Версiя для друку Обговорити в форумi

 
Св╕чка, що переходила з рук в руки, збер╕гала тепло дотика тоненьких дитячих пальчик╕в ╕ вже загруб╕лих в╕д щоденно╖ прац╕ рук виховател╕в та вчител╕в д╕твори. Це було трохи дивно, бо зовн╕ схоже на якусь гру, але ╕ урочисто, хвилююче, н╕би зд╕йснювався обряд ╓днання присутн╕х. Так передають св╕чки з рук в руки в переповненому храм╕ з╕ словами: "До свята!"
 Але не свято символ╕зувала ця нин╕шня св╕чка, яка зак╕нчила св╕й шлях в руках одн╕╓╖ з вчительок навчально-реаб╕л╕тац╕йного центру "Над╕я", що в С╕мферопол╕, майже зд╕йснивши коло. Це був символ скорботи за загиблими п╕д час голодомор╕в на ╕нтегрованому уроц╕-рекв╕╓му, що в╕дбувся тут 21 листопада.
 Церемон╕╖ передували вступне слово директора центру Тетяни Онуфр╕╖вни Панацишено╖ та виступи педагог╕в, що вели цей урок: Катерини Васил╕вни Шарай (укра╖нська мова та л╕тература) ╕ Людмили Федор╕вни Заших╕но╖ (╕стор╕я).
 "У св╕т╕ бува╓ багато трагед╕й, катастроф. ╤ коли люди гинуть в╕д стих╕йного лиха - це одне, коли вони гинуть, захищаючи в╕д ворога Батьк╕вщину, - це ╕нше. Але коли народ-хл╕бороб помира╓ на сво╓му чорнозем╕ в╕д голоду - це вже н╕ з чим не можна пор╕вняти!" - луна╓ голос Катерини Васил╕вни. А один з учн╕в чита╓ в╕рш з такими проникливими словами: "Дай мен╕, Боже, хоч соломинку! Зроби так, щоб ╖сти не хот╕лось..."
 Сьогодн╕ вже н╕ для кого не та╓мниця, що колектив╕зац╕я в╕дбувалася насильницьки ╕ перетворила селян на батрак╕в, "розкуркулювали" до останньо╖ зернини.
 В п╕дручниках ╓ ╕ красномовн╕ приклади-спогади колишн╕х д╕вчаток ╕ хлопчик╕в. Хоча б так╕: сид╕ла с╕м’я об╕дала. Прийшли представники влади. Забрали все до нитки, нав╕ть чугун з картоплею, що стояв на стол╕. А ту картоплину, що дитина затиснула в кулачку, теж вирвали ╕ розбили ╖╖ об землю.
 Непом╕тно ведуч╕ перейшли на спогади, пов’язан╕ з ╕стор╕╓ю власних родин. Катерина Васил╕вна розпов╕ла про те, що п╕знала в╕д матус╕, яка досв╕ту, д╕вчинкою, ходила збирати колоски. О 8-й ранку поле вже охоронялося.
 - А як же закон "Про п’ять колоск╕в?" - п╕дключилася до спогад╕в Людмила Федор╕вна, яка знала про голод теж не лише з п╕дручник╕в, а ╕ з розпов╕дей бабус╕. Бабуся вижила одна, втративши чолов╕ка, трьох д╕тей, батька ╕ мат╕р. Як вижила? Дивом. Рятувалися лободою, кропивою, смажили ╕ ╖ли ховрашк╕в, ящ╕рок. Але справжн╕м "святом" ставала загибель в шахт╕ коняки. ╥╖ в╕двозили в кар’╓р, обробляли карболкою, що мала нестерпний запах. А коли ця процедура зак╕нчувалася, на коняку накидалися голодн╕ люди - з ножами, сокирами та ╕ншим знаряддям. Перед тим, як варити, м’ясо довго вимочували - надто смерд╕ло.
 За оф╕ц╕йними даними, щодня помирало 25 тисяч людей, а загалом Голодомор 1932 - 1933 рок╕в забрав життя майже у 10 млн. громадян.
 - ╤ щоб лихо не повторилося, ми не ма╓мо права забувати про ц╕ под╕╖, - п╕дбила п╕дсумки Катерина Васил╕вна. - Ми мусимо пам’ятати про загиблих. А в суботу, 24 листопада, попрос╕ть сво╖х батьк╕в, аби вони запалили св╕чку ╕ поставили на п╕дв╕конн╕, щоб ус╕ ╖╖ бачили. Таким чином ми в╕ддамо шану пам’ят╕ сво╖х предк╕в. Ц╕ св╕чки уособлюватимуть ╖хн╕ з╕рков╕ душ╕. А ви мусите передати це св╕тло в майбутн╓.
 Дал╕ - хвилина мовчання. ╤ св╕ча, що окреслила ще одну сп╕раль нашого життя. Адже ╕ сьогодн╕ - не вс╕ ми багат╕ ╕ сит╕ й не з╕ сво╓╖ власно╖ вини. ╤, можливо, це пригадають колись д╕ти д╕тей, що взяли участь в ритуал╕ пам’ят╕.
 Тамара СОЛОВЕЙ.

 Детальна розпов╕дь про навчально-реаб╕л╕тац╕йний центр "Над╕я" - в наступних номерах "КС".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2007 > Тема "З потоку життя"