Бізнес на лохах

У кожному змаганні хтось завжди залишається у програші. У двобої гравців і гральних автоматів, які заполонили Бориспіль, у програші, зазвичай, залишається людина. Бо там усе запрограмовано. І лише наївні сподіваються на легку наживу, на те, що одержать великі гроші і негайно.

Далеко не всім дано безоглядно і безтурботно проциндрювати за один вечір по кілька тисяч у казино. Тому для пересічних громадян і придумано азартну гру з автоматами, які у світі називають однорукими бандитами, що безсоромно спустошують кишені гравців, переміщуючи їхні кревні грошики до сейфів королів ігрового бізнесу.

А що таке азарт? У перекладі з французької означає випадок, ризик, гарячковість. Азарт — це пристрасть не така вже й безневинна. Звичайно, можна бути затятим рибалкою, альпіністом, парашутистом, але гра на гроші з автоматом — це щось особливе і найшкідливіше.
На різноманітних сайтах Інтернету агітують, переконують, що повернути втрачені гроші можна сторицею, обіцяючи розкрити варіанти виграшу. Але при цьому, мовляв, треба мати деякі секрети, з якими вони радо і охоче (за гроші, звичайно) поділяться. А що ж це за секрети? Виявляється, є певний набір клавіш, помилки і недопрацювання у програмах, знання яких забезпечить стабільний виграш великих сум. Відомі навіть випадки, коли обслуговуючі працівники автоматів запам’ятовували, окрім системи гри, повне проходження бонусу і успішно користувалися ним. Існує в автоматах і чітко визначений час, коли гроші просто сиплються у руки. А є період, коли «однорукий бандит» їх ковтає. Тож не важко здогадатися, що автомат ощасливить гравця певною сумою лише тоді, коли завантажиться грошима під саму зав’язку. На чорному ринку навіть продаються спеціальні плати, які гарантують постійний виграш.

Грати, можливо, і не погано. Але чи ви чули від своїх знайомих, що хтось із них виграв? Більше того, нерідко чоловіки залишають там усю свою зарплату, а з часом у стані азарту втрачають усе: родину, роботу, продають власні автомобілі, квартири. До того ж, гра, ніби вірус, вражає не лише чоловіків, а й жінок.



Гральні автомати нині заполонили весь життєвий простір — кафе, бари, базари, магазини. Наприклад, на вулиці Лютневій у Борисполі є 100-метрівка, уздовж якої встановлено аж 54 ігрові автомати. У велелюдних місцях зачиняються овочеві крамниці, книгарні, гастрономи, аптеки, а на їхньому місці відчиняють гральні заклади. І нікого не хвилює, що все це дедалі поглиблює зубожіння населення. Руйнує суспільні і сімейні цінності, призводить врешті до деградації особистості. Пляшка пива і нездоровий блиск в очах — усе це стає запорукою уявної успішності.

Найстрашніше те, що всі автомати розраховані на підлітків, яких уже запрограмовано на невдачу. От і шукають діти шляхів, навіть злочинних, щоб роздобути грошей на наступну гру. Грабують своїх батьків удома і незнайомих перехожих на вулиці.

У тіні залишаються власники «одноруких бандитів». Хтось збирає величезний капітал. А чи поповнює він місцевий бюджет?

Двобій з гральними автоматами з пристрасті перетворюється на хворобу. Цієї залежності, як і наркотичної, позбутися важко. Прогнозують навіть, що невдовзі такими пацієнтами будуть переповнені психіатричні лікарні. Адже така маніакальна залежність провокує стреси нервової системи, спричинює психічні розлади, неконтрольовані дії. І саме це може перетворитися на суспільну трагедію в майбутньому. Вилікувати ігромана майже неможливо. Людина, програвши, природно прагне відігратися. Але в азарті вгрузає ще глибше і програє все більше.

Можна виокремити кілька категорій гравців: ті, що заробляють грою собі на життя і фактично це професіонали з великим досвідом, їх, звичайно, зовсім небагато; ті, хто мають лише надію на виграш і здебільшого програють; ті, кому просто цікаво грати, щоб убити час, але тут виникає небезпека перетворення останніх на ігроманів.

Чи може місцева влада якось впливати на ігрову індустрію? Фактично ні. Адже ігровий бізнес після наркотиків є найприбутковішим у світі. За приблизними підрахунками, річний прибуток королів ігробізнесу в Україні становить понад 600 мільйонів гривень. Ним займаються ділки особливого ґатунку, які добре знають психологічні секрети масового втягнення людей до ігрової діяльності, замішаної на азарті. Вони добре розуміють, що потенційними гравцями залишаються діти і підлітки, чия психіка піддається різного роду впливам, і які, до того ж, легко залучають своїх однолітків. Перша хвиля грального бізнесу накрила Україну 2003 року, коли патент на встановлення апарату коштував усього 700 гривень, а ліцензії взагалі не вимагалося. Потім колесо закрутилося ще швидше. На один патент почали встановлювати по кілька апаратів. За законодавчим документом, гральні автомати в Україні мають встановлюватися в закритих приміщеннях, вхід до яких контролює уповноважена особа. Саме ця особа має дбати, аби до гральних залів не заходили діти і підлітки.

