|
| 1 у.е. |
5.30 грн. |
| 1 Евро |
7.85 грн. |
| 1 Доллар США |
5.05 грн. |
| 10 Рублей РФ |
2.12 грн. |
Разрешение на работу для иностранцев
|
| Внимание Акция продлена до 01.11.08! Регистрация предприятий по сниженной цене! |
|
|
| Автоматическая оснастка в подарок!!! |
|
еще акции
Ремонт квартир под ключ комплекс услуг Смотрите больше
Обвал цен! очистители воздуха amaircare прайс на специальных условиях
|
|
Новости
|
Єдиний податок: бути чи не бути? |
2008-05-06
|
Єдиний податок: бути чи не бути?
Пожидаєва Марія
К.ю.н., ст. викладач факультету права НТУУ «КПІ»
З набуттям Україною незалежності розвивається національна економіка, одним з основних напрямів якої є стимулювання підприємницької діяльності через створення сприятливих умов її оподаткування. За цей час прийнято низку нормативно-правових актів з питань оподаткування, які встановлюють спрощений порядок оподаткування доходів суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, сплату єдиного податку.
На сьогодні правове регулювання єдиного податку регламентується Указом Президента України «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 28 червня 1999 р. до набрання чинності спеціальним податковим законом, який має прийняти Верховна Рада України.
Існує кілька законопроектів з питань спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого підприємництва, які знаходяться на розгляді у ВРУ, а також глава 98 “Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” проекту Податкового кодексу України. Законопроекти містять відмінні норми та потребують узгодження, а в перспективі «перенесення» до Кодексу.
Актуальні пропозиції щодо реформування та негативні наслідки їх реалізації
За сучасних умов побудови ефективної податкової системи в Україні особливе занепокоєння викликають окремі пропозиції щодо вдосконалення податкової системи України, згідно з якими єдиний податок як такий може припинити своє існування.
Проект Концепції реформування податкової системи України від 30 червня 2006 р., запропонований Мінфіном, передбачає комплексне реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Зокрема, шляхом:
обмеження сфери застосування єдиного податку, що поширюється винятково на фізичних осіб-підприємців, які надають послуги населенню та здійснюють роздрібну торгівлю в нестаціонарних приміщеннях, з обсягом річної виручки не вище за визначений законом рівень, у трудових відносинах з якими впродовж року перебуває не більше 5 осіб;
значного скорочення кількості обов’язкових платежів, справляння яких замінюється сплатою єдиного податку. Слід зазначити, що плата (податок) за землю і ресурсні платежі, а також страхові внески до цільових позабюджетних фондів сплачуються на загальних підставах;
встановлення ставки єдиного податку у розмірі 15% сукупного чистого доходу. При цьому сукупний чистий дохід не може бути меншим ніж розрахунковий оціночний дохід, який визначається, виходячи із середньої заробітної плати в регіоні та враховує сукупність особливостей ведення підприємницької діяльності в різних умовах;
збереження спрощеної системи обліку та звітності з обов’язковим застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок.
З огляду на викладене можна дійти висновку, що результатом реалізації таких положень проекту Концепції реформування податкової системи України буде фактична ліквідація порядку справляння єдиного податку, що сформувався за період його дії з 1998 р.
Проект нововведень недоцільний, оскільки змусить платників єдиного податку – суб’єктів малого підприємництва повернутися до сплати обов’язкових платежів на загальних підставах та ускладнить умови їх діяльності.
Аналіз сучасної теорії та практики застосування єдиного податку за вісім років його існування свідчить про те, що він є ефективним інструментом державної підтримки малого підприємництва. Хоча на практиці перехід на сплату єдиного податку з метою зниження податкового навантаження (як один із напрямів оптимізації податкового планування) почасти сприймається контролюючими органами як «ухилення від оподаткування». Основний аргумент – штучне подрібнення великих і середніх суб’єктів господарювання на малі заради зменшення податкових зобов’язань, використання підприємствами праці найманих осіб як незалежних підприємців з метою зменшення витрат, а також відсутність ефективного контролю за прибутками юридичних та фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність. У зв’язку з цим справляння єдиного податку в Україні потребує вдосконалення, а не скасування, шляхом ухвалення відповідного законопроекту “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, який сприятиме зменшенню кількості спорів платників єдиного податку з контролюючими органами, підвищенню рівня зайнятості населення, збільшенню надходжень до бюджету, зменшенню витрат на адміністрування податків.
Запропонований Державним комітетом України з питань регуляторної політики і підприємництва проект Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 26 липня 2005 р. певним чином знижує привабливість права сплати єдиного податку суб’єктами малого підприємництва через виключення з сукупності обов’язкових платежів, які замінюються сплатою єдиного податку, внесків на загальнообов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування.
Згідно з п. 3.3 ст. 3 цього законопроекту фізичні та юридичні особи за себе та своїх найманих працівників (зокрема, членів власної сім’ї, котрі задіяні у здійсненні підприємницької діяльності платника єдиного податку) сплачують внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства у вигляді єдиного соціального внеску, розміри якого визначаються законодавством.
