A A A
Размер шрифта: Вікторія зі своїм партнером Борисом уже десять років в одній зв’язці. Інколи вони роблять сходження з кимось іншим, але у великі гори йдуть тільки разом

Цілком природно захоплюватися одиночними сходженням на вершини, що роблять соло-альпіністи. Та все ж альпінізм – це команда. І вершина підкорюється не групі альпіністів, а саме команді – де кожний відповідає не тільки за себе, а за кожного. Альпінізм навіть із натяжкою не назвеш відпочинком у вихідні. Це спорт, важка робота, де викладаються більш ніж на всі сто. І ця можливість багатьом випадає хіба що раз на рік у законну відпустку (бо у багатьох є основне місце роботи). Але це справді смак життя. До своїх великих гір вінничанка Вікторія Драченко прийшла через гірський туризм. Жартує, що відпочинок у горах - це перенесення великої ваги на велику відстань за власний кошт. Вікторія - кандидат у майстри спорту з гірського туризму, має перший розряд із альпінізму. „У миру” працює психологом у приватній гімназії. Між своїми сходженнями разом із чоловіком (він також у минулому альпініст) народжували сина Ярослава, дописували кандидатську з педагогіки, підкорювали інші життєві вершини. Цього літа Вікторія у складі експедиції побувала на Тянь-Шані в альт-таборі Ала-Арча (в перекладі з киргизької означає „яскравий ялівець”). Базовий табір розташований на висоті 2100 метрів. Найзаповітнішою мрією вінницької групи був пік Вільної Кореї (найбільш складна вершина Аксайського острога, висота 4770 метрів). - Це була мрія, заради якої ми і виїздили, - каже Вікторія. - Там дуже складні маршрути. На жаль, випав сніг і виникла небезпека сходження лавини… Наша група здійснила сходження на п’яту і шосту башту піку Корони, Дворогу, Байчичекай (у перекладі - „підсніжник”). За сходження на п’яту башту Корони збірна команда Вінниця - Суми, у складі якої був вінничан Дмитро Венславовський, здобула перше місце в чемпіонаті України. Опікувався нашою групою Олександр Венславовський (батько Дмитра), до якого в групі по-дружньому зверталися „дядя Саша”. У горах взагалі стираються вікові та ієрархічні рамки. Втім, віковий ценз в альпінізмі неофіційно існує. Молодих та запальних вісімнадцятирічних, навіть дуже перспективних, на складні маршрути інструктори просто не випустять: у таких юнаків і дівчат ще немає тієї психологічної сталості, яка необхідна у великих горах. І хоча одна з головних умов альпінізму добровільність – ніхто в гори нікого насильно не потягне - навіть при величезному бажанні у великі гори беруть не всіх і не одразу. Спершу до „незнайомців” приглядаються на скалодромах, випробовують на простіших маршрутах в зимових Карпатах та Кримських горах (такі виїзди планують раз або двічі на рік як підготовку до великих гір). Адже новачок обов’язково з кимось буде у зв’язці. А цій людині ти маєш довіряти, як собі. Підкорити гірські вершини неможливо – вони вічні. На шляху до вершини побороти можна свій страхи, втому, нерішучість... І сходження – це, найперше, перемога над собою. P.S.  З великою подякою за відданість любленій справі і дружню підтримку усім учасникам експедиції На вершинному турі, який дістали Вікторія та Олександр Венславовський, попередня група залишила поздоровлення з 9 Травня Ось такі тури-маячки з гірського каміння власноруч роблять альпіністи, щоб і інші не заблукали в горах і могли знайти дорогу назад Не кожний пояснить, чим так ваблять гори. Одна з причин – ось така краса Із Борисом Вікторія в одній зв’язці вже десять років Варто пам’ятати Якщо ви вирішили піти в гори чи піднятися на скелю, варто знайти професійного інструктора. Ця людина повинна мати відповідні документи і належати до зареєстрованої туристичної організації чи клубу. Любителем можете бути ви, а от ваш інструктор – професіоналом. Скелі доступні всім Якщо альпінізм – це вищий пілотаж, то скелелазіння доступне навіть дітям. - У групи можуть потрапити всі бажаючі, - каже тренер Галина Кіпоренко. – І діти з 9-10 років, і люди, яким під п’ятдесят. Є маршрути і для найменш підготовлених. Обмеження можуть бути для людей, у яких проблеми з опорно-руховим апаратом. Один зі скалодромів знаходиться у Вінниці – це «Динамо», другий – у селі Звониха Тиврівського району. Замовити вихідні на скелях можна через турклуб «Меркурій». Ціна, пояснює Галина Кіпоренко, визначається індивідуально і залежить від кількості людей у групі (чим більше, тим дорожче), бажань і потреб замовника. Необхідне спорядження (мотузки, системи, завішання тощо) не обов’язково купувати, їх можна взяти напрокат. Сезон скелелазіння починається з середини березня - початку квітня. А от зараз якраз можна здобути навички рухів і ази підготовки в болдерінгових залах. Їх у Вінниці два. Один – на Пушкіна, 25 (тут одночасно можуть займатися чотири людини), другий, із великим тренажером, - у ВТУ, на стадіоні «Олімп». Для новачків заняття тривають 1,5 години, для любителів – 2,5 години, для професіоналів – три години.