Промислова безпека зі всіма своїми проблемами і наслідками давно вийшла за межі виробництва — і в територіальному, і в соціальному сенсі. Трагедія в Дніпропетровську, коли вибух газу висадив у повітря житловий будинок, поховавши під уламками десятки людей, ще раз довела: виробничі аварії рикошетом б’ють по всьому суспільству. Це — не тільки втрата основних фондів і кваліфікованих кадрів. Це завжди — сльози вдів і осиротілих дітей, покалічені долі та зруйновані сім’ї.

За великим рахунком, Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду стоїть на сторожі не лише конституційних прав громадян на безпечну працю, а й права на життя кожного з нас. Від його діяльності багато в чому залежить соціальний спокій країни, не кажучи вже про стан і розвиток економіки. Втім, події останніх днів свідчать, що, схоже, цьому центральному органу виконавчої влади самому непогано було б отримати право на спокійну діяльність, перш ніж забезпечувати її іншим.

У нашій розмові напередодні Всесвітнього дня охорони праці голова Держгірпромнагляду Сергій Сторчак чутки про чергову хвилю реорганізації очолюваної ним структури не підтверджує і не спростовує. Однак вважає хронічну нестабільність одним із основних чинників, що далеко не найкращим чином позначаються на роботі наглядової структури, зокрема й на стані промислової безпеки країни загалом.

— Останніми роками ми пережили не одну реорганізацію, — каже Сергій Олександрович. — Комітет двічі ліквідовували, передаючи його функції то Міністерству праці та соціальної політики, то МНС. А після того, як країна здригалася від чергової промислової катастрофи, знову відновлювали. Адже поки триває реорганізація, державний нагляд за промисловою безпекою у країні практично паралізований. Він не може виконувати свої функції. Звідси, певним чином, й аварії, травматизм. І потім необхідно розпочинати все «з нуля».

Із системи держнагляду досвідчені спеціалісти йшли в ті структури, де була стабільність. Це на тривалий час негативно позначалося на якості нагляду, де ключовою постаттю є інспектор. На підготовку такого фахівця йдуть роки, оскільки він повинен знати виробничі процеси і технології краще навіть за головного інженера підприємства.

Про нас узагалі згадують, коли вдарить грім. Взяти хоча б торішню дніпропетровську трагедію. Свого часу наша структура контролювала питання профілактики невиробничого травматизму, до яких, власне, і належать питання використання газу у побуті. Потім цю функцію передали Міністерству з надзвичайних ситуацій. Коли ж вибухнув житловий будинок у Дніпропетровську, саме наші спеціалісти, і тільки вони, змогли миттєво відреагувати на критичну ситуацію і виконати поставлені урядом завдання.

Комітет взяв на себе технічне розслідування обставин аварії (тепер такі розслідування — знову в нашому віданні). Ми оперативно провели тотальні перевірки всіх спеціалізованих підприємств газопостачання. Те, що побачили, можна назвати одним словом — жах! До такого стану доведені ці підприємства. Поінформували Кабмін, «Нафтогаз» про виявлені порушення. Зі свого боку терміново розробили і ввели в дію нові нормативні документи щодо держнагляду за використанням газу в побуті.

Така структура, як Держгірпромнагляд, забезпечуючи в державі промислову безпеку, паралельно з наглядовою виконує ще й стабілізуючу функцію. А також, я сказав би, модернізуючу, оскільки вирішення питань безпеки праці передбачає впровадження прогресивних сучасних технологій. Тому надзвичайно важливо, особливо в сьогоднішніх реаліях, коли країна вибудовує цивілізовану ринкову економіку, щоб ця структура була дієздатною, а отже, незалежною від політичних розкладів. Її, навпаки, варто підсилювати новими повноваженнями, надавати нові функції, як це роблять, приміром, у Росії.

— Сергію Олександровичу, ви працюєте в цій структурі вже багато років. Однак був період (знову ж таки, між черговими реорганізаціями), коли довелося попрацювати і в бізнесі?

— Я прийшов у систему державного нагляду з виробничої сфери. Працював на шахтах виробничого об’єднання «Кривбасруда». Починав кріпильником, потім став гірничим майстром, начальником дільниці, головним інженером та начальником шахти «Першотравнева-1».

Тому після чергової ліквідації комітету у 2005 році, природно, пішов знову на виробництво. Займався дуже цікавим для мене, як для гірничого інженера, питанням — пошуком нової технології збагачення окислених руд. Сьогодні це надзвичайно актуально для України, адже в її надрах розвідані мільярди тонн гематитових руд з великим вмістом заліза. Технології збагачення цього ресурсу існували давно, однак вони не були економічно вигідними.

Коли ж ситуація на ринку залізорудної сировини загострилася, всіх дуже зацікавила проблема збагачення саме гематитових руд. Були напружені пошуки, поїздки за кордон, де ці технології дуже ефективно працюють. І схему було знайдено. Тепер гірничо-збагачувальні комбінати окислених руд можуть на базі цієї схеми впровадити нову технологію — удосконалену і набагато рентабельнішу, ніж традиційна магнітна сепарація. Вважаю це великим своїм успіхом, бо проблема в Україні не розв’язувалася протягом багатьох років.

— Повертаючись до теми комітету. Ви, по суті, створювали його в тому вигляді, яким він є сьогодні, — починаючи від суто організаційних моментів до розробки нормативних актів і налагодження міжнародного співробітництва. Що сьогодні найбільш актуальне в діяльності очолюваної вами структури?

— Підвищити економічну зацікавленість роботодавців у створенні безпечних умов праці. Адже сьогодні Україна — чи не єдина країна в світі, яка звільнила власників від фінансової відповідальності за стан безпеки і травматизму на підприємстві. Від часу створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків після аварій усі виплати бере на себе не роботодавець, а фонд.

