Джеймсу Вулфенсону, попередньому президенту Світового Банку та мені ставлять у заслугу те, що ми винесли корупцію на порядок денний Банку, всупереч зусиллям опонентів, які вважали корупцію політичним, а не економічним питанням, і, таким чином, знаходяться за межами мандату Банку. Наше дослідження показало систематичний зв’язок між корупцією та економічним зростанням, що дозволило нам зайнятися цим важливим питанням.
Але, взявшись за боротьбу з корупцією, Світовому Банку не погано було б пам’ятати чотири речі.
По-перше, корупція має безліч форм, а, отже, боротьбу з корупцією доведеться вести відразу на кількох фронтах. Не можна боротися з відведенням невеликих сум слабкими та бідними країнами, водночас ігноруючи широкомасштабну передачу державних ресурсів у приватні руки, яка мала місце, скажімо, в Росії при Єльцині.
У деяких країнах відкрита корупція носить головним чином форму внесків на користь виборчих кампаній, які зобов’язують політиків відплатити великим донорам послугами у відповідь. Дрібномасштабна корупція — це погано, однак систематична корупція політичних процесів може мати ще більш руйнівні наслідки. Внески на користь виборчих кампаній та лобіювання, що призводить до швидкої приватизації інфраструктури (до прийняття відповідних принципів регулювання та при залученні малої кількості потенційних покупців), можуть зашкодити розвитку і без прямих відкатів державним чиновникам.
Але в житті ніколи не буває лише чорних та білих фарб. Так само, як не існує універсальної політики економічного розвитку, так і не існує універсальної стратегії боротьби з корупцією. Боротьба з корупцією повинна бути такою ж комплексною і різносторонньою, як і сама корупція.
По-друге, Світовий Банк, звичайно, може читати антикорупційні проповіді, але що справді має значення, так це стратегія, процедури та інститути. Треба відзначити, що процедури здійснення закупівель та видачі підрядів Світового Банку вважаються у світі моделлю для наслідування. Справді, деякі країни з великими доларовими резервами, які навряд чи потребують кредитів Світового Банку, попросили у Банку позики, незважаючи на набагато вищу ставку відсотка, ніж вони отримували від США, тому що вважають, що ці процедури допоможуть їм забезпечити високу якість проектів, вільних від корупції, і стануть стандартом і в інших областях.
Але успіх у боротьбі з корупцією вимагає більшого, ніж просто хороші процедури здійснення закупівель та видачі підрядів (наприклад, уникнення неконкурентних торгів за наявності одного покупця). Безліч інших стратегій та процедур може бути задіяна для зменшення стимулів до корупції. Наприклад, деякі податкові системи можуть краще протистояти корупції, ніж інші, тому що не надають дискреційних повноважень податковим інспекторам.
По-третє, основним обов’язком Світового Банку є боротьба з бідністю, що означає, що коли він має справу з бідною країною з високим рівнем корупції, його завдання полягає в тому, щоб забезпечити цільове використання своїх кредитів на проекти та допомогу людям, які потребують цього. У деяких випадках це може потребувати надання допомоги через неурядові організації. Але тільки в рідкісних випадках найкращим виходом буде відмовити в допомозі країні.
І, нарешті, тоді як країни, що розвиваються, повинні взяти на себе відповідальність з викорінення корупції, Захід може багато зробити для того, щоб допомогти їм у цій справі. Як мінімум, Західні уряди та компанії не повинні виступати як співучасники в корупційних операціях. У кожного хабара є хабародавець, і дуже часто хабародавцем є компанія з розвиненої індустріальної країни або ж хтось, хто діє від її імені.
Справді, однією з причин так званого прокляття природних ресурсів, а саме того факту, що показники зростання країн, багатих на природні ресурси, в середньому нижчі від показників зростання країн, бідних на природні ресурси, є поширеність корупції, чому дуже часто сприяють, і що схвалюють компанії, бажаючі отримати природні ресурси за більш низькою ціною. США за правління президента Джиммі Картера зробили важливий внесок у боротьбу з корупцією прийняттям Акту, який забороняє всім громадянам, компаніям та представництвам США пропонувати хабарі будь- яким державним чиновникам іноземних держав. Конвенція з боротьби з хабарництвом Організації економічного співробітництва та розвитку стала ще одним кроком у правильному напрямі. Прозорість усіх платежів урядам привела б до ще більшого прогресу, і Західні уряди могли б сприяти цьому шляхом прив’язки цієї вимоги до утримання податку.
Не менш важливим є вирішення питання банківської таємниці, яка сприяє корупції, надаючи корумпованим диктаторам безпечний притулок для їхнiх коштів. У серпні 2001 року, незадовго до терористичних актів у США, американський уряд наклав вето на спробу Організації економічного співробітництва та розвитку обмежити можливості відкриття секретних банківських рахунків. І хоч уряд відтоді змінив свою позицію з питання нерозголошування банківської інформації щодо терористів, він не зробив це відносно корумпованих чиновників. Тверда позиція Світового Банку з цього питання підвищила б довіру до нього в боротьбі проти корупції.
Ті, хто критикує позиції Світового Банку щодо корупції, роблять це не тому, що підтримують корупцію. Деяких критиків турбує можливість корумпування самої боротьби з корупцією, а саме, що цю боротьбу буде використано як прикриття для скорочення допомоги країнам, які викликали невдоволення адміністрації США. Такі побоювання знайшли відображення в уявній невідповідності жорсткої риторики Банку відносно корупції та одночасних планів щодо розширення допомоги Іраку. Ніхто не може стверджувати, що в Іраку немає корупції, або що він відзначається низьким рівнем корупції порівняно з іншими країнами.
Найбільш різка критика, однак, іде від тих, хто хвилюється, що Світовий Банк відходить від свого мандату. Звичайно, Банк повинен зробити все можливе, щоб забезпечити цільове витрачання своїх грошей, що означає боротьбу як з корупцією, так і з некомпетентністю. Але самі гроші не вирішать усі проблеми, а вузькоспрямована боротьба з корупцією не приведе до розвитку. Навпаки, вона може просто відвернути увагу від інших не менш важливих питань для тих, хто намагається вирватися з бідності.
Джозеф СТIГЛIЦ — лауреат Нобелівської премії з економіки; його остання книга називається «Як зробити глобалізацію ефективною».