Стат ті

Помираєш з нудьги на роботі, домашня рутина заколібала вкрай? Забув, як виглядають твої друзі? Вихід один. Тобі потрібен адреналін. Ти ба, як я загнув, тре в рекламу йти. Але де ж його взяти, той адреналін? Та будь-де. Наприклад: підходите ви до міліцейського бобіка і кричите їм все, що ви про них думаєте... Результат не заставить вас довго чекати, але це не наш спосіб. Нам це треба зробити красіво, щоб коли ви повернетесь з активно проведених вихідних, співробітники і домашні крутили пальцем біля скроні. Чим більше крутять, тим кращий ефект, і тим більше, в глибині душі, вони вам заздрять. Адже ви просто сяєте від щастя. Перший шок приходить до них після слів: "Я стрибав з моста". У відповідь лунає звичне:
- Аа-а, то банджа джампінг...
Другий шок приходить після ваших слів:
- Ні, з шнурком...
- То як з шнурком? Звичайним шнурком?
- Так, з звичайним альпіністичним шнурком, який не товстіший за ваш вказівний палець і називається це – роуп-джамп.
- Ну ти і псих (а для нас ці слова, як бальзам на душу, ги-ги).
Краще один раз побачити, ніж сто раз почути. Я думаю, ви вже здогадалися, до чого це я хилю. Ага, ті самі пи*датні фотки і відеокадри, від яких перехоплює подих. Ось тут у них з'являється третій шок, а точніше стадія, коли без попередження приходить наша всім відома українська зелена жаба. Після того як жаба зробила своє брудне діло, йдуть відповіді на зразок:
- Сцука, я теж так хоцу.
- Мля, коли ти їдеш туди другий раз? Візьміть мене з собою.
- Я ніколи б не зміг так... (ця група людей невиліковна і нас не цікавить).
Перша група відпадає, тому що далі слів "я хочу", як правило, не йде. З третьою й так все ясно. Залишаються ті, у яких очі горять бажанням. Ним і присвячується ця вся писанина. Отож, все попорядку.
Перше, що ми робимо, так це збираємо банду охочих, тому що правило, яке діяло донедавна, "меньше народу, больше кислороду" (тобто стрибків), вже не діє. Чому? Тому що клуб Ейфорія в лиці Den-а, в зв'язку з інфляцією і бла-бла-бла, підняли ціни на одиночні стрибки. Тепер кожен стрибок коштує по 50 грн, а колись за ці гроші можна було цілий день стрибати. Єх... "Когда-то были времена, тепер мгновенья..." Отож, щоб мати якусь знижку, є два варіанти: або оплатити членський внесок у розмірі 500 грн./рік і стрибати по 50 грн./день, або збирати банду 8-10 чоловік, тоді стрибковий день нам обійдеться в 100 грн. незалежно від кількості стрибків. Так як ми не місцеві і регулярно приїжджати нам у гості до хлопців не вийде, то нам підходить другий варіант. Після вищенаписаного, я думаю, банда психів вже сформована. Далі нам потрібно заздалегідь зв'язатись з Den-ом і повідомити йому про кількість стрибунів та дату приїзду, щоб не сталось так, що на цей день приїжджає ще якась банда бажаючих. Зв'язатися можна через їх сайт - EUPHORIA (там же прочитати про плани на найближчі вихідні) , аську - 308347419 або за телефоном - +380679113173.

Отож, домовившись про дату, потрібно подбати про дорогу. На прикладі будемо розглядати добирання зі Львова. Про поїзд можна забути зразу, тому що якогось фіга прямих рейсів в таке місто, як Житомир, нема, потрібні пересадки, а це не дуже то й зручно. Тому розглядаємо варіант автобуса компанії Автолюкс, а саме Автолюкс Львів-Київ, який відправляється о 22:36 з Стрийського автовокзалу, а прибуття в 5:30 ранку. Попереджаю зразу, що білети на таку ораву потрібно брати заздалегідь (бажано за день до, або на крайняк з самого срання в день відправлення). Ціна квитка 70 грн. Якщо раптом так сталося, що в останній момент комусь приспічило з вами поїхати, а білетів вже нема, то ви можете звернутися до контори Автолюксу, яка знаходиться зразу навпроти каси, де продають квитки і, зробивши жалюгідний вигляд, як у кота з Шрека, спробувати домовитись за службове місце (як правило одне у них мусить знайтись). Прибувши в таку срань у Житомир, маємо достатньо часу щоб підкріпитися бутербродами з кавою. Далі запитуємо у місцевих, де зупинка тролейбуса номер 1, в який ми маємо впхнутися і проїхати до зупинки ....... Щоб не про*#бати зупинку, заздалегідь просимо кондуктора щоб він попередив вас, де вам виходити. Вийшовши на вашій зупинці, питаємо перехожих дорогу до моста (міст знаходиться на терріторії парку культури та відпочинку імені Гагаріна). Прибувши на місце, починаємо офігівати з висоти моста, а що ви думали? 40 м це вже не так мало, коли вживу.