Думки теоретиків і практиків
На думку вченого-економіста Ю. Іванова, розрахунки можливих наслідків від впровадження вказаних норм з питань регулювання єдиного податку свідчать про те, що навіть зниження ставок єдиного податку (наприклад, з 6% та 10% суми виручки від реалізації продукції згідно з Указом Президента України до 3% та 5% відповідно до законопроекту) не компенсуватиме втрати платників. Для запобігання негативним наслідкам потрібно зберегти за суб’єктами малого підприємництва право сплачувати єдиний соціальний внесок (на сьогодні – це і пенсійний внесок, і соціальні внески у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а також на випадок безробіття) у складі єдиного податку, а за Державним казначейством України – обов’язок розподілу цих сум між бюджетом та державними цільовими позабюджетними фондами.
У Польщі до вступу в ЄС за наявності на той час спрощеної системи оподаткування малі та середні підприємства несли суттєві витрати на соціальне страхування. Наприклад, як наголошується у літературі, в 2000 р. середні підприємства витрачали на соціальні відрахування близько 12,6% всіх коштів на оплату праці зайнятих на цих підприємствах, а це, у свою чергу, призводило до того, що значна частина малих і середніх підприємств вели власну діяльність у тіньовій економіці.
Звертаючись до зарубіжної практики справляння єдиного податку, зокрема до російського досвіду, слід зазначити, що згідно з главою 26 (2) “Спрощена система оподаткування” Податкового кодексу Російської Федерації єдиний податок замінює собою сплату не тільки податку на прибуток або податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, податку на майно, а й єдиного соціального податку. У даному випадку податкове навантаження на платників єдиного податку значно зменшується за рахунок їх звільнення від обов’язку сплати єдиного соціального податку.
Виходячи зі змісту положень проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», серед доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2007 р., як і у 2006 р. та минулих роках, передбачено і єдиний податок (крім частини цих податків, що зараховується до Пенсійного фонду України, та відрахувань на обов’язкове соціальне страхування). У зв’язку з цим можна сподіватись, що у 2007 р. порядок сплати єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва залишиться без змін до прийняття відповідних законів у сфері спрощеного оподаткування доходів малого бізнесу, а також регулювання єдиного соціального внеску.
Зарубіжний досвід
Враховуючи мету запровадження єдиного податку – стимулювання розвитку малого підприємництва, слід зупинитись і на питанні тимчасового характеру такого платежу. За умов удосконалення загальної системи оподаткування та вирішення макроекономічних завдань об’єктивна необхідність в існуванні єдиного податку, можливо, поступово зменшуватиметься. Водночас, помилковим було б вважати, що створення оптимальної для свого часу системи оподаткування в Україні повністю виключить справляння єдиного податку. Подальший розвиток національної економіки може об’єктивно призвести до зміни пріоритетів економічного зростання, що і вимагатиме адекватних змін у сфері застосування єдиного податку. При цьому єдиний податок як акумулюючий платіж у своєрідних формах ефективно справляється і в розвинутих країнах, як-от: Австрії, Нідерландах, Японії, Канаді, Швейцарії, які мають вже давно сформовані податкові системи.
В Австрії всі види господарюючих суб’єктів незалежно від їх юридичного статусу обкладаються податком на підприємницьку діяльність, який складається з двох частин – податок на прибуток підприємства та податок на фонд заробітної плати. У Нідерландах з фізичних осіб справляється єдиний (комбінований) податок, до складу якого входять прибутковий податок і податок на соціальне страхування. В Японії на рівні місцевих податків справляється корпоративний муніципальний податок, до складу якого входять префектурний і міський або міський (як у випадку з Токіо) і районний. А деякі провінції Канади (Нью Брансуїк, Нова Шотландія, Ньюфаундленд) об’єднали місцеві податки з продажів з федеральним податком на товари і послуги, що вказує на появу об’єднаного непрямого податку, який включається до роздрібних цін. Цікавим є досвід Швейцарії, в якій податок, що сплачується на рівні конфедерації за єдиною ставкою замінює прибутковий податок, а в деяких кантонах і податок на власність.
Порівнюючи правову природу єдиного податку в Україні з існуючими акумулюючими обов’язковими платежами у зарубіжних країнах, слід зазначити, що всі ці платежі мають спільну мету запровадження – це спрощення оподаткування доходів платників податків з незначними доходами шляхом сплати одного податку замість інших.
Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що справляння єдиного податку виступає саме тією нормою, яка запроваджує достатньо простий порядок обчислення і сплати вже існуючих обов’язкових платежів. Цей чинник сприятиме зростанню кількості суб’єктів малого підприємництва в Україні, стимулюватиме їх ділову активність. Саме за допомогою стимулюючої функції єдиного податку держава гармонізує власні інтереси з інтересами суб’єктів малого підприємництва, які є платниками податків, що характеризується підвищенням рівня зайнятості населення та зменшенням соціальної напруги в країні без витрат бюджетних коштів. Отже, єдиний податок має об’єктивні підстави для існування у системі оподаткування України.
© Юридична газета 2003-2008 www.yur-gazeta.com |
вернуться назад >>
|