• покращення роботи котельної установки (процесу горіння палива);
• встановлення спеціального бункера для автоматичної подачі тирси в топку;
• більш ефективне використання  або збільшення площі нагрівання елементів в камері;
• створення необхідної швидкості і реверсу циркуляції повітря через пакет пиломатеріалів;
• використання економайзера (на димових газах) для підвищення температури теплоносія в камері;
• утеплення сушильної камери, ущільнення дверей;
• встановлення необхідних вимірювальних приладів і т.ін.

Треба підкреслити, що такі заходи дають значний результат і, зазвичай, окупляються за кілька місяців.
В окремих випадках бажано повністю переобладнати сушильну камеру з встановленням нового котла. При цьому найбільш доцільно встановити повітряний котел, який має цілий ряд переваг перед водяним, а саме:

• простота конструкції і монтажу котла;
• відсутність води і пов’язаних з нею проблем (ржавіння труб, протікання, замерзання в зимовий період, усування небезпеки можливого вибуху при перегріві, відсутність громіздких радіаторів тощо);
• швидкий вихід на робочий режим (до 30 хв.);
• простота обслуговування і регулювання режиму сушіння;
• невелика вага (до 350 кг), розбірна конструкція, простота завантаження і транспортування;
• паливом для котла слугують відходи деревини (тирса, дрібна стружка, обрізки);
• потужність котла – 50-60 кВт, що при використанні в сушінні режиму з перервами циркуляції і подачі повітря в камеру забезпечує роботу двох сушильних камер або однієї сушильної камери і невеликого цеху (до 300 м3).

Повітряний котел являє собою металеву піч (1), з’єднану з трубчастим теплообмінником (2), що обдувається повітрям, яке при цьому нагрівається до 140 оС. З котла за допомогою вентилятора, перемикального шибера (3), що здійснює реверс повітряних потоків, по коробах з оцинкованих листів (4) прокладених в сушильній камері з обох боків вздовж стін, подається гаряче повітря, яке змішуючись з основним об’ємом агенту сушіння, дає змогу підтримувати в камері необхідну температуру (до 90 оС).

Для створення необхідної швидкості і рівномірного продування повітря через пакет (9), в камері зверху по осі встановлено чотири осьові реверсивні вентилятори (5), які автоматично можуть змінювати напрямок обертання залежно від положення шибера. За бажанням, процес реверсу повітряних потоків в камері може бути також автоматизований і здійснюватись через задані проміжки часу. Передбачено також систему пароутворення для підтримання в певних режимах сушіння необхідної вологості агента сушіння, яка здійснюється шляхом подачі води з окремого бака (6) через форсунки в зону нагрівання повітря над топкою. Для видалення з камери утвореної в процесі сушіння зайвої вологи призначено спеціальний шибер на котлі.

При встановленні нового котла треба відповідно підготувати приміщення сушильної камери, приділяючи особливу увагу забезпеченню достатньої теплоізоляції і герметизації стін, перекриття і дверей.

Для кваліфікованого керування процесом сушіння деревини (згідно з технологічною картою) необхідно встановити відповідні вимірювальні прилади:

• термометри 0-150 оС на коробах при вході і виході з котла;
• психрометр – мокрий і сухий термометри 0-100 оС (7), які встановлюють всередині камери (для зняття показів з них передбачається спеціальне віконце), або спеціальний електронний психрометр (ДПС - 2). Для визначення вологості деревини використовується переносний або стаціонарний вологомір, для замірювання в 6 точках.

Відповідна реконструкція сушильної камери, або побудова нової з використанням повітряного котла забезпечує виконання всіх вимог для якісного процесу сушіння пиломатеріалів, але коштує значно дешевше, ніж придбання фірмової камери.
Уже діючі за такою схемою сушильні камери показали високу ефективність і економічність в роботі.



За матерілами Всеукраїнської галузевої газети "Деревообробник"
derevo.com.ua