Спогади з моєї першої поїздки.

Ну що вам сказати, любі друзі, про роуп-джамп?
Це - страшно.
Ніфіга, я щось собі прогнав, це - дуже страшно.
Сек, я зараз гляну відео і скажу точно як це.
Це - просто піз*#Ц...
Після піз*#Ца приходить кайф... ееее нє, то не кайф... то мега торч...
З моменту мого першого стрибка та з моменту, коли я сходив вперше на БП з малої висоти, я так ще не "какав" в штани, як на тому мості. Так як в мене запасних трусів не було, а памперси я забув купити, довелось герметичність своєї сраки контролювати на вищому рівні підсвідомості, яка від жаху зморщилась, немов той ізюм. З досвіду я знав, що довго стояти і настроюватись, а точніше, переконувати своє внутрішнє я в тому, що я ще не йо*#%тий на всю голову і що я за цим перся 400 км, звучали в цей момент не дуже й то переконливо... Але я знав, що назад вороття нема...

Хронологія подій:
1. До перелазіння через перила моста - мега впевненість та ідіоцька ухмилка.
2. За перилами я вже чомусь не перець і де ділась посмішка?
3. Роздуми про те, нах мені то треба і чому такий тоненький канат?
4. Відрахунок "1, 2, 3", звичайних на перший погляд циферок, в цей момент нагадував запуск шатла в космос.
5. Після цифри 3, долесекундний контроль герметичності заднього отвору... І енергійний стрибок.
6. Цей період часу описую одним словом - піз*#Ц.
7. С-шшш-сс-шш-с (це типу почалося свистіння вітру в вухах).
8. Мля!!! де той грьобаний ривок???? Сцукі... Мене мабуть не прив'язали...
9. Ривок.
10. Крики радості, з глибини душі!!!

Другий стрибок пройшов менш емоційно, але прикольно... З третім ніженьки підкошувались, тому що вже стрибав з перил. Цікавий факт, що перила всього 1 м вище від місця де стрибав, але адреналіну в крові на 50% більше ніж у попередньому стрибку... Ну а четвертий це щось особливе... За 30 хвилин до стрибка, я вже почав нервуватися і настроюватися. Запитаєте, що такого особливого? Я скажу... Відділення з перил + падіння спиною вниз з одним сальто. Опис стрибка можна глянути в пункті 6.

Приторчавши від стрибків, помаленьку пензлюєм в сторону вокзалу. На шляху будуть різні кафе, в яких можна недорого поїсти і відмітити стрибки. Нажершись, пора подумати і про дорогу назад. Лапаємо любу маршрутку, яка йде на вокзал. Значить, прибувши на вокзал, бачимо, що на Львів йдуть прохідні автобуси ~ о 19:... який, ну дуже довго їде, і прибуває у Львів аж о 02:30. Також йде автобус о ~ 23:00. Є ще автолюкс, який йде десь вночі ~ 2 ночі. Яким їхати, вибирати вам.

Для цікавих Варвар.

Перше, що зразу запитають люди, так це те, чи не осипеться мій хребет в труси?
З впевненістю заявляю. Хребет буде на місці, а от чи чогось не з'явиться іншого в трусах, не гарантую. Якщо ви вже стрибали з парашутом, то ви вже знаєте які навантаження при відкритті, а от при роуп-стрибку смикає ще менше. Запитаєте чому так? Все геніально просто. Шнурок прив'язується збоку від місця "екзіту" до, так званої, системи динамічних перил, яка, в свою чергу, за рахунок "коліщетка", яке рухається по шнурку, також пом'якшує ривок (малюнок).

Яка максимальна вага стрибаючого?
За це можна не хвилюватись, вас витримає.

Як піднімають людину яка стрибнула і "болтихається" на шнурку?
Вас не піднімають, а опускають на маленький човен, на якому вас чекає товариш. Після чого ви швидко знімаєте підвісну систему і її піднімають на міст, а ви в цей час пливете човном до берега, щоб висадити товариша який вас "приймав". Самі залишаєтесь у човні, щоб зловити наступного і так по колу.

Яка глибина річки? Хмм, мабуть питаєте на випадок, коли порветься шонурок, тфу-тфу-тфу. Одразу вас розчарую. Падіння у воду з такої висоти нічим добрим не закінчується, та й глибина річки не дуже то велика, якихось 2-3 м.

Якщо я раптом передумаю стрибати?
Передумали так передумали. Ніхто вас силою скидати не буде і за це гроші з вас не візьмуть.

Фото тут і там. Відео тутка і тамка.