистому підсобному господарстві, записувалася повна назва підприємства (установи, організації, тощо), де вони працювали, із зазначенням виду його діяльності.
Особам, які працювали на індивідуальній основі і одночасно одержували пенсію, допомогу, стипендію або були зайняті в особистому підсобному або домашньому господарстві, записувалося "індивідуальна трудова діяльність" із зазначенням її виду.
Якщо респондент працював на підприємстві як звільнений працівник профкому, то йому записувалося "профком авторемонтного заводу "Якір", а не лише назва авторемонтного заводу "Якір".
Особам, які були зайняті в сфері релігійних культів, записувалася назва і місце проведення релігійних служб (церква, костел, мечеть, синагога, монастир тощо). Особам, які працювали на підприємствах, що належали релігійним організаціям, записувалася назва підприємства, а не назва релігійної організації (наприклад, особам, які були зайняті виданням газет та журналів релігійних організацій, записувалася назва видавництва).
Непрацюючим пенсіонерам, стипендіатам, а також пенсіонерам і стипендіатам, які мали тимчасову роботу або були зайняті в особистому підсобному господарстві; вихованцям дитячих будинків і будинків дитини; особам, які жили у будинках-інтернатах для престарілих і інвалідів, та іншим особам, що перебували на забезпеченні держави, а також утриманцям окремих осіб та іншим непрацюючим особам записувалося "ні".
Запитання "Ваше заняття на основній роботі"
Особам, які мали заняття, яке надавало заробіток або доход, записувалася назва професії, посади або роботи, що виконувалася респондентом за тим місцем роботи, яке було вказано у відповіді на попереднє запитання форми 2С.
Заняття повинно було бути записане докладно. Не можна було писати "завідувач", "майстер", "машиніст", "оператор", а треба було вказувати: "завідувач редакцією", "завідувач бібліотекою", "майстер буровий", "майстер-підривник", "машиніст конвеєра", "машиніст електровоза".
"Різноробочий" записувалося тільки зайнятим на різних некваліфікованих роботах (крім сільськогосподарських), а в інших випадках слід було з'ясовувати характер роботи респондента і записувати, наприклад, "вантажник", "мийник посуду", а не "різноробочий".
Якщо респондент працював у сільськогосподарському підприємстві і мав конкретне заняття, то записувалося це заняття (наприклад, "доярка", "телятниця", "зоотехнік", "бригадир тракторної бригади", "садівник", "виноградар" і т.ін.). Якщо респондент виконував різні сільськогосподарські роботи і не мав конкретного заняття, то записувалося "сільське господарство". "Сільське господарство" записувалося також працівнику у власному селянському (фермерському) господарстві.
Особам, що були зайняті на індивідуальній основі творчою діяльністю, записувалося "композитор", "письменник" тощо. Іншим особам, які працювали на індивідуальній основі, записувалося найменування ремесла, заняття (наприклад, "швачка", "пічник", "пастух", "фотограф", "зубний лікар" тощо).
Тим, хто працював в окремих громадян за наймом записувалася назва конкретно виконуваної роботи (наприклад, "особистий секретар", "хатня робітниця", "нянька", "водій", "охоронець" тощо).
Якщо респондент був керівником підприємства за наймом, то йому вказувалося: "директор фірми", "комерційний директор підприємства" тощо.
Якщо респондент був власником підприємства або організації, то йому записувалося: "керівник власного підприємства" або "власник організації", виходячи із відповіді на попереднє запитання форми 2С.
Особам, які працювали за сумісництвом; тим, хто працював частину року на одному підприємстві (в установі, організації), а частину – на другому; тим, хто навесні, улітку або восени працювали на сезонних роботах, а на дату перепису населення не працювали, записувалося заняття за тим місцем роботи, яке було вказано у відповіді на попереднє запитання форми 2С.
Жінкам, які перебували у відпустці для догляду за дитиною, доки вона (дитина) досягне віку трьох або шести років, записувалося заняття за тим місцем роботи, яке було вказано у відповіді на попереднє запитання форми 2С.
Особам, які не працювали три тижні і менше у зв'язку зі зміною місця роботи, записувалося заняття за останнім місцем роботи. Особам, які не працювали 22 дні і більше у зв'язку зі зміною місця роботи, записувалося "ні".
