версія для друку

Сторінка головного редактора

«Дерево можливостей»

26 вересня газета «День» відсвяткує своє дванадцятиріччя. Наша інтернет-версія молодша лише на рік і, таким чином, по праву може вважатися «ветераном» серед українських газетних сайтів. Сьогодні, коли для багатьох віртуальне спілкування стало реальністю, ми представляємо вам оновлену версію нашого сайту: «ветеран» пережив не просто пластичну операцію, а - без перебільшення - нове народження.

Можливо, оновити сайт нашої газети слід було б раніше. Зробити це заважало лише те величезне «громадське навантаження», яке добровільно взяв на себе «День». Це й наші традиційні фотоконкурси, і книжкові проекти, й читацькі конференції, й стипендія для студентів Острозької Академії. І перша в Україні (і, схоже, що досі єдина) електронна бібліотека газети. Все це є на карті оновленого сайту, що являє собою свого роду дерево можливостей - для кращого знайомства з газетою. А для тих, для кого «День» давно вже став своїм, - це можливість пригадати про те, що було зроблено (наприклад, заглянувши до рубрики «Віртуальний музей»). Або задовольнити свою потребу терміново на щось відгукнутися - ми, як завжди, дуже уважні до читацької пошти.

Під час бурхливого розвитку інтернету на перший план виходить не проблема свободи інформації, а проблема свободи людини від надлишку інформації. І чим далі, тим більш актуальною буде наявність надійних навігаторів і добре знайомих якісних брендів, продукцією яких не «отруїшся». Сподіваюся, що багато хто з вас інвестує свій вільний час у газету «День».

Я не раз вже розповідала історію про те, як одного разу електронною поштою ми отримали листа від читачів нашого англомовного дайджесту… з одного із островів у Індійському океані, які, познайомившись у інтернеті з нашою газетою, спеціально пішли до супермаркету, щоб купити мапу і знайти на ній Україну. Вони написали, що Україну не знайшли, але газету все одно читатимуть, оскільки їм цікава наша культура. Точно такі ж «острови» є і в нас, в Україні. Але не тому, що люди не знають, де ми знаходимося. Наші численні поїздки до регіонів і контакти з читачами дозволяють говорити про те, що складності з доставкою періодики в нашій країні - все ще болюче питання. У той же час, ми вже досить часто отримуємо електронною поштою листи з якихось віддалених сіл. І хоча на сьогодні найбільш надійною технологією передачі інформації в Україні поки що залишається технологія «відхати до хати», український хутір із підключенням до інтернету (свого роду, українська мрія) - це наш стратегічний резерв. Сподіваємося, що з кожним днем наших «електронних» читачів, які мають можливість і бажають висловитися з приводу важливих суспільних проблем, ставатиме все більше й більше. І якщо брати до уваги, що «газета - це те місце, де нація спілкується сама з собою», а «нація - це щоденний плебісцит», то інтернет, звичайно ж, надає унікальні можливості для щоденного плебісциту. І вміле його використання зможе зробити наше спілкування плідним для обох сторін.

І ось ще що іще хотілося б сказати. На сторінках нашої газети ми неодноразово обговорювали проблеми формування сучасної української еліти, а нещодавно в Дніпропетровську провели спеціальний «круглий стіл», присвячений проблемам її виховання. У цієї теми багато відгалужень. Наприклад, мало хто має сумнів у тому, що найважливіша умова в процесі виховання еліти - якість інтелектуальної поживи. Але на один нюанс хотілося б звернути особливу увагу. Будь-яке суспільство захищає своїх слабких членів. Парадокс же української ситуації полягає в тому, що ми маємо захищати не лише слабких, але й сильних. Тому що сильних у нас дуже мало. І газетне спілкування має виявити, хто в чому сильний і на що потрібно звертати увагу насамперед. Чи може інтернет допомогти в цьому і знизити рівень дезінформованості суспільства? Гадаю, що так - адже йдеться про велику кількість додаткових аргументів.

Отже, менше слів - більше посилань. Сподіваємося, що мандрівка нашим «деревом можливостей» буде цікавою для вас і дозволить додати до нашого спілкування нових барв.