Голос України - «Очі розбігаються, а купити немає чого»

«Очі розбігаються, а купити немає чого»

«На вашу дівчинку вже піджаків немає», — з порога засмутила восьмирічну Оленку продавець магазину «Юність». Але мама одразу заспокоїла: «Знайдемо в іншому місці». Довелося обійти шість крамниць та ярмарків і тільки в одній знайшли те, що хотіли, — за 270 гривень. А в цьому вирішили «опіджачити» старшу дочку — десятикласницю. Але і їй не змогли підібрати піджак до смаку. І це за 250—280 гривень! Натомість сподобалася скромна чорненька коротка спідничка за 135 гривень...

Ціни нинішнього року значно вищі за торішні. Мати двох школярів-близнюків, з якою вдалося поспілкуватися на «Шкільному базарі» на Хрещатику, тільки на 200 з лишком гривень накупила канцтоварів. Наприклад, щоденники по 6 гривень за штуку. «Цього року на формі економимо — хлопчики не надто виросли. Однак треба обом купувати портфелі. Ціни — ого-го. Що буде далі?!», — бідкається жінка, медсестра за фахом.

Дністер б’є на сполох!

Найчистіша в недавньому минулому річка Європи Дністер нині знаходиться в критичному стані. Водна гладь заростає водоростями, про що б’ють на сполох екологи. Вилов риби у річці зменшився вдесятеро, а якість води, яка іде водогонами до багатьох населених пунктів, незадовільна. Очисні споруди функціонують погано, а то й зовсім не працюють, потребують реконструкції. Міжнародна асоціація «Еко-Тірас», до якої входять фахівці з України, Молдови, Придністров’я, прагне привернути увагу влади та громадськості до стану здоров’я Дністра (у давнину він носив ім’я Тірас). Вони наполягають на створенні міжнародної установи для управління водним басейном річки.

Віра ШПИЛЬОВА.

Хмельницька область.

Хвостосховище — могильник природи

Майже 40 млн. тонн радіоактивних відходів накопичено в могильнику Західний, що в межах Дніпродзержинська. Це робота до недавнього часу надто засекреченого Придніпровського хімічного заводу. Ще з повоєнних років і до здобуття Україною незалежності в його цехах інтенсивно переробляли українську уранову руду на компоненти, котрі відправляли до Росії для виготовлення урану-235. Все, що залишалося (а це радіоактивні відходи), нагромаджували у так званих хвостосховищах, якими ставали заміські природні балки чи низини. Останнім часом місцеві екологи забили тривогу, адже в Західному радіоактивні відходи перебувають без належного догляду й можуть потрапити до Дніпра.

Завдяки протестним акціям мешканців великого селища Таромського та наполегливості колишнього народного депутата Анатолія Клименка та його дніпродзержинських колег-мажоритарників наприкінці 2003 року кабмін затвердив державну програму «Приведення небезпечних об’єктів виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод» в екологічно безпечний стан і забезпечення захисту населення від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання на 2005—2014 рр.» Для обслуговування хвостосховища Західного функціонує державне підприємство «Бар’єр» із цільовим фінансуванням. Проте кошти не надходять. Із запланованих урядом на рік нинішній близько 800 тис. гривень, на цей час виділено 463 тис. з обласного Фонду охорони навколишнього природного середовища.

Михайло СКОРИК.

Дніпропетровська область.