Учням курсового, групового або індивідуального учнівства записувалася спеціальність (наприклад, "учень-фрезерувальник"). Усім іншим учням, включаючи учнів галузевих професійних училищ, записувалося "ні". Якщо учень мав постійну роботу або заняття, йому записувалося це заняття або робота.
Тим, хто навчався на курсах перепідготовки і підвищення кваліфікації, записувалося заняття за місцем роботи, яке було вказано у відповіді на попереднє запитання переписного листа.
Особам, які мали будь-яку постійну роботу або заняття й одночасно одержували пенсію, допомогу, стипендію або були зайняті в особистому підсобному господарстві, записувалася виконувана робота або заняття.
Особам, які були зайняті тільки в своїх підсобних господарствах (сільськогосподарськими роботами і (або) доглядом за худобою), записувалося "особисте підсобне господарство".
Непрацюючим пенсіонерам і стипендіатам, а також пенсіонерам і стипендіатам, які мали тимчасову роботу або були зайняті в особистому підсобному господарстві; вихованцям дитячих будинків і будинків дитини; особам, які жили в будинках-інтернатах для осіб похилого віку і інвалідів, та іншим особам, що перебували на забезпеченні держави, а також утриманцям окремих осіб та іншим непрацюючим особам записувалося "ні".
Запитання "Місцезнаходження Вашої роботи"
Відповідь на це запитання заповнювалася всім особам, кому було заповнено відповіді на два попередніх запитання форми 2С.
Мітка "на території проживання" проставлялася тим особам, чиє місце роботи знаходилося на території їх постійного місця проживання.
Тим особам, які працювали на території, яка не збігалася з місцем їх постійного проживання, записувалася або одна з назв: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь, або вказувалася назва іншої держави.
Наприклад, якщо опитуваний постійно проживав у Донецькій області, а працював у Луганській області або в Росії, то йому було записано "Луганська область" або "Росія".
Запитання "Ваше становище у занятті (ким Ви працюєте)"
Проставлялася мітка, що відповідала одному з наведених підказів.
Становище осіб у занятті, як правило, визначалося місцем роботи і заняттям респондента.
Мітка "працює за наймом" проставлялася особам, які працювали за трудовим договором, контрактом або усною домовленістю з адміністрацією підприємства, організації, установи будь-якої форми власності або з окремою особою і одержували винагороду у вигляді оплати праці (як грошима, так і натурою).
Ця мітка проставлялася також:
Мітка "член колективного підприємства, кооперативу" проставлялася особам, які володіли часткою майна підприємства (кооперативу), на якому вони працювали. При цьому кожний член колективу власників мав однакові з іншими членами права у вирішенні питань організації виробництва, збуту продукції, інвестування, розподілу прибутків тощо.
Мітка "роботодавець" проставлялася особам, які управляли своїм власним підприємством або займалися на самостійній основі професійною або комерційною діяльністю і наймали для виконання цієї роботи одного або більше працівників.
Мітка "cамозайнятий (а)" проставлялася особам, які управляли своїм власним підприємством або займалися на самостійній індивідуальній основі професійною або комерційною діяльністю і не наймали для виконання цієї роботи працівників.
Мітка "член сім'ї, що працює без зарплати" проставлялася особам, які працювали без установленого розміру оплати та юридичного оформлення трудових відносин на сімейному підприємстві, яке очолював один із членів домогосподарства, а прибутком користувалися всі члени домогосподарства.
Запитання "У цьому населеному пункті Ви проживаєте безперервно з народження?"
Проставлялася мітка, що відповідала одному з підказів.
"Так" – відмічалося особам, які проживали у даному населеному пункті безперервно з народження. За методологією перепису населення безперервність проживання не залежала від наявності прописки (реєстрації) та її характеру (постійна або тимчасова) і не порушувалася від зміни адреси в межах одного міського поселення або адміністративного району у сільській місцевості. Безперервність проживання також не порушувалася внаслідок вибуття респондента з даного населеного пункту на строк менше 12 місяців.
"Ні" – проставлялося особам, які проживали у міському поселенні не з народження, включаючи тих, хто народився тут, але виїжджав для постійного проживання (на строк 12 місяців і більше) в інше міське поселення або сільську місцевість. "Ні" – проставлялося особам, які проживали у сільській місцевості даного адміністративного району не з народження, включаючи тих, хто народився тут, але виїжджав для постійного проживання (на строк 12 місяців і більше) у міське поселення або сільську місцевість іншого адміністративного району.
