На рубежі третього тисячоліття світова спільнота здійснила черговий переписний цикл. Упродовж 1999-2004 рр. у більшості країн було реалізовано державні програми щодо національних переписів населення. З огляду на послідовне інтегрування до світового співтовариства, Україна не залишилася осторонь від цього міжнародного заходу і в 2001 році також провела перший за часів незалежності перепис населення.
Особливе значення першого Всеукраїнського перепису населення полягало в тому, що він мав у цифровому вимірі віддзеркалити всю гаму відтінків соціально-економічного життя суспільства, зафіксувати для нащадків риси оновленої України, залишити їм, так би мовити, історичну довідку про демосоціальний стан країни на початку розбудови української державності. Результати опитування повинні були відобразити вплив тих кардинальних змін, які відбулися в Україні за період від останнього радянського перепису 1989 року, встановити не лише кількісні характеристики щодо населення, але й показати якісні зрушення в його структурі. Крім того, дані перепису були покликані відповісти на численні запитання стосовно перспектив подальшого розвитку нашої країни. А ще цей перепис мав показати світові – що є Україна у загальноєвропейському контексті, як вона виглядає у порівнянні з іншими країнами регіону, яке місце посідає серед них. Отже, перший національний перепис населення був нагальною вимогою часу, на його дані очікували як в Україні, так і за її межами.
Цей перепис був першим заходом такого рівня, який виконувався національними органами державної статистики самостійно, і його проведення, безумовно, стало важливою віхою на шляху становлення вітчизняної державної статистики. Усі попередні опитування населення здійснювалися у ті часи, коли українські землі входили до складу інших країн - Російської імперії, Австро-Угорщини, Польщі, Румунії, Радянського Союзу. Зрозуміло, що за таких умов українська статистика лише втілювала у практику директиви центральних структур, оскільки її “провінційний” статус не передбачав ініціювання будь-яких незалежних статистичних досліджень. З огляду на це, під час підготовки першого національного перепису населення в Україні значущість питань методології та організації проведення опитування, які завжди мають першорядне значення, багаторазово посилювалася і набувала особливої гостроти.
Методологічне забезпечення Всеукраїнського перепису населення 2001 року формувалось з врахуванням міжнародного досвіду, як безпосередньо проведення опитування, так і опрацювання його результатів. Були використані теоретичні напрацювання видатних українських демографів минулого, передусім директора першого Інституту демографії АН УРСР академіка М.В.Птухи та його співробітників – Ю.А.Корчака-Чепурківського, В.К. Воблого і П.І.Пустохода.
Методологія першого національного перепису населення розроблялася і втілювалась у практичні заходи Державним комітетом статистики України за активною участю фахівців Національної академії наук України, численних наукових установ і громадських об’єднань, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, міжнародних організацій та статистичних служб інших країн. Постійну підтримку органи державної статистики України відчували з боку міжнародних організацій – Статистичного відділу ООН (UNSD), Фонду ООН з питань народонаселення (UNFPA), Статистичного відділу Європейської Економічної Комісії ООН (UN/ECE) та Представництва ООН в Україні. За сприянням Програми розвитку ООН в Україні неодноразово надавалась допомога в проведенні навчальних семінарів, експертних оцінок стану підготовчих робіт до перепису населення, а також в організації масово-роз’яснювальної компанії на передодні проведення опитування та в поширенні підсумків перепису. Співпраця із статистичними органами Швеції, Великої Британії, Німеччини, Канади, США надала змогу запровадити найкращі здобутки міжнародної статистичної практики при розробці необхідних нормативно-правових документів, програми та інструментарію опитування, під час створення спеціальної технічної бази для обробки зібраної інформації, у процесі проведення перепису населення та опрацювання його даних, а також у ході поширення отриманих результатів.
Підсумки Всеукраїнського перепису населення 2001 року були позитивно оцінені вітчизняними й міжнародними експертами у галузі проблем народонаселення. Розроблення його матеріалів було сприйняте користувачами як таке, що цілком відповідає найвибагливішим інформаційним потребам. Одержані відомості дають змогу не тільки визначити чисельність мешканців країни в цілому, окремих регіонів та населених пунктів, але й встановити рівень урбанізації, демографічного старіння, зайнятості населення, охарактеризувати його статево-віковий, етнічний, мовний склад, проаналізувати розподіл населення за громадянством, рівнем освіти, шлюбним та сімейним станом, вивчити основні джерела засобів існування опитуваних, виявити наявні тенденції у міграційній мобільності респондентів, а також знайти відповіді на чималу кількість інших запитань щодо комбінацій ознак, які були передбачені програмою перепису населення.
Упродовж 2003-2004 років органи державної статистики поетапно оприлюднили узагальнені результати першого Всеукраїнського перепису населення. Переписна інформація стала надбанням широких кіл громадськості. Дані перепису лягли в основу багатьох наукових досліджень, широко використовувалися під час розроблення різноманітних соціально-економічних програм розвитку як на державному, так і на регіональному рівні, були головним інформаційним підґрунтям при розробленні Концепції демографічного розвитку, яка вперше комплексно визначила демографічні пріоритети і параметри українського суспільства, основні напрями і складові демографічної політики держави на 2005-2015 роки.