Ігровий бізнес на Київщині, як і по всій Україні, вже вийшов з-під контролю місцевої влади. Ділки від нього діють відкрито і нахабно. Корпорація «Ігросервіс», що є монополістом у гральному бізнесі, навіть створила і утримує футбольну команду першої ліги під однойменною назвою у Сімферополі.

Законодавчі акти, зазвичай вихолощені за змістом, мають декларативний характер. Чи будуть легалізовані доходи, одержані злочинним шляхом? Чи стане законом розташування гральних автоматів лише в певних ізольованих місцях? Чи встановлюватимуться касові апарати? Одні запитання і запитання, відповіді на які навряд чи цікавлять когось із можновладців.

Як мер Києва з «бандитами» воював

Для мера Києва Черновецького, віруючого протестантської церкви, котра, м’яко кажучи, не вітає подібні сатанинські ігри, тема ігрових автоматів є дошкульною. Він розпочав кампанію з вилучення гральних автоматів у їхніх володарів. Нещодавно дав доручення підлеглим звезти всі демонтовані ігрові автомати в одне місце. Мер особисто приїхав до двору, куди докупи були звезені «бандити». Столичний голова скористався декількома молотами, які заздалегідь приготували, і почав гатити ними по корпусах автоматів. Але особливої шкоди їм це не завдало. Захекавшись від сізіфової праці, Черновецький сказав свідкам, що ці автомати приносили людям, які не дотримувалися затверджених ним у Києві ліцензійних умов, кожен по 10 тисяч доларів у місяць, а виграти на них було неможливо. Після цього Черновецький викликав бульдозери.

Тет-а-тет із ігровим «пішаком»

Кореспондентові «Вістей» вдалося розговорити одного з працівників залу ігрових автоматів у Борисполі. Звичайно, з відомих причин ні прізвища, ні імені співрозмовника назвати неможливо. Ось дещо зі сказаного «автоматником» Г.

— Я у цьому бізнесі лише пішак. Розмінюю гроші. Проте за пару років роботи багато в чому розібрався і зрозумів. Ігровий бізнес дуже хитро побудований. Навіть не можу уявити, які прибутки має хазяїн. Та й чи хазяїн він цього закладу взагалі. Але второпав, що справжніми хазяями усієї мережі ігрових автоматів є кияни. А обізнані люди казали, що керівна лапа знаходиться аж у Москві. Мій хазяїн насправді — не хазяїн, а, швидше за все, найнятий менеджер.

— Чи бувають перевірки?

— У фінансові «копальні» я не вникаю. Але майже щотижня з Києва приїжджає інкасація. Не знаю, приватна чи державна. Закривають на півдня зали і рахують усю готівку. Нерідко гостюють у нас і представники бориспільської влади. Але обмежуються тим, що споглядають, чи немає тут неповнолітніх. Проте щодо цього власники автоматів не ризикують і вимагають на порозі від підозріло молодих осіб показувати паспорти. Бо ж через неповнолітніх можна позбутися ліцензії.

— Який наплив гравців у вашому гральному закладі?

— Як правило, до чотирнадцятої майже нікого немає. Під вечір ідуть косяками.

Пустодзвонство бориспільських депутатів

Пустодзвонство притаманне у багатьох випадках бориспільським депутатам. Один із яскравих прикладів цього — тема, порушена на останній сесії. Йшлося про ігрові автомати, які заполонили Бориспіль. Спочатку обурювалися тим засиллям і навіть проголосували, щоб ігрові автомати розташовувалися від шкіл і дитячих садків у радіусі одного кілометра. Це ж треба отаке молоти язиками. Невже дошкільнята так і сипонуть до блимаючих вогників ігрових автоматів? Врешті-решт після бурхливої балаканини депкорпус зійшовся на тому, що ігрові автомати повинні розташовуватися від шкіл і дитячих садків на відстані не менше півкілометра.

Отож, доведеться мерії оснастити депутатів вимірювальними засобами, аби порахувати кількість отих законних метрів. Але для цього треба пам’ятати, що, наприклад, від першої школи, що в центрі міста, в діаметрі 50-300 метрів діють близько 200 «одноруких бандитів». Щось не віриться в те, щоб їх перекинули на коломичівську чи бежівську левади…

Іван ГУЛЬКІВСЬКИЙ