КИЇВ, 30 жовтня. (Валерій Іваськів — УКРІНФОРМ). Регіональні торговельні союзи (РТС) лише слабких країн не приносять суттєвих стійких вигод, а потреби конкуренції призводять до того, що в таких союзах країни не спроможні в довгостроковій перспективі підтримувати союзницькі інтереси. Тому сьогодні особливістю створення РТС є встановлення сприятливих торговельних зв’язків не стільки з традиційними партнерами, скільки з метою доступу до ринків розвинутих країн. На цьому наголосив сьогодні під час засідання круглого столу «Регіональні торговельні союзи і Україна: вигоди і виклики участі» директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин. 

Світова організація торгівлі не забороняє створення регіональних торговельних союзів. Водночас, СОТ із застереженням ставиться до участі країни в кількох різнорівневих інтеграційних об’єднаннях, оскільки це може призвести до погіршення прозорості та ускладнення торговельної політики.

Натомість, преференційні умови для окремих країн-партнерів, що супроводжуються збереженням протекціоністських бар’єрів для інших, можуть «консервувати» національну систему виробництва, а тому — знизити конкурентоспроможність, уповільнити структурні зміни і, зрештою, матиме лише короткостроковий і слабкий вплив на економічний розвиток. Власне, саме ці чинники зумовили низьку результативність регіональних і субрегіональних економічних об'єднань на пострадянському просторі. Спроби побудови таких об’єднань призвели в результаті до зниження конкурентоспроможності економік країн-учасниць, погіршення рівня їх технологічності та інноваційності. Зокрема, частка обсягу виконаних науково-технічних робіт у ВВП України за останні 10 років скоротилася більш ніж на третину, підкреслив директор економічних програм Центру Разумкова.

Україна є учасницею низки економічних угод країн СНД, які, по суті, спрямовані лише на косметичну модернізацію пострадянського економічного простору, а не на перехід до якісно нової та конкурентної економічної інтеграційної моделі. СНД донині не зміг перетворитися на дієвий інститут регіональної економічної інтеграції, більше того, географічна структура експорту країн-учасниць цієї організації свідчить про активний пошук ними ринків збуту за її межами. Участь України в ЄЕП, який фактично є «переформатуванням СНД» з посиленням впливу на прийняття рішень через наднаціональні органи лише однієї із країн-учасниць об’єднання, також не стала ефективним напрямом економічної інтеграції, підкреслив В.Юрчишин. 

Генеральний директор Центру Разумкова Анатолій Рачок у свою чергу зазначив, що досвід Європейського Союзу свідчить про позитивний вплив регіональної інтеграції на національні економіки країн-учасниць. З іншого боку, досвід країн, що розвиваються, які приєдналися до тих чи інших регіональних торговельних союзів, показує, що їх вигоди від такого приєднання не є однозначними. Окремі країни дійсно отримали вигоди від лібералізації торгівлі, інші, бідніші, або не отримали вигод, або навіть зазнали збитків внаслідок лібералізації своїх торговельних режимів і слабкої, непослідовної економічної політики. Дослідження та порівняльний аналіз ризиків, вигод і втрат країн, що розвиваються, та країн з перехідними економіками від приєднання до тих чи інших торговельних союзів, поза сумнівом, допоможе Україні успішно розв’язати проблему вибору.

Експерти Центру Разумкова та їхні колеги з аналітичних державних й недержавних центрів справедливо зауважують, що національна економіка продовжує перебувати в «ніші» низькотехнологічного енергоємного виробництва. Вітчизняний експорт є слабко диверсифікованим і високо чутливим до світової кон’юнктури. Все це робить конкурентні позиції України на світовому ринку досить уразливими. Донині Україні не вдалося досягнути стабільного комплексного прогресу у відносинах з ЄС, не створено інституційних основ ефективного співробітництва та єдиного центру відповідальності за реалізацією політики європейської інтеграції, контролю якості виконання запланованих заходів.

Формування ефективної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС можливе лише за умов реального прогресу ринкових перетворень у країні. Економічні трансформації мають супроводжуватися реформами в адміністративній та судовій системах, зміцненням інституту власності, вдосконаленням інвестиційного клімату. Важливим завданням для влади є використання можливості перетворити процеси вступу до СОТ і наближення до ЄС на інструменти внутрішніх ринкових реформ, цілеспрямованих структурних перетворень як підгрунтя прискореного розвитку України, переконані учасники круглого столу.