A A A
Размер шрифта: Пропонуємо читачам здійснити ще одну мандрівку Україною – країною замків. Наша земля багата на фортифікаційні споруди, які будувалися як за часів Київської Русі, так і кілька століть тому.

Твердиня на Збручі

Досить часто фортеці будували на пагорбах та біля річок, щоб зробити їх більш неприступними. За таким принципом був зведений і замок у селі Кудринці Борщівського району Тернопільської області. На мальовничому схилі річки Збруч, яка колись була кордоном між двома імперіями – Російською та Австро-Угорською, стоїть одиноко замок у руїнах… Та насправді він не одинокий, подивитися на нього приїздять туристи не лише з Тернопільщини чи Хмельниччини, а й з усієї України. Бувають тут і спелеологи, адже зовсім поряд розташовується відома печера „Атлантида”.

Зустріли ми у Кудринцях і мешканців столиці, хоча дістатися туди рейсовим транспортом не так вже й просто.

Для хмельничан найзручніше спочатку добиратися до Кам’янця-Подільського, звідти є кілька автобусів до Кудринців. Однак найкраще їхати туди з самого ранку, щоб встигнути все добре роздивитися і повернутися назад, адже останній зворотній рейс – в обідню пору.

Коні та суниці

У місцевих жителів слід розпитати, де вийти, щоб поближче до замку. Звивиста стежка вниз, повз струмок та зелені насадження, поступово перетворюється на мощену вулицю. Можна було б подумати, що потрапив до Львова чи іншого древнього міста, але навколо не вишукані старовинні будинки, а звичайні сільські хати. В деяких мурах та хлівах вгадується каміння із замку, яке колись захищало людей від татар, а зараз слугує селянам будівельним матеріалом. І немає чого дивуватися, куди діваються пам’ятки: окрім часу та державної бездіяльнності, цьому сприяє недбале ставлення місцевих жителів.

Стежка впирається в пагорб, на якому і розташований замок. Кілька хвилин крутого підйому вгору, і ви біля руїн. Однак все не так просто. Прямо на схилах пасуться струнконогі та пишногриві коні. Важко втриматися від того, щоб не погладити їх та не сфотографувати. А ще весь схил вкритий різними польовими квітами, які також рідко кого залишать байдужими. А додати ще суниці, які тут рясніють влітку… Ось і виходить, що підйом до замку замість десяти хвилин займає добрі півгодини.

Видертися на одну зі стін чи вежу, що залишилися від фортеці, не дуже складно. А звідти відкривається гарний краєвид з висоти пташиного польоту на село, річку, поля та ліси. Подібні фантастичні пейзажі доводилось бачити лише з деяких закарпатських замків, які розташовані в горах.

Замкові легенди

Про замок ходить багато легенд. Одна пов’язана із великим багатством. Люди кажуть, що володарі замку закопали під ним великі скарби. Там, де вони заховані, земля гудить. Однак жодних відомостей про те, щоб тут хтось знайшов скарб, немає. А земля тут і дійсно гудить, але пояснюється це дуже просто: в цій місцевості поширені карстові породи, багато печер (пам’ятаєте, «Атлантида»). Тому пустки під землею – звичайне явище.

Інша легенда розповідає про дівчину-привида, яка блукає селом вночі. Колись давно турки нібито замурували її живцем в стіну замку, з тих пір вона ходить і шукає спокою.

І вже класична легенда про замки: від Кудринецької твердині відходили досить довгі підземні ходи, один з яких проходив під Збручем і вів аж до Кам’янець-Подільської фортеці.

Історія замку

Фортеця побудована з пісковику у 1615 році. Замок був власністю Гербуртів. Зведення оборонної твердині саме в цьому місці було цілком виправданим, так як село лежало недалеко від молдавського кордону, на татарському Волоському шляху. А татари нападали на ці землі в XVI-XVII столітті часто. Літом 1648 козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали польський гарнізон з кудринецького замку. Відомо також, що замок здобували турки в 1672 та 1694 роках.

На початку XVIII століття замок було перетворено в резиденцію Гуменецьких. Кам'яні мури та вежі відремонтували, а до східної стіни прибудували житловий будинок із шести кімнат.

У плані фортеця виглядає як неправильний чотиригранник з трьома кутовими баштами. Великі розміри і форма трьох веж Кудринецької твердині були добре пристосовані для ведення перехресного та флангового вогню. Найбільш неприступною була східна сторона, постійно захищена стрімким схилом гори та Збручем біля її підніжжя.

Північна сторона була основним вузлом оборони. Житлові споруди розташовувались вздовж східної, найдовшої стіни замку (вона, до речі, збереглася найгірше).

До наших часів збереглись південна, західна і північна стіни, південно-західна та південна башти, а також частина надбрамної башти. В баштах перекриття між ярусами зруйновані. Підземний хід, що починався у п’ятигранній південній башті, зараз засипаний камінням і землею.

castles.com.ua