Весняні ігри в холодних стінах

Газета "День" Дмитро Десятерик

У столиці триває другий фестиваль сучасного мистецтва „ГОГОЛЬFEST"

"ГОГОЛьFEST" вирізняється в першу чергу своєю багатожанровістю, - що дозволяє простір, де він проходить - будівля "Мистецького арсеналу" на вулиці Івана Мазепи. Як і минулого року, основний зал відведено під виставку, в кунці цієї анфілади вигороджені театральний та концертний майданчики; у боковому залі - камерна сцена, а у підвалі - ще одна виставка та рок-сцена. Відповідно, програма вельми насичена. Кожного дня - майстер-класи митців, театральні вистави або перформанси. Заплановано кілька кіновечорів за посередництва київських "Відкритої ночі" та "Молодості".

Виставка має назву «Картель кураторів. Містифікація» і об’єднує дванадцять окремих міні-експозицій, упорядкованих більш-менш відомими галереями або кураторами. Що важливо, представлені також і художники з регіонів — наприклад, цікавою є секція «Народжені в Україні» Української асоціації дизайнерів-графіків (Харків). Власне, це плакати, присвячені тим, кого зараз модно називати «Великими українцями» — Анні Ахматовій та Казиміру Малевичу, Лесю Курбасу та Миколі Гоголю, Давиду Бурлюку та Олександру Архипенку... При тому, на відміну від розжованого та надто вже полегшеного телевізійного продукту, роботам харків’ян притаманні ємність, смислова насиченість, гострота форми, з якими вони подають образи хрестоматійних знаменитостей. А найкращий проект «Містифікації», поданий новою київською галереєю «Bottega» (куратор Марина Щербенко), має назву «Створення світу» і включає в себе роботи київського живописця Матвія Вайсберга з циклу 1999 року «Сім днів». Великі ієрогліфічні полотна навіяні мотивами Старого заповіту, хоча відбивають навіть не стільки створення біблійного космосу, скільки деміургію художницького світу. Кожен з елементів цього вражаючого Всесвіту, представлений певним знаком, є частиною більш складної і глибокої структури, настільки ж самодостатньої, наскільки й відкритої до будь-яких прочитань. А кольорове вирішення тут також задають барви-першоелементи — чорна, синя, золота.

З тих же, хто виставлений у підвалі в рамках експозиції «Underground», запам’ятовується Роман Мінін. Він малює картини з життя шахтарів у дещо плакатній манері, що нагадує монументальні розписи радянських часів; але це не виглядає ані вправами у соц-артистській іронії, ані кон’юнктурою — бо у цих, нехай дещо наївних, полотнах відчувається щирість автора, котра і необхідна для створення по-справжньому соціального мистецтва.

Що ж до театральної складової, то вона помітно превалює у програмі фестивалю. «Гоголь-фест» власне і відкривався перфомансом студії «Дах», а центральною подією всієї театрально-концертної частини став спектакль «Мокре весілля» російського інженерного театру «АХЕ» (Санкт- Петербург). Усі сюжети, пристрої, декорації тут створюють два митці-інженери — Максім Ісаєв і Павєл Семченко. В довгих алхімічних халатах, в кумедних окулярах і шапочках, вони чаклують над надзвичайно прозаїчними предметами і речовинами у найнесподіваніший спосіб. Сухе листя, пісок, земля, дерево, вогонь, ацетон, вино, вода, тісто, мотузки, лопати, мітли, меблі, відра, химерні конструкції на кшталт велетенського куба, маса інших деталей — все це стає мікроелементами для створення драми, в центрі якої вічна історія, що розгортається між чоловіком і жінкою. Цих героїв грають чудові актори — Алєксєй Мєркушев та Ілона Маркарова. Саме завдяки їхній роботі у всієї цієї машинерії з’являється смислове осердя, вода і вогонь стають стихіями пристрасті. При тому, що весь час дійства не було сказано жодного слова, авторам спектаклю вдалося збалансувати сценічні спецефекти і сюжет, розказати драматичну історію і водночас уразити, приголомшити глядача. Іншим театрам, що виступали в перший тиждень «Гоголь-фесту», такої єдності форми і змісту досягти не вдалося.

Загалом, фестиваль триватиме ще майже два тижні. Серед подій, на які безумовно варто звернути увагу — концерт московського ансамблю академічного авангарду «OPUS POSTH» (15 травня) під управлінням скрипальки Тетяни Грінденко («День» свого часу подавав інтерв’ю з цим надзвичайно цікавим музикантом), концерт-лекція чоловіка Грінденко, відомого російського композитора Володимира Мартинова (16 травня), концертна програма давніх українських наспівів «Учта» (18 травня; підготовлена Львівським академічним театром імені Леся Курбаса), вечір вітчизняного лицарського епосу, що пройде 20 травня під орудою Олега Скрипки та за участю Тараса Компаніченка, Тараса Чубая, ансамблів «Хорея Козацька» і «Зоряний корсар». Етнічну лінію продовжить 21 травня вечір фестивалю етнічної музики та ленд-арту «Шешори» за участi ансамблю автетичного співу «Древо», етно-хаос-гурту «ДахаБраха» (Київ) та хору «Анчісхаті» (Тбілісі). Шанувальників джазу потішить виступ знаменитого петербурзького тріо Гайворонський—Кондаков—Волков (18 травня). Витончений фортепіанний репертуар складатиме концерт столичного піаніста Євгена Громова, присвячений 125 мроковинам iз дня смерті Ріхарда Вагнера і 125 й річниціз дня народження Антона фон Веберна; того таки дня, 22 травня, за участi Громова відбудеться вистава-перформанс на музику Карлхайнца Штокгаузена. А з інших сценічних видовищ цікавими можуть бути сюрреалістична комедія «Нічна симфонія», здійснена одеською комік-групою «Маски» (24 травня), та специфічна інтерпретація гоголівських «Вечорів на хуторі близ Диканьки» у виконанні московської студії «Саунд- Драма» (13 травня). Варто сподіватися, що усі ці видовища будуть достатньо захоплюючими, аби змусити глядачів забути про просто-таки могильний холод, який панує всередині «Арсеналу», завдаючи відчутного дискомфорту в тому числі й виконавцям; та це питання радше не до організаторів, а до тих, хто перетворив спорудження «Українського Лувру» на дешеву показуху.

Вочевидь, «Гоголь-фест» посів нішу щорічного весняного фестивалю, що звільнилася після колапсу театральних форумів «Мистецьке березілля» та «Київ травневий». Лишається сподіватися, що у ігр в «Арсеналі» буде краща доля.

№81, вівторок, 13 травня 2008   Дмитро ДЕСЯТЕРИК  «День»