Тому ми ініціювали низку нормативно-правових актів, спрямованих саме на реалізацію цієї мети. По-перше, розробили проект закону «Про промислову безпеку», який законодавчо визначає це нове для нашої країни поняття. Пропонуємо також зміни до Закону «Про соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві», якими буде впроваджено механізм диференційованих страхових тарифів, коли внески у фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві залежатимуть не тільки від фонду заробітної плати, як зараз, а й від стану виробничої безпеки: що вищий рівень травматизму на підприємстві, то більше воно сплачує коштів фонду. І навпаки.

Поки такі тарифи не запроваджені, пропонуємо як альтернативний варіант зобов’язати роботодавців компенсувати виплати фонду після резонансних аварій. Запропоновані нами зміни та доповнення до Адміністративного кодексу передбачають суттєво (майже в сім разів) збільшити розмір штрафів до порушників законодавства. Цими законодавчими нововведеннями ми змусимо керівників підприємств зайвий раз замислитися над тим, що власність — не тільки багатство, а насамперед велика відповідальність за життя і здоров’я тих, хто своєю працею забезпечує їм прибутки.

— Певно, Держгірпромнагляд, як будь-яка наглядова структура, перебуває в постійних конфліктах з власниками і керівниками підприємств?

— Зовсім ні. Якщо такі конфлікти і виникають, то це — винятковий випадок, який часто свідчить про те, що власник у гонитві за прибутками відверто нехтує правила безпеки. Головне для нас — не покарати роботодавця, а, виявивши недоліки, вказати йому, що необхідно зробити, аби на виробництві був порядок з безпекою. Ми з ним не вороги, а навпаки — партнери в намаганні зробити все можливе, аби в країні не гриміли вибухи, не калічились і не гинули люди в промислових катастрофах.

Розумний керівник обов’язково дослухається до наших рекомендацій. Ще й буде за них вдячний. Адже це передусім вигідно для нього самого: нещасні випадки на виробництві тягнуть за собою істотні матеріальні збитки та економічні витрати.

— Однак зараз, коли набрав чинності новий Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ви змушені кардинально змінювати методи своєї діяльності?

— Норми цього закону — перші кроки до встановлення в Україні європейських стандартів відносин між державою і роботодавцями. Чи цілком готові ми до цього? Риторичне питання.

Закон, безумовно, прогресивний, він захищає суб’єктів господарської діяльності від надмірної «уваги» фіскальних органів. Але з точки зору безпеки праці й виробництва, чи доцільно, коли наглядовий орган має право перевіряти підприємство раз на п’ять років, ще й за 10 днів попереджаючи про наступну перевірку? Одна справа, коли йдеться про підприємства, скажімо, сільськогосподарські. А якщо це вугільна шахта, металургійний або хімічний комбінат, де наші інспектори часто змушені брати на себе повноваження відомчого нагляду і цілодобово тримати ситуацію в руках?

У жодній цивілізованій країні світу нема таких законодавчих обмежень. У Конвенції Міжнародної організації праці чітко зазначено, що державні інспектори, які здійснюють нагляд за безпечними умовами праці, мають право без попереднього повідомлення, у будь-який час безперешкодно приходити на підконтрольне інспекції підприємство. Тому ми підготували пропозиції щодо внесення в цей закон змін, які виключали б зі сфери його впливу здійснення державного нагляду за промисловою безпекою на об’єктах підвищеної небезпеки.

Пріоритетом діяльності Держгірпромнагляду завжди було спільне з власником попередження аварій, а не ліквідація їх наслідків. Запропоновані нами зміни в законодавстві саме й дозволять тримати під контролем держави стан безпеки в промисловому секторі.

— Яким зараз є цей стан?

— Аналізуючи минулий рік, видно, що за промислового зростання на 10,2% загальний рівень травматизму знижено на 4,2%, або на 80 випадків. При цьому смертельний травматизм зріс на 9,2%, або на 99 випадків.

За перший квартал 2008 року, за умови сталого зростання виробництва, загальний рівень травмування знизився на 6,8, а смертельний — на 8,5%.

Минулого року протягом однієї доби на виробництві траплялося в середньому 49,8 нещасного випадку, зокрема 3,2 — зі смертельними наслідками. За підсумками першого кварталу цього року — в середньому 43 випадки, зокрема 2,2 — із летальними наслідками.

Тобто, безумовно, можна говорити про тенденцію до зниження виробничого травматизму. Про це свідчить і аналіз за останні десять років. Із 1996-го виробничий травматизм в Україні скоротився у 3,5 разу, а смертельний — більш як у 1,5 разу.

Як кажуть класики, головне — поставити собі мету. І тоді обов’язково до неї прийдеш. Так от, наша доволі амбітна, але абсолютно реальна мета — при постійному зростанні промислового виробництва рівень виробничого травматизму в країні має не зростати, а зменшуватись. І ми впевнені, що доведемо його до рівня розвинених країн.

Об’єктивка «ДТ»

Сергій Олександрович СТОРЧАК — голова Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Доктор технічних наук, професор. Член президії, академік Академії гірничих наук України. Заслужений працівник промисловості України.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за наукове обгрунтування видобутку корисних копалин під діючими промисловими об’єктами та рудопородними масивами, що дало змогу запровадити сучасні методи розробки родовищ з використанням комплексного освоєння мінеральних ресурсів і дало поштовх розвитку гірничо-металургійного комплексу країни на вітчизняних сировинних запасах залізних руд.

Автор понад 70 наукових праць, 16 винаходів.

Нагороджений усіма знаками «Шахтарська слава» та «Шахтарська доблесть».