 |
| За версією спеціальної телевізійної премії „Телетріумф” у 2002 та 2007 році Олена Фроляк була названа кращою ведучою року, експерти та колеги справедливо відзначили її як бездоганного професіонала. |
|
|
Вона зробила себе сама. За 15 років після закінчення факультету журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка пройшла всі щаблі журналістського фаху. Від редактора Черкаського обласного телебачення до ведучої підсумкової програми одного з найпотужніших телеканалів України. |
|
|
Інна Шевченко вперше спробувала працювати в кадрі на студії при університеті... Тоді там робили «Освітні новини» для УТ-1. Відзнятий матеріал стосувався рубрики «Один день в історії»... «Зйомки відбувалися на вулиці, пам’ятаю, суфлера не було - текст весь у голові, - пригадує Інна, - було дуже холодно, й тому текст постійно плутався... А керівник студії постійно повторювала: «Ну що і досі хочеш бути ведучою?» А я казала: «Так, хочу!», починала спочатку і ... врешті досягла мети!» |
|
|
Андрій Куликов – експерт з засобів масової інформації, журналіст, який майже 28 років працював у газеті, на радіо і на телебаченні.
|
|
|
Завжди вважав, що найкращу та найпрогресивнішу теорію ніколи не зайве дублювати практикою. |
|
|
До свого успішного дебюту ведучий “Фактів” Олексій Гнилуша мав не менш успішну практику заступника головного редактора на “Вуличному телебаченні”. |
|
|
У журналістику прийшов ще студентом філфаку Черкаського університету. Спочатку був перекладачем у рекламному агентстві, а потім доріс до випускового редактора. |
|
|
Школу закінчив зі срібною медаллю. Саме там утвердився в думці, що стане або вчителем, або журналістом, або актором. |
|
|
Народився 16 серпня 1968 року в Києві. У 18 років потрапив до школи спецпідроздлів КДБ СРСР, де півроку проходив навчання для проведення бойових спецоперацій у зонах військових конфліктів. Після закінчення навчання воював в Афганістані. |
|
|
„Інтерньюз”, СТБ, ICTV – таким є шлях професійного зростання Ігоря Мірошниченка, який він розпочав ще на другому курсі Інституту журналістики. |
|
|
Шалений ритм життя, щоденні прямі ефіри, щільний графік зйомок поставили Андрія Ковальського перед питанням: що робити з вихідними, які хоч і не часто, але трапляються? |
|
|
| Олександр Гливинський – відомий спортивний журналіст України. З 2002 року член Асоціації спортивних журналістів України й Міжнародної асоціації спортивних журналістів (AIPS). |
|
|
| Ігор Моляр – наймобільніший з українських тележурналістів. Засновник автомобільної тележурналістики як такої на українському ТБ. Першокласний профі своєї справи абсолютно переконаний в тому, що автомобіль – не розкіш і навіть не засіб пересування, а стиль життя, філософія та світогляд. |
|
|
Старожил „помаранчевого”, після того, як на канал прийшла нова команда, Микола Миколайович отримав персональне запрошення знову взяти на себе почесну та відповідальну місію інформувати населення про метеорологічні зміни. |
|
|
Максим Васильович Сікора, 1982-го року народження, киянин. Володіє українською, російською, англійською мовами. |
|
|
Олександр Ільїних народився 4 лютого 1980 року в м. Барнаул (Росія). Через рік сім'я переїхала у м. Самарканд (Узбекистан), а потім – у Херсонську область. Закінчив Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. З березня 2005 року працює репортером у програмі «Факти». |
|
|
| За великим рахунком, біографія Дмитра Лаленкова є суцільним ланцюжком суперечностей та несподіваних зиґзаґів долі. Народився у Луганську у творчій родині: батько працював у симфонічному оркестрі, дідусь був професором консерваторії... |
|
|
| Актриса Молодого театру, де працює з 1998 року. Зайнята у виставах: “РЕхуВІлійЗОР” (Марія Антонівна), “Севільські заручини” (Клара), “Трагедія Гамлета, принца Данського” (Акторка), “Хоровод любові” (Гризетка), “Одруження” (Дуняша), “Маринований аристократ” (Дружина), „Московіада” (Галя)... |
|
|
Енергії, завзяття та оптимізму Пелиха вистачило б не лише на кілька телепроектів одночасно, але й для функціонування невеликої електростанції. |
|
|
Олександр Печериця – актор Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка, цікава і енергійна особа, не позбавлена самоіронії і шарму. Ще змалку у Сашка виявляли гіперактивну допитливість, яка не покидає його й досі. Роль ведучого на ICTV стала для Олександра на телебаченні дебютною. |
|
|
Фоззі – людина амбітна, буйна і активна. Відгукується на Фоззбіндернеберибабай, УтібозіФоззібой. Ріс жахливо шкодливим хлопчиськом, внаслідок чого чотири рази ламав ніс. З 6 років займався спортом: 2 роки дзюдо, решту часу – футболом. Трудова діяльність насичена й різноманітна. Починав із прибиральника на пляжі, продовжував санітаром і рятувальником. |
|
|
Народився 29 червня 1978 року в м. Красногорівка Донецької області у родині вчителів. В дитинстві мріяв стати палеонтологом, подорожувати у важкодоступні регіони, наприклад у пустелю Гобі, і відшукуватитам там залишки динозаврів. Вже у школі почав працювати у районній газеті «Мар’їнська нива». Перші матеріали з місця подій – замітки про збір врожаїв на ланах Донеччини. |
|
|
| Надія Дерманська, ведуча програми «Факти. Світ» на ICTV, на телебаченні вже 11 років – з них 6 на каналі ICTV. |
|
|
Олексій Горбунов представить глядачам ICTV надзвичайні людські можливості в програмі «Чудо–Люди». Народився в Києві 29 жовтня 1961 року. До десятого класу про театр знав небагато. Коли вперше потрапив туди, зрозумів, що тепер його життя пов'язане з театром. |
|
|
Ірина Дмитренко – ведуча «Ділових фактів» на ICTV. Народилася 3 листопада у Борисполі. Однак дорослішати згодом довелося у північній столиці Росії. Про Ленінград залишилися винятково приємні і ностальгійні спогади. |
|
|
Співавтор і ведучий програми «Українці Афігенні» Андрій Ростиславович Богданович почав своє бурхливе творче життя в середині дев'яностих років, граючи в кіровоградських командах КВК і працюючи на місцевих теле- і радіостанціях. |