Особам, які на попереднє запитання відповіли "ні", надалі задавалися такі запитання:
а) вкажіть рік, з якого безперервно проживаєте. При цьому респондентом вказувався рік, з якого він безперервно проживає у даному міському поселенні або сільській місцевості даного адміністративного району. Особам (як народженим у даному населеному пункті, так і тим, які проживали в ньому не з народження), що виїжджали з цього населеного пункту в інші місця проживання на строк 12 місяців і більше, зазначався рік, у якому вони востаннє повернулися до даного населеного пункту.
Крім того, якщо час переїзду респондента припадав на період з 5 грудня 2000 року до 5 грудня 2001 року, то йому проставлялася відповідна мітка.
б) вкажіть місце попереднього проживання. У відповіді на це запитання для тих, чиє місце попереднього проживання було в Україні, вказувалася одна з назв: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Для тих, хто прибув з іншої держави, записувалася її назва.
в) вкажіть тип населеного пункту, з якого прибув. Проставлялася мітка, що відповідала одному з підказів. Якщо опитуваний у даний населений пункт прибув з міста або селища міського типу, то йому проставлялася мітка "міський", якщо з сільського населеного пункту, то – "сільський". При цьому адміністративно-територіальні зміни, що відбулися після виїзду респондента з попереднього місця постійного проживання, не враховувалися. Наприклад, якщо сільський населений пункт, в якому респондент проживав до виїзду в даний населений пункт, потім було перетворено на міське поселення або включено в межу міста, то відмічалася мітка "сільський".
г) вкажіть, чи Ви є біженцем або депортованим. Для осіб, які відносилися до цих категорій населення, проставлялася відповідна мітка. За методологією перепису населення біженцями вважалися прибулі в Україну іноземці або особи без громадянства, які внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, етнічного походження, громадянства, ставлення до релігії, належності до певної соціальної групи або політичних переконань були вимушені залишити територію країни, громадянами якої вони були (або територію країни свого постійного проживання), і не могли або не бажали користуватися захистом цієї країни через зазначені побоювання, та щодо яких у порядку та за умов, визначених законодавством України, було прийнято рішення про надання їм статусу біженця. Депортованими вважалися прибулі в Україну особи (а також члени їх сімей – дружина /чоловік/, діти, онуки), які були примусово виселені за межі теперішньої території України з рідних місць або територій компактного проживання і стосовно яких проводилася репресивна політика з вилученням майна, встановлення режиму спецпоселень, обмежень політичних, громадських, соціальних, економічних і культурних прав і які в даний час повернулися на історичну батьківщину.
Запитання "Ви народжували дітей?"
(для жінок віком 15 років і старших)
Жінкам віком 15 років і старшим (як тим, які перебували у шлюбі, так і тим, які не перебували у шлюбі /зареєстрованому або незареєстрованому/) проставлялася мітка, що відповідала одному з підказів.
Якщо була проставлена мітка "так", то в цьому запитанні у пункті "а) скільки дітей народили" вказувалося загальне число народжених жінкою дітей (за винятком мертвонароджених) незалежно від того, чи живі всі діти на дату перепису населення, чи ні і чи проживають вони в домогосподарстві з цією жінкою, чи окремо. При цьому всиновлені або патроновані діти, а також діти чоловіка від попереднього шлюбу в число дітей, яких народила саме ця жінка, не включалися.
З числа народжених жінкою дітей у пункті "б) скільки з них живі" вказувалося число дітей, які були живі на дату перепису населення. Якщо з числа народжених жінкою дітей у живих на дату перепису населення не залишилося жодної дитини, то в пункті "б" проставлявся "0".
Відповіді в пунктах "а" і "б" цього запитання записувалися у спеціально окреслених рамках цифрами.
Якщо жінка не народила жодної дитини, то проставлялася мітка "ні", а в пунктах "а" і "б" записувався "0".
Особам віком молодше 15 років відповіді на ці запитання, як правило, не заповнювалися. Тільки якщо опитувана жінка дійсно народила дітей, то записувалося число народжених нею дітей і вказувалося, скільки з них живі.